Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
20.10.2020 р. справа №520/11143/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом
ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Матеріали позову з недоліками одержані судом 21.08.2020р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 21.09.2020р. після усунення недоліків позову. Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 07.10.2020р.
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянка), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради з приводу не призначення та не виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 26.05.2020р.; 2) зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 26.05.2020р. у розмірі, передбаченому для працездатних осіб.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що адміністративний орган вчинив протиправну відмову у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, у тому числі оплату житлово-комунальних послуг.
Відповідач, Управління праці та соціального захисту населення Індустріального району Харківської міської ради (далі за текстом - адміністративний орган, владний суб'єкт, Управління, УПтаСЗН), з поданим позовом не погодився.
Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що після припинення виплати допомоги через непрацевлаштування така виплата вже не підлягає поновленню.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Уперше заявник звернувся для отримання спірної допомоги на сім'ю 03.11.2014р. до Управління праці та соціального захисту населення Куп'янської районної державної адміністрації, згідно з рішенням якої від 04.11.2014р. у період 04.11.2014р.-02.05.2015р. отримував допомогу як працездатна непрацююча особа, до складу сім'ї якої входить дитина віком до 18 років ( ОСОБА_2 ) та працездатна непрацююча особа ( ОСОБА_3 ).
Рішенням згаданого Управління від 05.12.2014р. допомогу було переховано у межах періоду призначення.
Рішенням згаданого Управління від 16.01.2015р. допомогу було перераховано у межах періоду призначення, виходячи зі складу сім'ї: ОСОБА_1 - працездатна непрацююча особа, ОСОБА_2 - дитина віком до 18 років, ОСОБА_3 - працездатна працююча особа.
У січні 2015 р. заявник працевлаштувався.
Рішенням згаданого Управління від 05.02.2015р. допомогу було перераховано у межах періоду призначення, виходячи зі складу сім'ї: ОСОБА_1 - працездатна працююча особа, ОСОБА_2 - дитина віком до 18 років, ОСОБА_3 - працездатна працююча особа.
У лютому 2015 р. заявник звільнився.
Рішенням згаданого Управління від 16.06.2015р. допомогу було перераховано у межах періоду призначення, виходячи зі складу сім'ї: ОСОБА_1 - працездатна непрацююча особа, ОСОБА_2 - дитина віком до 18 років, ОСОБА_3 - працездатна працююча особа.
Рішенням згаданого Управління від 18.06.2015 р. виплату допомоги було подовжено, виходячи зі складу сім'ї: ОСОБА_1 - працездатна непрацююча особа, не включена до розрахунку, ОСОБА_2 - дитина віком до 18 років, ОСОБА_3 - працездатна працююча особа, ОСОБА_4 - пенсіонер.
Рішенням згаданого Управління від 26.06.2015 р. допомогу було перераховано у межах періоду призначення, виходячи зі складу сім'ї: ОСОБА_1 - працездатна непрацююча особа, не включена до розрахунку, ОСОБА_2 - дитина віком до 18 років, ОСОБА_3 - працездатна працююча особа, ОСОБА_4 - пенсіонер.
Рішенням згаданого Управління від 06.07.2015 р. допомогу було перераховано у межах періоду призначення, виходячи зі складу сім'ї: ОСОБА_1 - працездатна непрацююча особа, не включена до розрахунку, ОСОБА_2 - дитина віком до 18 років, ОСОБА_3 - працездатна працююча особа, ОСОБА_4 - пенсіонер.
Рішенням згаданого Управління від 23.11.2015 р. виплату допомоги було подовжено, виходячи зі складу сім'ї: ОСОБА_1 - працездатна непрацююча особа, не включена до розрахунку, ОСОБА_2 - дитина віком до 18 років, ОСОБА_3 - працездатна працююча особа, ОСОБА_4 - пенсіонер.
19.04.2016р. заявник працевлаштувався у Харківській філії ПАТ "Укртелеком", на підтвердження чого надано довідку від 22.05.2020 р. №35-20-97.
Рішенням згаданого Управління від 12.05.2016 р. виплату допомоги було подовжено, виходячи зі складу сім'ї: ОСОБА_1 - працездатна непрацююча особа, не включена до розрахунку, ОСОБА_2 - дитина віком до 18 років, ОСОБА_3 - працездатна працююча особа, ОСОБА_4 - пенсіонер.
Рішенням від 29.11.2016 р. виплату допомоги було подовжено, виходячи зі складу сім'ї: ОСОБА_1 - працездатна непрацююча особа, не включена до розрахунку, ОСОБА_2 - дитина віком до 18 років, ОСОБА_3 - працездатна працююча особа, ОСОБА_4 - пенсіонер.
Рішенням згаданого Управління від 02.12.2016 р. допомогу було перераховано у межах періоду призначення, виходячи зі складу сім'ї: ОСОБА_1 - працездатна непрацююча особа, не включена до розрахунку, ОСОБА_2 - дитина віком до 18 років, ОСОБА_3 - працездатна непрацююча особа, ОСОБА_4 - пенсіонер.
Згідно з довідкою від 20.12.2016р. №6332-16462 заявник був взятий на облік у якості внутрішньо переміщеної особи у АДРЕСА_2 .
Тобто з 20.12.2016р. заявник перебуває на обліку в установі відповідача як отримувач щомісячної адресної допомоги на сім'ю після надходження особової справи з установи попереднього перебування на обліку - Управління соціального захисту населення Куп'янської міської ради Харківської області.
Рішенням від 05.01.2017р. Управління праці та соціального захисту населення Куп'янської міської ради від 05.01.2017р. було припинено виплату допомоги, отримувачем якої на сім'ю був заявник.
При цьому, адресну допомогу заявнику було виплачено по 31.01.2017р. і припинено виплату допомоги з 01.02.2017 р.
Особова справа надійшла заявника до відповідача 01.02.2017р.
Рішенням відповідача від 20.02.2017р. ОСОБА_1 було взято на облік як отримувача допомоги на сім'ю, виходячи зі складу сім'ї: ОСОБА_1 - працездатна непрацююча особа, не включена до розрахунку, ОСОБА_2 - дитина віком до 18 років.
Рішенням відповідача від 15.06.2017 р. виплату допомоги було подовжено, виходячи зі складу сім'ї: ОСОБА_1 - працездатна непрацююча особа, не включена до розрахунку, ОСОБА_2 - дитина віком до 18 років.
Рішенням відповідача від 14.12.2017 р. виплату допомоги було подовжено, виходячи зі складу сім'ї: ОСОБА_1 - працездатна непрацююча особа, не включена до розрахунку, ОСОБА_2 - дитина віком до 18 років.
Рішенням відповідача від 19.06.2018 р. виплату допомоги було подовжено, виходячи зі складу сім'ї: ОСОБА_1 - працездатна непрацююча особа, не включена до розрахунку, ОСОБА_2 - дитина віком до 18 років.
Рішенням відповідача від 11.01.2019 р. виплату допомоги було подовжено, виходячи зі складу сім'ї: ОСОБА_1 - працездатна непрацююча особа, не включена до розрахунку, ОСОБА_2 - дитина віком до 18 років.
Рішенням відповідача від 25.06.2019 р. виплату допомоги було подовжено, виходячи зі складу сім'ї: ОСОБА_1 - працездатна непрацююча особа, не включена до розрахунку, ОСОБА_2 - дитина віком до 18 років.
Рішенням відповідача від 21.12.2019 р. виплату допомоги було подовжено, виходячи зі складу сім'ї: ОСОБА_1 - працездатна непрацююча особа, не включена до розрахунку, ОСОБА_2 - дитина віком до 18 років.
01.02.2020р. виплату допомоги заявнику на ОСОБА_2 було припинено у зв'язку зі зміною його місця проживання.
26.05.2020р. заявник звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі, ОСОБА_1 як працездатній працюючій особі.
У відповідь на заяву відповідачем було сформовано лист від 02.06.2020 р., в якому викладено відмову у призначенні допомоги з посиланням на п. 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (затверджений постановою КМУ від 01.10.2014р. №505; далі за текстом - Порядок №505) через непрацевлаштування протягом шести місяців з першого шестимісячного терміну призначення допомоги.
Не погодившись із правомірністю такого діяння владного суб'єкта у спірних правовідносинах, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлені Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", статтею 2 якого передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначено Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (далі за текстом - Порядок №505).
Так, п.2 Порядку №505 визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Згідно із пунктом 3 Порядку №505 для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.
Отже, строком призначення допомоги у розумінні норм Порядку №505 є період часу у шість місяців.
Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.
Пунктом 7 Порядку №505 передбачено, що якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.
Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.
Відповідно до пункту 12 Порядку №505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі подання уповноваженим представником сім'ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім'ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги. Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.
Суд звертає увагу на те, що Порядком № 505 не встановлено жодного обмеження особи звернутись з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Отже, якщо виплата грошової допомоги була спочатку зменшена вдвічі, а потім припинена з підстав, зокрема непрацевлаштування внутрішньо переміщеної особи протягом чотирьох місяців з дня призначення виплати такої допомоги, то грошова допомога на наступний строк не призначається, тобто не призначається на наступний шестимісячний строк.
З огляду на обставини справи суд вважає, що у разі, коли з моменту припинення виплати особі адресної грошової допомоги по день нового звернення її до управління із заявою про виплату допомоги, як працевлаштованої особи, минув шестимісячний строк, тобто наступний повний строк в розумінні пункту 3 Порядку № 505, грошова допомога на наступний строк може не призначатись тільки тим особам, які продовжують перебувати в статусі не працевлаштованої (безробітної) особи, відтак у разі, якщо особа працевлаштувалась і її статус не суперечить зазначеним вище пунктам Порядку №505, вона знову набуває право на виплату їй щомісячної адресної допомоги.
Вказаний висновок також наведений в постановах Верховного Суду від 15.04.2019р. у справі №227/513/17, від 15.08.2019 у справі №415/4379/17, від 17.10.2019 року № 414/2201/16-а.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновків, що оскільки, позивач з 19.04.2016 р. офіційно працевлаштована, відтак станом на дату звернення до відповідача з відповідною заявою від 26.05.2020 року знову, на загальних підставах, набула прав на отримання від держави щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Продовжуючи вирішення спору, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів і наведення у процесуальних документах адекватних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення і безпідставності доводів іншого учасника справи.
У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Підсумовуючи викладені вище міркування та беручи до уваги обсяг доказів, наявних у розпорядженні владного суб'єкта на момент вчинення оскарженої відмови, суд не знаходить правових підстав для визнання юридично правильними та фактично обґрунтованими тих мотивів, які покладені в основу вчиненого діяння.
При цьому, оскільки адміністративним органом у спірних правовідносинах були учинені усі необхідні управлінські дії, унаслідок чого відсутні юридичні фактори, котрі залишились поза увагою владного суб'єкта, але мають значення для законного волевиявлення, то відповідно до абз.1 ч.4 ст.245 КАС України Управління слід обтяжити обов'язком вчинити конкретну дію, а саме: призначити спірну виплату і провести платежі.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, відмовивши у призначенні виплати за відсутності передбачених для цього підстав.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства є рішення та діяння (дія чи бездіяльність) владних суб'єктів.
Зміст рішення владного суб'єкта розтлумачено законодавцем у положеннях п.п. 18 і 19 ч.1 ст.4 КАС України.
Визначення ж змісту діяння (дії чи бездіяльності) владного суб'єкта норми КАС України не містять.
Разом із тим, у силу ч.6 ст.7 КАС України суд вважає за можливе застосувати загальні визначення рішення, дії, бездіяльності, наведені у п.п.1, 2 і 3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України, згідно з якими рішення владного суб'єкта - це письмовий акт, дія владного суб'єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб'єкта, бездіяльність владного суб'єкта - це невиконання обов'язку.
При цьому, суд зважає, що відмова владного суб'єкта як різновид форми реалізації адміністративного волевиявлення (управлінської функції) може бути втілена як у рішенні владного суб'єкта, так і в дії владного суб'єкта, котра має певну документальну фіксацію.
Тому, належним і ефективним способом захисту є як вимога про визнання неправомірної дії владного суб'єкта з приводу відмови, так і вимога про визнання протиправною відмови, оформленої відповідним письмовим документом, зокрема, листом.
Оскільки інших доводів, окрім припинення виплати допомоги через непрацевлаштування, владний суб'єкт в основу оскаржених діянь не поклав, а цей мотив визнаний судом юридично неспроможним, то слід вважати підтвердженим факт порушення прав та інтересів позивача у галузі справи соціального забезпечення, що зумовлює визнання здійсненого владним суб'єктом волевиявлення протиправним, а владного суб'єкта належить обтяжити обов'язком призначити позивачу спірну допомогу.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України “Про судовий збір”.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 52, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Допустити заміну Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради фактичним та юридичним правонаступником - Управлінням соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради.
Позов - задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради з приводу відмови ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, у тому числі оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 26.05.2020р.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, у тому числі оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 26.05.2020р.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення; набирає законної сили після завершення процедури апеляційного перегляду чи строку її ініціювання.
Суддя Сліденко А.В.