Головуючий суддя у першій інстанції : Зозуля Д.П.
15 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 1740/2501/18 пров. № А/857/9610/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Матковської З.М., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Мельничук Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарагд Агро» на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі № 1740/2501/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарагд Агро» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії-
02.10.2018р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарагд Агро» (надалі ТзОВ «Смарагд Агро») звернувся в суд із позовом до Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 05.01.2018р. №540101/38043936.
Крім того, позивач просив суд, зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №4 від 26.10.2017р. подану ТзОВ «Смарагд Агро» на загальну суму 6 000 000 грн., в тому числі ПДВ 1 000 000 грн., в операційний день надходження податкової накладної до реєстру - 09.11.2017р.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.12.2018р. позов задоволено.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.04.2020р. задоволено заяву ТзОВ «Смарагд Агро» про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Суд зобов'язав Державну фіскальну службу України у 14-денний строк з дня отримання ухвали суду подати до Рівненського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.12.2018р. у справі №1740/2501/18 в частині зобов'язання зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, податкову накладну № 4 від 26.10.2017р. подану ТзОВ «Смарагд Агро».
25.05.2020р. на виконання ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 27.04.2020р., контролюючий орган надав звіт про виконання судового рішення.
Зокрема, у поданому звіт, контролюючий орган зазначив, що вжито усі необхідні заходи щодо виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.12.2018р. у справі №1740/2501/18 в частині зобов'язання зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, податкову накладну № 4 від 26.10.2017р. подану ТзОВ «Смарагд Агро», а саме до Єдиного реєстру податкових накладних внесено відомості щодо реєстрації зазначеної у судовому рішенні податкової накладної, що підтверджується копією квитанції.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.06.2020р. прийнято звіт Державної податкової служби України про виконання судового рішення в адміністративній справі № 1740/2501/18.
Не погоджуючись із даною ухвалою, апелянт ТзОВ «Смарагд Агро» подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 09.06.2020р. скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.12.2018р. визнано протиправним та скасоване рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 05.01.2018р. №540101/38043936.
Крім того, суд першої інстанції зобов'язав Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, податкову накладну № 4 від 26.10.2017р. подану ТзОВ «Смарагд Агро».
Так, ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.04.2020р. зобов'язано Державну фіскальну службу України у 14-денний строк з дня отримання ухвали суду подати до Рівненського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.12.2018р. у справі №1740/2501/18 в частині зобов'язання зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, податкову накладну № 4 від 26.10.2017 подану ТОВ «Смарагд Агро».
На виконання ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 27.04.2020р. контролюючий орган 25.05.2020р. надав звіт про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.12.2018р.
При цьому, у звіті зазначено, що контролюючий орган вжив усіх заходів щодо виконання рішення суду, а саме до Єдиного реєстру податкових накладних внесено відомості щодо реєстрації зазначеної у судовому рішенні податкової накладної, що підтверджується копією квитанції.
Згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, у графі «результат обробки» зазначено - податкова накладна підлягає реєстрації на підставі рішення суду в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, у графі «виявлені помилки» зазначено - документ не може бути прийнятий - сума ПДВ в документі (1000000.00) не може перевищувати суму ліміту на рахунку ПДВ продавця. (а.с. 147)
Тобто, вказані обставини дають підстави дійти висновку, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.12.2018р. у справі № 1740/2501/18 не виконано, оскільки податкову накладну №4 від 26.10.2017р. подану ТОВ «Смарагд Агро» не зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
Як видно, з матеріалів справи податковим органом здійснено 28.11.217р. списання суми ліміту з ПДВ в розмірі 1000000 ПДВ, а податкову накладну №4 від 26.10.2017р. на загальну суму ПДВ 1000000 грн. на поставку ріпаку вищого класу не зареєстровано в ЄРПН. При цьому, загальна сума за виданими податковими накладними зареєстрованими в реєстрі не змінилась та складала 4348693,20 грн.(а.с. 180 -194)
ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч.2 та 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Крім того, ст.370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абз.3 п.2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013р. №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012р. № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013р. взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в п.43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20.07.2004р. вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15.05.2019р. №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене ст.6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (п.84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005р., заява № 6318/03; п.43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004р., заява № 60750/00; п.46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009р., заява № 40450/04; п.64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006р., заява № 30779/04).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009р. № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.
На підставі аналізу статей 3, 8, ч.1 та 2 ст.55, ч.1 та ч.2 ст.129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019р. № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст.129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
З метою забезпечення виконання судового рішення ст.382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями ч.1 та ч.2 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов'язань у межах відповідної справи.
Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові по справі №235/7638/16-а від 31.07.2018р. та ухвалах від 10.12.2018р. в справі №807/2358/15р, від 17.10.2019р. в справі №826/12592/14.
За змістом норм ст.129-1 Конституції України, ст.370 КАС України та ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо обов'язковості судового рішення такою підставою є обставини, які ставлять під сумнів виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення.
У силу вимог ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таким чином, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Згідно вимог ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст.26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалі Верховного Суду від 04.10.2019р. у справі № 826/6528/18, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06.05.2019р. у справі № 826/9960/15.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не врахував вказаних положень та норм закону, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для прийняття звіту про виконання судового рішення, оскільки відсутні докази його реального виконання на що безпосередньо вказує стягувач ТзОВ «Смарагд Агро».
При цьому, колегія суддів вважає зазначити, що згідно ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
ч.3 цієї статті передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що положеннями КАС України передбачено чітку послідовність дій в разі неможливості виконання рішення суду та/або наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
ч. 3 ст. 312 КАС України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу суду слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарагд Агро» задовольнити.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі № 1740/2501/18 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду звіту Державної податкової служби України про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 1740/2501/18.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Бруновська
Суддя З.М. Матковська
Суддя Р.М. Шавель
Постанова складена в повному обсязі 21.10.2020р.