м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
21 квітня 2010 р. Справа № 2-а-489/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича,
при секретарі судового засідання: Мороз Вікторії Валентинівні
за участю представників сторін:
позивача : Поп"юк М.Т. - представник за довіреністю;
відповідача : Горобець Ю.С. - представник за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в інтересах філії "Шаргородський райавтодор"
до: управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області
про: визнання протиправним та скасування рішення від 04.01.2010р. № 5
В лютому 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось дочірнє підприємство "Вінницький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в інтересах філії "Шаргородський райавтодор" з позовом до управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені № 5 від 04.01.2010р..
Позовні вимоги мотивовано тим, що в грудні 2009 року були призупинені платежі ГУДКУ у Вінницькій області за виконані роботи в дорожній галузі, що і не надало можливість філії "Хмільник райавтодор" своєчасно сплатити внески до Пенсійного фонду, про що ДП "Вінницький облавтодор" і Служба автомобільних доріг у Вінницькій області зверталися до прокуратури Вінницької області, УДК м. Вінниці, а начальник головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області Дерев'янко В.О. звернувся з листом № 01-70/4298 від 23.12.2009р. до начальника головного управління ПФУ у Вінницькій області Черненка М.А., про не застосування, як виняток, штрафних санкцій та пені до ДП "Вінницький облавтодор" та його філій. Однак, рішенням заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 245/06-36/09 від 28.01.2010 року було відмовлено в задоволенні скарги позивача. Таким чином, на думку позивача, рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені № 5 від 04.01.2010р. є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених в адміністративному позові.
Представник відповідача в судовому засіданні не погодився із заявленими позовними вимогами з мотивів, викладених в наданих суду письмових запереченнях за № 253/06-41/09 від 09.03.2010р.. Крім того, зазначив, що управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області, приймаючи рішення про застосування фінансових санкцій, діяло згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до статуту дочірнього підприємства “Вінницький облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” та відповідного Положення, "Шаргородський райавтодор" являється філією ДП “Вінницький облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (а.с. 6-10, 11-12).
Філія "Шаргородський райавтодор" є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області.
Рішенням начальника управління ПФУ у Шаргородському районі Вінницької області Мельник О.Г. № 5 від 04.01.2010р. за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до філії "Шаргородський райавтодор" застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 2 123 грн. та пені в сумі - 63 грн. 69 коп. (а.с. 4).
Не погоджуючись з вказаним рішенням філія "Шаргородський райавтодор" оскаржила його подавши до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області скаргу № 6 від 15.01.2010 року (а.с. 13-14).
Рішенням заступника начальника головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 245/06-36/09 від 28.01.2010 року скаргу філії "Шаргородський райавтодор" залишено без задоволення, а рішення територіального управління ПФУ № 5 від 04.01.2010р., - без змін (а.с. 15-16).
Відносини, з приводу яких у сторін виник спір врегульовані Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (надалі - Закон № 1058).
Згідно ст. 1 Закону № 1058, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно законодавства, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
У відповідності до ст. 14 цього Закону, страхувальниками є підприємства, установи, організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством та відповідно до статті 15 Закону є платниками страхових внесків, які мають подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду, в терміни, порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом (п. 14 ст. 17 Закону), а також нараховувати обчислювати і сплачувати в установлені терміни та у повному обсязі страхові внески (п. 6 ст. 17 Закону).
Відповідно до ст. 20 Закону №1058-ІV, обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч. 3 ст. 20 Закону).
Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків (ч. 5 ст. 20 Закону).
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду (ч. 6 ст. 20 Закону).
Базовим звітним періодом для страхувальника - філії "Шаргородський райавтодор" є календарний місяць.
З оскаржуваного рішення вбачається, що штрафні санкції та пеня застосовані за період з 21.12.2009р. по 24.12.2009р..
Як встановлено в судовому засіданні, філією платіжні доручення подані до Державного казначейства 24.12.2009р., в той час як строк сплати страхових внесків закінчився 20.12.2009р..
Позивач обґрунтовує поважність причин несвоєчасності сплати внесків відсутністю фінансування, яке здійснюється за рахунок Державного бюджету за фактично виконані роботи.
Вказані обставини позивач підтверджує листами, зокрема:
- начальника Служби автомобільних доріг у Вінницькій області № 1498 від 17.12.2009 року адресованого прокурору Вінницької області Шморгуну О.С. щодо надходження коштів на рахунку Служби автомобільних доріг у Вінницькій області та не проплату ГУДКУ у Вінницькій області платіжних доручень Служби; /а.с. 19/
- начальника Служби автомобільних доріг у Вінницькій області № 1510 від 22.12.2009 року адресованого начальнику УДК у м. Вінниці Кушніру В.А. щодо зняття з обліку фінансових зобов'язань по платіжних дорученнях від 08.12.2009р. по ДП "Вінницький облавтодор", оскільки дані платіжні доручення не оплачені, фінансові зобов'язання по даним платіжним дорученням перереєстровуються і відносяться на проплату згідно нових реквізитів; /а.с. 20/
- начальника ГУДКУ у Вінницькій області № 01-70/4298 від 23.12.2009 року адресованого начальнику ГУ УПФ України у Вінницькій області Черненку М.А. щодо підтвердження наявності у дочірнього підприємства Служби автомобільних доріг у Вінницькій області -ДП “Вінницький облавтодор” 1110 тис. грн. кредиторської заборгованості, не проплати платіжних доручень ДП “Вінницький облавтодор” зі сторони ГУДКУ у Вінницькій області, а також прохання у зв'язку з цим не застосовувати штрафні санкції та пеню. /а.с. 21/.
Аналізуючи вищевказані докази, суд вважає, що викладені в них обставини не є підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача, а також на їх підставі позивач не може бути звільнений від відповідальності за несвоєчасну сплату страхових внесків.
Згідно ч. 6 ст. 18 Закону № 1058, законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону №1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Разом з тим, частина 12 статті 20 Закону № 1058 передбачає відповідальність банків за не перерахування коштів за платіжними дорученнями страхувальника, проте для встановлення вини банку, в такому випадку, необхідні три умови, а саме: подання страхувальником платіжного доручення до установи банку або Державного казначейства, яке в даній справі обслуговує рахунки позивача, списання цією установою коштів з рахунку страхувальника та неперерахування коштів на рахунки Пенсійного фонду України.
Філією "Шаргородський райавтодор" платіжні доручення для перерахування коштів по сплаті страхових внесків подані Державному казначейству 24.12.2009р.. З пояснень представника позивача встановлено, що платіжні доручення для перерахування страхових внесків за відповідний період філією до 24.12.2009 року будь-яким установам банку не подавались.
Таким чином, посилання позивача на те, що несвоєчасна сплата страхових внесків сталась не з його вини, а в даному випадку прослідковується вина Державного казначейства (установи банку), не знайшли свого підтвердження та спростовуються вищенаведеним.
Окрім того, дії органів Державного казначейства щодо не перерахування коштів по платіжним дорученням, вказаних у листах на які посилається позивач, не являються предметом спору та жодним чином не вплинули на прийняття оскаржуваного рішення відповідачем.
В свою чергу відповідальність страхувальника за невиконання обов'язку по сплаті страхових внесків закінчується поданням платіжних доручень та списанням коштів установою банку (казначейства) з його рахунків.
Згідно п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону №1058 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Аналогічна норма закріплена й в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі Інструкція № 21-1).
Так, згідно п. 9.1 Інструкції №21-1 до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яке контролюється органами Пенсійного фонду, застосовуються фінансові санкції відповідно до Закону.
Відповідно до підпункту 9.3.2 пункту 9.3 Інструкції № 21-1 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, на страхувальника накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
На суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (пункт 10.1).
Про нарахування пені та накладення штрафів, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику.
Суми пені та штрафів, підлягають сплаті страхувальником протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення (ч. 13 ст. 106 Закону №1058).
Як встановлено судом, відповідачем у відповідності до вищевказаних норм прийнято рішення № 5 від 04.01.2010 року, яке є обґрунтованим та підтверджується наявними у справі доказами та встановленими обставинами, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За сукупністю наведених обставин, враховуючи те, що відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати понесені позивачем, з урахуванням вимог статті 94 КАС України, в зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, Порядком розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суд -
В задоволенні позову дочірнього підприємства "Вінницький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в інтересах філії "Шаргородський райавтодор" до управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення від 04.01.2010р. № 5 - відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 26.04.10
Суддя Свентух Віталій Михайлович
21.04.2010