Справа №705/5593/18
2/705/595/20
21 жовтня 2020 року м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Гудзенко В.Л.
при секретарі Юрченко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В грудні 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позові позивач вказує, що відповідно до договору б/н від 14.02.2011 відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача на заяві. У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, тому станом на 30.09.2018 має заборгованість в сумі - 296391,53 грн., яка складається з наступного: 13571,96 грн. - заборгованість за кредитом; 278830,60 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3988,97 грн. - заборгованість за пенею та комісією. Оскільки відповідач добровільно не виконує взяті на себе зобов'язання, та враховуючи, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, то позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 109562 грн. за кредитним договором б/н від 14.02.2011, а саме: 13571,96 грн. заборгованості за кредитом та 95990,04 грн. заборгованості за відсотками за період з 14.02.2011 по 30.07.2017. Також, позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.
Ухвалою судді від 26.12.2018 у справі відкрите спрощене позовне провадження, а також роз'яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред'явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України з викликом сторін.
За вх. № 9548 від 27.03.2019 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити АТ КБ «ПриватБанк» в задоволенні позову до неї про стягнення заборгованості та застосувати до даного позову наслідки пропуску строку загальної та спеціальної позовної давності. У відзиві зазначає, що кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, тому він є нікчемним. Кредитний договір підписується керівником банку та позичальником або уповноваженими на це особами. Жодною нормою закону не передбачено можливість укладення кредитного договору на інтернет-сайті. 14.02.2011 вона звернулась до відповідача з проханням видати їй банківську картку для використання її при різних безготівкових розрахунках. В цей же день вона підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій жодної умови, яка була б притаманна кредитному договору немає. Згідно Анкети-заяви вона просила надати їй послуги, а не кредит, при цьому відмітка, які саме послуги їй має надати Банк відсутня. Також, графа «Бажаний кредитний ліміт» не заповнена, що вказує на те, що вона не просила грошові кошти в кредит, а їй потрібна була лише банківська картка. Представник банку Устенко О.В. підписала Анкету-заяву та видала їй банківську картку. Лише 28.04.2011 було встановлено кредитний ліміт в розмірі 300 грн., та в цей же день його було збільшено до 4500 грн., а 23.06.2011 до 15000 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картки, а також Випискою по картці/рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 . Встановлення 28.04.2011 кредитного ліміту їй було зроблено поза її волею та бажанням, на власний розсуд Банку. Таким чином, підписана нею 14.02.2011 Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку не може бути складовою частиною кредитного договору. Надана позивачем копія Умов та Правил є неналежним доказом, оскільки надані копії не підписані відповідачем, вони не містять даних про час їх прийняття, дату пред'явлення та ознайомлення з ними, що позбавляє можливості перевірити чи діяли вони на момент підписання Анкети-заяви. Також, відсутня Пам'ятка клієнта, яка є обов'язковою при таких правовідносинах. При підписанні 14.02.2011 Анкети-заяви працівниками Банку їй не було надано для ознайомлення жодного документу, крім згаданої Анкети-заяви. У відзиві вказано, що ознайомлення з будь-яким документом може бути підтверджене особистим підписом особи. Враховуючи вищевикладене відповідач вважає, що позивачем не подано до суду належних та допустимих доказів укладення між ними кредитного договору, а договір який Банк називає кредитним, в силу вимог Закону є нікчемним. Одним із основних документів, що підтверджує дійсність та наявність права грошової вимоги до боржника і який є обов'язковим для пред'явлення під час примусового стягнення заборгованості боржника за кредитом в судовому порядку, є оригінал заяви на видачу готівки. Банк не надав доказів, які б підтверджували факт отримання 14.02.2011 нею кредиту у розмірі 15000 грн. Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та розрахунок заборгованості є неналежними доказами у справі, оскільки не містять реквізитів документів. Також, відповідач вказує, що із підписаної нею Анкети-заяви не вбачається жодної умови про її обов'язок сплачувати відсотки та їх розмір. Крім того, між сторонами не було домовленості про встановлення будь-якого розміру відсотків, та в подальшому Банк не повідомляв її про зміну розміру відсотків. У позові зазначено, що борг за тілом кредиту складає 13571,96 грн., а відсотки нараховані в сумі 95990,84 грн., що становить 707,32 % від боргу. Також, відповідач вказує, що останній платіж на погашення боргу було зроблено 29.04.2015 шляхом інтернет-переказу, при цьому, банківську карту видано 28.04.2011 із зазначенням строку дії - три роки, до травня 2014 року, а згідно виписки № НОМЕР_1 остання банківська операція по отриманню грошових коштів була виконана 16.05.2014, тобто Банком було пропущено строк позовної давності.
За вх. № 13697 від 11.05.2019 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наполягає на тому, що відповідач ОСОБА_1 при підписанні Заяви від 14.02.2011 була ознайомлена з тим, що разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача на заяві. Вона була ознайомлена з усіма правилами та порядком отримання кредитних коштів, їх повернення та сплати процентів за користування коштами. Проте, ігноруючи встановлені правила та норми закону, відповідач порушила строки та порядок повернення коштів та процентів за користування ними, у зв?язку з чим в неї перед Банком виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.
За вх. № 21094 від 29.08.2019 від відповідача ОСОБА_1 надійшло заперечення на відповідь, з якого вбачається, що вона не погоджується як з позовними вимогами, пред?явленими до неї Банком, так і з відповіддю Банку на її відзив, оскільки у підписаній нею Анкеті-заяві взагалі не містилося відомостей про те, що вона отримала кредит у розмірі 15000 грн., адже кредитний ліміт Банком змінювався в односторонньому порядку, не одноразово, її про це не було повідомлено. Проценти також нараховувалися з незрозумілих відповідачу ставок та тарифів. Також, у матеріалах справи відсутнє підтвердження того, що саме наданий суду Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг відповідач розуміла, була з ними ознайомлена та погодилася з ними, підписуючи Анкету-заяву. Вважає, що кредитний договір, про який зазначає Банк, був оформлений неналежним чином, тому вона не вважає його чинним. Відповідач підтверджує те, що протягом часу з 28.04.2011 по 23.08.2015 по її картковому рахунку проводився рух коштів, проте, відповідно до сформованого нею витягу, станом на 23.08.2015 у неї перед Банком заборгованість відсутня.
За вх. № 22988 від 23.09.2019 від представника позивача надійшла відповідь на заперечення, в якій продубльовано позицію банку, викладену у відповіді на відзив та зазначено, що позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, оскільки в результаті порушення відповідачем умов кредитного договору у неї виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.
В судове засіданні представник позивача не з?явився, надавши до суду заяву, в якій підтримує заявлені Банком позовні вимоги, просить їх задовольнити та справу розглядати у відсутність представника.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з?явилася. Від представника відповідача - ОСОБА_3 надійшла заява, в якій він просить прийняти до уваги подані відповідачем відзив на позов та заперечення на відповідь позивача, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв?язку із пропуском строків позовної давності, та справу розглядати у відсутність відповідача та представника відповідача.
У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні із досліджених доказів встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв?язку з чим підписала Заяву б/н від 14.02.2011. Вона отримала платіжну картку 28.04.2011 із зазначенням строку дії - три роки, тобто до травня 2014 року і їй було встановлено кредитний ліміт в розмірі 300 грн., в цей же день його було збільшено до 4500 грн., а 23.06.2011 було збільшено до 15000 грн.
Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530,1054, 625 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
З матеріалів справи вбачається, що у зв?язку з порушенням зобов?язань за кредитним договором відповідач станом на 30.09.2018 має заборгованість в сумі - 296391,53 грн., яка складається з наступного: 13571,96 грн. - заборгованість за кредитом; 278830,60 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3988,97 грн. - заборгованість за пенею та комісією.
Оскільки кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, то позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 109562 грн. за кредитним договором б/н від 14.02.2011, а саме: 13571,96 грн. заборгованості за кредитом та 95990,04 грн. заборгованості за відсотками за період з 14.02.2011 по 30.07.2017.
Таким чином, на підставі досліджених доказів судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли договірні зобов?язання, однак, в результаті вивчення матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що у позові АТ КБ «Приватбанк» необхідно відмовити у зв'язку з пропуском банком позовної давності з таких підстав.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
У відповідності до частини 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Відповідно до частини 5 цієї ж статті - якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позивач у позові не вказує про поважність пропуску строку давності, з матеріалів справи не вбачається, що причини пропуску позивачем, встановленого законом строку, є поважними.
Про пропущення строку позовної давності свідчать досліджені в судовому засіданні докази.
З долученої до матеріалів справи виписки по карті № НОМЕР_1 за кредитним договором укладеним між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_1 , остання банківська операція по отриманню грошових коштів була виконана 29.04.2015. Проте, Банк звернувся з позовом до суду 20.12.2018, тобто більше, ніж через три роки після здійснення останнього платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Згідно із частиною першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. У заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.
Суд звертає увагу також на те, що повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами. Тобто, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Оскільки умовами кредитного договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов'язань. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 29.10.2014 у справі № 6-169цс14.
Враховуючи наведені положення законодавства, суд звертає увагу також на постанови Верховного Суду України від 06.11.2013 № 6-116цс13, 19.03.2014 № 6-20цс14, 18.06.2014 № 6-61цс14, від 03.06.2015 № 6-31цс15, в яких викладена наступна правова позиція: «у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу».
Приймаючи до уваги наведене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Керуючись ст.ст. 11, 16, 207,257, 259,261,267, 509, 525, 526, 610, 625, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Копію рішення направити сторонам.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий суддя Валентина Леонідівна Гудзенко