Справа № 159/4929/20 Провадження №11-сс/802/585/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:в порядку КПК України Доповідач: ОСОБА_2
16 жовтня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
слідчого - ОСОБА_6 ,
власника майна - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 вересня 2020 року про відмову у накладенні арешту на майно, в рамках кримінального провадження №12020030110001319 від 27.09.2020 року,
Старший слідчий СВ Ковельського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження 12020030110001319 від 27.09.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, яке було тимчасово вилучене у ході проведення огляду місця події 26.09.2020 року, а саме: вантажний автомобіль білого кольору марки «VOLVO», державний номерний знак НОМЕР_1 номер шасі НОМЕР_2 та спеціалізований напівпричіп марки KRONE SDP 27 номер шасі НОМЕР_3 , із завантаженою деревиною породи тополя та осика, свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_4 та НОМЕР_5 на вищевказаний автомобіль та напівпричіп, товарно-транспортну накладну №616868 від 26.09.2020 року та товарно-транспортну накладну серії ВЛГ №320579 від 15.07.2020 року, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування.
Вищевказане майно визнано речовими доказами в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР під №12020030110001319.
Слідчий вважає, що вилучене під час огляду місця події від 26.09.2020 року майно, саме по собі та в сукупності з іншими речами та документами, в подальшому можуть виступати важливими речовими доказами вчинення кримінального правопорушення, зокрема підтвердження факту незаконної порубки вказаних дерев, а також дає достатні підстави вважати, що майно містить на собі сліди кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час вчинення кримінального правопорушення, оскільки автомобіль є знаряддям вчинення кримінального правопорушення - транспортування незаконно зрізаної деревини, документація до деревини є такою, яка не в повній мірі відповідає чинному законодавству і нівелює законність походження вказаної деревини, самі ж колоди дерев є предметом злочинного посягання, що відповідають критеріям, зазначеним у ч.1 ст.98, п.1 ч.2, ч.3 ст.170 КПК України, а тому на нього слід накласти арешт.
Ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 вересня 2020 року в задоволенні клопотання слідчого відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що прокурором не доведено правових підстав для накладення арешту на тимчасово вилучене майно, оскільки сумнівів в легальності походження деревини немає, так як на неї є відповідні документи. Відповідно відсутні підстави для накладення арешту і на транспортний засіб, яким вона транспортувалась та документи, які були вилучені.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову - про задоволення клопотання про накладення арешту на майно. Вказує, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, оскільки існує сукупність підстав і підозр вважати, що тимчасово вилучене майно є доказом злочину. Майно повністю відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, а тому з метою його збереження - воно підлягає арешту, однак слідчий суддя місцевого суду на дану обставину належної уваги не звернув.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, слідчого, який апеляцію прокурора підтримав у повному обсязі, власника тимчасово вилученого майна, який її заперечив, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Так, відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Арештом майна згідно із ч.1 ст.170 КПК України є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
В п.1 ч.2 ст.170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку згідно із ч.3 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
З аналізу положень вищевказаних процесуальних норм закону вбачається, що слідчий, прокурор повинні довести, що майно, яке на їх думку підлягає арешту, повинно відповідати критеріям, визначеним у ст.98 КПК України. Доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбачені ст.170 КПК України, а саме: щодо збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
На думку апеляційного суду, за наслідками розгляду поданого слідчим клопотання, слідчий суддя дійшов до законного та обґрунтованого висновку про відсутність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для його задоволення.
Так, з матеріалів клопотання вбачається, що СВ Ковельського ВП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020030110001319 від 27.09.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України.
Підставою для реєстрації даних відомостей в Єдиному реєстрі досудових розслідувань слугувало повідомлення працівників УПП у Волинській області про зупинення транспортного засобу в якому перевозиться деревина без відповідних документів.
26.09.2020 року в ході огляду місця події були тимчасово вилучені: вантажний автомобіль білого кольору марки «VOLVO», державний номерний знак НОМЕР_1 номер шасі НОМЕР_2 та спеціалізований напівпричіп марки KRONE SDP 27 номер шасі НОМЕР_3 , із завантаженою деревиною породи тополя та осика, свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_4 та НОМЕР_5 на вищевказаний автомобіль та напівпричіп, товарно-транспортну накладну №616868 від 26.09.2020 року та товарно-транспортну накладну серії ВЛГ №320579 від 15.07.2020 року.
Постановою старшого слідчого СВ Ковельського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 від 28.09.2020 року вищевказане майно та документи, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12020030110001319.
Доводячи підставність поданого клопотання про накладення арешту на вказане майно, слідчий вказував про те, що існує сукупність розумних підозр, що воно є доказом злочину в даному провадженні, а тому, саме з метою його збереження, просив накласти арешт.
Проте, матеріали клопотання не містять доказів, а слідчий та прокурор в ході його розгляду не навели достатніх обґрунтувань та не надали належних і допустимих доказів, які б давали підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 та ч.2 ст.167 КПК України в кримінальному провадженні №12020030110001319 від 27.09.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, окрім як визнання цього майна речовим доказом постановою слідчого, та підозр, які фактично нічим не підтверджені.
При цьому, в матеріалах провадження наявні документи на деревину, незаконність яких слідчим чи прокурором не була доведена жодним доказом, і про це вірно вказав слідчий суддя місцевого суду.
А тому, проаналізувавши вищевикладене та дослідивши матеріали провадження апеляційний суд вважає, що майно, яке 26 вересня 2020 року було тимчасово вилучено в ході проведення огляду, не може бути доказом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України в кримінальному провадженні за №12020030110001319, оскільки слідчим та прокурором не доведено, що воно відповідає критеріям, визначеним у ст.98 та ч.2 ст.167 КПК України, а тому відповідно до ч.1 ст.173 КПК України на нього не може бути накладено арешт.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді місцевого суду про відсутність законних підстав для накладення арешту на майно, є вірним.
Усі доводи прокурора, які викладені в апеляційній скарзі, а також наведені слідчим в ході апеляційного розгляду, не заслуговують на увагу суду, так як були предметом розгляду в суді першої інстанції і їм була дана вірна юридична оцінка. При цьому, на думку апеляційного суду доводи прокурора, які викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд не вбачає будь-яких порушень норм кримінально-процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Оскаржувана ухвала слідчого судді суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 98, 170, 407, 376, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 вересня 2020 року про відмову у накладенні арешту на майно, в рамках кримінального провадження №12020030110001319 від 27.09.2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, - без змін.
Ухвала остаточна й оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді