ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 16/389
м. Київ
27 січня 2010 року 11:22 № 2а-11312/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кишинському М.І. при секретарі судового засідання Попадин О.Б. вирішив адміністративну справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо-Україна"
до Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва
про скасування рішення №613/2 від 20.07.2009р.
за участю представників сторін:
< тип представника >, < ПІБ представника >, довіреність № < Текст >, від < Дата >, < юр. особа або примітка >
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача про скасування рішення № 613/2 від 20.07.2009 р. про стягнення коштів та інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ДПІ у Печерському районі м. Києва була проведена комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Ельдорадо Україна»за період 01.04.2004 р. по 30.12.2005 року.
За результатами перевірки було складено акт № 167-23/3-31991838 від 27.12.2005 р., на підставі якого було винесено податкові повідомлення-рішення № 0003022303/0 від 15.05.2006 р., № 0003042303/0 від 15.05.2006 р., № 0003032303/0 від 15.05.2006 р., якими позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) та зменшено суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Позивач, не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, використовуючи надані законом права, оскаржив їх у адміністративному порядку відповідно до пп. 5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За наслідками апеляційного оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
Позивачем було подано позовну заяву до Господарського суду м. Києва про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Постановою Господарського суду м. Києва від 16.05.2007 року позовні вимоги задоволені повністю. Не погодившись із зазначеною постановою, відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2009 р. апеляційну скаргу відповідача задоволено, а постанову господарського суду м. Києва -скасовано.
Однак, представник позивача зазначає, що у встановлений законодавством термін було оскаржено постанову КААС від 10.03.2009 р., шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
В зв'язку з чим, рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20.07.2009 р. № 613/2 про стягнення коштів та інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу незаконне, встановлює додаткові, не передбачені законом обов'язки, щодо сплати податків, чим порушує права Позивача у сфері публічно-правових відносин та просить позов задовольни повністю.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, та зазначив, що згідно п.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг (недоїмка) -податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до п.5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення. Статтею 255 п.1 передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Таким чином, ДПІ у Печерському районі м. Києва дотримано норми чинного законодавства, щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності в зв'язку з чим, представник відповідача просив в задоволені позову відмовити в повному обсязі.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон-2181) визначено, що він є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Стаття 5 вищезазначеного Закону визначає порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу.
Абз. 6 пп. 5.2.4 п. 5.2 ст.5 Закону 2181 встановлено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Як встановлено судом, та не заперечується сторонами 10.03.09 р. Київським апеляційним адміністративним судом винесено постанову, якою апеляційну скаргу податкового органу задоволено повністю, скасовано постанову Господарського суду м. Києва від 16.05.2007 року, в задоволенні позову -відмовлено.
Відповідно до п. 5 ст. 254 постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а тому суд погоджується з думкою відповідача, оскаржувані податкові повідомлення рішення вважаються узгодженими.
Частиною 1 пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 закону 2181 встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. В зв'язку з чим, відповідачем правомірно було виставлено позивачу першу податкову вимогу № 1/3775 від 23.04.2009 року, оскільки, товариством не було вчасно погашено суму податкового боргу було направлено другу податкову вимогу № 2/5009 від 29.05.2009 р.
Згідно абз. 1 пп. 10.1.1. п. 10.1 ст.10 Закону 2181 У разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.
В совою чергу, суд звертає увагу на твердження позивача, що спір між товариством і податковим органом ще триває, а остаточного рішення ще не має, однак а ні позивачем, а ні відповідачем не було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, до розгляду пов'язаної справи.
В зв'язку з чим, судом встановлено, що відповідачем дотримані всі вимоги чинного законодавства, щодо погашення податкового боргу платника податків, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.
Відповідно до ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки, в судовому засіданні свідки не залучались та експертизи не проводились, судові витрати, що підлягають стягненню відсутні.
Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У позові відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.І. Кишинський
Дата складання та підписання постанови в повному обсязі -29.01.2010р.