20 жовтня 2020 року справа № 580/3270/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування запису,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - управління, відповідач), в якому просить скасувати (виключити) запис за № 13434871 від 25.12.2020 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що внесений за підставою обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 33341456, 13.12.2012, Уманський РВ ДВС Уманського МРУЮ гол. Державний виконавець Рибка Л.В., об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, власник: ОСОБА_1 , обтяжувач: Уманський районний відділ державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаської області заявник внесення запису зазначено: Уманський районний відділ державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаської області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що станом на 16.08.2020 відсутнє будь-яке рішення щодо стягнення з позивача коштів, а тому відповідно будь-які чинні обтяження в тому числі і арешт щодо нерухомого майна позивача є неправомірні.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені).
21 вересня 2020 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що підстави для зняття виконавцем арешту, передбачених частиною 1 статті 59 Закону України “Про виконавче провадження”, відсутні.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд встановив, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 11.08.2020 номер інформаційної довідки № 219917514 внесено запис про арешт майна ОСОБА_1 реєстраційний номер № 13434871, підставою для обтяження стала постанова Уманського РВ ДВС Уманського МРУЮ Черкаської області № 33347456 від 13.12.2012 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Позивач зазначає, що станом на 16.08.2020 щодо нього відсутні будь-які виконавчі провадження, відсутні підстави для застосування та/або наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, арешту нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , а тому даний запис має бути скасованим.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 10 Закону 48 Закону України “Про виконавче провадження” від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Частинами 1, 2 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Відповідно до статті 59 Закону № 1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Відповідно до пункту 4 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 червня 2018 року № 484) ведення Державного реєстру прав здійснюється за допомогою технічних і програмних засобів, які забезпечують: автоматичне формування та присвоєння реєстраційного номера об'єкта нерухомого майна, реєстраційного номера заяви, номера відомостей про речове право на нерухоме майно, обтяження такого права, індексного номера рішення, інформації та витягів з Державного реєстру прав тощо; формування заяв, рішень, інформації та витягу з Державного реєстру прав з накладенням у випадках, передбачених законодавством, кваліфікованого електронного підпису державним реєстратором чи уповноваженою особою суб'єкта державної реєстрації прав; захист відомостей, що містяться у Державному реєстрі прав, від несанкціонованих дій; оновлення, архівування та відновлення відомостей, внесених до Державного реєстру прав, їх пошук; документальне відтворення процедури державної реєстрації прав.
Пунктом 32 Порядку визначено, що у разі накладення державним, приватним виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону підстава для державної реєстрації обтяження за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав автоматично вноситься з автоматизованої системи виконавчого провадження.
Згідно пункту 38 Порядку у разі зняття державним, приватним виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону підстава для державної реєстрації припинення обтяження за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав автоматично вноситься з автоматизованої системи виконавчого провадження.
З аналізу наведених норм суд доходить висновку, що накладення та зняття державним виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень вноситься до Державного реєстру прав автоматично з автоматизованої системи виконавчого провадження, тобто в даному випадку суд позбавлений можливості скасувати (виключити) запис в Державному реєстрі прав, оскільки до Державного реєстру прав запис про арешт майна ОСОБА_1 реєстраційний номер № 13434871 внесено на підставі постанови Уманського РВ ДВС Уманського МРУЮ Черкаської області № 33347456 від 13.12.2012 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких слід відмовити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 272, 287, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
2) відповідач - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-Д, код ЄДРПОУ 43315602).
Рішення складене в повному обсязі та підписане 20.10.2020.
Суддя В.О. Гаврилюк