Справа № 161/6716/19
Провадження № 2/161/744/20
06 жовтня 2020 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Ковтуненка В.В.,
за участі секретаря судового засідання Камінського Ю.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк цивільну справу № 161/6716/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення права користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Пред'явлена позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Судом про розгляді справи встановлено, що розгляд справи було призначено на 16.45 годин 02 вересня 2020 року. Про дату, час і місце проведення судового засідання позивач та її представник повідомлялися належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 99, 101).
02 вересня 2020 року позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки до суду не повідомили, представник позивача подав до суду заяву про відкладення розгляду справи.
Розгляд справи судом було відкладено на 11.50 годин 06 жовтня 2020 року. Про дату, час і місце проведення судового засідання позивач та її представник повідомлялися належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 107, 108).
06 жовтня 2020 року позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки до суду не повідомили, від них до суду не надходило заяви про відкладення розгляду справи.
При цьому, ухвалою суду від 26 квітня 2019 року явка позивача в судові засідання була визнана судом обов'язковою.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.
Відповідно до статті 129 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч. 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
У рішенні Європейського Суду від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони вживають заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Внаслідок неналежного здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов'язків заявником не отримано судову повістку.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 27 травня 2020 року (справа № 9901/11/19) зазначила, що наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено статтею 205 КАС України. Частиною п'ятою цієї статті передбачено, що в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише в разі повторної неявки.
Наведена норма кореспондується із закріпленим у пункті 4 частини першої статті 240 КАС України правилом, за яким позов залишається судом без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи в судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Загальнообов'язкові процесуальні правила статті 205 КАС України є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенство права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.
Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, які спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема, суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті прописують наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.
Частина п'ята статті 205 КАС України сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду її автору, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов'язані з неявкою на засідання суду.
При цьому, право суду залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача саме в підготовчому судовому засіданні узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній в Постанові від 27 травня 2020 року (справа № 9901/11/19). Крім того, положення статті 205 КАС України повністю збігається з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач, якому достовірно відомо про наявне судове провадження,будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду справи, повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин. Від участі в розгляді справи позивач самоусунувся.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин. При цьому, неявка в судове засідання позивача перешкоджає розгляду цивільної справи, у зв'язку необхідністю в особистих поясненнях позивача. Про що достовірно відомо позивачу. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись п. 3 ч. 1ст. 257 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення права користування житловим приміщенням - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15-ти днів з моменту її підписання суддею. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В.В. Ковтуненко