Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
21 жовтня 2020 р. справа № 520/8881/2020
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Оніщенка Дмитра Степановича (рнокпп НОМЕР_2 , 03035, м.Київ, вул.Сурикова, буд.3, офіс 11), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (Код за ЄДРПОУ: 35017877 адреса: Київська область, вул. Стельмаха, буд. 9А, оф.203), про визнання протиправними та скасування постанов, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Оніщенка Дмитра Степановича, в якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва, Оніщенка Дмитра Степановича, про відкриття виконавчого провадження ВП №61828929 від 14.04.2020 року;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва, Оніщенка Дмитра Степановича, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 18 червня 2020 року ВП №61828929;
- стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Оніщенка Дмитра Степановича на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено розгляд та вирішення справи здійснювати одноособовим складом суду у порядку ст.287 КАС України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (Код за ЄДРПОУ: 35017877 адреса: Київська область, вул. Стельмаха, буд. 9А, оф.203).
Відповідно до ч.9 та ч.14 ст.31 Кодексу адміністративного судочинства України, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
07.10.2020 року адміністративну справу №520/8881/2020, за наслідками повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями за розпорядженням керівника апарату Харківського окружного адміністративного суду №03-05/60 від 07.10.2020 року, передано в провадження судді Харківського окружного адміністративного суду БіленськогоО.О.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 року прийнято до розгляду адміністративну справу №520/8881/2020. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв'язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.4 ст.287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 18 червня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Оніщенком Дмитром Степановичем, при примусовому виконанні виконавчого напису №6847 виданого 22.09.2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія Управління Активами» заборгованості в сумі 12428.91 грн., відповідно до кредитного договору від 26.07.2013 року укладеного з ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК», право вимоги за яким перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами», винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. 03.07.2020 року, на заводі, де працює позивач - ПАТ "СТОМА", надали копію зазначеної постанови, яка надійшла на адресу підприємства. До цього часу позивач не знала, що така постанова існує. Крім того, копія постанови про відкриття виконавчою провадження №61828929 від 14.04.2020 року, в порушення статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», позивачу також не надсилалась. Позивач вважає, що дане виконавче провадження відкрито незаконно, оскільки виконавцем при відкритті виконавчого провадження було порушено статтю 24 Закону України «Про виконавче провадження" та всупереч законодавства не взято до уваги, що позивач зареєстрована та мешкає у Харківській області, майна на території міста Києва у т.ч. грошових кошів у банківських установах у м.Києві не має. Вказана приватним виконавцем Онішенко Д.С. у постанові від 18.06.2020 року адреса: АДРЕСА_2 до позивача ніякого відношення не має, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Позивач зареєстрована та мешкає разом з дітьми у будинку своєї матері за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується штампом про реєстрацію в паспорті позивача та може бути підтверджено довідкою про реєстрацію місця проживання особи, записами у домовій книзі. Позивач вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №61828929 від 14.04.2020 року та постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 18 червня 2020 року ВП №61828929 підлягають визнанню протиправними та скасуванню, оскільки місце проживання та місце роботи боржника не відноситься до виконавчого округу на території якого приватний виконавець Оніщенко Д.С здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні №61828929 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи.
03.08.2020 року відповідач надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що виконавче провадження було відкрито на підставі даних, зазначених стягувачем, який в силу приписів ч.1 ст.24 Закону України "Про виконавче провадження" наділений правом вибору місця відкриття виконавчого провадження. Окрім цього, постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника винесена приватним виконавцем на підставі застереження стягувача, зазначеного ним у заяві про примусове виконання рішення. Так, у прохальній частині заяви про примусове виконання рішення стягувач зазначив, що у випадку встановлення доходу боржника необхідно застосувати звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на його майно та без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування). З огляду на те, що дії приватного виконавця в межах виконавчого провадження №61828929 вчинялись відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», є правомірними, а позивачем не наведено достатніх підстав для задоволення позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи заперечень відносно адміністративного позову до суду не надав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі по тексту - Закон №1404) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно з вимогами ч.1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Спірні правовідносини склались з приводу правомірності винесення постанов приватного виконавця виконавчого округу міста Києва, ОСОБА_2 , про відкриття виконавчого провадження ВП №61828929 від 14.04.2020 року та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 18 червня 2020 року ВП №61828929, а відтак при розв'язанні спору слід виходити з положень Закону України “Про виконавче провадження”, згідно зі ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Судом встановлено, що місцем проживанням та реєстрації позивача є: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту НОМЕР_3 , довідкою про реєстрацію місця проживання особи №03-20358-2018 та домовою книгою.
Згідно копії довідки ПАТ "СТОМА" №18 від 10.07.2020 року позивач працює у ПАТ "СТОМА", що розташоване в місті Харкові з 18.10.1999 року та займає посаду дозувальник медичних препаратів 3 розряду.
З наявних матеріалів справи вбачається, що постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва, Оніщенка Дмитра Степановича від 14.04.2020 року відкрито виконавче провадження №61828929 з примусового виконання виконавчого напису №6847 виданого 22.09.2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Остапенком Є.М. про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління Активами», що становить загальну суму 12428,91 грн.
Також, з межах вказаного виконавчого провадження відповідачем 18.06.2020 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 18 червня 2020 року ВП №61828929.
Надаючи оцінки правомірності винесення спірних постанов приватного виконавця, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини першої статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом приписів пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону№1403-VІІІ передбачено, що в Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Відповідно до частин 1, 2, 3, б статті 25 Закону №1403-VІІІ виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчиняться ним на всій території України.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1403-VІІІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження".
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон України «Про виконавче провадження» і Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, згідно з частиною третьою статті 25 Закону№1403-VІІІ право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Суд зазначає, що зі змісту наведеної норми частини другої статті 24 Закону №1403-VIII слідує, що у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Згідно частини четвертої статті 24 Закону №1404-VІІІ виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Частиною п'ятою статті 24 Закону №1404-VІІІ визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ).
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина третя статті 26 Закону №1404-VІІІ.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята статті 26 Закону №1404-VІІІ).
При цьому, відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Проте, приватний виконавець Оніщенко Д.С., всупереч вищезазначених норм, при відкритті виконавчого провадження, не пересвідчилася з достовірних джерел про наявність майна боржника у відповідному виконавчому окрузі та місце проживання позивача.
Так, згідно з витягом з Єдиного реєстру приватних виконавців, приватний виконавець Оніщенко Д.С. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.
Суд зазначає, що наявні матеріали справи не містять жодного доказу щодо підтвердження інформації, зазначеної у постанові про відкриття виконавчого провадження, що боржник проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначене твердження спростовується копією паспорту позивача, довідкою з місця роботи позивача, довідкою про реєстрацію місця проживання особи №03-20358-2018, домовою книгою та поясненнями позивача. Також, у виконавчому документі визначено, що позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , іншої адреси виконавчий документ не містить.
Відомостей про зміну місця реєстрації паспорт ОСОБА_1 не містить.
Суд зауважує, що ані відповідачем - приватним виконавцем, ані третьою особою - ТОВ "Фінінсова компанія управління активами" не наведено будь-якого джерела відомостей щодо вищезазначеної адреси фактичного місця проживання боржника - АДРЕСА_2 , що, з урахуванням інформації про роботу позивача. у м. Харкові, наданих ПАТ «СТОМА», ставить під сумнів достовірність даних про місце проживання позивачки у м. Києві, зазначених у заяві ТОВ "Фінінсова компанія управління активами".
Жоден з наданих відповідачем документів, ані кредитний договір, ані будь-який інший документ, не вказують на можливе місце проживання позивача саме в місті Києві на момент подання заяви про примусове виконання виконавчого напису.
Наведене є підставою для висновку, що на момент відкриття виконавчого провадження, приватний виконавець не володів достовірною інформацією про фактичне проживання боржника за вказаною адресою у м. Києві, оскільки стягувач до заяви не додав підтверджуючих документів, з яких би чітко вбачалось, що боржник проживає/перебуває за вказаною адресою в м. Києві.
Посилання відповідача на те, що стягувач наділений правом вибору місця виконання рішення, а законодавство не покладає на виконавця обов'язку здійснювати перевірку місця проживання боржника до відкриття виконавчого провадження, суд відхиляє, з наступних підстав.
Як зазначалось вище, у спірних відносинах належним місцем виконання є місце проживання або перебування боржника, або місце знаходження його майна.
Відповідно до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, визначає Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. № 1382-IV (далі Закон № 1382-IV), відповідно до статті 3 якого місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
Частиною 1 статті 6 Закону №1382-IV встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (ч.10 ст.6 Закону № 1382-IV).
Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування (ч. 17 ст.9 Закону № 1382-IV).
Тобто, саме зареєстроване місце проживання фізичної особи має визначальне значення для цілей визначення місця виконання рішення.
Враховуючи, що зазначені у заяві ТОВ "Фінінсова компанія управління активами" місце проживання боржника (м. Київ, вул. Українська, 41, кв. 26) та відповідно до законодавства зареєстроване місце проживання боржника ( АДРЕСА_3 ) відрізняються та територіально знаходяться у межах різних виконавчих округів, беручи до уваги, що відомості про місце проживання позивачки у м. Київ достовірно не підтверджені тими документами, які надавалися стягувачем разом із заявою про відкриття виконавчого провадження, суд вважає, що в даному випадку приватний виконавець був зобов'язаний скористатися правом, наданим ч.5 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» та здійснити перевірку відомостей щодо місця проживання боржника або місця знаходження його майна.
Вказана у заяві стягувача інформація про проживання боржника на час його вчинення у місті Києві, на думку суду, не може слугувати достатньою та достовірною підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві, без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання боржника на час вчинення відкриття виконавчого провадження, адже у протилежному випадку допускалася б можливість зазначення стягувачем будь-якої адреси боржника (не підтвердженої доказами) задля штучної зміни виконавчого округу.
Також, суд зазначає, що приватним виконавцем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів того, що кошти боржника або інше майно, на момент прийняття оскаржуваної постанови, знаходились на території виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Оніщенко Л.В. здійснює свою діяльність та відомості, щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Одночасно суд зазначає, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника (частина сьома статті 26 Закону №1404-VІІІ).
За приписами статті 68 Закону №1404-VІІІ стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Згідно витягу з Єдиного реєстру приватних виконавців приватний виконавець Оніщенко Д.С. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.
Тобто, відсутнє обґрунтування правомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ВП №61828929 та прийняття виконавчого документу не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, і не за місцезнаходженням його майна - грошових коштів (м.Харків).
Отже, місце проживання та місце отримання доходів боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Оніщенко Л.В. здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні №61828929 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи, яка має місце проживання у місті Харків.
Приватним виконавцем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів того, що кошти боржника або інше майно, на момент прийняття оскаржуваної постанови, знаходились на території виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Оніщенко Д.С. здійснює свою діяльність та відомості, щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, приватним виконавцем Оніщенко Д.С. не доведено, що останній діяв в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Також, в постанові про відкриття виконавчого провадження від 14.04.2020 року відсутні будь-які посилання про наявність у боржника іншого майна, місцезнаходження якого підпадає під виконавчий округ приватного виконавця.
Суд вважає, що постанова про відкриття виконавчого від 14.04.2020 року про відкриття виконавчого провадження, прийнята відповідачем з порушенням приписів Закону №1404-VІІІ, оскільки приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника, знаходження майна - фізичної особи (позивача).
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.04.2020 року у справі №580/3311/19.
Згідно з положеннями ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
З огляду на те, що відповідачем не доведено правомірності винесеної постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №61828929 від 14.04.2020 року, суд приходить до висновку також про безпідставність винесеної за наслідком відкриття виконавчого провадження постанови приватного виконавця Оніщенко Д.С. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 18 червня 2020 року ВП №61828929 та наявність підстав для її скасування.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 287, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Оніщенка Дмитра Степановича (рнокпп НОМЕР_2 , 03035, м.Київ, вул.Сурикова, буд.3, офіс 11), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (Код за ЄДРПОУ: 35017877 адреса: Київська область, вул. Стельмаха, буд. 9А, оф.203), про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва, Оніщенка Дмитра Степановича, про відкриття виконавчого провадження ВП №61828929 від 14.04.2020 року.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва, Оніщенка Дмитра Степановича, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 18 червня 2020 року ВП №61828929
Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Оніщенка Дмитра Степановича (рнокпп НОМЕР_2 , 03035, м.Київ, вул.Сурикова, буд.3, офіс 11) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1681,60 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 21.10.2020 року.
Суддя Біленський О.О.