1/1042
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 вересня 2020 року м. Київ № 640/11717/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., за результатами судового засідання в адміністративній справі за позовом
акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Проектно- вишукувальний інститут залізничного транспорту" АТ "Укрзалізниця"
до Головного управління ДПС у місті Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
за участю представника позивача, представника відповідача
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" АТ "Укрзалізниця" (надалі - позивач), адреса: 03038, місто Київ, вулиця І. Федорова, будинок 39, до Головного управління ДПС у місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2020 року № 0085883308.
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» АТ «Укрзалізниця» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яка буде розглядатись під головуванням судді Клочкової Н.В., та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяв всупереч вимогам чинного законодавства.
Обґрунтовуючи протиправність рішення податкового органу, позивач зазначив, що оскільки податкові повідомлення-рішення на підставі яких було винесено податковим органом оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску оскаржуються у судовому порядку, то у відповідача були відсутні належні та допустимі підстави для прийняття такого рішення щодо позивача.
Позивач, у позовній заяві звертає увагу, що податковий борг не є узгодженим, оскільки податкові повідомлення - рішення на підставі яких виникла заборгованість оскаржуються в Окружному адміністративному суді міста Києва, а тому прийняття рішення податковим є протиправними.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачем було подано відзив, в якому останній зазначає, що податковий орган ухвалюючи оскаржуване рішення, діяв на підставі та у межах передбачених чинним законодавством, також податковий орган звернув увагу, що оскільки за період з 23 жовтня 2018 року по 25 липня 2019 року сплата єдиного соціального внеску на відповідний рахунок не було здійснено в термін, визначений Законом № 2464, в ІКП виникає недоїмка, на підставі якої було винесено рішення від 13 лютого 2020 № 0085883308 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахувапня) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
За таких обставин, контролюючий орган просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
У судових засіданнях, які неодноразово відкладались, представник позивача підтримував аргументи викладені в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в свою чергу проти позову заперечував та посилався на ті докази та аргументи, які були викладені у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, з 27 жовтня 2016 року по 30 листопада 2016 року Головним управлінням Державної фіскальної служби України в місті Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з питань повноти нарахування і своєчасності сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за період з 17 листопада 2015 року по 30 червня 2016 року.
За результатами вказаної перевірки податковим органом було складено акт № 438/1-26-15-14-03-03/40123423 від 07 грудня 2016 року.
Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві було надіслало на адресу позивача копії повідомлень рішень винесених в 2016 році, які позивачем було оскаржено в судовому порядку, справа № 640/16705/19.
Надалі, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві було винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0259491309 від 10 вересня 2018 року в сумі 866 321,53 грн.
Вказане рішення було також оскаржено позивачем в судовому порядку, справа № 640/7560/19.
13 лютого 2020 року Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві було винесено рішення від 13 лютого 2020 року № 0085883308 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в загальній сумі 1 626 457,21 грн.
Не погоджуючись з вказаними вище діями та рішеннями суб'єкту владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України; Податкового кодексу України, у відповідних редакціях, що діяли на момент спірних правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 111.2 статті 111 Податкового кодексу України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
В підпункті 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено поняття пені як суми коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Порядок нарахування штрафу регулюється положеннями статті 126 Податкового кодексу України.
Зокрема, встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, підставою для нарахування штрафу відповідно до статті 126 Податкового кодексу України за несплату грошового зобов'язання є узгодженість вказаного грошового зобов'язання.
При цьому за визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, відповідно до даних інтегрованої картки платника, станом на 01 жовтня 2018 року у позивача обліковувалася переплата з єдиного соціального внеску в розмірі - 188 599,03 грн, яка була сформована за рахунок надміру сплаченого внеску в попередніх періодах.
Відповідно до наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень вбачається, що протягом жовтня, а саме з 05 жовтня 2018 року по 19 жовтня 2018 року позивачем було сплачено ЄСВ у розмірі -1 124 813,41 грн, що підтверджується наданими копіями платіжних доручень: від 05 жовтня 2018 року № № 1251386, 1251589, 1251548, 1251842, 1251301, 586, 579, 1254656, 1254543, 1254688, 1254610, 1250432, 1250396, 1249533, 1249583, 1249568, 1249551, 1249599, 1249520, 1250062, 1249543, 1249936, 1249924, 1249864, 1250044, 1249497, від 09 жовтня 2018 року № 69, від 11 жовтня 2018 року № 621, від 18 жовтня 2018 № 624, від 19 жовтня 2018 року № № 1290036, 1290069, 632, 628, 1290083, 1290067, 1287334, 1284143, 1284147, 1290288, 1290313.
17 жовтня 2018 року позивачем було подано до податкового органу декларацію з ЄСВ за вересень 2018 року № 9226224213 та задекларовано до спати - 1 039 333,25 грн, термін сплати внеску - 22 жовтня 2018 року.
Таким чином, судом встановлено, що станом на момент настання граничного строку сплати ЄСВ на рахунку позивача обліковувалось 188 599,03 грн переплати та 1 124 813,41 грн сплачених авансом коштів, яких було достатньо для погашення задекларованого позивачем зобов'язання з ЄСВ.
Водночас, з 02 жовтня 2018 року на ІКП платника відповідно до рішення про застосування штрафних санкцій та пені від 10 вересня 2018 року № 0259491309 виникла недоїмка за рахунок.
26 вересня 2018 року вказане рішення було оскаржено позивачем шляхом надіслання скарги на адресу ДФС України.
Надалі, як вбачається з матеріалів справи, рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві від 10 вересня 2018 року № 0259491309 та податкових повідомлень-рішень від 23 грудня 2016 року № № 1573140303, 1572140303, 1576140303, 1575140303, 1574140303 на підставі яких податковим органом було прийнято оскаржуване в даній справі рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, було оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Так, судом в свою чергу було встановлено, що відповідно до даних відображених в Діловодстві спеціалізованого суду вбачається, що провадження у справах щодо оскарження вищевказаних повідомлень-рішень були відкритті та на момент винесення судом даного рішення у справах № 640/7560/19 та № 640/16705/19, будь-які рішення прийняті не були.
Відповідно до абзацу 3 частини 14 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вбачається, що оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення податковим органом вищого рівня, або судом рішення у справі.
Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного, суд зазначає, що податковим органом було неправомірно відображено в ІКП заборгованість за рішенням № 0259491309 яка саме і зменшила наявну у позивача, станом на 01 жовтня 2018 переплату, та спричинила нарахування штрафних санкцій та пені внаслідок несплати грошового зобов'язання за вказаним рішення.
Грошові кошти, що були сплачені позивачем з 05 жовтня 2018 року по 19 жовтня 2018 року були направлені на погашення нарахованої в ІКП пені та штрафних санкцій.
Внаслідок цього, станом на 22 жовтня 2018 року у позивача була наявна переплата лише у розмірі - 428 140,93 грн. Наявної переплати не вистачило для погашення самостійно визначеного платником грошового зобов'язання з ЄСВ, що спричинило виникнення станом на 22жовтня 2018 року боргу в розмірі - 611 192.32 грн.
Відповідно до вказаного, суд приходить до висновку, що починаючи з 23 жовтня 2018 року в ІКП позивача протиправно почала нараховуватися штрафна санкція та пеня за несвоєчасну сплату ЄСВ.
Суд зазначає, що бездіяльність податкового органу, щодо не відображення в ІКП позивача відомостей про оскарження ним рішення від 10 вересня 2018 року № 0259491309 в адміністративному порядку, саме і спричинило виникнення недоїмки у жовтні 2018 року та нарахування на суму такого боргу штрафних санкцій та пені.
Таким чином, зважаючи на наведені положення Податкового кодексу України та з урахування відкритих проваджень у справах № 640/7560/19 та № 640/16705/19 щодо оскарження податкових повідомлень-рішень на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення в даній справі, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2020 року № 0085883308 станом на час розгляду даної адміністративної справи є неузгодженим, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.
Згідно з частини 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 21020,00 грн. Відтак, враховуючи, що позовні вимоги позивача були задоволені в повному обсязі, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 21020,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" АТ "Укрзалізниця" (адреса: 03038, місто Київ, вулиця І. Федорова, будинок 39), до Головного управління ДПС у місті Києві (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.02.2020 № 0085883308.
Стягнути на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" АТ "Укрзалізниця" (адреса: 03038, місто Київ, вулиця І. Федорова, будинок 39, ЄДРПОУ 40123423) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 21 020 гривень (двадцять одна тисяча двадцять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, ЄДРПОУ 39439980).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова
Повний текст підписано 19.10.2020.