м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
16 квітня 2010 р. Справа № 2-а-841/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича,
при секретарі судового засідання: Мороз Вікторії Валентинівні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1;
відповідача : Балховський С.В. - представник за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до: Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області
про: визнання протиправною та скасування постанови № 065291 від 13.04.2009р.
В березні 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з позовною заявою до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій № 065291 від 13.04.2009 р..
Позовні вимоги мотивовані тим, що до позивача застосовано фінансову санкцію у розмірі 1700 грн. за надання послуг по перевезенню пасажирів в режимі, про що свідчить розпізнавальний ліхтар, без оформленої ліцензійної картки. Позивач, вважає, застосування до нього штрафної санкції безпідставним, оскільки послуг по перевезенню пасажирів не надавав, а використовував власний автомобіль у особистих цілях, інспекторам додатково пояснив, що їде зі своєю сестрою - ОСОБА_3 і пасажирів, яким би надавав платні послуги перевезення в автомобілі немає.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених в адміністративному позові.
Представник відповідача в судовому засіданні не погодився з заявленими позовними вимогами, мотивуючи тим, що територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області, приймаючи рішення про застосування фінансових санкцій, діяло згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Свідок - ОСОБА_3, в судовому засіданні пояснила, що вона дійсно являється сестрою ОСОБА_4, на час проведення перевірки вона знаходилась в автомобілі брата, послуг з перевезення пасажирів ОСОБА_1 не надавав, вони разом на автомобілі направлялись в напрямку вул. Соборна для вирішення особистих справ.
Заслухавши пояснення представників сторін та свідка, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 березня 2009 року відповідно до завдання на перевірку № 093918 від 10.03.2009р., державними інспекторами ТУ Головавтотрансінспекції у Вінницькій області було проведено рейдову перевірку автомобіля марки ВАЗ 21154, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1. Під час перевірки виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: надання послуг з перевезення пасажирів в режимі за відсутності ліцензійної картки, за що передбачена відповідальність встановлена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, про що складено акт “проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом” № 142761 від 13.03.2009р..
В своїх письмових поясненнях водій зазначив, що в зв'язку з тим, що не працював і поміняв машину, не встиг отримати картку.
13.04.2009р. начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області прийнято постанову про застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій в сумі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена частиною 1 абзацом 3 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що загальні положення про внутрішні перевезення пасажирів, визначаються Законом України “Про автомобільний транспорт”.
Згідно зі ст. 3 Закону України “Про автомобільний транспорт” (далі - Закон) цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Зокрема, відповідно до статті 39 цього Закону автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 КАС України за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Таким чином, характерною ознакою надання послуг з перевезення пасажирів є отримання від пасажирів плати за перевезення.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення позивача ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3, судом встановлено, що 13.03.2009р. під час перевірки інспекторами ТУ ГДІАТ у Вінницькій області в автомобілі ВАЗ 21154, д.н. НОМЕР_1, знаходилися водій ОСОБА_1 та його сестра - ОСОБА_3. В судовому засіданні ОСОБА_3, яка була допитана в якості свідка, зазначила, що не здійснювала оплату за перевезення.
Таким чином, відповідачем не було доведено факт надання ФОП ОСОБА_1 послуг з перевезення пасажирів, а відтак не доведено факт порушення позивачем вимог ст. 39 Закону України " Про автомобільний транспорт".
Крім того, відповідачем, в процесі розгляду справи, було надано пояснення, що висновки акту перевірки щодо надання послуг по перевезенню пасажирів в режимі, слід розуміти, як перевезення пасажирів на автомобілі облаштованому як таксі та безпосередньо в режимі роботи таксі.
Відповідачем не доведено, що автомобіль, який належить ФОП ОСОБА_1 підпадає під визначення "таксі", оскільки, згідно ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.
В судовому засіданні встановлено, що розпізнавальний ліхтар, який був встановлений на даху автомобіля, що належить ОСОБА_1 був білого кольору, в автомобілі були відсутні діючий таксометр, сигнальний ліхтар із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, також відсутні композиції з квадратів, які б мали бути розташовані у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків.
За таких обставин, враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що до ФОП ОСОБА_1, у даному випадку, застосування штрафних санкцій, які передбачені ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, є безпідставним.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, проаналізувавши адміністративний позов та докази надані позивачем та відповідачем, суд вважає, що обставини адміністративного позову, якими обґрунтовувалися позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні. Крім того, суб'єкт владних повноважень не довів свою правоту та обґрунтованість прийнятого рішення, а тому позов слід задовольнити повністю.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 79, 86, 94, 122, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, ст. 1, 3, 39, 60 Закону України “Про автомобільний транспорт", Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, Конституцією України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області від 13.04.2009р. за № 065291 про застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій в сумі 1700 грн..
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 21.04.10
Суддя Свентух Віталій Михайлович