Справа №500/765/20
16 жовтня 2020 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мартиць О.І.
за участю:
секретаря судового засідання Семеха В.Т.
представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кузнєцової М.І.
представника відповідача Головного управління ДПС у Тернопільській області Кущик А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
03 березня 2020 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області №00010071302 від 15 липня 2019 року, яким нараховано ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафні санкції за порушення пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, пункту 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на суму 39600,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкове повідомлення-рішення №00010071302 від 15.07.2019 винесено на підставі акта перевірки №735/19-09-13-02/ НОМЕР_1 від 14.06.2019.
На думку позивача акт перевірки є необґрунтованим, а відтак відповідачем незаконно прийнято оскаржуване податкове-повідомлення рішення без доказів вчинення ОСОБА_1 продажу мобільних телефон за готівкові кошти без використання реєстраторів розрахункових операцій на загальну суму 39600,00 грн.
Позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення рішення є незаконним та таким, що підлягає до скасування, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 30.03.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
06.04.2020 ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 06.05.2020.
28.04.2020 представником відповідача Головного управління ДПС служби у Тернопільській області через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що Головне управління ДПС у Тернопільській області заперечує проти позову в повному обсязі та просить в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.05.2020 розгляд справи відкладено на 05.06.2020.
05.06.2020 ухвалою суду розгляд справи №500/765/20 відкладено до 06.07.2020.
В судовому засіданні 06.07.2020 за клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено до 08.07.2020.
В судовому засіданні 08.07.2020 представник позивача позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 08.07.2020 заперечила щодо задоволення позовних вимог, у справі оголошено перерву до 06.08.2020.
За клопотанням представника відповідача в судовому засіданні 06.08.2020 оголошено перерву до 04.09.2020, в подальшому до 18.09.2020.
Згідно довідки секретаря судового засідання 18.09.2020 судове засідання в адміністративній справі №500/765/20 не проводилося, розгляд справи відкладено до 16.10.2020.
В судовому засіданні 16.10.2020. представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених у позовній заяві та просила скасувати податкове повідомлення - рішення №00010071302 від 15.07.2019.
Представник Головного управління ДПС у Тернопільській області в судовому засіданні 16.10.2020 проти задоволення позову заперечила з мотивів наведених у відзиві на позов.
Заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та дослідивши подані докази, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Як свідчать матеріали справи, з 06.06.2019 по 12.06.2019 року Головним управлінням ДФС у Тернопільській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 14.06.2019 за №735/19-00-13-02/ НОМЕР_1 .
Згідно акту перевірки документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено ряд порушень, зокрема:
- пункту 1 статті 3 та пункту 6 статті 9 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", з відповідними змінами та доповненнями, протягом календарного року вдруге здійснено реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 39600,00 грн.
15.07.2019 Головним управлінням ДФС у Тернопільській області винесено податкове повідомлення-рішення №00010071302, яким до позивача ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 39600,00 грн. за порушення пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
09.10.2019 позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою на податкове повідомлення - рішення від 15.07.2019 №00010071302, в якій просив скасувати зазначене податкове повідомлення - рішення.
Не погоджуючись з прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд зазначає, що у цій справі предметом судового розгляду є податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області №00010071302 від 15.07.2019.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відтак, суд, зважаючи на предмет позову, перевіряє чи оскаржуване рішення відповідача прийняте у відповідності до зазначених вище умов.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податковим кодексом України визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з вимогами підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку встановленому Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Підпунктом 78.1.1. Податкового кодексу України передбачено, що однією з підстав для проведення документальної позапланової перевірки є наявність отриманої податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Суд зауважує, що Головним управлінням ДФС у Тернопільській області з 06.06.2019 по 12.06.2019 проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 14.06.2019 за №735/19-00-13-02/ НОМЕР_1 .
За результатами перевірки встановлено ряд порушень, зокрема:
- пункту 1 статті 3 та пункту 6 статті 9 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", з відповідними змінами та доповненнями, протягом календарного року вдруге здійснено реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 39600,00 грн.
Дане правопорушення стало підставою для винесення Головним управлінням ДФС у Тернопільській області податкового повідомлення-рішення від 15.07.2019 №00010071302, яким до позивача ОСОБА_1 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 39600,00 грн. за порушення пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
Так, згідно пункту 296.10 статті 296 Податкового кодексу України РРО не застосовуються платниками єдиного податку першої, другої і третьої груп (фізичні особи-підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень.
Норми цього пункту не поширюються на платників єдиного внеску, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту.
Відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон №265/95-ВР), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, РРО та розрахункові книжки не застосовуються під час продажу товарів (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту ) (наданні послуг) фізичними особами-підприємцями, які належать відповідно до Кодексу до груп платників єдиного податку, що не застосовують РРО.
При цьому відповідно до статті 2 Закону №265/95-ВР термін "технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту" для цілей цього закону вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про захист прав споживачів". Перелік груп технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування РРО встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За поданням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування РРО, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 року №231 (далі-Перелік №231).
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
- вчинене вперше - 1 гривня;
- за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг);
Згідно матеріалів справи, відповідно до акту фактичної перевірки діяльності ФОП ОСОБА_1 працівниками Головного управління ДФС у Тернопільській області від 23.03.2018 №0135/19/00/1403/ НОМЕР_1 було встановлено порушення пункту 1 статті 3 та пункту 6 статті 9 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95- ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та у відповідності до пункту 1 статті 17 вищезазначеного Закону була застосована, податковим повідомленням-рішенням №0003221403 від 02.04.2018, фінансова санкція у розмірі 1 гривня за незастосування РРО при продажу технічно складних побутових товарів.
В акті перевірки від 14.06.2019 №735/19-00-13-02/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 зазначено, що відповідно до матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №32018210000000 від 30.05.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 212 та частиною 3 статті 229 КК України встановлено, що фізична особа підприємець ОСОБА_1 здійснював реалізацію мобільних телефонів марки "Apple" за готівкові кошти без використання реєстратора розрахункових операцій.
Так, відповідно до наданих матеріалів:
- 11.08.2018 було реалізовано мобільний телефон Apple Iphone 6 s (IMEI НОМЕР_2 ) громадянці ОСОБА_2 за 7000, 00 грн.;
- 24.09.2018 року було реалізовано мобільний телефон Apple Iphone 6 Plus (IMEI НОМЕР_3 ) громадянці ОСОБА_3 за 10000, 00 грн.;
- 07.10.2018 року було реалізовано мобільний телефон Apple Iphone 7 (IMEI НОМЕР_4 ) ОСОБА_4 за 11600,00 грн.;
- 01.12.2018 року було реалізовано мобільний телефон Apple Iphone 7 (IMEI НОМЕР_5 ) громадянці ОСОБА_5 за 11000,00 грн.
Усього, у період з дати застосування санкцій у розмірі 1 грн. не застосування РРО при продажу технічно складних побутових товарів, була встановлена реалізація мобільних телефонів марки "Apple" без використання реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 39600,00 грн.
Суд звертає увагу, що частина перша статті 212 КК України передбачає кримінальну відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування, в значних розмірах, у разі, коли сума податків та зборів, що фактично не надійшла до бюджету у 1000 та більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
В постанові від 19.07.2019 про закриття кримінального провадження №32018210000000018 зазначено, що у ході досудового розслідування здобуто докази вчинення підприємцем ОСОБА_1 порушень податкового законодавства, які полягають в ухиленні від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Однак встановлені порушення закону не є достатніми для притягнення особи до кримінальної відповідальності у зв'язку з тим, що сума несплаченого податку, визначена в акті документальної перевірки, є меншою ніж передбачена диспозицією частини 1 статті 212 КК України, тому кримінальне провадження в частині ухилення від сплати податків в значних розмірах підлягає закриттю.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018210000000018 від 30.05.2018, закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 212 КК України.
При цьому суд зауважує, що постанова від 19.07.2019 про закриття кримінального провадження №32018210000000018 від 30.05.2018 винесена з посиланням на порушення, зафіксовані в акті перевірки від 14.06.2019 за №735/19-00-13-02/ НОМЕР_1 .
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 - головний державний ревізор-інспектор ГУ ДПС у Тернопільській області пояснив, що при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 та складанні акту 14.06.2019 за №735/19-00-13-02/ НОМЕР_1 взято до уваги, зокрема серед іншого, і письмові показання свідків, які придбавали у ОСОБА_1 мобільні телефони.
Згідно листа №962/10/19-97-03-02 від 05.08.2020 слідчого управління ГУ ДФС у Тернопільській області, 19.07.2019 прокуратурою Тернопільської області визначено підслідність кримінального провадження №32018210000000018 від 30.05.2018 за Тернопільським відділом поліції ГУ НП України в Тернопільській області, тому надати матеріали кримінального провадження №32018210000000018 від 30.05.2018 не представляється можливим.
Суд звертає увагу, що згідно частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, суд погоджується з твердженням представника відповідача, що встановлені порушення закону, що не є достатніми для притягнення особи до кримінальної відповідальності, не нівелює сам факт порушення податкового законодавства, виявленого працівниками контролюючого органу.
За встановлених обставин суд дійшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області №00010071302 від 15 липня 2019 року прийняте в порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень та підстави для його скасування відсутні.
Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд вважає, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог.
На думку суду відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його рішення, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області №00010071302 від 15 липня 2019 року відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21 жовтня 2020 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
відповідач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 43142763.
Головуючий суддя Мартиць О.І.