Справа № 288/1431/20
Провадження № 2/288/423/20
21 жовтня 2020 року смт. Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Рудник М. І. ,
за участю секретаря судових засідань - Франчук Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Кредитна спілка «Центр фінансових послуг» (далі - позивач) звернулась до суду з позовною заявою в якій вказує, що 03 жовтня 2018 року між ними та ОСОБА_1 (далі - відповідач) було укладено кредитний договір кредитної лінії № В25/106/18/148/21СЗ про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі - кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у сумі 8 000 гривень 00 копійок.
03 жовтня 2018 року між позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір про транш № 1 до кредитного договору (далі додатковий договір № 1), відповідно до п. 1 якого сторони погодили, що позивач надає відповідачу транш у розмірі 8 000 гривень 00 копійок, за наслідками видачі якого, сума неповернутого кредиту на дату укладення додаткового договору № 1 складає 8 000 гривень 00 копійок. Водночас, позивачем та відповідачем у п. 3 додаткового договору № 1 було погоджено графік платежів по кредиту та процентам.
Позивач виконав умови кредитного договору та перерахував кошти в сумі 8 000 гривень 00 копійок, згідно заяви відповідача, на перерахування коштів в сумі 8000 гривень 00 копійок на картковий рахунок в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», підтвердження перерахування платіжне доручення № 18535 від 03 жовтня 2018 року.
Відповідно до п. 3.2 Кредитного договору, нарахування процентів здійснюється на залишок суми кредиту фактичну кількість календарних днів користування кредитом.
Відповідачем було порушено п. 3 умов Додаткового договору № 1, а саме: зобов'язання проводити сплату нарахованих процентів і погашення частини кредиту вчасно кожного місяця, а також сумами, не меншими, ніж вказані в графіку платежів, що в свою чергу спричинило затримку відповідачем повернення частинами кредиту та сплати процентів за кредитним договором.
Зазначене вище підтверджується розрахунком нарахування процентів та штрафних санкцій по Кредитному договору станом на 17.09.2020 року, з якого також вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором складає 11 514 гривень 16 копійок, з яких: - 3 329 гривень 75 копійок - заборгованість по сплаті тіла кредиту за період з 22.05.2019 року по 17.09.2020 року; - 8 184 гривні 41 копійка - сума заборгованості по сплаті процентів за період з 22.05.2019 року по 17.09.2020 року.
Строк позовної давності за цим договором складає 10 років, у тому числі щодо неустойки.
Таким чином, за кредитним договором відповідач зобов'язаний повернути позивачу суму кредиту та сплатити проценти за користування ними.
У разі неповернення відповідачем суми кредиту своєчасно він зобов'язаний сплатити: суму простроченого тіла кредиту, нараховані проценти, відповідно до кредитного договору, три проценти річних від простроченої суми грошового зобов'язання.
Відповідач має належним чином виконати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором по поверненню кредиту та сплаті процентів, однак своє зобов'язання не виконує.
Також позивач звернувся до відповідача з листом, в якому повідомляв відповідача про заборгованість та наміри звернутись до суду у разі не виконання даного зобов'язання.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № В25/106/18/148/21СЗ від 03 жовтня 2018 року в розмірі 12 964 гривні 97 копійок та судові витрати. Також просить справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без участі їх представника.
Ухвалою суду від 02 жовтня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі.
Відповідач копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження отримав 08 жовтня 2020 року, однак станом на 21 жовтня 2020 року відповідачем не подано відзиву протягом строку, встановленого судом, відповідно до положень ч. 1 ст. 278 ЦПК України.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надійшло, відповідно до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України, тому суд з власної ініціативи розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, за наявними у справі матеріалами та письмовими доказами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, згідно з вимогами ст. ст. 274-279 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між Кредитною спілкою «Центр фінансових послуг» (надалі - кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - позичальник) 03 жовтня 2018 року укладено Кредитний договір кредитної лінії № В25/106/18/148/21СЗ, згідно якого кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит по типу кредитної лінії з кредитним лімітом 8 000 гривень 00 копійок на умовах строковості, зворотності, платності, цільового використання та забезпеченості, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором, що підтверджується кредитним договором кредитної лінії.
Відповідно до п.п. 10 п. 2.4 кредитного договору, відповідач зобов'язаний сплачувати нараховані проценти і повернути передбачену графіком частину кредиту щомісяця не пізніше 20-го числа, вказаному в додатковому договорі про транш.
Пункти 3.1, 3.2, 3.3 кредитного договору вказують, що кредит надається у національній валюті України, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок суми кредиту за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, тип процентної ставки - змінювана та складає 84%.
Кредитодавець має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати змінювану процентну ставку не частіше ніж один раз на місяць. У разі зміни індексу споживчих цін та/або рівня ризику кредиту кредитодавець письмово повідомляє позичальника про зміну процентної ставки не пізніше як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова змінювана процентна ставка (п. 3.4 кредитного договору). Сторони домовились, що погашення процентів за користування кредитом здійснюється згідно графіку платежів (п. 3.5 договору).
Пунктом 3.6 договору передбачено, що сторони домовились, що строк позовної давності за цим договором складає 10 років, у тому числі щодо неустойки.
Як вбачається з п. 3.7 договору, прострочення сплати кредиту не зупиняє нарахування процентів.
Відповідно до п.п. 5 п. 2.4 кредитного договору, позичальник зобов'язаний оплатити можливі витрати, понесені кредитодавцем в результаті неналежного виконання позичальником умов даного кредитного договору, в тому числі витрати пов'язані з листуванням, транспортуванням, зберіганням, оцінкою майна, на яке може бути звернення стягнення (або предметів застави), внесенням його в реєстри обтяжень, виготовлення та підготовку документів, тощо.
Усі спори, що виникають з цього договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами (п. 7.3 договору).
Як вбачається з Додаткового договору про транш № 1 до Кредитного договору кредитної лінії № В25/106/18/148/21СЗ про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 03 жовтня 2018 року, Кредитна спілка «Центр фінансових послуг» (надалі - кредитодавець) надає ОСОБА_1 (надалі- позичальник) транш згідно кредитного договору кредитної лінії в сумі 8 000 гривень 00 копійок, строк дії даного додаткового договору про транш - з 03 жовтня 2018 року по 03 жовтня 2019 року. Строк, на який надається кредит за додатковим договором на транш складає 365 днів. Сторони погодили графік платежів з урахуванням раніше виданих траншів, сплачених платежів та вказаного в п. 1 траншу.
Згідно заяви від 03 жовтня 2018 року ОСОБА_1 просить КС «Центр фінансових послуг» надати в межах ліміту відкритої йому за кредитним договором кредитної лінії № В25/106/18/148/21СЗ від 03 жовтня 2018 року черговий транш у сумі 8 000 гривень 00 копійок.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 03 жовтня 2018 року, він доручає КС «Центр фінансових послуг» переказати кошти згідно кредитного договору в сумі 8000 гривень 00 копійок на його реквізити в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» .
Вказана сума коштів у розмірі 8000 гривень 00 копійок перерахована ОСОБА_1 , що підтверджується платіжним дорученням № 18535 від 03 жовтня 2018 року, платником вказана Кредитна спілка «Центр фінансових послуг».
Як вбачається з розрахунку нарахування процентів та штрафних санкцій по кредитному договору кредитної лінії № В25/106/18/148/21СЗ про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 03 жовтня 2018 року, сума несплаченої заборгованості по процентах за період з 22.05.2019 року по 17.09.2020 року та несплаченого тіла кредиту складає: 8 184 гривні 41 копійка + 3 329 гривень 75 копійок = 11 514 гривень 16 копійок.
Згідно розрахунку інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми по кредитному договору кредитної лінії № В25/106/18/148/21СЗ про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 03 жовтня 2018 року, інфляційні втрати по кредитному договору складають: 7782,99 - 7332,61 = 450,38 гривень (7782, 99 - сума боргу по тілу кредиту за період з 28.11.2018 року по 31.08.2020 року з урахуванням сукупного індексу інфляції, 7332,61 - прострочене тіло кредиту за період з 28.11.2018 року по 31.08.2020 року.
Відповідно до повідомлення № 2937/19 від 28 листопада 2019 року виданого Кредитною спілкою «Центр фінансових послуг», ОСОБА_1 повідомлявся, що станом на 28 листопада 2019 року у нього наявна заборгованості по кредиту у розмірі 7 332,61 гривень та по нарахованим процентам - 6 176,29 гривень, також просили здійснити проплату простроченої заборгованості по кредиту № В25/106/18/148/21СЗ в термін до 08 грудня 2019 року.
Згідно Статуту Кредитної Спілки «Центр фінансових послуг» та Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Кредитна Спілка «Центр фінансових послуг» є юридичною особою зареєстрованою в передбаченому Законом порядку.
У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Як вбачається з статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов Договору.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Нормами статей 598, 599 ЦК України врегульовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов'язань за договорами купівлі-продажу цінних паперів, укладених на фондовій біржі, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно статті 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з частини першої статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
За змістом статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Частина другої статті 1050 ЦК України вказує, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В матеріалах справи вбачається, що згідно рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 02 липня 2019 року позов Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитної лінії задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» заборгованість за кредитним договором № В25/106/18/148/21С3 від 03 жовтня 2018 року в розмірі 6987 гривень 01 копійка та судовий збір у розмірі 1921 гривні 00 копійок.
Вказана інформація підтверджується також розрахунком нарахування процентів та штрафних санкцій по кредитному договору кредитної лінії № В25/106/18/148/21СЗ про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 03 жовтня 2018 року /а.с. 4/.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач також посилався на п.п.3 п. 2.1. Договору, яким визначено дострокове повернення кредиту та сплата процентів та вищевказаним рішенням від 02 липня 2019 року стягнуто з відповідача кошти за кредитним договором, в рішенні встановлені всі обставини, які на підставі частини четвертої статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Позивач скористався правом, передбаченим кредитним договором, щодо вимоги про дострокове повернення кредиту при затриманні сплати частини кредиту та сума тіла кредиту та проценти були достроково стягнуті на користь позивача.
Тобто, фінансова установа в односторонньому порядку змінила умови кредитного договору та строк виконання зобов'язання, шляхом пред'явлення відповідної вимоги про стягнення з боржника кредиту та процентів за порушення зобов'язання, а відтак втратила право нараховувати відсотки після настання цього строку, а тому нарахування процентів та штрафних санкцій, після ухвалення 02 липня 2019 року судового рішення про дострокове стягнення кредитної заборгованості є неправомірним.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний суд у своїй постанові від 14 лютого 2018 року № 564/2199/15-ц зазначив, що згідно статті 611 ЦК України після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором. Водночас сам кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту. Оскільки кредитний договір припинив свою дію, то у кредитора відсутні підстави для стягнення після дати направлення вимоги про дострокове повернення кредиту.
У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц Верховного Суду відступив від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16.
В цій постанові зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 19 вересня 2018 року справа № 643/16336/16-ц, провадження № 61-12848св18, від 12 вересня 2018 року справа № 473/825/16-ц провадження № 61-3240св18.
Враховуючи ту обставину, що після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості та ухвалення рішення суду від 02 липня 2019 року, кредитний договір припинив свою дію та позивач втратив можливість нарахування і стягнення з позичальника відсотків, інфляційних втрат на прострочене тіло кредиту та три проценти річних від простроченої суми зобов'язання по кредиту та по процентам за кредитним договором, оскільки нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки поза строком дії кредитного договору не передбачено, а тому з відповідача підлягає стягненню лише несплачене тіло кредиту в розмірі - 3 329 гривень 75 копійок.
У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16 та зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
В постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) зазначено, що «відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України, застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання».
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Враховуючи наведені вище положення, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по сплаті тіла кредиту за період з 22.05.2019 року по 17.09.2020 року в розмірі 3329,75 гривень, підлягають задоволенню, а щодо стягнення заборгованості по сплаті процентів за період з 22.05.2019 року по 17.09.2020 року в розмірі 8184,41 гривень, інфляційних втрат на прострочене тіло кредиту за період з 28.11.2018 року по 31.08.2020 року в розмірі 450,38 гривень, три проценти річних від простроченої суми зобов'язання по процентам за період з 28.11.2018 року по 17.09.2020 року в розмірі 603,26 гривень та три проценти річних від простроченої суми зобов'язання по кредиту за період з 28.11.2018 року по 17.09.2020 року, суд приходить до висновку про часткове задоволення вказаних позовних вимог.
Так, позивачем заявлено вимогу про стягнення вказаних коштів за період з 28 листопада 2018 року, проте судом враховується те, що право позивача на звернення з даною вимогою розпочалося з дати ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості - 02 липня 2019 року та без врахування нарахувань заборгованості по сплаті процентів та нарахувань 3 % річних від простроченої суми зобов'язання по процентам.
Розрахунок інфляційних втрат на прострочене тіло кредиту, які підлягають стягненню є наступним: (99,40 (індекс інфляції за липень 2019 року) : 100) х (99,70 (індекс інфляції за серпень 2019 року) : 100) х (100,70 (індекс інфляцій за вересень 2019 року) : 100) х (100,70 (індекс інфляцій за жовтень 2019 року) : 100) х (100,10 (індекс інфляцій за листопад 2019 року) : 100) х (99,80 (індекс інфляцій за грудень 2019 року) : 100) х (100,20 (індекс інфляцій за січень 2020 року) : 100) х (99,70 (індекс інфляцій за лютий 2020 року) : 100) х (100,80 (індекс інфляцій за березень 2020 року) : 100) х (100,80 (індекс інфляцій за квітень 2020 року) : 100) х (100,30 (індекс інфляцій за травень 2020 року) : 100) х (100,20 (індекс інфляцій за червень 2020 року) : 100) х (99,40 (індекс інфляцій за липень 2020 року) : 100) х (99,80 (індекс інфляцій за серпень 2020 року) : 100) х (100,50 (індекс інфляцій за вересень 2020 року) : 100) = 1,02103514 х 3329,75 гривень (заборгованість за тілом кредиту) = 3 399,79 гривень - 3329,75 гривень = 70,04 гривень.
Нарахування 3 % річних від простроченої суми зобов'язання по кредиту, які підлягають стягненню є наступним: 3329,75 гривень (заборгованість за тілом кредиту) х 3% х 457 (кількість днів прострочення, період прострочки - з 02 липня 2019 року по 01 жовтня 2020 року) : 365 (днів у році) = 125,07 гривень.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача коштів: - 3 329 гривень 75 копійок - заборгованість по сплаті тіла кредиту за період з 22.05.2019 року по 17.09.2020 року; - 70 гривень 04 копійки інфляційних втрат на прострочене тіло кредиту; - 125 гривень 07 копійок три проценти річних від простроченої суми зобов'язання по кредиту, а всього на загальну суму - 3 524 гривні 86 копійок.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 571 гривні 48 копійок (2 102 гривні (розмір судових витрат) х 3 524 гривні 86 копійок (розмір задоволених позовних вимог) /12 964 гривні 97 копійок (розмір заявлених позовних вимог).
На підставі вищенаведеного, оцінивши встановлені докази в судовому засіданні та зважаючи на те, що відповідач ухиляється від добровільної сплати заборгованості за кредитним договором, суд вважає що позов КС «Центр фінансових послуг» підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 3, 509, 525-527, 530, 598-599, 610 - 612, 615, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 141, 211, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , на користь Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» (ЄДРПОУ: 33738861, адреса: 01033, місто Київ, вулиця Жилянська, 68, приміщення 321, кімната 2, IBAN НОМЕР_2 в АБ «Укргазбанк» у м. Києві, МФО 320478) заборгованість за кредитним договором кредитної лінії № В25/106/18/148/21СЗ від 03 жовтня 2018 року в розмірі 3 524 гривні 86 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 на користь Кредитної спілки «Центр фінансових послуг» (ЄДРПОУ: 33738861, адреса: 01033, місто Київ, вулиця Жилянська, 68, приміщення 321, кімната 2, IBAN НОМЕР_2 в АБ «Укргазбанк» у м. Києві, МФО 320478) судовий збір у розмірі 571 гривня 48 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду М. І. Рудник