ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.09.2020Справа № 910/10816/20
Суддя Господарського суду міста Києва Ягічева Н. І., при секретарі судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Канал-Тепло СЕРВІС" (Вознесенський узвіз, буд. 3/5, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 41491814)
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона (сел. Чкалова, буд. 37, м. Херсон, 73008, код ЄДРПОУ 08294952)
про стягнення 75 870, 77 грн.
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання
Товариство з обмеженою відповідальністю "Канал-Тепло СЕРВІС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона (далі відповідач) про стягнення 75 870,77 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №17 з виконання робіт від 25.03.2019 щодо належної та своєчасної оплати виконаних робіт.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
25.08.2020 від Міністерства оборони України надійшло клопотання щодо заміни неналежного відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2020, суд з власної ініціативи призначив у даній справі судове засідання з викликом сторін на 17.09.2020 року.
14.09.2020 року через відділ діловодства суду позивачем подано письмові пояснення по справі щодо належного відповідача у даній справі.
17.09.2020 від представник позивача подав клопотання про заміну первісного відповідача у справі на належного.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Канал-Тепло СЕРВІС" про заміну відповідача. Замінено первісного відповідача - Міністерство оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона на належного - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Херсона, відкладено судове засідання на 30.09.2020.
У судовому засіданні 30.09.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив задовольнити.
В свою чергу, відповідач взагалі в судові засідання не з'являвся, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі та ухвали про повідомлення про дату, час і місце судових засідань направлялися судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: сел. Чкалова, буд. 37, м. Херсон, 73008.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи зворотного поштового повідомлення про вручення поштового відправлення а також з трекінгу поштових відправлень з офіційного сайту Акціонерного товариства "Укрпошта" №0105475133656 та 0105475134369, ухвала суду про відкриття провадження та ухвали про виклик відповідача у судові засідання по даній справі, були вручені представнику відповідача за довіреністю.
Приписами частини 7 статті 242 Господарського процесуального кодексу України унормовано, якщо копію судового рішення (ухвали, рішення, постанови, судового наказу) вручено представникові, вважається що його вручено й особі, яку він представляє.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відтак, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи і не повідомив суду жодного разу про причини неявки, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за його відсутності.
Приписами ч.2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений судом, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 30.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва
25.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Канал-Тепло СЕРВІС" (далі - позивач; підрядник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Херсона (далі - відповідач; замовник) укладено договір № 17 (далі - Договір).
Пунктом 1.1. договору встановлено, що підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника наступні види робіт: поточний ремонт, гідрохімічне очищення системи опалення будівлі казарми за ГП №1 військового містечка №9 с. Антонівка.
Відповідно до п. 1.2. договору замовник зобов'язується прийняти та оплатити вище перелічені роботи згідно актів виконаних робіт.
Ціна договору, згідно з п. 2.1. договору, складає 56 651 грн 68 коп. (п'ятдесят шість тис. шістсот п'ятдесят одна грн 68 коп.)
Кінцева ціна договору визначається по фактично виконаних обсягах і актах виконаних робіт, в цінах на момент їх укладення. (п. 2.2. договору)
Оплата по даному договору проводиться по факту виконаних робіт по затверджених актах форми № КБ-2в, КБ-3. (п. 3.1. договору)
Оплата здійснюється протягом 7 банківських днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок підрядника (п. 3.3. договору).
Кінцевий розрахунок по даному договору проводиться замовником не пізніше 31.12.2019 після повного виконання робіт, включаючи усунення виявлених в процесі приймання недоліків (п. 3.4. договору).
Договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами і діє 31.12.2019, при умові повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору (п. 4.2. договору).
Здача-приймання виконаних робіт здійснюється у відповідності до діючих норм і правил та оформлюється актом здачі-приймання виконаних робіт (п. 4.3. договору).
Замовник підписує акт здачі-приймання виконаних робіт протягом трьох днів з дня його отримання, або відмовляє в підписанні та протягом трьох днів з дня отримання акту здачі-приймання виконаних робіт надає або надсилає виконавцю письмову обґрунтовану відповідь про причини відмови від підписання акту, замовник вважається таким, що прийняв виконані роботи та зобов'язаний їх оплатити (п. 4.4. договору).
Замовник зобов'язується прийняти в установленому порядку та оплатити виконані роботи (п. 5.3.9. договору).
В разі невиконання або неналежного виконання обов'язків, передбачених договором, винна сторона відшкодовує спричинені у зв'язку з цим збитки (п. 6.1. договору).
При несвоєчасній оплаті замовником вартості виконаних підрядником робіт, він виплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну від суми не перерахованих коштів. (п. 6.4. договору).
Позивач зазначає, що на виконання умов договору, ним 24.05.2019 здано а відповідачем прийнято виконання робіт на загальну суму 56 651, 68 грн, проте відповідачем не вчинено ніяких дій по оплаті зазначеної заборгованості.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений сторонами договір за правовою природою є договором підряду, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.
Зокрема, відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
На виконання умов вказаного договору підрядником здано а замовником прийнято виконанні робіт на загальну суму 56 651, 68 грн, що підтверджується, зокрема, актом приймання виконаних робіт від 24.05.2019 та відповідною довідкою про вартість виконаних робіт від 24.05.2019.
Доказів здійснення оплати відповідачем виконаних робіт за договором №17 від 25.03.2019, або доказів, які б свідчили про відсутність у відповідача обов'язку виконати зобов'язання за цим договором суду не надано.
Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.3. договору визначено, що оплата здійснюється протягом 7 банківських днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок підрядника.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту п. 3.3 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт за Договором на момент розгляду справи настав.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором було виконано не належним чином, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 56 651, 68 грн.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені, штрафу.
У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 6.4. договору визначено, що при несвоєчасній оплаті замовником вартості виконаних підрядником робіт, він виплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день перевищення терміну від суми не перерахованих коштів.
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за виконані роботи, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 6.4 договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 16 577, 96 грн за період з червня 2019 року по липень 2020 року.
Згідно ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем під час розрахунку пені не враховано шестимісячний термін нарахування штрафних санкцій за вимогами ст. 232 Господарського кодексу України.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню, за розрахунком суду, в сумі 9 506, 62 грн, в іншій частині цих позовних вимог належить відмовити.
Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано три відсотка річних в сумі 1 734, 71 грн та інфляційні втрати в загальній сумі 906, 42 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у розмірі, заявленому позивачем.
В той же час, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що ці вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 730, 89 грн, оскільки у визначеному позивачем періоді мав місце також мінусовий показник інфляції, тобто у вказаному періоді була наявна дефляція.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти.
За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, а також повіривши надані позивачем розрахунки, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 1906, 30 грн.
Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору №1106/17-КТС від 11.06.2020, укладеного між позивачем та адвокатом Оплачко В.О., копію платіжного доручення №486 від 22.07.2020 на суму 6000,00 грн, копію свідоцтва №2213/10 від 27.03.2003, а також оригінал ордеру серії КС №623078 від 23.07.2020.
Дослідивши вказані документи суд визнає обґрунтованою та підтвердженою належними та допустимими доказами суму судових витрат на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн, надану позивачу адвокатом Оплачко В.О.
Суд враховує, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі), що відповідає правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах від 25.04.2018 у справі №922/3142/17, від 02.05.2018 у справі №910/22350/16, від 11.06.2018 року у справі №923/567/17.
За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати на правничу допомогу покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та з відповідача підлягає стягненню сума витрат на правову допомогу у розмірі 5441, 40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Канал-Тепло СЕРВІС" задовольнити частково.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Херсона (сел. Чкалова, буд. 37, м. Херсон, 73008, код ЄДРПОУ 08294952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Канал-Тепло СЕРВІС" (Вознесенський узвіз, буд. 3/5, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 41491814) 56 651 (п'ятдесят шість тисяч шістсот п'ятдесят одну) грн 68 коп. основного боргу, 9 506, 62 (дев'ять тисяч п'ятсот шість) грн 62 коп. пені, 730 (сімсот тридцять) грн 89 коп інфляційних втрат, 1 734 (одну тисячу сімсот тридцять чотири) грн 71 коп. 3% річних, 1906 (одну тисячу дев'ятсот шість) грн 30 коп. судового збору та 5441 (п'ять тисяч чотириста сорок одну) грн 40 коп. витрат на правову допомогу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 19.10.2020
Суддя Н.І. Ягічева