20 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/10266/20 пров. № А/857/11372/20
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання: Герман О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року (рішення ухвалене о 11:58 хв. у м. Луцьку судом у складі головуючого судді Ковальчука В.Д., повний текст рішення складено 10.08.2020) у справі за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Головного управління ДПС у Волинській області про визнання дій протиправними, визнання вимоги про сплату боргу та постанови про відкриття виконавчого провадження недійсними, стягнення моральної шкоди,-
У липні 2020 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Волинській області щодо направлення ним до державної виконавчої служби вимоги про сплату боргу №9381-17 від 09.04.2019, яка не набрала чинності; визнання її недійсною; визнання протиправними дій головного державного виконавця першого відділу ДВС у місті Луцьку Ніколайчука Т.В. щодо винесення ним постанови від 25.06.2020 ВП №62414078 про відкриття виконавчого провадження, оскільки вона прийнята стосовно вимоги №9381-17 від 09.04.2019, яка не набрала чинності; визнання недійсною постанови від 25.06.2020 ВП №62414078 про відкриття виконавчого провадження та закриття виконавчого провадження; стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача 306 870 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що він 10.07.2020 отримав постанову державного виконавця від 25.06.2020 ВП №62414078 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з нього заборгованості на підставі оскаржуваної вимоги Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу №9381-17 від 09.04.2019. З метою встановлення даних обставин позивач звернувся листами до податкового органу про надання відповідних документів, а до державного виконавця з проханням зупинити та закрити виконавче провадження і повернути вимогу стягувачу. Після отримання матеріалів виконавчого провадження з'ясував про відсутність доказів на підтвердження відомостей про встановлення дати набрання чинності оскаржуваною вимогою. А тому вважає твердження в оскаржуваних постанові та вимозі про набрання останньою законної сили 10.06.2020 безпідставними та необґрунтованими. Крім того, звертає увагу на те, що оскаржувану вимогу не отримував, а тому не мав можливості її оскаржити, у зв'язку з чим вона є неузгодженою. Крім того, у вимозі відсутні докази наявності недоїмки та правові підстави застосування штрафних санкцій в сумі 170 грн.; відсутній розрахунок штрафних санкцій. Зазначає, що є особою з інвалідністю з 01.06.2016, а тому у нього відсутній обов'язок сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відтак, твердження про наявність недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є надуманим, безпідставним та необґрунтованим. Також просив стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду. Просив позов задоволити.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управлінням ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 09 квітня 2019 року №Ф-9381-17 У в частині сплати недоїмки в сумі 556,38 грн. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ніколайчука Тараса Вячеславовича від 25 червня 2020 року ВП № 6241407 про відкриття виконавчого провадження. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1 . Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задоволити повністю.
Аргументуючи доводи апеляційної скарги, позивач покликається зокрема на те, що згідно частини 3 Інструкції №449 для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізич них осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Крім того позивач зазначив, що базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток!, зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник єдиного внеску.
Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований 21.04.1993 як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку з 03.05.1993 як платник податків та єдиного внеску, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційних систем органу доходів і зборів сформовано у відношенні позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09 квітня 2019 року №Ф-9381-17 У, в якій визначено суму заборгованості станом на 10.06.2020 зі сплати єдиного соціального внеску у загальному розмірі 4585,27 грн., в тому числі сума основного боргу становить 4415,27 грн., сума штрафу - 170,00 грн.
Пунктом 2 цієї вимоги зазначено, що оскарження вимоги про сплату єдиного внеску може бути здійснене до органу доходів і зборів вищого рівня або суду протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання цієї вимог у порядку, визначеному частиною четвертою статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Згідно пункту 4 вимоги попереджено платника, що у разі несплати суми боргу, зазначеної у пункті 1 вимоги, ця вимога передається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства для стягнення в примусовому порядку протягом строку, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до пункту 5 вимоги датою її набрання чинності вказана 10.06.2020.
Листом від 11.06.2020 вих. №14575/10/03-20-55-10-10 дана вимога направлена Луцьким управлінням Головного управління ДПС у Волинській області для виконання відділу державної виконавчої служби Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
Проте, головний державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ніколайчук Тарас Вячеславович виніс постанову від 25.06.2020 ВП № 62414078 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги Головного управління ДПС у Волинській області від 09.04.2019 № 9381-17 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 4585,27 грн. в користь Головного управління ДПС у Волинській області.
Листом від 25.06.2020 №55139 зазначена постанова про відкриття виконавчого провадження направлена державним виконавцем на адресу ОСОБА_1 .
Пунктом 2 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" врегульовано, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2 статті 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що включно визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску (ч.1 ст. 12 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"). Адміністрування єдиного соціального внеску включає в себе ідентифікацію, облік платників ЄСВ та об'єктів оподаткування, сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою ЄСВ відповідно до законодавства. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236 "Про Державну фіскальну службу України" (далі - постанова №236) Державна фіскальна служба України (ДФС) здійснює адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом.
Згідно ст.ст. 9, 10 ПК України встановлений повний перелік загальнодержавних та місцевих податків та зборів, і в цьому переліку немає єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Таким чином, сфера дії ПК України не поширюється на єдиний внесок. Тобто на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску, поширюється тільки дія Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Апеляційним судом встановлено, що позивач підпадає під зазначену категорію осіб, однак у Звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску за 2016 рік від 09.02.2017 в таблиці Звіту відобразив суми нарахування єдиного внеску в загальному розмірі 4006,64 грн.
20 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №805/2195/17-а за позовом фізичної особи-підприємця до управління Державної фіскальної служби в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності відповідача через невідшкодування йому помилково сплаченого ЄСВ, у своєму рішенні висловив позицію про те, що відповідно до ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Верховний Суд також наголосив, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше, необхідно мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року №435, не передбачено виправлення помилки у Звіті щодо нарахованих сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування після закінчення звітного періоду, а тому у позивача не було можливості самостійно виправити таку помилку.
У Звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску за 2016 рік від 09.02.2017 позивачем відображено самостійно нарахування сум єдиного внеску за лютий 2016 року в розмірі 1251,58 грн., за квітень 2016 року в сумі 2198,68 грн., тобто до набуття позивачем статусу особи з інвалідністю та відсутністю пільг щодо сплати єдиного внеску, а тому такі суми в загальному розмірі 3450,26 грн. є самостійно визначені позивачем та правомірно відображені контролюючим органом в оскаржуваній вимозі. При цьому, позивачем не подано суду іншого примірника такого звіту, який містив би інші відомості, відмінні тим, що подані до контролюючого органу. Однак зазначення помилково у такому звіті нарахувань єдиного внеску в сумі 556,38 грн. за липень 2016 року, при наявності пільг щодо його сплати, на думку суду, за відсутності доказів укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, не є підставою для сплати таких грошових зобов'язань позивачем. У зв'язку з цим оскаржувана вимога від 09 квітня 2019 року №Ф-9381-17 У про сплату боргу (недоїмки) в частині сплати недоїмки в сумі 556,38 грн. підлягає визнанню протиправною та скасуванню. Інші складові сум грошових зобов'язань, на думку суду, визначені контролюючим органом правомірно.
Як вбачається з матеріалів справи, що та підтверджується повідомленням-розрахунком від 17.03.2016, що з урахуванням розміру мінімального страхового внеску у 2015 році та даних, заявлених позивачем у звіті про нарахування сум єдиного внеску за 2015 рік ОСОБА_1 нараховану суму доплати до мінімального страхового внеску в сумі 458,90 грн.
Як вбачається із інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 станом на 17.03.2016 за позивачем рахувалася переплата в розмірі 50,27 грн., яка була спрямована на часткове погашення вказаного грошового зобов'язанням і відповідно утворилася недоїмка в розмірі 408,63 грн.
Разом з тим, інтегрованою карткою платника ФОП ОСОБА_1 підтверджується наявність заборгованості зі сплати штрафних санкцій за платежем "єдиний внесок нарахований роботодавцем на суми: заробітної плати, винагороди за договором ЦПХ, допомозі по тимчасовій непрацездатності" в сумі 170,00 грн., що виникла в результаті прийняття контролюючим органом рішення від 17.08.2018 №0356411303 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченою Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Зазначене рішення позивач оскаржував у судовому порядку.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 у справі № 0340/1887/18, яке набрало законної сили 21.02.2019 на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2019 у справі № 857/433/19, про що свідчать дані з Єдиного державного реєстру судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua/Review/78085943), в задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області, заступника начальника Головного управління ДФС у Волинській області Сави С.Є., головного державного ревізора-інспектора Луцької об'єднаної державної податкового інспекції Головного управління ДФС у Волинській області Пілецької Н.Я. про визнання рішення недійсним, визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди, відмовлено. Відтак, сума нарахованих у рішенні від 17.08.2018 №0356411303 про застосування штрафних санкцій в розмірі 170,00 грн. є узгодженою в судовому порядку та правомірно включена податковим органом до складу боргу зі сплати єдиного внеску. Твердження позивача про неузгодженість цієї суми у складі боргу суд не бере до уваги, оскільки останні спростовані доказами, наявними в матеріалах справи.
Тому, судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги до ГУ ДПС у Волинській області підлягають до часткового задоволення шляхом визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09 квітня 2019 року №Ф-9381-17 У в частині сплати недоїмки в сумі 556,38 грн.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449), визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.
Пунктом 2 розділу VI Інструкції №449 передбачено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Відповідно до п. 5 розділу VI Інструкції №449, протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені. У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
Відповідно до ст. 2 Закону №1404-VIII, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, - рішень інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Згідно пункту 4 Розділу VI Інструкції №449 При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера "У" (узгоджена вимога).
В третій частині літера "У" (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження; вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
Дата надсилання (вручення) проставляється на корінці вимоги: службовою (посадовою) особою юридичної особи, фізичною особою або їх законним чи уповноваженим представником - у разі вручення вимоги під підпис; працівником структурного підрозділу, до функцій якого належать приймання, реєстрація та обробка вхідної і вихідної кореспонденції,- у разі надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до корінця вимоги; інформаційно-телекомунікаційною системою контролюючого органу - у разі надсилання вимоги до електронного кабінету платника (для платників, які пройшли ідентифікацію в електронному кабінеті та обрали спосіб взаємодії з контролюючим органом в електронній формі).
Якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Після надсилання (вручення) вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику корінець такої вимоги з відміткою про вручення підшивається до справи платника та: якщо вимога органу доходів і зборів скасовується чи змінюється судом, підшивається і примірник (копія) рішення суду до справи платника поряд з корінцем від вимоги, щодо якої відбувся судовий розгляд; у разі списання боргу (недоїмки) у випадках, визначених статтею 25 Закону, підшивається і копія рішення про списання.
Проте, вимогу №Ф-9381-17 У від 09.04.2019 він не отримував.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази отримання чи неотримання вимоги позивачем. Як зазначає відповідач 2, рекомендований лист був повернутий поштовим відділенням 15.05.2019 як невручений позивачу, однак такого листа (поштового повідомлення) суду не надано, а тому відсутні належні докази вручення позивачу оскаржуваної вимоги. При цьому, у постанові державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 25 червня 2020 року ВП № 6241407 виконавчим документом зазначено вимогу від 09.04.2019 № 9381-17, тобто без літери "У" (узгодженої вимоги), відтак виконавче провадження відкрито на підставі неузгодженої вимоги.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року №4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Проте, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя, однак позивачем не обґрунтовано наявності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями відповідачів, відповідно до яких заподіяно шкоду, яку саме заподіяно шкоду та в чому вона полягає.
Таким чином, апеляційний суд переконаний, що позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі 306 870 грн.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 року у справі №140/10266/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді С. М. Кузьмич
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 21.10.2020