Справа № 2-а-1961/09/0770
Рядок статзвіту - 2.13
код - 06
15 січня 2010 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд в складі :
головуючої судді Большакової О.О.,
при секретарі Совга Н.В. ,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Ковач В.Г.,
перекладача Савків Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу міграційної служби в Закарпатській області про визнання рішення від 25 квітня 2008 року № 245 неправомірним , зобов'язання прийняти рішення про прийняття заяви про надання статусу біженця,
встановив :
16 березня 2009 року громадянин Іраку ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу міграційної служби в Закарпатській області про визнання рішення від 25 квітня 2008 року № 245 неправомірним , зобов'язання прийняти рішення про прийняття заяви про надання статусу біженця в Україні.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з наявністю цілком обґрунтованих побоювань зазнати переслідування в країні походження -Іраку , за ознаками передбаченими статтею 1 Закону України «Про біженців». Позивач звертався до Відповідача, з метою отримати статус біженця в Україні. Проте Відповідач залишив поза увагою наведені факти переслідування, в країні походження -Іраку та прийняв рішення, яким відмовив у прийнятті заяви про надання статусу біженця. З таким рішенням позивач категорично не погоджується, оскільки проживаючи на території Іраку він міг зазнати переслідувань.А тому позивач вважає, що необхідно прийняти його заяву, розглянути її та прийняти позитивне рішення про прийняття заяви про надання статусу біженця.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги з мотивів, що наведені в позовній заяві та додатково пояснив, що бажає проживати в Україні. Прибув на територію України нелегально з Іраку через Російську Федерацію . Також пояснив, що на території його держави є систематичні конфлікти , нестабільна політична обстановка , що унеможливлює його перебування в країні походження . Також позивач зазначив, що його справжнє ім”я ОСОБА_2, однак він назвав себе іншим ім”ям - ОСОБА_1, боячись за своє життя, оскільки потрапив до України нелегально та боявся фізичної розправи .
Представник відповідача відділу міграційної служби в Закарпатській області Ковач В.Г. у засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог, з підстав викладених у письмовому запереченні .Усно представник відповідача пояснила ,що позивач 1 серпня 2007 року вже звертався із відповідною заявою про надання статусу біженця до органу міграційної служби у Закарпатській області , назвавши себе громадянином іраку ОСОБА_2 . 7 квітня 2008 року Державним Комітет у справах національностей та релігій прийняв рішення про відмову у наданні статусу біженця ОСОБА_2 . Після чергової спроби незаконного перетинання державного кордону позивач був знов затриманий підрозділом Мукачівського прикордонного загону і назвав себе вже іншим ім”ям -ОСОБА_1. Таким чином , представник відповідача вважає , що рішення відділу міграційної служби про відмову в прийнятті заяви про надання статусу біженця позивачу було прийнято у відповідності до чинного законодавства .
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача , дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних мотивів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про біженців»біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань.
Відповідно до статті 9 частини 2 Закону України «Про біженців»особи, які з наміром набути статус біженця намагалися незаконно перетнути або незаконно перетнули державний кордон України, повинні без зволікань звернутися до відповідного органу міграційної служби через уповноваженого цього органу чи посадову особу Державної прикордонної служби України або органу внутрішніх справ із заявами про надання їм статусу біженця, а також надати посадовим особам Державної прикордонної служби України пояснення про причини спроби незаконно перетнути або незаконного перетинання державного кордону України.
Як вбачається з матеріалів справи , позивач звернувся до органу міграційної служби із заявою про надання йому у встановленому порядку статусу біженця.
Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні з пояснень самого позивача ОСОБА_1 та представника відповідача , раніше позивач вже звертався до міграційної служби із відповідною заявою про надання йому статусу біженця, назвавшись громадянином Іраку ОСОБА_2 .
Рішенням Державного комітету України в справах національностей та релігій від 7 квітня 2008 року № 181 0 -8 згідно з абзацом другим статті 1 Закону України “Про біженців” за результатами розгляду особової справи № 07ЗАК00561 ОСОБА_2 , громадянина Іраку, 1975 року народження, було підтримано висновок відділу міграційної служби у Закарпатській області та відмовлено у наданні статусу біженця відповідно до абзацу п”ятого статті 10 Закону України “Про біженців”, як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону , відсутні .
Дане рішення на даний час позивачем оскаржене не було та є чинним та обов”язковим для виконання .
Таким чином наказ начальника відділу міграційної служби у Закарпатські області №553 / б від 25 квітня 2008 року про відмову у прийнятті заяви про надання статусу біженця громадянину Республіки Ірак ОСОБА_1 , як особі, якій було раніше відмовлено у наданні статусу біженця за відсутності умов, передбачених абзацом другим статті 1 Закону України “Про біженців” прийнято у відповідності до норм Закону України «Про біженців» та Конвеції про статус біженців, 1951 року , а тому у задоволенні адміністративного позову громадянина Іраку ОСОБА_1 до відділу міграційної служби в Закарпатській області про визнання рішення від 25 квітня 2008 року № 245 неправомірним , зобов'язання прийняти рішення про прийняття заяви про надання статусу біженця слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 160-163 КАС України, суд,
постановив :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділу міграційної служби в Закарпатській області про визнання рішення від 25 квітня 2008 року № 245 неправомірним , зобов'язання прийняти рішення про прийняття заяви про надання статусу біженця відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження в 10 денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подання апеляційної скарги у 20 -денний термін після подання заяви про апеляційне оскарження, та в порядку, визначеному ст.186 КАС України .
Постанова відповідно до ч.1 ст.254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано .
Головуюча О.О. Большакова
Повний текст постанови виготовлено та підписано 22 січня 2010 року .
Суддя Большакова О.О.