Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
03.03.2010 р. Справа № 2а - 6112/09/1470
м.Миколаїв
15:00
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В., при секретарі судового засідання Богзі Н.А.,
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1 -дов. від 04.12.2009, ОСОБА_2 - дов. від 04.12.2009,
ОСОБА_3 - дов. від 04.12.2009,
відповідача: Марченко О.О. -дов. №10/9//10-011 від 11.01.2010,
ІІІ особи: Марченко О.О. -дов. №16 від 22.02.2010,
в присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомСПД ОСОБА_7, АДРЕСА_2
доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24,Миколаїв,54030
ІІІ особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
Державна податкова адміністрація Миколаївської області
(вул.Лягіна, 6, м.Миколаїв, 54009)
провизнання протиправним та скасування рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій №00226112350 від 26.10.2009 на суму 10087,0 грн.,
Згідно уточнених заявою від 08.12.2009 вимог: визнання протиправним та скасування рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій №00226112350 від 26.10.2009 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 11087,0 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій №00226112350 від 26.10.2009 на суму 10087,0 грн.
Заявою від 08.12.2009 позивач уточнив вимоги та просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій №00226112350 від 26.10.2009 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 11087,0 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на порушення порядку проведення перевірки 12.10.2009 оскільки її не повідомили заздалегідь про її проведення, а також не відповідність дійсності обставин, встановлених під час перевірки. Так, всі первинні документи (накладні) є у підприємця в наявності та зазначені в книзі обліку доходів та витрат, але в момент проведення перевірки ФОП ОСОБА_7 знаходилась у м.Очакові, про що перевіряючи були повідомлені барменом ОСОБА_6, яка також попередила, що накладні є, знаходяться у підприємця, але де саме вона не знає. Того ж дня позивачка повернулась до м.Миколаєва але перевірка вже була закінчена, незважаючи на те, що в направленнях зазначена дата закінчення перевірки -14.10.2009. Наступного дня 13.10.2009 позивачка надала до ДПА заперечення з цього приводу, в яких зазначила, що на момент перевірки накладні знаходились у магазині, в її кабінеті. Крім того, позивачка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, тобто звільнена від ведення бухгалтерського обліку, тому обов'язку по зберіганню накладних та обліку товарних запасів, в силу п.4 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»вона не має.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, просить в позові відмовити, вказуючи на те, що стаття 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачає, що облік товарних запасів фізичною особою -СПД ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою -у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Форма Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть СПД затверджена наказом ДПА України. До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні, тому штрафні санкції до підприємця застосовані правомірно. Що стосується порядку проведення перевірки, то податковою він не порушений, оскільки проведена 12.10.2009 перевірка не передбачає повідомлення суб'єкта господарювання за 10 днів до її початку.
ІІІ особою підтримана позиція відповідача.
Під час розгляду справи, представники сторін та ІІІ особи підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.
Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».
У судовому засіданні 03.03.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.
12.10.2009 працівниками ДПА у Миколаївській області була здійснена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці «закусочна «Однокласники», яка розташована за адресою м.Миколаїв, вул.Комонавтів, 78 та належить суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7, про що складено акт перевірки №1103/14/00/23/2866123167 (а.с.10, 11), яким встановлено, зокрема, порушення відповідачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №265/95-ВР), а саме неведення обліку товарних запасів у встановленому порядку за місцем реалізації товару на загальну суму 5543,5 грн.
13.10.2009 позивачкою подані до ДПА у Миколаївській області заперечення до акту перевірки, які не були враховані ІІІ особою (а.с.26,38).
Згідно ч.1 ст.16 Закону №265/95-ВР контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Частина 4 ст.16 Закону №265/95-ВР також передбачає, що планові та позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються в порядку передбаченому законодавством України.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача та ІІІ особи, перевірку ФОП ОСОБА_7 було здійснено на підставі плану проведення перевірок та направлень на перевірку наданих інспекторам Бондар І.І. та Федоровичу О.О. (арк.спр.51-52). Направлення на перевірку були вручені бармену ОСОБА_6, що позивачем не заперечується.
На підставі акту перевірки №1103/14/00/23/2866123167 від 12.10.2009, Державною податковою інспекцією у Центральному районі м.Миколаєва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0022612350 від 26.10.2009 (а.с.13), яким, згідно ст.21 Закону №265/95-ВР до ФОП ОСОБА_7 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, що склало 11087,0 грн.
Позивачка не погодившись з прийнятим рішенням оскаржила його до суду.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до п.12 ст.3 Закону №265/95 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг ) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Тобто, п.12 ч.1 ст.3 Закону №265/95 є відсильною нормою, і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів.
Відповідно до ст.21 Закону №265/95, якою керувався відповідач при прийнятті рішення, фінансова санкція застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.
Таким чином, обов'язковою умовою притягнення до юридичної відповідальності є порушення встановленого законодавством порядку обліку товарів.
Жодним нормативно-правовим актом України не передбачений порядок ведення обліку товарних запасів фізичною особою -підприємцем та його обов'язок мати первинні документи та накладні на товар.
Посилання відповідача на те, що відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку, суд не приймає до уваги, оскільки дія Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»розповсюджується лише на юридичних осіб, їх філіали та представництва і не стосується фізичних осіб-підприємців.
Єдиним документом, який повинен вести підприємець без створення юридичної особи є Книга обліку доходів і витрат.
Постановою Кабінету Міністрів України №1269 від 26.09.2001 (надалі -Постанова №1269) затверджено Порядок ведення книги обліку доходів і витрат, пунктом 3 якого передбачено, що форма книги затверджується Державною податковою адміністрацією України.
Згідно п.5 Постанови №1269 та форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності протягом календарного року (додаток №10 до Інструкція №12) суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг).
Таким чином, вказані нормативні акти передбачають обов'язок фізичних осіб-підприємців, здійснювати облік шляхом зазначення лише відповідних сум витрат, а не первинних бухгалтерських документів, якими ці суми підтверджуються.
Обов'язок щодо внесення записів на підставі первинних документів визначений лише в Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат громадян -суб'єктів підприємницької діяльності (з особливостями її ведення для сфери торгівлі) ф.№10, який ухвалений у вигляді листа ДПА від 05.11.97 №17-0117/10-8886.
Враховуючи статус цього документу, його не можливо вважати нормативно-правовим актом, тому він може носити лише рекомендаційний характер.
Крім того, в подальшому листом від 14.05.1999 №6990/7/23-3117 (чинним на момент перевірки) ДПА України змінила свою думку та зазначила, що (мовою оригіналу): «…на физических лиц, которые осуществляют предпринимательскую деятельность в сфере торговли, без создания юридического лица, понятие «приходование товаров»не распространяется. Поэтому требования статьи 6 вышеуказанного Закона в части ответственности за неоприходованный товар к физическим лицам - субъектам предпринимательской деятельности не относятся».
Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Між тим, судом враховується той факт, що незважаючи на відсутність обов'язку мати на товар первинні документи, у позивачки зазначені документи є. В матеріалах справи містяться накладні на товар та копія книги обліку доходів та витрат в якій весь товар облікований (а.с.16-25, 41-49).
Той факт, що на момент проведення перевірки вони не були пред'явлені перевіряючим не можна кваліфікувати як порушення ст.21 Закону №265/95-ВР, оскільки відповідальність передбачена саме за реалізацію товару, який не облікований у встановленому порядку, а не за відсутність на місці перевірки документів обліку.
Суд вважає, що підставою для застосування штрафних санкцій в порядку, встановленому ст.21 Закону №265/95-ВР є неведення обліку товарів взагалі, а не тимчасова відсутність належним чином облікованих документів за місцем зберігання або реалізації.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що вимоги п.12 ч.1 ст.3 Закону №265/95-ВР не можуть бути застосовані до фізичних осіб-підприємців, оскільки законодавством не передбачено їх обов'язку ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, і, відповідно нарахування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.12 ч.1 ст.3 Закону №265/95-ВР у порядку, передбаченому ст.21 Закону №265/95-ВР є безпідставним.
Частина 2 статті 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним на підставі акту перевірки №1103/14/00/23/2866123167 від 12.10.2009 рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №00226112350 від 26.10.2009 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 11087,0 грн. за здійснення реалізації товару, який не облікований у встановленому порядку.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачці з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.71, ч.1 ст.94,ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №00226112350 від 26.10.2009 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 11087,0 грн. за здійснення реалізації товару, який не облікований у встановленому порядку.
3. Відшкодувати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 (АДРЕСА_2, 54055) понесені нею судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя М.В. Мавродієва
Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України
та підписана суддею 1 квітня 2010 року.