Справа № 760/16663/20
2-6642/20
(заочне)
13 жовтня 2020 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Калініченко О.Б.
при секретарі Машевській О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
30.07.2020 року до суду надійшли позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
У позовній заяві позивач посилається на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 21.07.2009 року.
Крім позивача у квартирі з 22.11.1988 року значиться зареєстрованим ОСОБА_2 , батько позивача, який з лютого 2020 року та по сьогоднішній день в квартирі не проживає без поважних причин, добровільно знатися з реєстраційного обліку не бажає.
Факт того, що відповідач не проживає в квартирі підтверджується актом обстеження від 23.01.2020 року, підписаним сусідами, та довідкою № 14/11 від 15.11.2019 року, виданою ЖБК «Політехнік-5».
Враховуючи, що відповідач за вищевказаною адресою не проживає, однак у зв'язку зі сплатою надмірних комунальних послуг, які не надаються, але нараховуються за них кошти, позивач змушена звернутися до суду за захистом її прав.
У зв'язку з викладеним, просить визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.10.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін.
У судове засідання позивач не з'явилася, подала до суду заяву з яко вбачається, що она поовні вимоги підтримує, просить розглядати справу без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 34).
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Суд за письмовою згодою представника позивача ухвалив постановити заочне рішення згідно положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦКУкраїни кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 41 Конституції України закріплює право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Положеннями статті 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування квартири від 21.07.2003 року, посвідченого державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Шафаренко Ж.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 6-1820 (а.с. 10).
Право власності позивача на зазначену квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з реєстру № 213870677 від 25.06.2020 року (а.с. 11).
За відомостями відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом'янської РДА відповідач зареєстрований в зазначеній квартирі з 22.11.1988 року (а.с. 25).
Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, ОСОБА_2 не проживає в квартирі з лютого 2002 року.
Відповідно до вимог ст.72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Виходячи з положень ст. 150 ЖК Української РСР та ст. 383 ЦК України власник житла має право використовувати його для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
У відповідності ст. 64 ЖК Української РСР до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
На підтвердження цих обставин стороною позивача надано акт обстеження по факту проживання (не проживання) особи на території АДРЕСА_1 від 23.01.2020 року, підписаний сусідами та затверджений підписом та печаткою голови правління ЖБК «Політехнік-5» Тугай Б.В., з якого вбачається, що ОСОБА_2 фактично не проживає за вказаною вище адресою з лютого 2002 по день складання цього акту (а.с. 12) та копію довідки № 14/11 від 15.11.2019 року про фактичне не проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , виданої ЖБК «Політехнік-5» (а.с. 13).
Крім того, у поданій до суду заяві від 13.10.2020 року позивачем додано письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Так, з пояснень ОСОБА_3 вбачаться, що вона не бачила відповідача, який є її колишнім чоловіком, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з часу їх розлучення у серпні 2003 року. Він забрав свої речі до розлучення. Місце проживання відповідача невідоме, оскільки стосунки не підтримують (а.с. 35).
ОСОБА_4 в своїх пояснень зазначила, що колишнього сусіда - ОСОБА_2 не бачила за адресою: АДРЕСА_1 протягом майже 20 років. Жодних перешкод від ОСОБА_1 щодо його відвідування квартири не спостерігала (а.с. 36).
При розгляді справ про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням необхідно розрізняти правовідносини, які виникають між власником та колишнім власником житла; і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї; колишніми членами його сім'ї; а також членами сім'ї колишнього власника житла.
Суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не проживає в квартирі АДРЕСА_1 , не сплачує будь-які кошти за житлово-комунальні послуги, підстав для збереження за відповідачем права користування спірним житлом, передбачених ст. 71 ЖК Української РСР, не встановлено.
Враховуючи викладене, відповідач є таким, що втратив право на користування квартирою, що належить на праві власності позивачу, отже позов підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст. 7Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача підлягає судовий збір в розмірі 840,80 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 16, 317, 319, 321, 328, 334, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 64, 71, 150 ЖК Української РСР, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 840,80 грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 19 жовтня 2020 року.
Суддя: