м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
14 квітня 2010 р. Справа № 2-а-1503/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Мультян Марини Бондівни,
при секретарі судового засідання: Задерей Ірина Василівна
за участю представників сторін:
позивача : Колесніченко Н.П. - за довіреністю
відповідача : Мельник О.В. - за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Відкритого акціонерного товариства " Промжитлосільбуд"
до: Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції
про: визнання дій неправомірними
08.04.2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Відкритого акціонерного товариства " Промжитлосільбуд" до Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про визнання неправомірними дій державного виконавця по визначенню вартості комплексу будівель, які розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Айвазовського, 10, що належить Відкритому акціонерному товариству "Промжитлосільбуд" у розмірі 809582,55 грн., зазначеній на підставі висновку ТОВ "Профсервіс" від 23.11.2009 року.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.04.2010 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі.
Позовні вимоги мотивовано тим, що при здійсненні виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса №2945 від 04.09.2009 року, зокрема при проведенні оцінки майна, оцінювачем було занижено вартість арештованого майна, чим порушено права та інтереси позивача. Разом з тим, на думку позивача, оскільки висновок про здійснену в рамках виконавчого провадження ринкову оцінку майна підлягає затвердженню керівником відділу ДВС, то він може бути оскаржений як дії державного виконавця з визначення вартості такого майна, про визнання яких протиправними і заявлено вимогу.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві, просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, зазначивши, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження діяв у межах та у спосіб, передбачений Законом України "Про виконавче провадження".
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
04.09.2009 року Приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Радіоновою Н.В. вчинено виконавчий напис №2945, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно: комплекс будівель, який складається в цілому з приміщень: адмінбудинок літера А, прохідної літера Б, котельної літера В, механічна майстерня літера Г, матеріальний склад літера Д, вбиральня літера З, склад цементу №1, №2, РБВ №3, який розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Айвазовського, буд. 10 та належить на праві власності ВАТ "Промжитлосільбуд" і на підставі договору іпотеки від 30.08.2007 року передано в іпотеку АКБ "Імексбанк", строк платежу за яким настав 28.08.2009 року. За рахунок коштів отриманих від реалізації зазначеного нерухомого майна запропоновано задовольнити вимоги Акціонерного комерційного банку "Імексбанк" у розмірі, що становить 481337,31 грн.
Постановою заступника начальника відділу Замостянського ВДВС Вінницького міського управління юстиції від 18 вересня 2009 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого напису №2945, боржнику (позивачу у даній справі) надано строк для добровільного виконання виконавчого документа до 25.09.2009 року. (а.с.15).
15 жовтня 2009 року державним виконавцем в межах виконавчого провадження проведено опис та арешт майна позивача, про що 15 жовтня 2009 року складено акт опису і арешту майна серії АА №362445 (а.с.16-17).
19 листопада 2009 року відповідачем винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні, відповідно до якої суб'єктом оціночної діяльності у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого провадження №14847618 від 18.09.2009 року постановлено призначити Шевчука Валерія Івановича, який має кваліфікаційне свідоцтво МФ №6610 від 13.12.2008 року, видане Фондом державного майна України та зобов'язано останнього надати письмовий висновок з питань визначення доцільності оцінки та реалізації арештованого майна боржника, згідно акту опису й арешту майна серії АА №362445 від 15.10.2009 року (а.с.42).
Постановою державного виконавця від 19.11.2009 року у зв'язку з призначенням експерта виконавче провадження з виконання виконавчого напису №2945 від 04.09.2009 року зупинено (а.с.45).
На виконання вищезазначеної постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності 23 листопада 2009 року оцінювачем Шевчуком В.І. (ТОВ "Профсервіс") складено висновок про вартість об'єкта оцінки (а.с.18-19).
31.12.2009 року Замостянський відділ ДВС Вінницького міського управління юстиції повідомив сторони виконавчого провадження - ВАТ "Промжитлосільбуд" та АКБ "Імексбанк" про те, що згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності дійсна вартість описаного майна становить 809582,55 грн., про що позивачу надіслано лист №27822/10-22 від 31.12.2009 року (а.с.47).
Факт одержання вказаного листа-повідомлення представником позивача в судовому засіданні не заперечувався та підтверджується відповідним підписом на листі із зазначенням дати одержання (18.01.2010 року - а.с. 22).
31.12.2009 року, через надходження до відділу ДВС Звіту з незалежної оцінки ринкової вартості майнового комплексу, виконавче провадження з виконання виконавчого напису №2945 поновлено (а.с.48).
19.01.2010 року ВАТ "Промжитлосідьбуд" до Замостянського ВДВС Вінницького міського управління юстиції надійшла скарга №5, в якій позивач просив провести перевірку матеріалів виконавчого провадження №14847618 від 18.09.2009 року та зупинити його (а.с.49).
19.02.2010 року за результатами розгляду скарги в її задоволенні позивачу відмовлено, про що складено відповідний лист, який одержано позивачем 03.03.2010 року (а.с.50).
Проаналізувавши наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі- Закону), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею другою вказаного Закону встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі написи нотаріусів.
Відповідно до частини 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно ст. 24 цього Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження", якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Частиною першою ст. 50 вказаного Закону визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Згідно ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Реалізація заставленого майна провадиться в порядку, встановленому цим Законом.
Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Статтею 55 зазначеного Закону передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;
винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;
винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Згідно ч. 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", для проведення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських, річкових суден та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Державний виконавець про оцінку арештованого майна повідомляє сторони, які мають право оскаржити оцінку майна до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення.
Як встановлено судом на підставі наявних у матеріалах справи доказів та висловлених в судовому засіданні пояснень сторін, зазначені вимоги Закону України "Про виконавче провадження" в частині відкриття виконавчого провадження, проведення опису й арешту майна, залучення суб'єкта оціночної діяльності відповідачем дотримано.
Крім того, в судовому засідання з'ясовано, що про оцінку арештованого майна ВАТ "Промжитьлосільбуд" повідомлено належним чином 18.01.2010 року, як зазначив сам позивач у своєму позові, однак, він, у визначений законом 10-денний строк, вказаний звіт з незалежної оцінки ринкової вартості будівель від 23.11.2009 року в судовому порядку не оскаржив.
Твердження позивача про те, що висновок оцінювача підлягає обов'язковому затвердженню керівником відділу державної виконавчої служби не може бути взято судом до уваги, оскільки є безпідставним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства. Зокрема, у частині 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" на яку в підтвердження своїх доводів посилається позивач, відсутня норма, яка б передбачала затвердження висновку оцінювача керівником відділу державної виконавчої служби.
До того ж, як вбачається з системного аналізу положень Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про державну виконавчу службу", затвердження висновку оцінювача до кола повноважень начальника відділу державної виконавчої служби не входить.
Надаючи юридичну оцінку заявленим у даному провадженні вимогам, суд вважає за необхідне зазначити також наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Всупереч викладеному, позивачем заявлено вимогу про визнання неправомірними дій державного виконавця з визначення вартості комплексу будівель, тобто дій, здійснення яких до повноважень державного виконавця не входить і належить до компетенції оцінювачів майна, діяльність яких регламентовано Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні".
Крім того, незважаючи на формальне визначення заявленої позивачем вимоги як оскарження дій державного виконавця та скерування її до відповідного органу ДВС, фактичним змістом цієї вимоги є оспорювання проведеної оцінювачем оцінки вартості майна, що не може бути предметом розгляду у даній справі та виходить за межі спору про визнання дій державного виконавця неправомірними.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії при здійсненні виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса №2945 від 04.09.2009 року відповідачем дотримані.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. З огляду на те, що в процесі розгляду даної справи свідки не залучалися і не призначалася судова експертиза та, зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволені позову відмовити повністю.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 19.04.10
Суддя Мультян Марина Бондівна 14.04.2010