Справа № 2-а-112/10
07.04.2010 року Роздольненський районний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді - Пиркало Т.В., при секретарі Маловічко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Роздольне адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати суму відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період 2009 року і поточний період 2010 року, та стягнути на свою користь 1240,20 грн. за 2009 рік і по 158,70 грн. за кожний місяць 2010 року, а також судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має статус дитини війни та має право на отримання з 1 січня 2006 року пенсії збільшеної на 30 % мінімальної пенсії за віком. В 2009 році до листопаду місяця позивачу сплачувалось 10%, а з листопаду 2009 року ще менше, оскільки відповідач не приймає до уваги зміни у законодавстві відносно збільшення прожиткового мінімуму. Позивач звернувся до відповідача з вимогою про виплату соціальної допомоги в повному обсязі, але йому було в цьому відмовлено, тому вважає що дії відповідача незаконні.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просить їх задовольнити.
Відповідач явку представника не забезпечив, надав заперечення проти позову, в яких також просить розглянути справу за відсутності свого представника.
Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов, у яких зазначив, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-VI, дітям війни пенсії чи щомісячне довічне утримання або державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак, зазначеним Законом, не визначено поняття терміну "мінімальна пенсія за віком".
Управління вважає, що вимоги позивача застосувати у якості мінімальної пенсії за віком, мінімальний розмір пенсії, встановлений Законом України № 1058 від 09.07.03 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є неправомірними, оскільки ч. 1 ст. 28 Закону України № 1058 від 09.07.03 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, ч. 3 ст. 28 даного Закону (в ред. Закону № 2505 від 25.03.05) встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для встановлення розмірів пенсії, призначених у відповідності з цим Законом.
На думку відповідача ст. 28 Закону України № 1058 від 09.07.03 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не підлягає застосуванню при визначенні розміру надбавки до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону № 2195.
Також відповідач вважає, що Управління пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим не є відповідачем у справі, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Покладення обов'язку щодо виплати зазначених сум на Управління, яке не є розпорядником коштів Державного бюджету України суперечить ст. 19 Конституції України, відповідно до положень якої органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач посилається на те, що відповідно до ст.ст. 99, 100 КАС України позивач пропустив строк для звернення до адміністративного суду з позовними вимогами, який обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим вважає, що строк для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів був пропущений позивачем без поважних причин та відповідно до ст. 100 КАС України наполягає на відмові в задоволенні позову через пропуск строку позивачем без поважної причини.
Відповідач у запереченнях зазначив, що п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких розповсюджується дія Законів "Про статус ветеранів війни, гарантіях соціальної допомоги" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячному довічному грошовому утриманню або державної соціальної допомоги, яка сплачується замість пенсії, підвищення проводиться з 01.10.08 в розмірі 49,80 грн.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суддя вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, народилася у 1935 році, має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якої на час закінчення (02.09.1945) другої світової війни було менше 18 років, у зв'язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання державної соціальної допомоги. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004 року, в редакції, яка діяла в спірний період, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до пункту 1.1. Розділу 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002 року № 11-2, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади, тому Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень в розумінні ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Правовідносини сторін регулюються ст. ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004 року (зі змінами та доповненнями), в редакції, що діяла в спірний період, "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі законодавчі акти", "Про Державний бюджет України на 2009 рік", "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати".
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" № 835-VI від 26.12.2008 року встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Відповідно до ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі законодавчі акти" № 107-VI від 28.12.2007 року, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.10.2008 року встановлений в розмірі 498 грн.
Згідно частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції…, кожна фізична ...особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Розглядаючи борги у сенсі поняття "власності", яке міститься у частині першій статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права" і, таким чином, як власність.
Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності відповідних бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21).
Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Стверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Тобто чинне правове положення передбачає соціальні виплати і якщо дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, яке не залежить від розміру доходів утримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Таким чином, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Відсутність у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист і як причина невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду. Головним розпорядником коштів для виплати, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є Пенсійний фонд України.
Згідно зі ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Позивач не звертався за вирішенням спору у досудовому порядку.
Строк звернення до суду про нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за січень 2009 року позивачем пропущений, оскільки позивач звернувся до суду з позовною заявою 19.02.2010 року, тобто поза межами річного строку, встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав в цій частині позивач не надав. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач в запереченнях на позов наполягав на застосуванні положень ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України в частині відмови в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Тому позов підлягає задоволенню в межах строку позовної давності з 01.02.2009 року.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" № 835-VI від 26.12.2008 року встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Відповідно до ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі законодавчі акти" № 107-VI від 28.12.2007 року, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.10.2008 року встановлений в розмірі 498 грн.
Згідно положень ст. 1 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлено з 01.11.2009 року - 573 грн., з 01.01.2010 року - 695 грн.
Таким чином, щомісячна державна соціальна допомога дітям війни за період з 01.02.2009 року по 01.04.2010 року, яка підлягає виплаті позивачу, складає 1616,70 грн. згідно наступного розрахунку в межах заявлених позовних вимог та строку позовної давності:
з 1 лютого 2009 року по 30 жовтня 2009 року (498,00 грн. х 30% - 49.80 грн.) складає 99.60 грн. щомісячно, з 01.11.2009 року до 31.12.2009 року (573,00 грн. х 30% - 49,80 грн.) складає 122,10 грн. щомісячно, з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року (695,00 грн. х 30% - 49,80 грн.) складає 158,70 грн. щомісячно, а всього (99,60х9=896,40+122,10х2=1140,60+158,70х3=1616,70) 1616,70 грн.
Заперечення відносно положення ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, щодо її застосування виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до розрахунку інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого.
Доводи відповідача щодо відсутності, не виділення, неперерахування бюджетних коштів на забезпечення виплат допомоги в розмірі, передбаченому Законом, а не підзаконним нормативним актом, неправомірні, неспроможні і не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для відмови в позові, так як відповідач є органом, який зобов'язаний здійснювати нарахування та виплату зазначених сум допомоги у встановлених Законом розмірах.
Доводи позивача підтверджені наданими доказами: паспортом громадянина України, посвідченням дитини війни, довідкою управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим про отримання позивачем пенсії та доплати з 1 січня 2009 року у вказаній сумі.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з управління ПФУ в Роздольненському районі АР Крим доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їй нараховані, тому суд вважає, що порушення права позивача на отримання доплати до пенсії у розмірі, передбаченому законом, може бути поновлено шляхом зобов'язання відповідача виконати певні дії, а саме провести нарахування та виплату не донарахованої суми доплати до пенсії.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Законами України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-IV, "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі законодавчі акти" № 107-VI від 28.12.2007 року, "Про Державний бюджет України на 2009 рік", ст. 1. Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", Законом України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.ст. 3, 10, 11, 18, 69-71, 86, 99, 100, 121 ч. 3, 122, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
постановив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 01.02.2009 року по 31.03.2010 року в розмірі 1616,70 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання до суду, що розглянув справу, заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: