08 квітня 2010 р. м. Вінниця Справа № 2-а-61/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Балан Марині Анатоліївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідачів : Левчук Світлани Миколаївни, Колівошко Світлани Миколаївни
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Жмеринської міжрайонної прокуратури Вінницької області, прокуратури Вінницької області
про: про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії
14 січня 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Жмеринської міжрайонної прокуратури Вінницької області, прокуратури Вінницької області про визнання процесуальних дій міжрайонної прокуратури при невиконанні нею постанов Жмеринського районного суду Вінницької області протиправними й нечинними та визнання дій й бездіяльності прокуратури Вінницької області щодо перевірки його заяв і скарг протиправними.
Зазначив, що протягом 2008-2009 років Жмеринський міськрайонний суд скасував 13 постанов прокуратури про відмову в порушенні кримінальної справи за його скаргами. В постановах суду вказано, що жодних дій по перевірці заяви про злочин прокуратура не проводить, що свідчить про систематичність та в цілому небажання виконувати відповідачем покладені функції.
Крім того, вказав, що протягом 2009 року неодноразово, у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» звертався до прокуратури Вінницької області з скаргами на бездіяльність підлеглої їй Жмеринської міжрайонної прокуратури. Однак, всупереч статті 7 вказаного Закону скарги направлялись для розгляду тому органу, дії якого оскаржувались. На всі заяви та скарги він отримував відписки.
18 листопада 2009 року він звернувся до прокуратури Вінницької області з заявою про скоєний злочин. Відповідь на заяву по час звернення до суду так і не отримав.
На виконання ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2010 року про залишення позовної заяви без руху на час усунення виявлених недоліків, ОСОБА_1 додатково обґрунтував свої вимоги вказавши, що у відповіді Жмеринської міжрайонної прокуратури від 21 серпня 2009 року №3953 зазначено, що порушень при винесенні постанови про закриття кримінальної справи допущено не було. Після його скарги до Генеральної прокуратури України, прокуратура Вінницької області у своїй постанові від 09 жовтня 2009 року зазначила протилежне, а саме, - порушення були.
Відповідно до статті 2 Кримінально-процесуального кодексу України (КПК України), цей Кодекс охороняє права учасників кримінального процесу. Згідно із частиною восьмою статті 32 цього Кодексу, ОСОБА_1 не є учасником процесу і немає можливості оскаржувати дії прокуратури відповідно до Кодексу, що підтверджується і відповіддю Жмеринської міжрайонної прокуратури від 28 жовтня 2009 року №4934 (а.с. 27).
У зв'язку з цим, позивачем збільшено вимоги, зокрема, у поданій 28 січня 2010 року заяві висловлено прохання визнати дії та бездіяльність Жмеринської міжрайонної прокуратури при наданні відповідно до Закону України «Про звернення громадян» відповіді ОСОБА_1 про те, що постанова про закриття кримінальної справи від 22 травня 2007 року відповідає вимогам КПК України - протиправними та нечинними (а.с. 37), а в заяві від 01 лютого 2010 року за вхідним №1811 вказано іще три вимоги, а саме: визнати протиправними та нечинними дії й бездіяльність Жмеринської міжрайонної прокуратури при незаконному утриманні ОСОБА_1 на запобіжному заході; зобов'язати Жмеринську міжрайонну прокуратуру скасувати запобіжний захід та негайно оголосити це під розпис ОСОБА_1; визнати протиправними та нечинними дії й бездіяльність Жмеринської міжрайонної прокуратури при тяганині в провадженні кримінальної справи, порушеної 17 квітня 2006 року, тобто провадження в ній всупереч статті 120 КПК України протягом чотирьох років (а.с. 39).
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2010 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.
В судовому засіданні позивач вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладенні в позовній заяві й докази, надані в матеріали справи.
Додатково пояснив, що чотири роки тому Жмеринська міжрайонна прокуратура порушила кримінальну справу по факту викрадення електричної енергії шляхом безоблікового використання, пред'явили йому обвинувачення і обравши запобіжний захід - підписку про невиїзд. Через декілька днів обвинувачення знято, але запобіжний захід залишено в силі. Після цього, через півтора року кримінальну справу закрито, незважаючи на те, що не було пред'явлено обвинувачення. При цьому, варто акцентувати увагу не на саме обвинувачення, а на факт. Протягом чотирьох років він звертався до відповідачів з вимогами закрити відповідно до вимог КПК України кримінальну справу порушену по факту, вказати особу обвинуваченого і скасувати обраний щодо нього запобіжний захід та притягнути до кримінальної відповідальності особу, яка написала заяву про вчинений злочин.
Також зазначив, що його публічно-правовий спір не про визнання нечинними процесуальних дій відповідачів при виконанні ними положень КПК України і Інструкції про порядок розгляду звернень громадян, затвердженої Генеральною прокуратурою України. ОСОБА_1 вважає процесуальні дії при виконанні органами прокуратури положень КПК України і Інструкції - законними.
Спір не про це, а про порушення відповідачами його конституційних прав при невиконанні постанов Жмеринського міськрайонного суду і Закону України «Про звернення громадян».
По першій позовній вимозі до Жмеринської міжрайонної прокуратури, а саме, визнання протиправними дії при невиконанні постанов Жмеринського районного суду, позивачем повідомлено, що він не є учасником процесу в кримінальній справі, тому звертатися до державних органів має право тільки на підставі Закону України «Про звернення громадян». Посилання відповідача на те, що при розгляді його заяв та скарг вони керуються своїми внутрішніми відомчими інструкціями та нормами КПК України в такій ситуації є безпідставними, оскільки він не є учасником процесу. Єдине право позивача відповідно до норм КПК України - це писати заяви про вчинення злочину і оскаржувати постанови про відмову в задоволенні таких заяв. Бездіяльність щодо розгляду цих заяв можливо оскаржити лише до адміністративного суду.
Так, протягом останніх трьох років Жмеринський міськрайонний суд скасував 12 постанов прокуратури про відмову в порушенні кримінальної справи. Зокрема, постановою Жмеринського міськрайонного суду від 12 травня 2009 року скасована постанова старшого помічника Жмеринського міжрайонного прокурора О.Б.Спіженка про відмову в порушенні кримінальної справи та про роз'яснення права оскарження дій прокурора до вищестоящого прокурора або ж до суду від 13 квітня 2009 року. Відмовний матеріал №20 за 2009 рік повернуто Жмеринському міжрайонному прокурору для організації додаткової перевірки.
Оскільки і цього разу відповідачем відмовлено в порушенні кримінальної справи, то ОСОБА_1 звернувся в суд з скаргою на чергову постанову прокуратури. На запит судді Жмеринського міськрайонного суду надана відповідь про те, що відмовний матеріал по якому суд виніс постанову в 2009 році відправили в РВ УМВС в 2008 році. Півроку прокуратура відмовлялася надати відмовний матеріал. Через півроку після неодноразових скарг ОСОБА_1 прокуратура надала відмовний матеріал і суддя виніс уже 13-ту постанову, якою встановлено наступне.
З аналізуємого відмовного матеріалу №51-09 видно, що прокуратура не провела жодних передбачених КПК України дій по перевірці заяви ОСОБА_1 Вказівки суду, який неодноразово наголошував на відсутності перевірки по скарзі ОСОБА_1, прокуратурою ігнорувались і не виконувались. Всі винесені прокуратурою постанови про відмову в порушенні кримінальної справи є ідентичними.
При цьому, позивачем зазначено, що прокуратура Вінницької області відреагувала на його скаргу, подану відповідно до Закону України «Про звернення громадян» на дії підпорядкованого прокуратурі державного органу, що в свою чергу є доказом бездіяльності прокуратури Вінницької області.
Відповідно до статей 124, 129 Конституції України принцип судочинства полягає в обов'язковому виконі судових рішень. Відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року судові акти - це рішення, накази, постанови, ухвали постановленні з будь-яких категорій справ судом будь-якої юрисдикції.
Зазначив, що ним надано до матеріалів позову всі постанови в яких судом встановлено відсутність будь-яких процесуальних дій при перевірці його заяв в порядку КПК України. Далі, уповноваженим органом являється адміністративний суд, так як місцевий суд всі залежні від нього дії виконав. Відповідачем порушені його права передбачені статтями 1, 2, 97 КПК України, а саме щодо перевірки поданих до органів прокуратури його заяв.
Стосовно другої позовної вимоги про визнання дій та бездіяльності Жмеринської міжрайонної прокуратури стосовно надання відповіді по Закону України «Про звернення громадян» щодо винесення постанови про закриття кримінальної справи відповідно до норм КПК України протипавними, ОСОБА_1 зазначено таке.
До матеріалів позову долучено постанову Жмеринської міжрайонної прокуратури від 22 травня 2007 року відповідно до якої кримінальна справа закрита по факту, незважаючи на те, що в КПК України визначено, що якщо особі пред'являється обвинувачення яке в майбутньому скасовується, то такий факт повинен бути зазначений в постанові про закриття кримінальної справи, щоб в подальшому особа могла звернутися для відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Протягом останніх трьох років він звертався до Жмеринської районної прокуратури та Вінницької обласної прокуратури і неодноразово отримував необґрунтовані й не змістовні відповіді.
Після отриманих відповідей він був змушений звернутися з скаргою до Генеральної прокуратури України і всупереч відповіді Жмеринської міжрайонної прокуратури про відсутність порушень чинного законодавства при винесенні постанови про закриття кримінальної справи, Вінницька обласна прокуратура скасовувала це рішення й зобов'язала привести його у відповідність до вимог КПК України.
Дані обставини свідчать також і про факт порушення Закону України «Про звернення громадян» з боку Вінницької обласної прокуратури. Відповідно до статті 19 цього Закону, відповідач зобов'язаний забезпечити поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих в зв'язку з поданою заявою рішень. Ним надано суду два належних докази, а саме: відповідь відповідача, що документ на підставі якого він просить провести розслідування і скасувати цей документ є законним, а також відповідь з вищестоящого державного органу, що даний документ винесений передчасно, проте не мотивовано, що є порушенням порядку передбаченого КПК України, а тому підлягає скасуванню.
У даному випадку порушені його права, захищенні Законом України «Про звернення громадян», яким передбачено проведення ретельної перевірки заяви та прийняття за результатами її розгляду певного рішення. Однак, відповідачем цього не зроблено, що зафіксовано вищестоящим органом.
Також зазначив, що відповідно до статті 12 Закону України «Про звернення громадян» дія вказаного закону не поширюється на порядок розгляду скарг встановленого КПК України і дійсно, на момент подачі ним всіх скарг на адресу відповідача кримінальна справа вже була закрита.
Стосовно третьої позовної вимоги до Жмеринської міжрайонної прокуратури про незаконне обрання щодо нього запобіжного заходу і його скасування ОСОБА_1 вказав, що відповідно до статті 148 КПК України запобіжний захід застосовується до підозрюваного, обвинуваченого. У випадку скасування запобіжного заходу відповідно до статті 165-1 КПК України оголошується особі негайно під розписку про його скасування, для того щоб дана особа могла пред'явити її своєму дільничному, що йому дозволено без відповідного дозволу правоохоронних органів виїжджати із села й забезпечувати матеріальний стан своєї сім'ї. На підтвердження вжитих ним заходів, ОСОБА_1 надав суду відповіді з Вінницької обласної прокуратури і Жмеринської міжрайонної прокуратури по його клопотаннях про скасування обраного щодо нього запобіжного заходу. На думку позивача це взагалі неприпустимо, коли всупереч Конституції України, яка гарантує йому свободу, прокуратура тримає особу, яка не являється учасником процесу під запобіжним заходом.
В обґрунтування четвертої позовної вимоги про тяганину в кримінальній справі ОСОБА_1 надано суду постанову про порушення кримінальної справи де зазначено, що справа порушена по складеному працівниками електромереж акту.
Після того, як в 2007 році кримінальна справа закрита, Жмеринським міськрайонним судом вказаний акт визнаний нечинним, а електромережі згідно рішення суду відшкодували йому шкоду за безпідставне обвинувачення у викраденні і відключенні від електропостачання.
За таких обставин, він звернувся в суд з позовом до Жмеринської міжрайонної прокуратури про відшкодування шкоди відповідно до реабілітуючих підстав вказаних в новій постанові про закриття кримінальної справи. Судом призначено розгляд справи за цим позовом на 08 грудня 2009 року. Для того, щоб не було підстав для такого відшкодування за один день до розгляду справи прокуратура скасовує постанову про закриття кримінальної справи.
Відповідно до статті 120 КПК України прокуратура має право в будь-який момент скасувати постанову про порушення кримінальної справи, так як в останньому абзаці вказаної статті зазначено, що правила цієї статті не розповсюджуються на справи в яких не встановлено особу обвинуваченого. Однак, у даній ситуації особа в постанові про закриття кримінальної справи зазначена, прізвище цієї особи прокуратурою встановлено, крім того, вказано, що в діях цієї особи відсутній склад злочину. Замість того, щоб відповідно до цієї статті провести досудове слідство протягом двох місяців, провадження Жмеринською міжрайонною прокуратурою по справі провадиться уже п'ятий рік, незважаючи на те, що документ на підставі якого порушена кримінальна справа визнано нечинним, а електромережі визнали відсутність факту крадіжки електроенергії з боку ОСОБА_1
Тому, вимогу про безпідставну тяганину ОСОБА_1 заявив на підставі статті 8 Конституції України яка має найвищу юридичну силу і ця стаття гарантує йому право, зокрема, право на оскарження дій та бездіяльності, право на свободу.
Окрім того, відповідно до частини першої статті 6 Конвенції «Про захист прав людини та основних свобод», кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав має право на розгляд впродовж розумного строку, незалежним судом. При подані своїх позовів до відповідачів про відшкодування шкоди він цього права абсолютно позбавлений і за обставин, коли є людиною похилого віку не може дочекатися закінчення досудового слідства.
Також, ОСОБА_1 послався на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2008 року за його позовом до прокуратури Вінницької області у якій зазначено, що дія Закону України «Про звернення громадян» не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг, а сам розгляд таких скарг проводиться в порядку передбаченого КПК України. Суд за таких підстав відмовив у задоволенні позову.
Однак, кримінальна справа порушена не відносно нього, а по факту скоєння злочину. Відтак, він не є учасником процесу, а просто громадянином, на якого розповсюджуються положення КПК України та Інструкція Генеральної прокуратури України «Про організацію роботи з розгляду звернень громадян».
Що ж стосовно вимоги до прокуратури Вінницької області, то позивачем зазначено наступне. Він протягом 2009 року неодноразово, у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» звертався до прокуратури Вінницької області з скаргами на бездіяльність підлеглої їй Жмеринської міжрайонної прокуратури. Однак, всупереч статті 7 вказаного Закону скарги направлялись для розгляду тому органу, дії якого оскаржувались, мотивуючи це тим, що такий порядок передбачений Інструкцією про організацію роботи з розгляду звернень громадян.
Так як, відповідач відмовлявся виконувати Закон України «Про звернення громадян» він звернувся до СБУ з проханням відреагувати на його скарги про невиконання відповідачами вищевказаного Закону та постанов суду, однак його скаргу СБУ направила до Вінницької обласної прокуратури для розгляду, яка в подальшому направила її до Жмеринської міжрайонної прокуратури.
Суть порушення Вінницької обласної прокуратури на думку позивача полягає в тому, що відповідач не розглядає його скарги безпосередньо. Ігноруючи розгляд скарг Вінницька обласна прокуратура посилається на положення статті 12 Закону України «Про звернення громадян», однак позивач вважає таке посилання і дії неправомірними, оскільки він звертається з скаргами вже після закінчення розгляду кримінальної справи.
В судовому засіданні представник Жмеринської міжрайонної прокуратури Левчук С.М. позовні вимоги не визнала. Додатково пояснила, що при зверненнях ОСОБА_1 відповіді надавалися вчасно та належним чином. Щодо інших його вимог, то дії Жмеринської міжрайонної прокуратури вчинені в межах та в порядку, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України, а відтак, не можуть бути предметом розгляду в адміністративному судочинстві.
Представник прокуратури Вінницької області - заступник начальника відділу представництва інтересів громадян і держави в судах С.М.Колівошко (довіреність на а.с. 30) вимоги також не визнала, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях доданих до матеріалів справи (а.с. 95-97). Додатково наголосила на тому, що скарга ОСОБА_1 від 13 серпня 2009 року щодо незгоди з рішеннями про відмову в порушенні кримінальної справи, які приймались працівниками міжрайпрокуратури, зареєстрована у прокуратурі області 13 серпня 2009 року.
Безпосередньо дії прокурора позивачем не оскаржувались, а оскаржувались процесуальні рішення, винесені співробітниками прокуратури, та ненадання відмовного матеріалу на вимогу суду.
Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28 грудня 2005 року №9гн, по кожному зверненню в прокуратурах усіх рівнів може бути виконана одна з таких дій: прийнято до розгляду; передано на вирішення до підпорядкованої прокуратури; направлено до іншого відомства; долучено до скарги, що раніше надійшла, або до матеріалів кримінальної справи.
З огляду на викладене у 5-денний термін 18 серпня 2009 року скарга направлена для розгляду за належністю Жмеринському міжрайпрокурору, про що належним чином інформовано ОСОБА_1 18 серпня 2009 року, що підтверджується відміткою у журналі реєстрації вихідної кореспонденції.
Звернення від 02 жовтня 2009 року до прокуратури області не надходило.
Тотожне звернення (повна копія звернення від 02 жовтня 2009 року, наданого позивачем до позову) щодо незгоди з постановою Жмеринської міжрайпрокуратури про закриття кримінальної справи надійшло у прокуратуру області 10 вересня 2009, розглянуте апаратом прокуратури області, 09 жовтня 2009 року ОСОБА_1 надана відповідь, що оскаржуване процесуальне рішення про закриття кримінальної справи скасоване, про що у журналі реєстрації вихідної кореспонденції внесено відповідний запис.
Звернення ОСОБА_1 від 22 жовтня 2009 року щодо незгоди з процесуальними рішеннями у кримінальній справі та рішеннями про відмову в порушенні кримінальної справи по його заявам, розглянуто апаратом прокуратури області 17 листопада 2009 року, про що позивачу надана відповідь.
В порядку статті 97 КПК України звернення не розглядалось, дослідна перевірка не проводилась у зв'язку з тим, що відомостей про скоєння злочинів позивачем не зазначалось, а зміст звернення носить характер незгоди останнього з прийнятими процесуальними рішеннями у кримінальній справі.
Відповідно до статті 97 КПК України вирішити питання про порушення або відмову у порушенні кримінальної справи прокурор зобов'язаний лише за заявою про злочин.
Як встановлено статтею 11 Кримінального кодексу України (КК України) злочином є передбачене цим Кодексом суспільно-небезпечне винне діяння, вчинене суб'єктом злочину. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній або юридичній особі, суспільству або державі.
Ознак злочинів у сфері службової діяльності, передбачених розділом ХVІІ КК України скарга не містила.
Наведені ОСОБА_1 обставини справи не є ознаками злочинів, передбачених вказаним розділом КК України.
Таким чином, не є заявою про злочин скарга ОСОБА_1 щодо незгоди із прийнятими процесуальними рішеннями у кримінальній справі, тому приводи для проведення перевірки в порядку статті 97 КПК України відсутні.
Незгода із прийнятим процесуальним рішенням не є достатньою підставою для проведення перевірки в порядку статті 97 КПК України.
Звернення ОСОБА_1 від 09 листопада 2009 року (надійшло з УСБУ області 16 листопада 2009 року) та від 18 листопада 2009 року розглянуті силами апарату прокуратури області, про що 18 грудня 2009 року за №06/1248-08 інформовано заявника.
Звернення від 09 листопада 2009 року, адресоване начальнику Жмеринського підрозділу УСБУ області, не несло за змістом ніякої конкретної інформації та доводів, що б потребували додаткової перевірки, позивачем лише висловлюється незадоволення прийнятими рішеннями за результатами розгляду його попередніх звернень.
Заява ОСОБА_1 від 18 листопада 2009 року не розглядалась у порядку статті 97 КПК України, тому що не несла відомостей саме про скоєння злочинів, а стосувалась незгоди останнього з прийнятими процесуальними рішеннями у кримінальній справі, тобто з тих же підстав, що і скарга від 22 жовтня 2009 року.
Крім того, під час опитування по суті заяви, 18 листопада 2009 року ОСОБА_1 зазначив, що якщо прокурор Кметюк А.В. та слідча міліції Кметюк О.В. принесуть йому письмові вибачення, то він до них ніяких претензій не буде мати, та попросить не порушувати щодо них кримінальну справу. Вказане свідчить про надуманість доводів ОСОБА_1 про нібито злочинні дії співробітників органів прокуратури та міліції по відношенню до нього.
Не може бути прийнято посилання ОСОБА_1 на порушення прокуратурою області вимог Закону України «Про звернення громадян», оскільки відповідно до статті 12 цього Закону його дія не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінально-процесуальним законодавством.
Скарги ОСОБА_1С, щодо неналежного розгляду яких заявлено позов, стосувались питань, розгляд яких здійснювався в порядку, встановленому КПК України, відповідно при її розгляді органи прокуратури керувались нормами КПК України.
В порядку статті 236 КПК України скарга на дії прокурора може бути подана до суду.
Таким чином, оскаржувати дії чи рішення прокурора в ході досудового слідства необхідно в порядку, встановленому главою 22 КПК України.
Відповідно до статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє, чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене прокуратура області при розгляді скарг ОСОБА_1 діяла у межах повноважень та у спосіб, встановлені чинним законодавством, а відтак, підстави для задоволення позову відсутні.
Суд заслухав пояснення позивача, заперечення представників відповідачів, повно, всебічно, об'єктивно дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування позовних вимог та надав їм юридичну оцінку
Зокрема, суд встановив, що 17 квітня 2006 року Жмеринським міжрайонним прокурором радником юстиції А.В.Кметюком по факту викрадення електричної енергії шляхом її вільного використання без приладів обліку, що мало місце 08 жовтня 2005 року в домоволодінні ОСОБА_1 в селі Сербінівці порушено кримінальну справу №06060104 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 188-1 Кримінального кодексу України (КК України) (а.с. 69 на звороті).
Постановою в.о. слідчого СВ Жмеринського РВ УМВС старшого лейтенанта міліції О.В.Кметюк від 09 червня 2006 року досудове слідство по кримінальній справі №06060104 по факту викрадення електричної енергії зупинено до встановлення особи, що вчинила злочин (а.с. 71).
Постановою в.о. слідчого СВ Жмеринського РВ УМВС старшого лейтенанта міліції О.В.Кметюк від 14 червня 2006 року постанову про зупинення скасовано і кримінальну справу направлено начальнику Жмеринського РВ УМВС для організації подальшого розслідування (а.с. 71 на звороті).
Постановою в.о. слідчого СВ Жмеринського РВ УМВС старшого лейтенанта міліції О.В.Кметюк від 15 вересня 2006 року ОСОБА_1 притягнено як обвинуваченого і пред'явлено йому обвинувачення в злочині, який передбачений частиною першою статті 188-1 КК України, про що йому об'явлено (а.с. 44, 70).
Крім того, постановою в.о. слідчого СВ Жмеринського РВ УМВС старшого лейтенанта міліції О.В.Кметюк від 15 вересня 2006 року відносно позивача обрано запобіжний захід - підписка про невиїзд (а.с. 45).
18 жовтня 2006 року ОСОБА_1 звернувся з скаргою до Жмеринського міськрайонного суду на постанову про порушення кримінальної справи. Проте, постановою суду від 03 листопада 2006 року його скаргу залишено без задоволення (а.с. 72).
Постановою заступника Жмеринського міжрайонного прокурора юристом 1 класу Б.М.Солоненко від 22 травня 2007 року кримінальна справа №06060104 провадженням закрита (а.с. 73, 81).
В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Жмеринського міськрайонного суду з позовом до Жмеринських електричних мереж ВАТ «АК Вінницяобленерго» про визнання нечинними акту про порушення правил користування електричною енергією для населення №05438 від 08 жовтня 2005 року та протоколу комісії з його розгляду від 13 жовтня 2005 року.
Даний позов Жмеринським міськрайонним судом задоволено повністю, про що винесено постанову від 16 липня 2007 року (а.с. 43).
23 серпня 2007 року старшим оперуповноваженим ВДСБЕЗ Жмеринського РА УМВС України у Вінницькій області лейтенантом міліції А.М. Шаповалюком винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі розгляду скарги ОСОБА_1 щодо дачі завідомо неправдивих свідчень громадянами ОСОБА_10 та ОСОБА_11
Позивач 04 жовтня 2007 року оскаржив постанову до Жмеринського міськрайонного суду, який постановою від 05 листопада 2007 року його скаргу задовольнив, постанову скасував і матеріали повернув Жмеринському РВ УМВС України у Вінницькій області для проведення додаткової перевірки (а.с. 59-60).
27 серпня 2007 року ОСОБА_1 звернувся з листом до прокурора відділу прийому громадян Генеральної прокуратури України, в якому зазначив, що він вже звертався до Генеральної прокуратури України на дії Жмеринської міжрайонної прокуратури, однак за підписом прокурора відділу прийому громадян, розгляду звернень запитів народних депутатів Л.Криворученко отримав відповідь про те, що його звернення направлено до Вінницької обласної прокуратури для розгляду й прийняття рішення згідно чинного законодавства та повідомлення про результати розгляду ОСОБА_1 (а.с. 92). Відповідь він отримав з Жмеринської міжрайонної прокуратури, яка нічим не відрізнялась від їх попередніх.
Отримавши даного листа, прокурором відділу прийому громадян, розгляду звернень та запитів народних депутатів України Р.Демчуком 18 вересня 2007 року №19-р надано відповідь про те, що звернення надсилається до Вінницької обласної прокуратури для організації перевірки обставин зазначених у заяві ОСОБА_1 щодо неналежного розгляду його попередніх скарг, про що повідомити автора та Генеральну прокуратуру України (а.с. 93).
06 березня 2008 року Жмеринською міжрайонною прокуратурою надано відповідь ОСОБА_1 стосовно проведення перевірки по його зверненню щодо скасування постанови про закриття кримінальної справи від 22 травня 2007 року. В цьому листі зазначено, що в ході проведеної перевірки встановлено, що даною постановою кримінальну справу №06060104 провадженням закрито і на даний час підстави для скасування постанови про закриття кримінальної справи відсутні (а.с. 38).
03 березня 2008 року старшим оперуповноваженим ВДСБЕЗ Жмеринського РВ УМВС України у Вінницькій області лейтенантом міліції А.М.Шаповалюком винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі розгляду скарги ОСОБА_1 щодо порушення кримінальної справи за дачу завідомо неправдивого висновку спеціаліста Жмеринських ЕМ.
Вказана постанова знову позивачем оскаржена до Жмеринського міськрайонного суду, який постановою від 06 червня 2008 року постанову про відмову в порушенні кримінальної справи скасував і матеріали повернув до Жмеринського РВ УМВС України у Вінницькій області для проведення додаткової перевірки (а.с. 61).
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 21 серпня 2008 року Жмеринською міжрайонною прокуратурою йому надано відповідь за підписом прокурора молодшого радника юстиції В.Ю.Грушковського від 03 вересня 2008 року №4172, про те що стосовно порушення кримінальної справи відносно нього раніше прийнято раніше, про що повідомлено, а стосовно порушення кримінальної справи відносно службових осіб Жмеринської міжрайонної прокуратури йому необхідно звертатися до прокуратури Вінницької області (а.с. 75 на звороті).
29 вересня 2009 року прокуратурою Вінницької області на адресу ОСОБА_1 надіслано лист за підписом начальника відділу Д.М.Кубик №06/1248-08 про те, що його скарга на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та з інших питань розглянута. Однак, матеріали перевірки щодо неправомірних дій службових осіб правоохоронних органів Жмеринського району направлені згідно запиту до Жмеринського міськрайонного суду та до теперішнього часу не повернуті, що унеможливлює перевірити законність прийнятого рішення по вказаним матеріалам (а.с. 12).
Жмеринська міжрайонна прокуратура листом за підписом прокурора В.Ю.Грушковського від 17 грудня 2008 року №5621 повідомила позивачу про те, що на даний час немає можливості надати йому копії постанови про порушення кримінальної справи або відмову в порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб Жмеринської міжрайонної прокуратури та Жмеринського РВ УМВС у Вінницькій області за постановою Жмеринського міськрайонного суду від 11 серпня 2008 року, оскільки матеріали перевірки із Жмеринського міськрайонного суду до прокуратури не надходили (а.с. 76).
13 квітня 2009 року старшим помічником Жмеринського міжрайонного прокурора О.Б.Спіженком винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за статтею 185 КК України відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу даного злочину; відносно працівників Жмеринських електричних мереж за відсутністю їх діях складу будь-якого злочину.
Не погодившись з вказаною постановою, позивач 16 квітня 2009 року подав до Жмеринського міськрайонного суду скаргу, яка відповідно до постанови суду від 12 травня 2009 року задоволена і відмовний матеріал №20 за 2009 рік повернуто Жмеринському міжрайонному прокурору для організації додаткової перевірки (а.с. 62).
18 червня 2009 року помічником Жмеринського міжрайонного прокурора А.В.Омельчук винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі розгляду скарги ОСОБА_1 за дачу завідомо неправдивих показань ОСОБА_10.
Дану постанову позивач оскаржив в судовому порядку і постановою Жмеринського міськрайонного суду від 09 липня 2009 року вона скасована і матеріали за скаргою ОСОБА_1 повернуто Жмеринському міжрайонному прокурору для проведення додаткової перевірки (а.с. 63).
17 липня 2009 року помічником Жмеринського міжрайонного прокурора А.В.Омельчук винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі розгляду скарги ОСОБА_1 відносно юрисконсульта Жмеринських РЕ ОСОБА_10 за відсутності в його діях складу злочину, передбаченого статями 383, 384 КК України.
Відповідно до постанови Жмеринського міськрайонного суду від 08 жовтня 2009 року постанова скасована і матеріали за скаргою ОСОБА_1 повернуто Жмеринському міжрайонному прокурору для проведення додаткової перевірки (а.с. 64).
Прокуратурою Вінницької області супровідним листом від 17 липня 2009 року №04/1-389-06 Жмеринському міжрайонному прокурору направлено для розгляду по суті та прийняття рішення згідно вимог законодавства звернення ОСОБА_1 щодо невідповідності вимогам кримінально-процесуального законодавства постанови про закриття кримінальної справи (а.с. 7).
Листом від 05 серпня 2009 року №3757 Жмеринська міжрайонна прокуратура повідомила Жмеринський міськрайонний суд про те, що звернення ОСОБА_1 від 13 лютого 2008 року щодо неправомірних дій працівників Жмеринських ЕМ, 15 лютого 2008 року направлено в Жмеринський РВ ГУМВС України у Вінницькій області для перевірки та прийняття рішення в порядку статті 97 КПК України.
13 серпня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Вінницької області з скаргою на дії Жмеринської міжрайонної прокуратури. В скарзі зазначив, що 12 травня 2009 року постановою Жмеринського міськрайонного суду скасовано постанову Жмеринської міжрайонної прокуратури про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників Жмеринських ЕМ, яка ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 04 червня 2009 року залишена без змін (а.с. 78). Предметом розгляду даної справи був відмовний матеріал. Після того, як позивач отримав усну відповідь від Жмеринської міжрайонної прокуратури, що ними знову відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно працівників Жмеринських ЕМ, він звернувся в суд з проханням витребувати відмовний матеріал і чергову постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Однак, прокуратура направила в суд відповідь, що відмовний матеріал в 2008 році направлений в Жмеринський РВ ГУМВС України у Вінницькій області. З таких підстав, ОСОБА_1 просив надати йому письмово-правову оцінку діям Жмеринської міжрайонної прокуратури (а.с. 8).
Дана скарга відповідно до супровідного листа за підписом старшого прокурора відділу прокуратури області від 18 серпня 2009 року №06/1248-08 направлена в Жмеринську міжрайонну прокуратуру для розгляду (а.с. 9).
09 вересня 2009 року Жмеринською міжрайонною прокуратурою ОСОБА_1 надано відповідь №4110 про результати перевірки по вищевказаній скарзі. Так, ними зазначено, що з боку працівників Жмеринської міжрайонної прокуратури порушень не виявлено (а.с. 10).
Листами №3953, №3966 від 21 серпня 2009 року Жмеринською міжрайонною прокуратурою повідомлено прокуратуру Вінницької області та ОСОБА_1 про результати розгляду заяви щодо невідповідності вимогам кримінально-процесуального законодавства постанови про закриття кримінальної справи від 22 травня 2007 року.
Зокрема, міжрайонною прокуратурою вказано, що за отриманою 23 липня 2009 року з прокуратури області заяви ОСОБА_1, ними проведена перевірка і встановлено таке. 17 квітня 2006 року Жмеринським міжрайонним прокурором порушено кримінальну справу за статтею 188-1 КК України по факту викрадення електричної енергії шляхом її вільного використання без приладів обліку. По даному факту ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення та обрано запобіжний захід. 02 жовтня 2006 року постанова про притягнення ОСОБА_1 в якості обвинуваченого скасована. Таким чином, з нього знято статус обвинуваченого та автоматично скасовано запобіжний захід, так як запобіжний захід відповідно до статей 43-1, 148 КПК України він застосовується тільки до підозрюваного до пред'явлення йому в десятиденний строк обвинувачення або до обвинуваченого. 22 травня 2007 року Жмеринською міжрайонною прокуратурою винесена постанова про закриття кримінальної справи. Отже, оскільки на час закриття кримінальної справи ОСОБА_1 не перебував в статусі ні обвинуваченого, ні підозрюваного, то при винесені даної постанови порушень статей 130, 214 КПК України Жмеринською міжрайонною прокуратурою не допущено (а.с. 11, 76 на звороті, 77).
31 серпня 2009 року помічником Жмеринського міжрайонного прокурора О.Ю.Олексієнко винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі розгляду скарги ОСОБА_1 про порушення кримінальної справи проти ОСОБА_10 за вчинення злочинів, передбачених статтями 366, 367 КК України у зв'язку з відсутністю складу злочину.
Дану постанову позивач знову оскаржив в судовому порядку і постановою Жмеринського міськрайонного суду від 08 жовтня 2009 року вона скасована і матеріали за скаргою ОСОБА_1 повернуто Жмеринському міжрайонному прокурору для проведення додаткової перевірки (а.с. 65).
Також, 13 квітня 2009 року Жмеринською міжрайонною прокуратурою винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за статтею 185 КК України відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу даного злочину; відносно працівників Жмеринських ЕМ за відсутністю в їх діях складу будь-якого злочину.
16 квітня 2009 року позивач, не погодившись з даною постановою, подав до суду скаргу, яка відповідно до постанови суду від 08 жовтня 2009 року задоволена, а постанова Жмеринської міжрайонної прокуратури від 13 квітня 2009 року скасована.
02 жовтня 2009 року ОСОБА_1 звернувся з скаргою до прокуратури Вінницької області на дії Жмеринської міжрайонної прокуратури, зазначивши, що всупереч вимогам Закону України «Про звернення громадян» його скарги на дії Жмеринської міжрайонної прокуратури направлені їй же на розгляд. Також, вказав, що 21 серпня 2009 року він отримав відповідь Жмеринської міжрайонної прокуратури в якій зазначено, що при винесені постанови про закриття кримінальної справи порушень вимог статті 214 КПК України ними не допущено, однак прокуратура не мала права закрити кримінальну справу не скасувавши постанову про обвинуваченого (а.с. 13).
За результатами розгляду даної скарги 09 жовтня 2009 року старшим прокурором відділу прокуратури області О.М.Броцьким винесена постанова про скасування постанови про закриття кримінальної справи в якій зазначено, що постанова про закриття кримінальної справи від 22 травня 2007 року винесена передчасно і не мотивовано, без посилання на статтю 213 КПК України та з порушенням порядку, передбаченого статтею 214 КПК України, а також у постанові не вказано в чиїх діяннях відсутній склад злочину. Справа направлена до Жмеринської міжрайонної прокуратури для організації досудового слідства (а.с. 31).
На виконання вказаної постанови старшим слідчим Жмеринської міжрайонної прокуратури А.А.Гуменюком 20 жовтня 2009 року винесена постанова про прийняття справи до свого провадження й проведення досудового слідства (а.с. 74). В ході досудового слідства ОСОБА_1 до Жмеринської міжрайонної прокуратури подано клопотання по кримінальній справі №06060104 в якому він просить визнати незаконними наступні документи: постанову про його привід так, як вона порушує вимоги статей 70, 135, 136 КПК України; постанову про притягнення його в якості обвинуваченого так, як вона порушує вимоги статті 130 КПК України; визнання незаконними процесуальні дії слідчих Жмеринського РВ УМВС України у Вінницькій області так, як вони порушують вимоги статті 120 КПК України щодо проведення досудового слідства у двох місячний термін. Дане клопотання розглянуто старшим слідчим Жмеринської міжрайонної прокуратури А.А.Гуменюком й 20 жовтня 2009 року винесено постанову якою в задоволенні клопотання відмовлено з тих підстав, що вони не відповідають нормам кримінально-процесуального законодавства (а.с. 44, 79) про що супровідним листом №4934 від 28 жовтня 2009 року повідомлено ОСОБА_1 (а.с. 30, 80, 128).
22 жовтня 2009 року позивач звернувся до прокуратури Вінницької області із заявою про вчинення злочину в якій зазначив, що 21 серпня 2009 року звернувся до Жмеринської міжрайонної прокуратури про відповідність постанови про закриття кримінальної справи вимогам КПК України, отримавши ствердну відповідь. Однак, 09 жовтня 2009 року постанова про закриття кримінальної справи скасована. За таких обставин, просив порушити кримінальну справу щодо посадових осіб Жмеринської міжрайонної прокуратури, які в супереч вимогам статей 214, 130 КПК України прийняли незаконну постанову про закриття кримінальної справи та відмовляються виконувати постанови Жмеринського міськрайонного суду (а.с. 14).
Крім того, дані обставини стали підставами для звернення ОСОБА_1 до прокуратури Вінницької області та управління Служби безпеки України у Вінницькій області Жмеринського міжрайонного відділення із заявою щодо проведення службового розслідування стосовно невиконання державними органами законодавства України та вжиття відповідних заходів (а.с. 15).
Начальником Жмеринського міжрайонного відділення управління Служби безпеки України у Вінницькій області І.Б.Ларченко 10 листопада 2009 року №53/ж-234/10пт надано відповідь на вищевказане звернення в якій зазначено, що підстав для вжиття заходів реагування відповідно до повноважень СБУ не встановлено. Також те, що відповідно до чинного законодавства нагляд за застосуванням і дотриманням законів здійснюють органи прокуратури, а тому заяву направлено до прокуратури Вінницької області (а.с. 16).
В подальшому 18 листопада 2009 року старшим прокурором відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури, прокуратури Вінницької області О.М.Броцьким прийнято усне повідомлення від ОСОБА_1 про порушення кримінальної справи щодо прокурора Жмеринської міжрайонної прокуратури Кметюка А.В. за статтями 366, 367 КК України, оскільки останнім не виконано вимоги статті 97 КПК України та незаконно порушено 17 квітня 2006 року кримінальну справу по факту крадіжки електроенергії у домоволодінні позивача. Також просив порушити кримінальну справу щодо слідчої Жмеринського РВ ГУМВС Кметюк О.В. за статтями 371, 372 КК України, оскільки 15 вересня 2006 року остання винесла постанову про притягнення його як обвинуваченого за частиною першою статті 188 КК України та обрала щодо нього запобіжний захід - підписку про невиїзд. Підставою для прийняття такого рішення слідча зазначила наявність у ОСОБА_1 постійного місця проживання і не перешкоджання ним провадженню по справі (а.с. 18, 29).
Також, 18 листопада 2009 року старшим слідчим Жмеринської міжрайонної прокуратури А.А.Гуменюком винесено постанову про закриття кримінальної справи у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину передбаченого статтею 188-1 КК України та скасовано відносно нього запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (а.с. 43). Однак дана постанова 07 грудня 2009 року в.о. Жмеринського міжрайонного прокурора С.В.Країло скасована та направлена тому ж слідчому прокуратури для проведення подальшого досудового слідства. В обґрунтування даних дій зазначено, що постанова винесена передчасно, оскільки по кримінальній справі необхідно додатково допитати працівників СО «Жмеринські ЕМ» з приводу викрадення ОСОБА_1 електричної енергії та зробити аналіз щодо розміру раніше спожитої електроенергії та яка ним споживається на даний час (а.с. 73 на звороті).
За таких обставин, старшим прокурором відділу прокуратури області О.М.Броцьким 18 грудня 2009 року №06/1248-08 надані відповіді стосовно звернення ОСОБА_1 від 18 листопада 2009 року щодо протиправних дій службових осіб, які порушили і розслідували щодо нього кримінальну справу. Зокрема, зазначено, що на даний час досудове слідство по кримінальній справі триває, а тому по закінченню досудового слідства у справі буде надана правова оцінка діям службових осіб, причетних до її порушення та розслідування (а.с. 17, 49).
Визначаючись щодо позовних вимог, суд ухвалою від 08 квітня 2010 року в частині визнання протиправними та нечинними процесуальних дій Жмеринської міжрайонної прокуратури при невиконанні нею постанов Жмеринського міськрайонного суду; визнання протиправними та нечинними дій й бездіяльності Жмеринської міжрайонної прокуратури при незаконному утриманні його на запобіжному заході; зобов'язання Жмеринську міжрайонну прокуратуру скасувати запобіжний захід та негайно оголосити це під розпис ОСОБА_1; визнання протиправними та нечинними дій й бездіяльності Жмеринської міжрайонної прокуратури при тяганині в провадженні кримінальної справи, порушеної 17 квітня 2006 року, тобто провадження в ній всупереч статті 120 КПК України протягом чотирьох років, - провадження закрив.
Щодо решти позовних вимог про визнання дій та бездіяльності Жмеринської міжрайонної прокуратури при наданні відповіді ОСОБА_1 від 21 серпня 2009 року та дій й бездіяльності прокуратури Вінницької області щодо перевірки його заяв і скарг протиправними слід зазначити таке.
Відповідно до Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28 грудня 2005 року №9гн, скарги на дії (бездіяльність) і рішення органів дізнання, слідчих і прокурорів, пов'язані з досудовим слідством у кримінальних справах, а також на вироки, рішення, ухвали, постанови судів перевіряються в порядку та межах повноважень, передбачених відповідно кримінальним, цивільним або господарським процесуальним законодавством та рішеннями Конституційного Суду України.
По кожному зверненню в прокуратурах усіх рівнів може бути виконана одна з таких дій: 1) прийнято до розгляду; 2) передано на вирішення до підпорядкованої прокуратури; 3) направлено до іншого відомства; 4) долучено до скарги, що раніше надійшла, або до матеріалів кримінальної справи.
Звернення громадян, службових та інших осіб у 5-денний строк направляються за належністю з одночасним повідомленням про це заявників оперативними працівниками управління розгляду звернень та прийому громадян Генеральної прокуратури України, галузевих відділів обласних і прирівняних до них прокуратур, міськими, районними, міжрайонними прокурорами та їх заступниками. У цей же термін повідомляється автор про долучення звернення до матеріалів кримінальної справи для перевірки під час досудового слідства.
Звернення громадян, службових та інших осіб вирішуються протягом 30 днів від дня надходження в прокуратуру, а ті, що не потребують додаткового вивчення і перевірки, - не пізніше 15 днів, якщо інший строк не встановлено законодавством.
Рекомендованими листами або бандеролями надсилаються організаційно-розпорядчі документи, витяги із наказів з особового складу, штатні розклади, фінансові та процесуальні документи, кримінальні справи, наглядові провадження, матеріали перевірок. Решта документів направляються простою кореспонденцією, про що робиться відмітка в поштових реєстрах або книгах, де вказується номер листування та дата відправлення. Закон України «Про звернення громадян» також не зобов'язує органи державної влади направляти відповіді на звернення громадян рекомендованою кореспонденцією
При цьому, на органи прокуратури не покладено обов'язку здійснювати контроль стосовно отримання чи неотримання заявником відповіді на його звернення та відповідно не покладено обов'язку доводити цього факту в суді.
Вказані звернення позивача отримані прокуратурою Вінницької області та листами перенаправлені для перевірки наведених доводів до Жмеринської міжрайонної прокуратури із вказівкою на зобов'язання повідомити автора звернення про результати проведеної перевірки у передбачений законом строк. Копії ж цих листів направлені ОСОБА_1, яким цей факт визнається.
Жмеринською міжрайонною прокуратурою Вінницької області розглянуто направлені звернення позивача та відповідним листом повідомлено ОСОБА_1 про результати розгляду.
Також, позивач звертався з заявою до прокуратури Вінницької області на постанову Жмеринської міжрайонної прокуратури про закриття кримінальної справи від 22 травня 2007 року.
Дана заява супровідним листом №04/1-389-06 від 17 липня 2009 року направлена до Жмеринської міжрайонної прокуратури для розгляду по суті та прийняття рішення згідно вимог законодавства.
За результатами розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 21 серпня 2009 року №3953 в.о. Жмеринського міжрайонного прокурора О.П.Попеско надано відповідь в якій зазначено, що при винесені постанови від 22 травня 2007 року про закриття кримінальної справи порушень вимог статей 130, 214 КПК України ними не допущено.
Не погодившись з наданою відповіддю позивач звернувся із скаргою до прокуратури Вінницької області щодо обґрунтування отриманої ним відповіді з Жмеринської міжрайонної прокуратури стосовно порушень вимог статті 214 КПК України.
Старшим прокурором відділу прокуратури області О.М.Броцьким розглянувши матеріали кримінальної справи №06060104 встановлено, що постанова про закриття кримінальної справи від 22 травня 2007 року винесена передчасно і не мотивовано, без посилання на статтю 213 КПК України та з порушенням порядку, передбаченого статтею 214 КПК України, в результаті чого ним винесена постанова від 09 жовтня 2009 року про скасування постанови про закриття кримінальної справи.
Що стосується інших звернень, то приписами частини першої статті 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
В силу частини першої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Частиною третьою статті 7 Закону України «Про звернення громадян» передбачено: якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення, а згідно з частиною четвертою вказаної норми забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Проте, посилання позивача на порушення частини четвертої статті 7 вказаного закону є безпідставними, так як в своїх запитах позивач оскаржував процесуальні рішення та дії посадових осіб Жмеринської міжрайонної прокуратури при прийнятті цих процесуальних рішень, а не виконання посадовими особами управлінських повноважень. При цьому, отримавши відповідні звернення прокуратура Вінницької області позбавлена можливості надати обґрунтовану відповідь на них, не звернувшись до органу дії якого оскаржуються, у зв'язку з чим перенаправлення запитів позивача до Жмеринської міжрайонної прокуратури є правомірним та жодним чином не впливає на обґрунтованість наданої відповіді.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Посилання позивача на те, що відповіді на звернення мали бути надані виключно прокуратурою Вінницької області не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до пункту 1 частини першої статті 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим.
Таким чином, спрямування прокуратурою обласного рівня до прокуратури міжрайонного рівня скарг позивача для розгляду по суті та надання відповіді, не суперечить чинному законодавству та жодним чином не порушує права ОСОБА_1
Таким чином, відповідачі діяли в межах своєї компетенції та у відповідності до чинного законодавства, а відтак, суд доходить висновку, що вимоги позивача не підтверджені належними докази та повністю спростовуються матеріалами справи, у зв'язку з чим в їх задоволенні слід відмовити.
Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а також за відсутності витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статями 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Відповідно до статті 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 13.04.10
Суддя Чудак Олеся Миколаївна
08.04.2010