Миколаївський окружний адміністративний суд
54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11
м. Миколаїв.
23.10.2009 р. № 2а - 3855/09/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді
Зіньковського О. А. при секретарі судового засідання Васильєвої А.Ю. вирішив адміністративну справу
за позовомДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24, Миколаїв,54030
до відповідача 1
відповідача 2
відповідача 3
Товариства з обмеженою відповідальністю "Шат Мастер",
вул. Петрова, 18,Миколаїв,54039
ОСОБА_2, АДРЕСА_1
Реєстраційної палати Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20,Миколаїв,54001
провизнання недійсним запис про проведення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Шат Мастер" з дати реєстрації,
за участю представників:
від позивача: Науменко А.С. довіреність № 4/9/10-011 від 08.01.2009 року
від відповідачів: не з'явився
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 березня 2009 року справу було направлено для розгляду до Миколаївського окружного адміністративного суду.
Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шат Мастер", Реєстраційної палати Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсними установчих документів та їх реєстрації, визнання недійсними первинних бухгалтерських документів, свідоцтва про реєстрацію та скасування державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Шат Мастер" з дати реєстрації та припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Шат Мастер".
23.10.2009 року позивачем надано клопотання про зміну позовних вимог, відповідно до якого позивач просить визнати недійсним запис про проведення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Шат Мастер" з дати реєстрації та припинити юридичну особу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шат Мастер".
Доводами позивача є те, що відповідно до наданих працівникам податкової міліції пояснень ОСОБА_2, остання здійснила реєстрацію ТОВ "Шат Мастер" за винагороду, фінансово -господарських документів від імені ТОВ "Шат Мастер" не підписувала, де знаходяться установчі, банківські, інші фінансово-господарські документи та печатка Товариства з обмеженою відповідальністю "Шат Мастер" не знає.
Відповідачі, повідомлені належним чином, у судове засідання не з'явилися. Про причини не прибуття суд не повідомили. Відповідач - 3 (Реєстраційна палата виконавчого комітету Миколаївської міської ради) надав суду письмове клопотання про розгляд справи без своєї участі та зазначив, що державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю "Шат Мастер" була проведена відповідно до вимог чинного законодавства України при наявності повного комплекту документів.
Суд вважає, що наданих матеріалів достатньо для розгляду справи, а відсутність повноважних представників відповідачів, відповідно до ст.128 КАС України, не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору по суті.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи суд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Шат Мастер" зареєстровано, як юридичну особу Реєстраційною палатою виконавчого комітету Миколаївської міської ради 15.01.2007 року і йому присвоєно ідентифікаційний код 34851989.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Шат Мастер" було взято на облік, як платника податків ДПІ у Центральному районні м.Миколаєва 18.01.2007 року за № 14038830. Керівником Товариства зазначено ОСОБА_2.
Відповідно до матеріалів справи, Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Шат Мастер" (а.с.6-7) посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ставничою І.О. (зареєстровано в реєстрі за № 42 від 15.01.2007 року), яка засвідчила особу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Шат Мастер". Відповідно до статуту ТОВ "Шат Мастер" засновником та учасником товариства є ОСОБА_2.
У якості основного доказу своєї позиції Позивачем надано суду пояснення ОСОБА_2 від 2008 року (без зазначення дати) які вона надавала працівникам податкової міліції. В зазначених копіях документів мова йде про те, що ОСОБА_2 за грошову винагороду вчинила певні дії (підписала у приватного нотаріуса установчі документи та інші реєстраційні документи) для державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Шат Мастер", а потім передала всі належним чином оформлені документи іншим особам. Будь -якої участі у діяльності ТОВ "Шат Мастер" ОСОБА_2 у подальшому не приймала.
З огляду на таке слід зазначити, що відповідно до положень ст.72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Згідно положень ст. 72 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідження. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивач вимоги ухвали від 05.10.2009 року про зобов'язання його надати інформацію, про надання податкової та фінансової звітності Товариством з обмеженою відповідальністю "Шат Мастер", та інформацію про наявність чи відсутність порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 органами податкової міліції не виконав.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази ухилення від сплати податків ТОВ "Шат Мастер", а також не доведено фактів настання протиправних наслідків для третіх осіб.
Фактично позивачем заявлені вимоги за результатами дослідчої перевірки, яка проводилася органами податкової міліції за фактом вчинення злочину, передбаченого ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). А оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо встановлення наявності або відсутності події злочину, то у зв'язку з цим, суд дійшов висновку про недоведеність обставин, на яких ґрунтується позовна вимога про визнання недійсним запису про державну реєстрацію ТОВ "Шат Мастер", враховуючи те, що позивач не надав вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, в якому б було вирішено питання, чи мало місце створення відповідача з метою прикриття незаконної діяльності.
На підставі викладеного, суд не вважає копію пояснень ОСОБА_2 які вона надавала працівникам податкової міліції за достатній доказ порушення закону, які допущені при державній реєстрації товариства.
Також, аналізуючи надані докази, суд зазначає, що позивачем не доведено невідповідність Статуту ТОВ "Шат Мастер" вимогам законодавства України, наявності порушень при здійсненні державної реєстрації ТОВ "Шат Мастер" як реєструючим органом так і з боку засновника, оскільки вона особисто прийняла рішення щодо створення товариства та здійснила всі передбачені законодавством дії щодо реєстрації юридичної особи. На вільне волевиявлення засновника по створенню підприємства в даному випадку не впливає той факт, що ініціатива надходила від інших осіб. Законодавством не передбачено обов'язок засновника безпосередньо здійснювати господарську діяльність, вони можуть уповноважити на це відповідний орган згідно Статуту (ст.65 ГКУ).
Крім того, позивачем не проводилась відповідна перевірка та не встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Шат Мастер" податкового законодавства в підтвердження протиправної мети створення підприємства.
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на час розгляду справи ТОВ "Шат Мастер" значилося.
При вирішенні даного спору застосуванню підлягають норми законодавства, які діють на час розгляду справи про припинення юридичної особи, у тому числі щодо порядку та підстав припинення, а саме Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" № 755 від 15.05.2003р., а також Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України в їх частині, що не суперечить вказаному Закону, з огляду на те, що він прийнятий і набрав чинності пізніше, ніж ГК і ЦК України, та є спеціальним законом у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, у тому числі щодо порядку та підстав припинення.
Положення пункту 17 статті 11 закону України «Про державну податкову службу в Україні»щодо права податкового органу на звернення до суду з позовом про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, пункту 2 частини 1 статті 110 ЦКУ щодо можливості ліквідації юридичної особи за рішенням суду про визнання судом недійсною які не можна усунути, частини 6 статті 59 Господарського кодексу України щодо скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання слід розуміти як положення щодо припинення юридичної особи. Виходячи з наведеного, заявлена позивачем вимога про припинення юридичної особи відповідає повноваженням державної податкової служби. Але слід зазначити, що відповідачем по справі повинна бути тільки юридична особа, а не її учасники (засновники), оскільки вони, в порядку встановленому законом та установчими документами, входять до складу вищого органу юридичної особи.
Статтею 110 Цивільного Кодексу в якості однієї з підстав ліквідації юридичної особи визначено визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути.
Зазначена норма кореспондується з приписами ч.2 ст.38 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" від 15.05.2003р. № 755-ІV, (далі Закон № 755), що набув чинності з 01.07.2004р., якою визначено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, зокрема є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.
Саме визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації відповідача є предметом першої позовної вимоги.
Закон №755 не містить переліку конкретних порушень під час створення (реєстрації) юридичної особи, які є суттєвими та які не можна усунути у будь-який інший спосіб, поза судового рішення.
Відповідно до ст. 27 Закону № 755 державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи за наявності таких підстав:
- невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи;
- невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону;
- порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема:
- наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи;
- невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі;
- наявність обмежень щодо вчинення засновниками юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних дій, які встановлені абзацом четвертим частини другої ст.35 цього Закону (при внесенні запису про рішення засновників щодо припинення юридичної особи);
- наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися;
- використання у найменуванні юридичної особи повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється КМУ.
Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається.
Таким чином, перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає та будь якого обов'язку державного реєстратора засвідчуватися у справжності наміру засновників займатися підприємницькою діяльністю та сплачувати податки не містить.
Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" підставою для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є також наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Отже, в Законі розмежовуються поняття відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням або відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу і лише запис про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням є підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи.
Позивачем не була представлена довідка з Єдиного державного реєстру про наявність запису про відсутність відповідача за вказаним ним місцезнаходженням.
Згідно ч.2 ст.38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:
- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;
- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;
- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;
- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Відповідно до ст.71 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивач не надав жодних достатніх доказів на підтвердження будь-яких з підстав зазначених у ст.38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Статтею 4 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.03р. передбачено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців -це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців включає, зокрема:
- перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці;
- перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;
- внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу-підприємця до ЄДР;
- оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з ЄДР.
Спеціальним уповноваженим органом з питань державної реєстрації, яким здійснюється нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, у даній справі -Реєстраційною палатою Миколаївського міськвиконкому, здійснена державна реєстрація ТОВ "Шат Мастер" у відповідності з приписами Закону України про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, на підставі наданих документів, необхідних для державної реєстрації, що подаються для цього, тобто згідно вимог ст.24 вказаного Закону України.
Таким чином, на підставі зібраних по справі доказів суд дійшов висновку, що факти порушень, на які вказував позивач, через їх недостатність згідно вимог чинного законодавства не можуть слугувати підставою для визнання недійсним запису про державну реєстрацію та припинення юридичної особи.
Доказів про припинення юридичної особи з інших підстав суду не надано.
У зв'язку з цим, вимоги позивача про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Шат Мастер" з дати реєстрації та вимоги щодо припинення юридичної особи відповідача є необґрунтованими.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного, позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до ст. 4 Декрету Кабінет Міністрів України "Про державне мито" позивач звільнений від сплати державного мита.
Керуючись ст. 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволені позову відмовити
Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.
Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому ст.185, 186 КАС України.
Суддя О. А. Зіньковський
постанова складена у повному обсязі
08.12.2009 р.