Дата документу 20.10.2020
Справа № 334/5881/20
Провадження № 2-н/334/770/20
про відмову у видачі судового наказу
20 жовтня 2020 року суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Фетісов М.В., розглянувши заяву Концерну «Міські теплові мережі» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, -
встановив:
Представник заявника ОСОБА_3 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з заявою про видачу судового наказу, в якій просить стягнути солідарно з боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100786 від 01.02.2016, яка виникла за період з листопада 2019 до квітня 2020 у сумі 623,32 гривні, а також пені - 434,09 гривень, 3% річних - 1,79 гривня та судового збору - 210,20 гривень.
В обґрунтування вимог посилається на укладений між Концерном «Міські теплові мережі» та приватним підприємцем ОСОБА_1 і фізичною особою ОСОБА_4 Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуги централізованого постачання гарячої води № 100786 від 01.02.2016 на об'єкт: викуплене нежитлове приміщення №1 для розміщення крамниці продовольчих товарів по АДРЕСА_1 .
Вивчивши заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, приходжу до наступних висновків.
Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (п.3 ч.1 ст.161 ЦПК України).
Відповідно до ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно п.1 ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Як вбачається з договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуги централізованого постачання гарячої води від 01.02.2016 №100786, боржниця ОСОБА_1 є приватним підприємцем, що зумовлює наявність між сторонами правовідносин господарсько-правового спору, який має вирішуватись в порядку господарського судочинства.
Докази того, що боржниця ОСОБА_1 на час звернення з вказаною заявою до суду втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності представником заявника не додано до заяви.
З огляду на наведене, вирішення спору між Концерном «МТМ» та ПП ОСОБА_1 , згідно вимог ст. 20 ГПК України, повинно здійснюватися в порядку господарського судочинства.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.163 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу.
Такою обставиною є те, що вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з приватного підприємця ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України).
Положеннями ч.3 ст.165 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Заявник просить стягнути з боржниць виниклу заборгованість у солідарному порядку. Таким чином, заявлені представником заявника вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, оскільки при стягненні заборгованості з боржниці ОСОБА_4 заявник буде позбавлений можливості пред'явити відповідну вимогу до боржниці - приватного підприємця ОСОБА_1 через відсутність заборгованості.
Таким чином, дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до положень ч.2 ст.164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.
На підставі викладеного, керуючись ст.163, 165, 166, 260 ЦПК України, суддя,-
постановив:
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Концерну «Міські теплові мережі» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.
Роз'яснити Концерну «Міські теплові мережі», що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: