СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/10067/20 пр. № 1-кп/759/1171/20
19 жовтня 2020 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ;
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження ЄРДР № 12019100080006706 від 16 вересня 2019 року за обвинувальним актом стосовно громадянина
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Караван Нововодолазького району Харківської області, українець, гр-н України, освіта середня, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно не працює, зареєстрований в АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , судимий: 04 квітня 2001 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 140 КК України (1960 року) на 2 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки та сплатою штрафу; 18 грудня 2001 року Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 142, ч. 1 ст. 229-6 КК України (1960 року) із застосуванням ст. ст. 42, 43 КК України на 2 роки 6 місяців, звільнений умовно достроково 21 серпня 2002 року, невідбутий строк 1 рік 2 місяці 23 дні; 27 жовтня 2003 року Київським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 71 КК України на 3 роки та 2 місяці позбавлення волі, які відбув 08 червня 2006 року; 05 листопада 2007 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік; 24 жовтня 2008 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 та ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 71 КК України на 6 років 1 місяць позбавлення волі, звільнений умовно достроково 30 грудня 2013 року, невідбутий строк 3 місяці 7 днів; 25 лютого 2016 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ст. 395 КК України на 2 роки позбавлення волі, які з урахуванням правил ч. 5 ст. 72 КК України (день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі) відбув 05 квітня 2016 року; 07 липня 2017 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі, які з урахуванням правил ч. 5 ст. 72 КК України (день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі) відбув 02 квітня 2018 року, -
який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
сторони: прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_6 , інші учасники: потерпілий ОСОБА_7 , представник потерпілих ТОВ «УКРАЇНСЬКЕ НЕЗАЛЕЖНЕ ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНСТВО НОВИН» (далі - ТОВ «УНІАН») та Іноземного Підприємства «1+1 ПРОДАКШН» - ОСОБА_8 ,
За невстановлених обставин ОСОБА_5 , маючи судимості за корисливі злочини проти власності, вступив з іншою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, у злочинну змову на спільне вчинення крадіжок чужого майна з метою поліпшення свого матеріального становища.
16 вересня 2019 року, близько 08 год. 15 хв., ОСОБА_5 знаходячись неподалік будинку № 22 по вул. Чорнобильська у м. Києві з вказаною іншою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, реалізуючи свій спільний злочинний умисел, звернули увагу на належний потерпілому ОСОБА_9 автомобіль «Chevrolet» моделі «Lacеtti» д.н.з НОМЕР_1 , який був припаркований у дворі вказаного будинку і чужим майном з якого вирішили спільно заволодіти. З цією метою, діючи з корисливих мотивів та скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_5 за попередньою змовою з вказаною іншою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, підійшли до вказаного транспортного засобу та невстановленим способом проникли до його салону, тобто вчинили проникнення в сховище, звідки таємно, ОСОБА_5 ще й повторно, викрали чуже майно, а саме:
- сумку, паспорт громадянина України, ідентифікаційний код, посвідчення журналіста, акредитація до Верховної Ради України 9-го скликання на ім'я ОСОБА_10 , які не становлять майнової цінності;
- мобільний телефон «Samsung» моделі «J-510» ІМЕІ: НОМЕР_2 у чохлі вартістю 3 899 грн., в якому знаходились дві сім-картки мобільних операторів «Київстар» та «Лайфселл», а також диктофон «Olimpus», які належать потерпілому ОСОБА_9 ;
- ноутбук марки «Lenovo» моделі «V310(15)», серійний номер SLR08SP69, вартістю 9 142 грн. 96 коп., який є власністю Іноземного Підприємства «1+1 ПРОДАКШН»;
- планшет марки «Asus» моделі «ZenPad 10», серійний номер НОМЕР_3 , вартістю 4 661 грн. 25 коп., який є власністю ТОВ «УНІАН»,
а всього у такий спосіб заволоділи чужим майном на загальну суму 17 703 грн. 21 коп. (3 899 грн. - ОСОБА_11 , 4 661 грн. 25 коп. - ТОВ «УНІАН», 9 142 грн. 96 коп. - Іноземного Підприємства «1+1 ПРОДАКШН»), після чого з місця злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 своєї вини по суті висунутого звинувачення не визнав і на полягав на тому, що він не має жодного відношення до вчинення за вказаних обставин крадіжки з автомобіля «Chevrolet» д.н.з НОМЕР_1 . 16 вересня 2019 року біля будинку № 22 по вул. Чорнобильська у м. Києві не перебував. Того дня ранком, близько 09 - 10 год. він із сім'єю повертався на власному автомобілі з відпочинку з моря, тільки в'їхав до Києва невідома особа східної зовнішності продала йому за 1 500 грн. оптом різні речі в портфелі та кульку, не пояснюючи їх походження, в тому числі, документи на ім'я ОСОБА_11 та планшет, вартість яких не оспорював. Через незначний час він разом братом здав в ломбард планшет, а виручені кошти привласнили. Що ж стосується чужих особистих документів, то планували повернути їх за винагороду. Їх обох присутність зафіксована на відео ломбарду, яке долучено до матеріалів справи. Згодом вони з братом були затримані на своєму автомобілі поліцією, їх оглядали декілька годин, змусили переодягнутися. У машині був безлад, оскільки їх вже оглядали перед заїздом в Київ і він не встиг навести порядок. Вважає досудове розслідування однобічним, висунуте звинувачення - безпідставним, на уточнюючи питання прокурора відповідати відмовився.
Захисник наполягав на тому, що слідством не здобуто і не надано суду доказів винуватості ОСОБА_5 у причетності до крадіжки вказаного майна, а тому просив ухвалити виправдувальний вирок. Крім того, захист вважав неправильною кваліфікацію діяння за ч. 3 ст. 185 КК України через відсутність ознаки проникнення в сховище.
Не зважаючи на захисну позицію обвинуваченого ОСОБА_5 , його вина у вказаному злочині за встановлених судом обставин в повному обсязі підтверджується дослідженими судом доказами, які не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності та допустимості, а у сукупності та взаємозв'язку є достатніми для того, щоб критично оцінити захисну позицію ОСОБА_5 та довести його винуватість поза розумним сумнівом.
Так, допитанийпід час судового розгляду потерпілий ОСОБА_12 показав, що ранком 16 вересня 2019 року, близько 08 год., на власному автомобілі «Chevrolet Lacеtti» д.н.з НОМЕР_1 він привіз дітей до «Святошинської гімназії» по вул. Ірпінській 74-а у м. Києві, припаркував автомобіль неподалік будинку № 22 по вул. Чорнобильська у м. Києві. Повів дітей до закладу, сумку зі всіма своїми речами залишив в закритому на замок та сигналізацію салоні автомобіля, на пасажирському сидінні. Через хвилин десять-п'ятнадцять повернувся і виявив відсутність сумки з цими речами, зокрема, особистими документами (паспорт, ідентифікаційний код, посвідчення журналіста, акредитації), мобільним телефоном, диктофоном, службовими ноутбуком та планшетом, виданим йому для здійснення журналістської діяльності. Відразу викликав поліцію, почалися слідчі дії, з його дозволу було проведено огляд автомобіля. Через тривалий час йому повернули його особисті документи та повідомили, що ноутбук і планшет були на його паспорт закладені в ломбард.
Вказані обставини злочину у стислому вигляді знайшли своє відтворення і у заяві потерпілого про злочин від 16 вересня 2019 року (а. 38-39). Під час дослідження цієї заяви судом потерпілий ОСОБА_12 підтвердив її достовірність, уточнивши, що дійсно крадіжка сталася о 08 год. у проміжок часу з 15 по 30 хв., а версію про спосіб проникнення до свого автомобіля - «сканування замків» він повідомив виключно як власне припущення.
Згідно з протоколом огляду місця події від 16 вересня 2019 року та додатками до нього у виді фото таблиць (а. 41-51), неподалік будинку № 22 по вул. Чорнобильська у м. Києві виявлено автомобіль «Chevrolet Lacеtti» д.н.з НОМЕР_1 , який у присутності та з дозволу володільця ОСОБА_11 за участі понятих було оглянуто, в салоні виявлено дитячі та інші речі, перелічених потерпілим викрадених речей не виявлено, конструкція та зафіксований на фото стан автомобіля (зачинені вікна) не допускає вільне проникнення до його салону, на дверях наявні замки, слідів зламу на яких також не виявлено (а. 45-49).
Ці дані повністю узгоджуються з показаннями потерпілого про зачинений стан залишеного ним автомобіля, його локацію та відсутність в ньому викрадених речей.
Суд вказані результати огляду даного автомобіля визнає допустимим доказом, оскільки огляд проведено у присутності понятих, з дозволу власника автомобіля та у його присутності, будь-яких заяв про можливе при цьому порушення права на недоторканість володіння до суду не подавалося, а сам потерпілий уточнив, що огляд його автомобіля було проведено поліцією саме на його прохання та задля захисту його прав на розкриття злочину.
Допитанийпід час судового розгляду представник потерпілих - обох юридичних осіб ОСОБА_8 показав, що він очевидцем злочину не був і не має прямих доказів причетності до крадіжки саме ОСОБА_5 , обставини самої крадіжки відомі йому тільки з матеріалів провадження. Працівник ОСОБА_12 телефоном повідомив, що з салону його автомобіля викрали особисті та службові речі, тому він звертається до правоохоронних органів. Зі слів ГОНЧАРОВА, серед вкраденого майна були надані йому під матеріальну відповідальність для виконання службових завдань журналіста ноутбук, який є на балансі Іноземного Підприємства «1+1 ПРОДАКШН» та планшет, який є на балансі ТОВ «УНІАН», тому вказані юридичні особи вступили в процес як потерпілі, надавши первинні документи на підтвердження права власності на викрадене майно та його вартості.
Суд не вбачає правових підстав для визнання недопустимими показання представника потерпілих з чужих слів стосовно інформації, яку повідомив потерпілий ОСОБА_13 про відомі обставини крадіжки, оскільки ці відомості зі слів потерпілого знайшли своє підтвердження під час безпосереднього допиту судом останнього, а також підтверджені іншими документальними доказами (ч. 2 ст. 97 КПК України).
Згідно з дослідженими судом видатковою накладною № РТУК3992390 від 17 січня 2019 року (а. 55) та довідкою ТОВ «УНІАН» від 20 вересня 2019 року № 20/1/09-19 (а. 54) планшет марки «Asus» моделі «ZenPad 10», серійний номер J2NPFP0039055TP, придбаний та перебуває на балансі ТОВ «УНІАН» з 01 лютого 2019 року, його вартість становить 4 661 грн. 25 коп, а за видатковою накладною № 28 від 26 березня 2018 року (а. 58) та довідкою Іноземного Підприємства «1+1 ПРОДАКШН» від 20 вересня 2019 року № 20/09-19 (а. 57) ноутбук марки «Lenovo» моделі «V310(15)», серійний номер SLR08SP69, придбаний та перебуває на балансі вказаного підприємства з 26 березня 2018 року, його вартість становить 9 142 грн. 96 коп.
Під час дослідження цих первинних документів представник обох потерпілих підтвердив їх достовірність та вказав, що саме ці планшет та ноутбук були видані ОСОБА_9 для здійснення журналістської діяльності і 16 вересня 2019 року за заявою останнього були викрадені з салону його автомобіля.
Як вбачається з дослідженого судом листа ПТ «ЛОМБАРД «КРЕДИТ ЮНІОН» від 17 вересня 2019 року № 589/9 (а. 59-60), на запит органу досудового розслідування надано інформацію про те, що за адресою ломбардного відділення по вул. Заболотного, 20-а в м. Києві особа за документами на ім'я ОСОБА_10 (паспорт серії НОМЕР_4 ) 16 вересня 2019 року об 11 год. 04 хв. 35 сек. заклала до ломбардного відділення планшет марки «Asus» моделі «ZenPad 10», серійний номер НОМЕР_3 . Крім того, надано відео запис моменту закладу цього планшету.
Згідно з протоколами огляду наданого ПТ «ЛОМБАРД «КРЕДИТ ЮНІОН» під час досудового розслідування (а. 61-69) відеозапису від 23 вересня 2019 року та 04 червня 2020 року з додатками у виді фото таблиць, даними безпосередньо переглянутих судом на диску відеозаписів (папка «клиент» з 16-ти файлами та папка «улица» з 2-ма файлами) подій, які відбувалися 16 вересня 2019 року, на останніх з одного ракурсу на вході до ломбардного відділення, розташованого по вул. Заболотного, 20-а в м. Києві, та безперервно частинами з одного ракурсу в самому приміщенні цього відділення зафіксовано у проміжку часу з 10 год. 48 хв. 55 сек. до 11 год. 06 хв. 09 сек. як:
а) два чоловіка (перший - в коричневому реглані, чорних джинсах, чорних кросівках з білою смужкою на підошві, в кепці з написом білими літерами, в руках чорний пакет (Особа - 1), а другий - в темно-синьому реглані з білою смужкою на лівому рукаві, темні штани та туфлі, з коричневою сумкою на ремені через плече, в руках тримає паспорт (Особа - 2) заходять в приміщення ломбардного відділення о 10 год. 48 хв. 55 сек. (файл «Channel #01_2019-09-16T10_48_50Z»);
б) у приміщенні ломбардного відділення о 10 год. 49 хв. 17 сек. Особа - 1 передає працівнику ломбарду через віконце предмет, зовні схожий на планшет, який витягла з пакета, а Особа - 2 паспорт, який тримала та розглядала в руках, вказані особи під час закладу майна діють погоджено між собою, підтримуючи свої дії, разом жваво спілкуючись з працівником, перебувають поруч між собою біля віконця, в тому числі під час процедури документального оформлення прийму майна (файли з «Channel #06_2019-09-16T10_48_58Z» по «Channel #06_2019-09-16T10_56_27Z»), разом заповнюють необхідні папери, отримують кошти та покидають приміщення ломбарду (файли з «Channel #06_2019-09-16T11_03_15Z» по «Channel #06_2019-09-16T11_04_31Z»);
в) вказані дві особи виходять з приміщення ломбардного відділення об 11 год. 06 хв. 09 сек., при цьому Особа - 1 перераховує кошти, а Особа - 2 тримає в руках використаний паспорт (файл «Channel #01_2019-09-16T11_06_05Z»).
За відображенням вказаних електронних документів (цифрового відео) суд визнає статус оригіналу, якому надає таке ж значення, як і документу (ч. 3 ст. 99 КПК України), який здатний за своїм змістом встановлювати факти та обставини, що мають значення (час та характер подій, кількість їх учасників, ідентифікаційна здатність). Оскільки у даному випадку фіксація відкритими відеокамерами спостереження не мала цілеспрямованого характеру на застосування оперативно-розшукових заходів, а була випадкова, тому результати такої фіксації у повному обсязі суд визнає допустимим доказом (рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року у справі № 1-31/2011 (щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України).
Під час дослідження вказаних відео матеріалів через компільовані з них фото потерпілий ОСОБА_13 категорично заявив, що серед вказаних двох осіб (Особа - 1 та Особа - 2) він відсутній, ці особи йому особисто не відомі.
Під час перегляду цих відео обвинувачений ОСОБА_5 заперечував на них свою ідентифікацію, але наприкінці судового розгляду під час допиту визнав, що зафіксовані на відео та акцентовані судом Особа - 1 та Особа - 2 є він та його брат відповідно.
За таких обставин ідентифікаційна здатність вказаного відео за часом, місцем подій, та складом їх учасників, судом ретельно перевірена і сумніви з цього приводу, які висловлювала сторона захисту на початку судового розгляду, усунуті, тому результати такої фіксації у повному обсязі суд визнає не тільки допустимими, а й враховуючи зміст та місце одержання відомостей, що вони містять - безспірно належними та достовірними доказами.
Суд звертає увагу на відповідність зафіксованих на відео записах даних в деталях з показаннями потерпілого та представника потерпілого ТОВ «УНІАН», даними довідок установи ломбарду та ТОВ «УНІАН» про ідентифікаційні ознаки викрадених речей, серед яких був планшет марки «Asus» моделі «ZenPad 10», серійний номер НОМЕР_3 , а також щодо часу, місця та послідовності подій та кількості їх учасників (крадіжка о 08 год. 30 хв. за адресою: вул. Чорнобильська, 22, а відвідування вдвох ломбарду за адресою: вул. Заболотного, 20-а через дві години, тобто через незначний час, на відстані майже в 15 км, що є загально відомим).
Отже, зафіксовані у листі ПТ «ЛОМБАРД «КРЕДИТ ЮНІОН» та на відео записах відомості у своїй сукупності та взаємозв'язку з показаннями потерпілого та представника потерпілих вказують на документально підтверджену, а відтак безсумнівну достовірність показань вказаних осіб щодо факту крадіжки майна з автомобіля ГОНЧАРОВА, переліку такого майна, які суд разом з усіма наведеними вище доказами кладе в основу даного вироку.
Дійсно, на місці перебування автомобіля ГОНЧАРОВА слідів обвинуваченого як і власне інших осіб, які могли бути також причетні до крадіжки майна з вказаного автомобіля, стороною обвинувачення суду не подано, але суд зобов'язаний для ухвалення справедливого рішення оцінити всі наявні докази у сукупності та їх взаємозв'язку.
Так, згідно з дослідженими судом матеріалами тимчасового доступу до речей і документів на підставі ухвали слідчого судді від 30 квітня 2020 року (№ 1-кс/759/2336/20, ун. № 759/6993/20 - відповідність судового рішення перевірена шляхом повного доступу) (а. 75-104), в межах іншого кримінального провадження ЄРДР 12019100010007844 також від 16 вересня 2019 року відкритого за фактом крадіжки о 17 год. 16 вересня 2019 року з іншого автомобіля, який перебував в м. Києві по вул. Васильківська, 1, під час проведення, починаючи з 16 год. 35 хв. 16 вересня 2019 року санкціонованого судом обшуку автомобіля марки «ВАЗ», моделі «217030 Priora”, д.н.з. НОМЕР_5 та особистого обшуку гр-н, що перебували поруч за адресою проспект Павла Тичини, 19 в м. Києві і були затримані: ОСОБА_14 (на голові мав кепку чорного кольору з написом білими літерами «Air Jordan», особа встановлена за паспортом) (а. 94-96) та ОСОБА_15 (на ногах одягнуті чорні туфлі, особа встановлена за паспортом), щодо якого матеріали виділені в окреме провадження (а. 97-99), були вилучені та визнані речовими доказами, зокрема, чужі речі громадян, свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу та довіреність на його керування на ім'я саме обвинуваченого ОСОБА_5 (а. 100-104), а також сховані під переднім пасажирським килимком в салоні цього автомобіля - паспорт та картка фізичної особи - платника податків на ім'я потерпілого ОСОБА_11 , посвідчення кореспондента «УНІАН» та дві акредитаційні картки на його ж ім'я.
Результати вказаної слідчої дії повністю підтвердив допитаний судом свідок ОСОБА_16 - понятий під час обшуку 16 вересня 2020 року автомобіля марки «ВАЗ», моделі «217030 Priora”, д.н.з. НОМЕР_5 за участі обвинуваченого та його брата. Та обставина, що свідок ЧЕРНІК перед виконанням функцій понятого вжив алкогольні напої і щиро визнав це, не впливає на достовірність результатів самої слідчої дії, які він в деталях зміг відтворити в суді, пояснивши, що не перебував у стані сп'яніння, який би міг завадити йому усвідомити події, до яких він був залучений.
Достовірність результатів вказаного проведеного обшуку також підтверджена під час судового розгляду дослідженням даних відео фіксації цієї слідчої дії, які також одержані органом досудового розслідування у встановленому законом порядку - в результаті слідчих (розшукових) дій. Той факт, що на початку судового розгляду це відео не в повному обсязі було надано суду, а інша його частина - лише за окремим запитом прокурора, не впливає на вказану оцінку суду, оскільки зібрання цього доказу та подання його до суду відбулося в межах санкціонованої слідчим судом процедури тимчасового доступу до речей і документів та отримання їх копій, а також з дотриманням порядку, передбаченого ч. 11 ст. 290 КПК України, як додаткових даних (а. 180-185).
Під час огляду за участю потерпілого (досліджений судом протокол огляду від 01 червня 2020 року з додатками у виді фото таблиць - а. 106-115) паспорту громадянина на ім'я ОСОБА_10 (серія НОМЕР_4 ), картка фізичної особи - платника податків, посвідчення кореспондента «УНІАН» та дві акредитаційні картки на те ж ім'я, останній безспірно ідентифікував всі ці документи як свої.
Під час дослідження цих документів обвинувачений ОСОБА_5 визнав їх достовірність, а також визнав, що зафіксовані на відео обшуку дві затримані особи це він та його брат, однак з приводу походження виявлених під час цього обшуку чужих речей, крім речей потерпілого ОСОБА_13 , відповідати на питання прокурора відмовився.
Оцінюючи захисну версію обвинуваченого у взаємозв'язку з усіма наведеними доказами, суд її відхиляє як надуману та спростовану з таких підстав.
Обвинувачений вказав, що не встиг навести лад серед речей в своєму автомобілі, з якими приїхав з відпочинку, однак це не заважало йому тривалий час фактично мандрувати містом Києвом, лише поглиблюючи такий безлад - на це вказують об'єктивно зафіксовані і не оспорювані ним самим локації перебування його самого та належного йому автомобіля (об 11 год. по вул. Заболотного, 20-а, а о 19 год. по проспекту Павла Тичини, 19). Ці дані не узгоджуються з версію обвинуваченого про його транзит через Київ до Харкова. До того ж, виявлені в автомобілі обвинуваченого чужі речі за епізодом крадіжки о 17 год. об'єктивно не могли бути придбані за повідомлених ним обставин по прибуттю до Києва того ж дня до 11 год. - фіксація в приміщенні ломбарду після вигідної з його слів угоди.
Як свідчить досліджений судом відео запис обшуку належного обвинуваченому автомобіля, під час цієї слідчої дії не було виявлено сімейних речей, дитячих, зокрема, які хоч як небудь свідчили б про виїзд сім'ї обвинуваченого на відпочинок до моря, натомість було виявлено багато чужих речей, в тому числі і документів, жіночих речей, дитячих малюнків, які в межах не одного кримінального провадження визнані речовими доказами. Не було виявлено і самих членів сім'ї обвинуваченого (дружина, діти, на речі нібито належні яким він вказував), які мали б з ним спільно пересуватися у такому разі автомобілем до місця свого проживання у місті Харків. У ході обшуку під час виявлення під переднім пасажирським килимком в салоні свого автомобіля документів на потерпілого ОСОБА_13 обвинувачений СУРГАЙ пояснити походження цих речей, а так само і причини їх приховання не зміг, заявивши, що мав намір їх повернути володільцю. Це не узгоджується як з висунутою ним в суді версією подій, так і з його попередньою поведінкою, пов'язаною із здачею планшету цієї ж особи у ломбард з використанням паспорту. При цьому, спільні дії обвинуваченого разом з іншою особою щодо паспорта ОСОБА_13 та вибірково серед всіх наявних в автомобілі обвинуваченого чужих речей саме з планшетом останнього вказує на їх обох обізнаність про зв'язок ОСОБА_13 як володільця з таким планшетом, що було б неможливим у разі їх непричетності до крадіжки з автомобіля ГОНЧАРОВА.
Не можна визнати послідовною позицію щодо висунутого обвинувачення і самого ОСОБА_17 .
Так, на початку він відмовився відповідати на питання суду - чи визнає свою винуватість, протягом судового розгляду подавав письмові клопотання, в яких заперечував кваліфікацію своїх дій за ознакою «проникнення у сховище» (а. 158-160), а вже під час допиту як обвинуваченого та в дебатах - свою винуватість у вчиненні крадіжки взагалі. Під час дослідження відео з ломбарду він заперечував свою та брата ідентифікацію, спонукаючи захисника з цього приводу робити відповідні заяви. Але під тиском очевидних доказів щодо ідентифікації окремих елементів свого одягу (кепка з написом «Air Jordan» та кросівки з білим ободком, які були виявлені під час обшуку автомобіля обвинуваченого) визнав, що на вказаному відео було задокументовано його та брата, одночасно оголосивши нову захисну версію про збут речей, до крадіжки яких нібито не мав причетності.
Зафіксований погоджений характер дій обвинуваченого ОСОБА_5 разом з іншою особою, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, протягом всього періоду їх злочинної діяльності 16 вересня 2019 року об'єктивно вказує на наявність попередньої змови між ними на вчинення задокументованої крадіжки.
За таких обставин, суд критично оцінює та відхиляє показання обвинуваченого ОСОБА_18 про свою непричетність до спільного разом з іншою особою крадіжки чужих речей з салону автомобіля потерпілого ОСОБА_13 , паспортом якого він разом із спільником скористався під час оформлення закладу майна потерпілого до установи ломбарду, а у подальшому приховував в автомобілі. Одночасна присутність в розпорядженні обвинуваченого разом з іншою особою, матеріали провадження щодо якої виділені, паспорту потерпілого та планшету, враховуючи їх безспірні ідентифікаційні ознаки, безсумнівно вказує на причетність саме вказаних осіб до заволодіння не тільки цього майна, а й іншого, яке перебувало і зберігалося в салоні автомобіля потерпілого разом з вказаним паспортом та планшетом, зокрема: сумки, інших особистих документів на ім'я ОСОБА_13 , його мобільного телефону, диктофону, службового ноутбука. При цьому, відсутність інших викрадених речей ГОНЧАРОВА в автомобілі СУРГАЙ чи при ньому з братом пояснюється значним перебігом часу, що пройшов після злочину, та активними діями обвинуваченого, пов'язаними із збутом викрадених речей.
Згідно з висновком експерта - суб'єкта оціночної діяльності від 14 листопада 2019 року (а. 72-74) вартість мобільного телефону «Samsung» моделі «J-510» становить 3 899 грн.
ОСОБА_5 в провину було поставлено крадіжку чохла мобільного телефону потерпілого вартістю 100 грн., двох сім-карток мобільних операторів «Київстар» вартістю 35 грн. кожна, а також диктофону «Olimpus» вартістю 2 272 грн.
Натомість під час судового розгляду не подано жодного доказу вартості чохла та двох сім-карток, а тому суд виключає вказівку на вартість цих предметів як складову висунутого обвинувачення, вважаючи її недоведеною поданими доказами.
Крім того, суд критично як необґрунтований оцінює висновок експерта - суб'єкта оціночної діяльності від 14 листопада 2019 року (а. 72-74) в частині визначення вартості диктофону «Olimpus» в розмірі 2 272 грн., яку виключає з обсягу висунутого обвинувачення як також недоведену, оскільки вартість диктофону встановлена без визначення його модифікації, яких розрізняють сотні з вартісною лінійкою від 1 200 до 8 500 грн. і більше, відтак суд не може покласти в основу вироку припущення експерта з цього приводу.
За таких обставин, суд вважає за результатами судового розгляду доведеним, що 16 вересня 2019 року, близько 08 год. 15 хв., ОСОБА_5 , знаходячись неподалік будинку № 22 по вул. Чорнобильська у м. Києві, за попередньою змовою групою осіб повторно вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, під яким суд оцінює належний потерпілому ОСОБА_9 автомобіль «Chevrolet» моделі «Lacеtti» д.н.з НОМЕР_1 , зокрема, належного потерпілим чужого майна: ОСОБА_9 - на суму 3 899 грн.; ТОВ «УНІАН» - на суму 4 661 грн. 25 коп.; Іноземного Підприємства «1+1 ПРОДАКШН» - на суму 9 142 грн. 96 коп.) - на загальну суму 17 703 грн. 21 коп., а тому ці дії обвинуваченого кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України.
Враховуючи проведений аналіз доказів, суд виключає з обвинувачення ОСОБА_5 як недоведену вказівку на те, що він додатково заволодів майном потерпілого на загальну суму 2 442 (100 + 35 + 35 + 2 272) грн., але ця обставина на правову кваліфікацію дій обвинуваченого не впливає.
Визнавши обґрунтованим звинувачення ОСОБА_5 за такою кваліфікуючою ознакою крадіжки як «проникнення у сховище», під яким суд оцінив автомобіль «Chevrolet» моделі «Lacеtti» д.н.з НОМЕР_1 , суд взяв до уваги, що, не зважаючи на нестаціонарність цього об'єкту, вказаний автомобіль використовувався потерпілим для постійного та тимчасового зберігання матеріальних цінностей та має властиві для цього конструктивні ознаки, які забезпечують охорону від доступу до них сторонніх осіб - цілісний контур, який не дозоляє вільне проникнення до салону автомобіля, наявність замків на дверях та сигналізації, які індивідуалізовані захисними особливостями, тобто наявні технічні засоби охорони транспортного засобу, що обмежують вільний доступ сторонніх осіб до майна, що знаходиться в салоні автомобіля, відтак наявні ознаки сховища, яке є володінням особи. Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд (Постанова ВС ККС від 17 березня 2020 року № 653/3/18). Доводи обвинуваченого на порушення за такої кваліфікації правил дії закону у часі не ґрунтується на законі про кримінальну відповідальність.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 та 68 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу винного, який раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, натомість належних висновків для себе не зробив і свою поведінку не виправив (а. 117-120, 123, 127-140), характеризується негативно, перебував у розшуку, притягується до кримінальної відповідальності в межах іншого провадження, суспільно корисною працею не займається, не має постійного місця роботи та інших джерел заробітку, перебуває під наглядом лікаря (а. 143), хоча одружений (а. 144) та має на утриманні двох малолітніх дітей (а. 141-142), на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а. 124-126), відтак відсутні сумніви в його осудності. Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_5 , не встановлено.
Беручи до уваги вказані обставини, а також приймаючи до уваги дані про стан здоров'я обвинуваченого, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_5 тільки в умовах ізоляції від суспільства, призначивши йому пов'язане з такою ізоляцією покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нового злочину.
Враховуючи обґрунтованість висунутого обвинувачення, обраний судом вид остаточного покарання, суд, вважає за необхідне в порядку ст. 377 КПК України раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без зміни до набрання вироком законної сили.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 368, 373-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за якою призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 - ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ - залишити без зміни до набрання вироком законної сили. Утримувати ОСОБА_3 в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
Початок строку відбування покарання ОСОБА_19 рахувати з 26 квітня 2020 року, з урахуванням строку його затримання та перебування під вартою в межах даного провадження.
У строк покарання ОСОБА_19 зарахувати період його затримання з 16 по 17 вересня 2019 року.
На підставі ч. 2 ст. 122 КПК України стягнути із ОСОБА_3 на відшкодування судових втрат за проведення експертизи 4 329 (чотири тисячі триста двадцять дев'ять) грн. 43 коп. в дохід держави.
Речові докази зберігати при матерілах справи, а належні потерпілим - повернути останнім та використовувати за налженістю.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - протягом цього ж строку з дня отримання вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
СУДДЯ ОСОБА_20