21 жовтня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/1213/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Пекного А.С.,
розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі-відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу частини грошового забезпечення за 2016р. (із врахуванням сум посадового окладу за січень 2016р. в сумі 530,00 грн., окладу за військовим званням в сумі 30,00 грн. та надбавки за вислугу років в сумі 56,00 грн.) та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу частину грошового забезпечення за січень 2016 року (із врахуванням сум: посадового окладу за січень 2016 року в сумі 530,00 гри., окладу за військовим званням в сумі 30,00 грн. та надбавки за вислугу років в сумі 56,00 грн.);
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року до 30.09.2017 року та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року до 30.09.2017 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки за 2016 рік та за 2017 рік (як учаснику бойових), та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки за 2016 рік та за 2017 рік (як учаснику бойових);
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.10.2017 року по день фактичного розрахунку та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.10.2017 року по день фактичного розрахунку;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо порушення встановленого порядку розгляду звернень громадян, передбаченого статтями 1, 4, 15, 19, 20 Закону України “Про звернення громадян”, стосовно заяви позивача від 10.12.2019 року, в частині не надання відповідної відповіді (щодо розгляду звернення, повноти, об'єктивності та належного оформлення відповіді на звернення, із посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, із зазначенням порядку оскарження прийнятого рішення і вжитих заходів), не надання запитуваної довідки та не вчинення відповідних дій (щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року до 30.09.2017 року та грошової компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки за 2016 рік та за 2017 рік, як учаснику бойових).
Також позивач просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та витребувати у відповідача докази: повну довідку стосовно розрахунок всіх сум, що належить для виплати ОСОБА_1 , із обов'язковим зазначенням розміру всіх складових сум та письмовим роз'ясненням проведеного розрахунку, із посиланням на нормативно-правові акти (по кожній вимозі окремо).
Ухвалою від 15.05.2020р. провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 01.06.2020р. повернуто без розгляду клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 в якості представника позивача.
Ухвалою від 22.09.2020р. зобов'язано військову частину НОМЕР_1 протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали надати до суду докази.
Ухвалою від 21.10.2020р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
До суду надійшли клопотання представника позивача про розгляд справи з викликлм сторін та про витребування доказів.
Вирішуючи вказані клопотання, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч. 2 ст. 257 КАС України).
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (ч. 3 ст. 257 КАС України).
Відповідно до ч.ч.5-7 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу або якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Звертаючись до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, представник позивача фактично обгрунтовує таку необхідність надання відповідачем відзиву на позов з порушенням встановлених строків та непогодженням сторони позивача з позицією відповідача, викладеною у відзиві.
Суд звертає увагу представника позивача на те, що статтею 166 КАС України встановлено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Статтею 44 КАС України встановлено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву. Сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії судового процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі (ч.ч.4,5 ст.47 КАС України).
З наведеного убачається, що процесуальним законодавством надане право сторонам подавати свої аргументи незалежно від форми судочинства та виду провадження (письмове чи судове засідання з викликом сторін). Крім того, Кодексом адміністративного судочинства України встановлений порядок, форма і строки надання сторонами доказів, пояснень та інших аргументів.
Отже, усі пояснення сторони можуть надати у письмовій формі.
Суд звертає увагу представника позивача на те, що згідно положень ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Цією ж нормою визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, при вирішенні даного спору судом будуть досліджені усі надані сторонами докази, повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи незалежно від порядку провадження та форми судочинства (загального чи спрощеного, з викликом сторін чи без виклику).
Підсумовуючи вищевикладене та за результатами дослідження матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, а тому суд не убачає підстав для розгляду даної справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Отже, клопотання представника позивача про розгляд справи з викликом сторін задоволенню не підлягає.
Щодо клопотання представника позивача про витребування доказів, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Вказане право сторін не залежить від форми судочинства, тобто як у загальному так і у спрощеному провадженні сторони мають право обґрунтувати належність та переконливість доказів.
Відповідно до ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Представником позивача заявлено клопотання про витребування низки доказів на встановлення порушення відповідачем порядку розгляду звернень громадян, передбаченого Законом України "Про звернення громадян" заяв позивача від 10.12.2019р., від 30.04.2020р.та порядку реєстрації таких заяв.
З огляду на предмет спору, суд задовольняє клопотання представника позивача про витребування доказів, у частині належних доказів, тобто тих доказів, що відносяться до предмету доказування в межах даної справи.
Разом з цим суд звертає увагу на положення частин 1-3 статті 77 КАС України якими встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Вказане також не залежить від форми судочинства.
Крім того, відповідно до положень ст.9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Отже, з метою повного і всебічного з'ясування всіх обставин в даній справі та ухвалення законного рішення, суд вважає за необхідне витребувати додаткові докази.
Керуючись ст.ст. 243, 248 КАС України,
ухвалив:
Клопотання представника позивача про витребування доказів - задовольнити частково.
Зобов'язати відповідача протягом семи днів з дня вручення даної ухвали надати до суду засвідчені належним чином копії з журналів реєстрації вхідної кореспонденції (відділу нетаємного діловодства) військової частини НОМЕР_1 за період з 11.12.2019р. по 18.12.2020р., реєстрації пропозицій, заяв, скарг громадян військової частини НОМЕР_1 за період з 11.12.2019р. по 18.12.2020р.
Клопотання представника позивача про розгляд справи з викликом сторін - залишити без задоволення.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями)
Ухвала оскарженню не підлягає та є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Суддя А.С. Пекний