21 жовтня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/20/17-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , третя особа АТ “Укрсиббанк” про стягнення заборгованості, -
Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 68694,91 грн.
23.07.2020 року ухвалою суду замінено позивача - Головне управління ДФС у Чернівецькій області на правонаступника Головне управління ДПС у Чернівецькій області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на 07.12.2016 рік за відповідачем обліковується податкова заборгованість на суму 68694,91 грн, в тому числі: податок на доходи з фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, з них за основним платежем - 54819,93 грн, за штрафними санкціями-13704,98 грн та податок на доходи з фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування за штрафними санкціями - 170 гривень. Вказана заборгованість є узгодженою, проте в добровільному порядку відповідачем не сплаченою.
Ухвалою суду від 25.06.2020 року відповідачу у разі заперечення проти позову запропоновано надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам, встановленим частиною другою та частиною четвертою статті 162 КАС України.
Вказана ухвала направлена позивачу за адресою вказаною в позовній заяві та внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 58001 0887480 0. (а. с. 219).
Частиною 6 ст. 162 КАС України визначено, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.04.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 до місцевого бюджету м. Чернівці податковий борг в сумі 58941,02 грн. а саме: згідно податкового повідомлення-рішення "Р" №0093761707 від 27.10.2015 в сумі 58771,02 грн. (47016,82 грн. за основним платежем та 11754,20 грн. за штрафними санкціями) та згідно податкового повідомлення - рішення "Р" № 0093711707 від 27.10.2015 в сумі 170 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 11.06.2020 року касаційну скаргу Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області задоволено частково.
Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.04.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 скасовано.
Справу передано на новий розгляд в суд першої інстанції.
25.06.2020 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято справу до свого провадження суддею ОСОБА_2 .
З урахуванням заявлених вимог та заперечень, пояснень представників сторін, судом з метою з'ясування обставин справи було зобов'язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог.
Оскільки сторонами на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 КАС України зобов'язував сторони ухвалою суду надати суду письмові докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.
Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 3 ст. 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги, а також справу розглядати у порядку письмового провадження.
Відповідач не з'явився в судове засідання, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Третя особа АТ “Укрсиббанк” надала до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника АТ “Укрсиббанк”.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали, письмові докази, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено.
29.05.2008 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11352984000, згідно якого ним отримано кошти в сумі 32632 дол. США, що еквівалентно 158265,20 грн. (а.с.67-75).
Згідно повідомлення про анулювання (прощення) боргу, вих. № 31.423.09/46 від 09.09.2014 року, ПАТ "УкрСиббанк", як кредитор, з метою виконання вимог пп. “д” пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України повідомив ОСОБА_1 про прийняття рішення про анулювання боргу ОСОБА_1 , що станом на 09.09.2014 року становить 25261,31 дол.США, що складає 323903,12 грн по курсу НБУ. Крім того, вказане повідомлення було доведене до ОСОБА_1 під особистий підпис, а також повідомлено про обов'язок задекларувати у відповідний орган ДПІ отриманий дохід як додаткове благо та самостійно сплатити податок з такого доходу. (а.с.66).
Вказана сума доходу відображена ПАТ "УкрСиббанк" у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків, і сум, утриманого з них податку (форма 1-ДФ).
09 жовтня 2015 року Чернівецька об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області провела документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року за результатами якої складено Акт від 09.10.2015 р. №765/24-12-17-07/ НОМЕР_1 та встановлено порушення п. 179.1 ст. 179 ПК України - неподання податкової декларації за період, що перевірявся (декларація про майновий стан і доходи за 2014 р.), абз.д) пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України - не включення до загального річного оподаткованого доходу дохід, отриманий платником податків як додаткове благо у вигляді анулювання (прощення) заборгованості та не застосовано ставку податку відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України на суму 54819,93 гривень. (а.с. 14-17).
На підставі вказаної перевірки було прийнято податкове повідомлення - рішення №"Р" №0093761707 від 27.10.2015 р. в сумі 68524,91 грн. (54819,93 грн. за основним платежем та 13704,98 грн. за штрафними санкціями) та податкове повідомлення - рішення "Р" №0093711707 від 27.10.2015 р. в сумі 170 гривень. (а.с. 13).
13.11.2015 року позивачем направлено відповідачу корінець податкової вимоги форми “Ф” № 3176-25, відповідно до якої загальна сума податкового боргу за погодженими податковими зобов'язаннями станом 12.11.2015 року становить 68967,91 грн. (а. с. 199).
Вказаний корінець податкової вимоги форми “Ф” № 3176-25 від 13.11.2015 року ОСОБА_1 отримав 05.10.2016 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 58013 0184982 7. (а. с. 199).
Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 станом на 05.12.2016 р. підлягає сплаті податковий борг в сумі 68694,91 грн, які добровільно не сплачено. (а.с.6).
В матеріалах справи надано пояснення АТ "Укрсиббанк", в яких зазначається, що анульований борг ОСОБА_1 складається з суми основного боргу за кредитом (тіло кредиту) у розмірі - 21517,22 дол. США, процентів за користування кредитом у розмірі - 3744,09 грн., всього - 25261,31 дол. США, що складає - 323903,12 грн., по курсу НБУ станом на 09.09.2014 року. (а.с. 64).
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Згідно положень ч. ч. 1-2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 року (далі - ПК України).
Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Згідно п. п. 3. 1. ст. 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктами 164.1.2 та 164.1.3. ПК України встановлено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
У відповідності до абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощення) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Як судом встановлено 09 жовтня 2015 року Чернівецька об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області провела документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року за результатами якої складено Акт від 09.10.2015 р. №765/24-12-17-07/ НОМЕР_1 та встановлено порушення п. 179.1 ст. 179 ПК України - неподання податкової декларації за період, що перевірявся (декларація про майновий стан і доходи за 2014 р.), абз.д) пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України - не включення до загального річного оподаткованого доходу дохід, отриманий платником податків як додаткове благо у вигляді анулювання (прощення) заборгованості та не застосовано ставку податку відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України на суму 54819,93 гривень. (а.с. 14-17).
На підставі вказаної перевірки було прийнято податкове повідомлення - рішення №"Р" №0093761707 від 27.10.2015 р. в сумі 68524,91 грн. (54819,93 грн. за основним платежем та 13704,98 грн. за штрафними санкціями) та податкове повідомлення - рішення "Р" №0093711707 від 27.10.2015 р. в сумі 170 гривень. (а.с. 13).
Згідно п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно із п. 56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків (підпункт 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України).
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (підпункт 56.18 пункту 56.17 статті 56 ПК України).
Відповідачем доказів оскарження у судовому порядку винесених контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, якими визначені йому грошові зобов'язання не надав.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення винесені контролюючим органом на даний час є узгодженими.
Відповідно до п. п. 14.1.156. п.14.1. ст.14 ПК України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно із п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно п. 87.1.1 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає йому податкову вимогу.
У зв'язку з несплатою відповідачем узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, 13.11.2015 року позивачем направлено відповідачу корінець податкової вимоги форми “Ф” № 3176-25, відповідно до якої загальна сума податкового боргу за погодженими податковими зобов'язаннями станом 12.11.2015 року становить 68967,91 грн. (а. с. 199).
Вказаний корінець податкової вимоги форми “Ф” № 3176-25 від 13.11.2015 року ОСОБА_1 отримав 05.10.2016 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 58013 0184982 7. (а. с. 199).
Доказів оскарження податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку сторонами до суду не надано.
Наявність податкового боргу у загальному розмірі 68967,91 грн. підтверджується дослідженими матеріалами справи. Доказів сплати заборгованості відповідач суду не надав.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що податковий борг на загальну суму 68967,91 грн. виник внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання, а передбачені чинним законодавством заходи не призвели до повного погашення вказаного податкового боргу.
Крім того, суд звертає увагу, що в даній справі вимогами заявленого контролюючим органом позову є саме стягнення податкового боргу, тобто предметом доказування є обставини, що свідчать про наявність чи відсутність правових підстав з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, у той час як питання правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, як і питання правильності визначення у них суми відповідного податкового зобов'язання не є предметом даного спору.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеною в постанові від 19.02.2019 року справа № 824/399/17-а (провадження №К/9901/53274/18).
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивачем доведено суду правомірність заявлених вимог. На день розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена, а тому підлягає стягненню у судовому порядку. Крім того, суд зазначає, що відповідачем вищевказані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога ні в адміністративному, ні в судовому порядку, не оскаржувались. Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості на день розгляду справи або ж спростовували доводи позивача відповідачем суду не подано.
Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, а також виходячи з конституційного принципу обов'язковості сплати податків і зборів, суд вважає, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Чернівецькій області щодо стягнення податкового боргу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 68694,91 грн - до місцевого бюджету м. Чернівці є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Частиною 2 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, відтак, суд не стягує їх з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 73-77, 90, 139, 194, 205, 241-246, 250 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути податковий з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) в розмірі 68694,91 грн., (шістдесят вісім тисяч шістсот дев'яносто чотири грн. 91коп.) - до місцевого бюджету м. Чернівці.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
Позивач: - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200а, код ЄДРПОУ 43143196).
Відповідач: - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Суддя П.Д. Дембіцький