Справа № 761/36129/19
Провадження № 2/761/2218/2020
20 серпня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Гриб Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини разом з матір'ю, -
12 вересня 2020 року до суду надійшла вказана позовна заява.
В своїх вимогах позивач просить:
визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 без згоди батька дитини - ОСОБА_2 .
Вимоги позивача обгрунтовані тим, що у сторін під час перебування у шлюбі народилася дитина, яка після припиненняшлюбних стосунків сторін,залишилась проживати з матір'ю. Як зазначає позивач, визначення місця проживання дитини з матір'ю буде відповідати інтересам дитини.
Також позивач зазначає, що вона не має змоги зареєструвати дитину за місцем свого проживання так як батько не надає згоди на це. А тому для захисту інтересів дитини звернулась до суду з цим позовом.
В судове засідання представник позивача та позивач не з'явились, представник позивача подав до суду заяву про слухання справи в його відсутність та зазначає, що просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи, повідомлений належним чином, відзив до суду не направив.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою про слухання справи у їх відсутність.
У відповідності до вимог статті 223 ЦПК України суд продовжив слухання справи у відсутність сторін.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, за наступних підстав.
У відповідностідо ч.1статті 160СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК Українимісцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 12.08.2016 року.
Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_4 .
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 19.09.2018 року (справа №759/2964/18) шлюб між сторонами розірвано.
В судовому засіданні встановлено, що після припинення спільного проживання сторін, дитина залишились проживати з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 та на даний час дитина проживає з матір'ю.
Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
З матеріалів справи не вбачається між батьками конфлікту щодо існуючих прав та обов'язків по відношенню до дитини та їх реалізації.
За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Батько дитини до суду відзив не направив, не надав доказів, що визначення місця проживання дитини разом з матір'ю буде суперечити інтересам дитини.
Згідно з висновком Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації №107-40/10153 від 23.12.2019 року, комісія з питань захисту прав дитини рекомендує визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір'ю, громадянкою ОСОБА_1 .
Таким чином, враховуючи, що в судовому засіданні встановлено, що на данийчас визначення місця проживання дитини разом з матір'ю не суперечитиме інтересам дитини, враховуючи ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до матері, вік дитини, а також те, що в даному випадку відповідач не надав доказів, що визначення місця проживання дитини з матір'ю буде суперечити інтересам дитини, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог ОСОБА_5 та визначення місця проживання дитини на даний час разом з матір'ю.
Крім того позивач просила надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 без згоди батька дитини - ОСОБА_2 .
Щодо вказаних вимог варто зазначити наступне.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Згідно ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
Правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст.10 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні").
Згідно п. 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років.
Згідно п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Отже, позивачем неправильно обраний спосіб захисту свого порушеного права шляхом надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини без згоди батька, оскільки саме рішення суду про визначення місця проживання дитини, яке набере законної сили є підставою для реєстрації місця проживання дитини.
В порядку статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати про пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 200, 206, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), третя особа: служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини разом з матір'ю- задовольнити частково.
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з матір'ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини разом з матір'ю- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Н.Г.Притула