15 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 826/10514/17
адміністративне провадження № К/9901/26341/20
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки, передбаченої частиною п'ятою статті 5 Закону України «Про очищення влади», за результатами якої складено довідку ДФС України від 25 грудня 2015 року; визнати протиправними дії ДФС України щодо складання цієї довідки від 25 грудня 2015 року в частині зазначення у ній відомостей щодо позивача про те, що стосовно нього необхідно застосувати заборону, передбачену частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади»;зобов'язати ДФС України скасувати зазначену довідку.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправними дії ДФС України щодо проведення перевірки, передбаченої частиною п'ятою статті 5 Закону України «Про очищення влади», за результатами якої складено довідку ДФС України від 25 грудня 2015 року. Визнано протиправними дії ДФС України щодо складання цієї довідки від 25 грудня 2015 року в частині зазначення у ній відомостей щодо ОСОБА_1 про те, що стосовно нього необхідно застосувати заборону, передбачену частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» та зобов'язано ДФС України скасувати зазначену довідку.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про визнання протиправними дій ДФС України щодо проведення перевірки, передбаченої частиною п'ятою статті 5 Закону України «Про очищення влади», за результатами якої складено довідку ДФС України від 25 грудня 2015 року та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2018 року залишено без змін.
13 жовтня 2020 року ДФС України подала касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить переглянути судові рішення на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скасувати рішення та постанову судів першої та апеляційної інстанцій і відмовити у позові.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Заявник просить переглянути судові рішення відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
За правилами частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Наведений перелік підстав, за яких Верховний Суд може відкрити касаційне провадження у випадку порушення судами норм процесуального права є вичерпним, однак у касаційній скарзі ДФС України не зазначила які саме норми процесуального права порушено судами під час розгляду справи, а отже не виклав підстави оскарження судових рішень.
Інші мотиви та аргументи, наведені заявником у скарзі зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Враховуючи те, що заявником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко