08 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 906/1204/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н.О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання: Мартинюк М. О.,
за участю представників сторін:
позивача 1 - Кіцнака П. О.,
позивача 2 - Лисюка О. С. (керівника),
відповідача - Кока В. А. (адвоката),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Коростишівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 (колегія суддів: Коломис В. В. - головуючий, Миханюк М. В., Саврій В. А.), у справі
за позовом 1) керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ружинської районної ради, 2) Відділу освіти Ружинської районної державної адміністрації,
до Дочірнього підприємства "Коростишівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради
про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 20.06.2018 до договору № 99 від 20.06.2018 про постачання товару та повернення надміру сплачених бюджетних коштів у сумі 105 678,00 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Керівник Бердичівської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Ружинської районної ради та Відділу освіти Ружинської районної державної адміністрації (далі - Відділ освіти) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 20.06.2018 до договору про поставку № 99 від 20.06.2018, укладеної між Відділом освіти та Дочірнім підприємством "Коростишівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (далі - ДП "Коростишівський лісгосп АПК"), про постачання деревини (паливні дрова) та стягнення надмірно сплачених бюджетних коштів в сумі 105 678,00грн.
1.2. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що, укладаючи спірний правочин, сторони договору не дотрималися вимог пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та безпідставно збільшили ціну товару, що в результаті призвело до переплати 105 678,00 грн бюджетних коштів.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.03.2020 (суддя Соловей Л. А.) у задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Ружинської районної ради та Відділу освіти до ДП "Коростишівський лісгосп АПК" відмовлено повністю.
2.2. Суд першої інстанції зазначив, що з моменту формування проєкту договору 07.06.2018 до підписання основного договору № 99 від 20.06.2018 відбулося коливання ціни на необроблену деревину на ринку в сторону збільшення, внаслідок чого виникла необхідність в укладенні додаткової угоди № 1 до договору від 20.06.2018 з урахуванням середньозважених цін на необроблену деревину. Суд першої інстанції зазначив, що ціну за одиницю товару було збільшено до 10% і така можливість передбачена статтею 36 Закону України "Про публічні закупівлі", проте це не потягло за собою перевищення суми договору (навпаки, сума договору зменшилась з 2 077 704,00 грн до 2 077 680,12 грн), зміну предмета закупівлі, його технічних та якісних характеристик, які визначені замовником у тендерній документації. Враховуючи викладене, а також враховуючи проведення Відділом освіти повного розрахунку з постачальником на суму 2 077 680,12 грн, суд дійшов висновку, що спірна додаткова угода № 1 від 20.06.2018 укладена з додержанням вимог чинного законодавства, підстави для визнання її недійсною відсутні. Крім того, суд виходив із того, що при виявленні випадків недотримання законодавства про державні закупівлі мають право звернутися до суду в інтересах держави Державна аудиторська служба України та Державна фінансова інспекція України, відтак суд дійшов висновку, що прокурор неправильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а також не довів, що цей орган не здійснює чи неналежним чином здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави.
2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 рішення Господарського суду Житомирської області від 02.03.2020 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 20.06.2018 до договору про поставку № 99 від 20.06.2018, укладену між Відділом освіти та ДП "Коростишівський лісгосп АПК". Стягнуто з ДП "Коростишівський лісгосп АПК" на користь Відділу освіти безпідставно сплачені кошти в сумі 105 678,00 грн. Стягнуто з ДП "Коростишівський лісгосп АПК" на користь прокуратури Житомирської області судовий збір у сумі 3 842,00 грн. Стягнуто з ДП "Коростишівський лісгосп АПК" на користь прокуратури Житомирської області судовий збір у сумі 5 763,00 грн. Зобов'язано місцевий суд видати відповідні накази.
2.4. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що довідки Товарної біржі "Житомирські торги" від 26.03.2019 № 12, № 13, які були враховані судом першої інстанції у якості належного та допустимого доказу коливання цін на дрова паливні, не підтверджують коливання цін на товар протягом одного дня - 20.06.2018, коли сторони укладали і основний договір про закупівлю, і спірну додаткову угоду. Крім того суд зазначив, що сторони договору № 99 від 20.06.2018 при його укладенні погодили істотні умови договору, зокрема ціну і кількість; при укладенні договору ДП "Коростишівський лісгосп АПК" було обізнано з середньою споживчою ціною на деревину, а тому не було позбавлено можливості відмовитися від укладення договору за наявності невигідних умов, натомість ДП "Коростишівський лісгосп АПК" погодилося виконати вимоги замовника на умовах, викладених у тендерній пропозиції, укладаючи договір № 99 від 20.06.2018. За наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторони договору без належних на те підстав, з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі" та положень договору про закупівлю № 99 від 20.06.2018, уклали додаткову угоду № 1 від 20.06.2018, якою суттєво зменшили кількість товару, що планується закупити, та збільшили ціну за одиницю товару, що не відповідає вимогам тендерної документації.
Зазначивши про нікчемність спірного правочину, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Відділом освіти безпідставно сплачено на користь ДП "Коростишівський лісгосп АПК" 105 678,00 грн бюджетних коштів, які підлягають стягненню з ДП "Коростишівський лісгосп АПК". Суд апеляційної інстанції встановив, що зазначена державна закупівля проводилася за рахунок коштів місцевого (районного) бюджету, Відділ освіти є розпорядником витрачених бюджетних коштів, тому прокурор вірно визначив позивачів у цій справі та підтвердив підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі зазначених позивачів у цій справі.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2020, ДП "Коростишівський лісгосп АПК" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 і залишити в силі рішення Господарського суду Житомирської області від 02.03.2020.
3.2. ДП "Коростишівський лісгосп АПК", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішення застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 920/593/18 (на думку скаржника, суд надав оцінку обставинам, які є предметом розгляду у незакінченому кримінальному провадженні), від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 24.04.2019 у справі № 925/682/18 (щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у цій справі), від 25.09.2019 у справі № 819/198/17 та від 27.05.2020 у справі № 819/478/17 (щодо суб'єкта оскарження), від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.01.2019 у справі № 920/331/18, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 12.03.2019 у справі № 905/383/18 (щодо визначення позивачів), від 21.05.2019 у справі № 912/895/18, від 16.05.2018 у справі № 926/1851/17, а також у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 № 6-88цс13 (щодо застосування статті 1212 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин). Крім того, скаржник зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 77 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах, а саме, на думку скаржника, суд не повинен був приймати докази, надані прокурором, оскільки вони зібрані з порушенням вимог статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру".
3.3. У відзиві на касаційну скаргу прокурор просить залишити постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі № 906/1204/19 без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що у цій справі прокурор брав участь як представник органу прокуратури, виконуючи функцію представництва інтересів держави, тому заступник прокурора Житомирської області при реалізації конституційної функції представництва має право підписувати позов чи апеляційну скаргу відповідно до статті 24 Закону України "Про прокуратуру". Прокурор стверджує, що ним вірно визначено позивачів у справі, оскільки закупівля дров паливних проводилася за кошти місцевого бюджету, рішення про їх надання приймала сесія Ружинської районної ради, а Відділ освіти був розпорядником бюджетних коштів, замовником державної закупівлі і стороною спірної додаткової угоди. Прокурор стверджує, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про дотримання прокурором порядку досудового врегулювання питання щодо спірних правовідносин з позивачами та підтвердження підстав представництва прокурором інтересів держави саме у цій справі. Твердження ДП "Коростишівський лісгосп АПК" про те, що позовна заява обґрунтована доказами, які зібрані з порушенням закону, прокурор вважає безпідставними, оскільки відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" ним витребувано інформацію та копії відповідних документів у Відділі освіти, тендерна документація отримана з сайту системи публічних закупівель "ПРОЗОРРО". Посилаючись на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, прокурор зазначає про обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів.
4. Розгляд касаційної скарги та обставини справи, встановлені судами
4.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
У пункті 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону визначено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційну скаргу подано 12.06.2020, тобто після набуття чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, розгляд цієї скарги має здійснюватися з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України у редакції від 08.02.2020.
4.2. Ухвалою Верховного Суду від 01.09.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Коростишівський лісгосп АПК" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі № 906/1204/19, вирішено здійснити перегляд цього судового рішення у відкритому судовому засіданні.
4.3. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що 18.04.2018 відділом освіти Ружинської районної державної адміністрації було розпочато проведення процедури відкритих торгів на закупівлю за предметом: "Код ДК 021:2015-03410000-7 Деревина (дрова паливні)". До участі у процедурі закупівлі подано менше двох тендерних пропозицій, у зв'язку з чим електронною системою закупівель автоматично 04.05.2018 відмінено торги на підставі абзацу 4 частини 1 статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі".
4.4. Відповідно до оголошення про проведення відкритих торгів №UA-2018-05-04-000308-b від 04.05.2017, замовником повторно розпочато проведення процедури закупівлі "Код ДК 021:2015-03410000-7 Деревина (дрова паливні)". Однак електронною системою закупівель автоматично 21.05.2018 відмінено торги на підставі абзацу 4 частини 1 статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі" (подання для участі у процедурі закупівлі менше двох пропозицій).
4.5. Згідно з протоколом №4 переговорів тендерного комітету та представника учасника щодо проведення закупівлі "Код ДК 021:2015-03410000-7 Деревина (дрова паливні)" від 06.06.2018, враховуючи те, що двічі відмінено закупівлі через відсутність достатньої кількості учасників, членами тендерного комітету замовника вирішено погодити закупівлю товару за переговорною процедурою на підставі пункту 4 частини 2 статті 35 Закону України "Про публічні закупівлі"; взяти до подальшого розгляду пропозицію ДП "Коростишівський лісгосп АПК" при проведенні процедури закупівлі товару; взяти до розгляду цінову пропозицію учасника, із яким проведено переговори (т.1, а.с.29-31).
Цінова пропозиція учасника - ДП "Коростишівський лісгосп АПК" становить: загальна сума пропозиції 2 077 704,00 грн з ПДВ, в тому числі: дрова паливні 1 групи (дуб, береза, граб, ясен, берест, клен, акація, черешня, груша, в'яз) на суму 581 940,00 грн з ПДВ; дрова паливні другої групи (сосна, вільха) на суму 1 098 909,00 грн з ПДВ; дрова паливні 3 групи (осика, липа, тополя, ялина, верба, черемха) на суму 396 864,00 грн з ПДВ (т.1, а.с.41-42).
Кількість товару становить: дрова паливні - 3625 м3, а саме: тверда порода - 795 м3; середня - 2035 м3; м'яка порода - 795 м3.
4.6. Відповідно до протоколу №23 від 07.06.2018 засідання тендерного комітету щодо обрання переможця переговорної процедури закупівлі та прийняття рішення про намір укласти договір (т.1, а.с.34-36) членами тендерного комітету вирішено погодити основні позиції запланованої закупівлі товару, обрано переможця переговорної процедури закупівлі, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 35 Закону України "Про публічні закупівлі" ДП "Коростишівський лісгосп АПУ"; прийнято рішення про намір укласти договір із ДП "Коростишівський лісгосп АПК".
4.7. Замовником 07.06.2018 на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель оприлюднено повідомлення про намір укласти договір (під час застосування переговорної процедури) №UA-2018-06-07-001608-а про проведення відповідно до пункту 4 частини 2 статті 35 Закону України "Про публічні закупівлі" переговорної процедури з ДП "Коростишівський лісгосп АПК" щодо закупівлі деревини (дров паливних). Відповідно до змісту оголошення, розмір бюджетного призначення становив 20 781 000,00 грн (т.1, а.с.32-33).
4.8. 20.06.2018 між відділом освіти Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області (замовник/позивач-2) та ДП "Коростишівський лісгосп АПК" (постачальник/відповідач) укладено договір №99 (т.1, а.с.56-59), за умовами якого постачальник зобов'язався з дати укладення договору протягом 2018 року поставляти замовнику лісопродукцію, а замовник - прийняти і оплатити товар, який постачається згідно з умовами цього договору (пункт 1.1 договору).
4.9. Пунктом 1.2 договору визначено найменування та кількість товару, що підлягає поставці (деревина (дрова паливні)), а саме:
- тверда порода (дрова паливі 1 групи (дуб, береза, граб, ясен, берест, клен, акація, черешня, груша, в'яз), довжина 2 м) кількістю 795 м3, ціна за одиницю 732,00 грн з ПДВ, всього на суму 581 940,00 грн;
- середня порода (дрова паливні 2 групи (сосна, вільха), довжина 2 м) кількістю 2035 м3, ціна за одиницю 540,00 грн з ПДВ, всього на суму 1 098 900,00 грн;
м'яка порода (дрова паливні 3 групи (осика, липа, тополя, ялина, верба, черемха), довжина 2 м) кількістю 795 м3, ціна за одиницю 499,20 грн з ПДВ, всього на суму 396 864,00 грн.
Сума, визначена в договорі становить 2 077 704,00 грн (пункт 3.1 договору).
4.10. Згідно з пунктом 3.4 договору, істотні умови пропозиції переможця процедури закупівлі не повинні змінюватися після підписання договору про закупівлю до повного виконання зобов'язань сторонами, крім випадків, визначених статтею 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та умовами даного договору, зокрема:
- зменшення обсягів закупівлі, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
- зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% у разі коливання ціни такого товару на ринках за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
- покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
- продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару у разі виникнення документальних підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі;
- узгодженої зміни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);
- зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до зміни таких ставок;
- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
- зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої статті 36 Закону, відповідно до якої дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.
4.11. 20.06.2018 між відділом освіти Ружинської районної державної адміністрації Житомирської області (замовник/позивач-2) та ДП "Коростишівський лісгосп АПК" (постачальник/відповідач) укладено додаткову угоду №1 до договору №99 від 20.06.2018 (т.1, а.с.61), якою збільшено ціну за одиницю товару із одночасним зменшенням кількості одиниць товару, а саме: збільшено ціну за м3 дров твердої породи з 737,40 грн до 767,40 грн та зменшено їх кількість з 795 м3 до 745 м3; збільшено ціну за м3 дров середньої породи з 540,00 грн до 566,40 грн та зменшено їх кількість з 2 035 м3 до 1 953,30 м3; збільшено ціну за м3 дров м'якої породи з 499,20 грн до 536,40 грн та зменшено їх кількість з 795 м3 до 745 м3. Сума договору зменшилась та склала 2 077 680,12 грн.
Згідно з умовами додаткової угоди №1, її укладено в зв'язку коливанням ціни такого товару на ринку (пункт1 додаткової угоди).
4.12. На підставі листа Бердичівської місцевої прокуратури від 10.06.2019 в межах кримінального провадження від 23.04.2019 за №42019061340000034, провідним державним фінансовим інспектором відділу взаємодії з правоохоронними органами Управління Північного офісу Держаудислужби в Житомирській області проведено документальну перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності Відділу освіти та встановлено, що додаткова угода №1 від 20.06.2018 укладена з недотриманням вимог частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", та є нікчемним правочином, про що складено відповідну довідку (т.1, а.с.64-67).
4.13. Прокурор, посилаючись на те, що при укладенні оспорюваної додаткової угоди №1 до договору №99 від 20.06.2018 не дотримано вимог пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та безпідставно змінено істотні умови договору (збільшено ціну за одиницю товару шляхом зменшення кількості товару, що закуповується), що призвело до переплати бюджетних коштів на суму 105 678,00 грн, звернувся до суду з позовом про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 20.06.2018 до договору №99 від 20.06.2018 про постачання товару та повернення надміру сплачених бюджетних коштів у сумі 105678,00 грн.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення не неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.
5.2. Відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
5.3. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб'єктного складу учасників господарських відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, підстав позову, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 910/3790/19, від 11.06.2020 у справі № 910/23277/16.
5.4. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.
5.5. Як зазначалося, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилався, на те, що господарський суд апеляційної інстанції:
- оцінив докази без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 920/593/18;
- зазначив про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 24.04.2019 у справі № 925/682/18;
- не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 819/198/17 та від 27.05.2020 у справі № 819/478/17 щодо здійснення представництва регіональної прокуратури у відносинах з органами державної влади, тому розглянув апеляційну скаргу подану заступницею прокурора Житомирської області, не зважаючи на те, що лише керівник регіональної прокуратури є уповноваженою особою здійснювати таке представництво;
- не звернув увагу на те, що прокурор невірно визначив орган, в інтересах якого подано позовну заяву, та не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.01.2019 у справі № 920/331/18, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 12.03.2019 у справі № 905/383/18;
- застосував до спірних правовідносин положення статті 1212 Цивільного кодексу України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 912/895/18, від 16.05.2018 у справі № 926/1851/17, а також у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 № 6-88цс13 .
5.6. Предметом спору у цій справі є вимоги про визнання недійсною додаткової угоди до договору про поставку, укладеної під час публічної закупівлі, та повернення надмірно сплачених бюджетних коштів. Підставами позову зазначено недотримання сторонами договору під укладення спірного правочину вимог пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та невідповідність спірної угоди тендерній документації.
5.7. Підставами для задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанції визначив порушення сторонами спірного правочину частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та положень договору про закупівлю № 99 від 20.06.2018, наслідком чого стало порушення інтересів держави. Суд установив, що оскаржена додаткова угода № 1 не відповідає тендерній документації, якою передбачалася закупівля більшої кількості дров та за нижчою ціною, ніж це визначено у спірній додатковій угоді № 1, а матеріалами справи не підтверджено коливання цін на ринку у спірний період (за один день) в бік збільшення. Установивши нікчемність правочину та посилаючись на положення статей 216, 1212 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення на користь Відділу освіти надмірно сплачених бюджетних коштів. Суд апеляційної інстанції встановив, що державна закупівля проводилася за рахунок коштів місцевого (районного) бюджету, Відділ освіти є розпорядником витрачених бюджетних коштів, тому прокурор вірно визначив позивачів у цій справі та підтвердив підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі зазначених позивачів у цій справі.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.8. У справі № 920/593/18, на яку посилається ДП "Коростишівський лісгосп АПК", зазначаючи, що господарський апеляційний суд оцінив докази без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, було розглянуто спір про визнання недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію позивача інформацію. Верховний Суд зробив висновок про те, що в рамках господарської справи суд не надає оцінку обставинам, які є предметом розгляду у незакінченому кримінальному провадженні, про яке зазначено в листі від 29.05.2018, оскільки суд не може перебирати на себе повноваження органів досудового розслідування та, відповідно, судових органів іншої юрисдикції.
У цій справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції в описовій частині постанови зазначив про довідку державного фінансового інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами Управління Північного офісу Державного аудиту в Житомирській області, складену на підставі листа Бердичівської місцевої прокуратури від 10.06.2019 в межах кримінального провадження від 23.04.2019 № 42019061340000034. Водночас, висновки про нікчемність оскаржуваного правочину суд обґрунтував непідтвердженням відповідачем змін (коливання) цін на ринку та неспростуванням за допомогою належних і допустимих доказів необхідності внесення змін до договору про закупівлю шляхом укладення спірного правочину. Суд установив, що надані відповідачем довідки Товарної біржи "Житомирські торги" від 26.03.2018 не підтверджують коливання ціни на товар, який був предметом договору закупівлі, станом на 20.06.2018, у день укладення договору про закупівлі та спірного правочину.
Аналіз висновків, викладених в оскаржуваній постанові у справі, яка розглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 920/593/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки такі висновки не є різними за своїм змістом. При цьому, наведені справи відрізняються за фактичними обставинами, установленими судами, що свідчить про неподібність правовідносин.
5.9. У справах № 924/1256/17, № 925/682/18 Верховний Суд дійшов висновків, що прокурор може представляти інтереси держави у разі якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, та у разі відсутності такого органу.
У цій справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції установив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави саме в цій справі, а саме дотримання порядку, установленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", щодо з'ясування прокурором вжиття заходів Ружинською районною радою з метою усунення порушень вимог Закону України "Про публічні закупівлі" до звернення прокурора з цим позовом до суду, бездіяльність Ружинської районної ради та Відділу освіти і порушення інтересів держави. За таких обставин, у справі, яка розглядається, судом враховано висновки Верховного Суду щодо необхідності перевірки судом виконання прокурором вимог про надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
5.10. Як убачається з адміністративних справ № 819/478/17, № 819/478/17, на відміну від цієї справи, що розглядається, прокуратура як самостійний державний орган зверталася до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання. Верховний Суд дійшов висновків, що Законом України "Про прокуратуру" не передбачено можливості керівника регіональної органу прокуратури делегувати повноваження щодо представництва регіональної прокуратури у взаємовідносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, окрім випадків, передбачених частиною 3 статті 11 цього Закону.
У цій справі, яка розглядається, прокурор відповідно до положень статті 53 Господарського процесуального кодексу звертався до суду в інтересах Ружинської районної ради та Відділу освіти, а тому висновки суду апеляційної інстанції про можливість апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступниці прокурора Житомирської області не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 819/198/17 та від 27.05.2020 у справі № 819/478/17.
5.11. У справах № 924/1237/17, № 924/1256/17, на відміну від цієї справи, яка розглядається, Верховний Суд дійшов висновків, що прокурор безпідставно при зверненні з позовом до суду не визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому ним не обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави та не доведено нездійснення уповноваженими органами наданих їм повноважень у сфері закупівель. Проте наведені справи відрізняються за фактичними обставинами, установленими судами, що свідчить про неподібність правовідносин.
5.12. У справах № 920/331/18, № 905/383/18, на відміну від справи, яка розглядається, прокурор визначив одним із позивачів у справі Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Верховний Суд у наведених справах зазначив, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері державних закупівель. Водночас, висновки щодо обов'язковості суб'єктного складу учасників у справах, предметом розгляду в яких є вимоги щодо визнання недійсними правочинів, укладених внаслідок проведення державних закупівель, у наведених постановах відсутні.
5.13. За таких обставин, висновки, викладені в оскаржуваній постанові щодо представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів Ружинської районної ради та Відділу освіти, не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.01.2019 у справі № 920/331/18, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 12.03.2019 у справі № 905/383/18. Крім того, у наведених справах установлені інші фактичні обставини, ніж у справі, що розглядається.
5.14. У справі № 912/895/18 за позовом прокурора в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України та Управління освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю товару за державні кошти та стягнення безпідставно сплачених коштів, Суд скасував судові рішення та передав справу на новий розгляд. При цьому, однією з підстав для скасування оскаржених судових рішень стало помилкове посилання судів на положення статті 1212 Цивільного кодексу України для стягнення спірних коштів за наявності спеціальної норми - статті 216 Цивільного кодексу України.
У справах № 926/1851/17, № 6-88цс13 про повернення (витребування) безпідставно отриманих грошових коштів, суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення, дійшов висновків, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Водночас у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції, установивши недійсність оспорюваного правочину, послався на частину 1 статті 216 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, і пункт 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України, положення якої застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Враховуючи наведені норми закону, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача суми переплати за договором, яка мала місце внаслідок неправомірного збільшення ціни товару шляхом укладання спірної додаткової угоди з порушенням законодавства, підлягають задоволенню.
5.15. Зміст висновків, викладених в оскаржуваній постанові у справі № 906/1204/19, яка розглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 912/895/18, від 16.05.2018 у справі № 926/1851/17, а також у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 № 6-88цс13, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки такі висновки не є різними за своїм змістом і прийняті з урахуванням встановлених фактичних обставин у кожній конкретній справі.
5.16. З огляду на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження в процесі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.17. У касаційній скарзі заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо незастосування судами до позовів прокурора вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України щодо законності збирання ним доказів та оцінці таких доказів судом.
5.18. Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Подібний висновок щодо допустимості доказів, викладений у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі 904/4470/19.
5.19. Правових підстав вважати, що докази, які самостійно зібрані прокурором шляхом відібрання у начальника Відділу освіти пояснень, витребування інформації та копій документів у Ружинської районної державної адміністрації, отримання копій документів (тендерної документації) з веб-сайту системи публічних закупівель "ПРОЗОРРО", одержані з порушенням закону скаржник не навів, як і не обґрунтував встановлених законом обставин, які б зумовлювали визнання доказу недопустимим. Доводи заявника фактично зводяться до необхідності вирішення питання щодо достовірності та вірогідності доказів, що не належить до повноважень господарського суду касаційної інстанції та, відповідно до норм частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
5.20. Необхідність судами враховувати положення статті 77 Господарського процесуального кодексу України щодо допустимості доказів наведена у постановах Верховного Суду від 07.09.2020 у справі 922/3671/19, від 17.09.2020 у справі № 910/1254/19, від 15.05.2020 у справі № 904/3938/18, від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19.
5.21. З наведеного убачається, що Верховний Суд уже надавав висновки щодо застосування норм процесуального права, а тому посилання скаржника в якості підстави касаційного оскарження судових рішень у даній справі на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованими.
5.22. При цьому, суд касаційної інстанції в силу обмежень, визначених у частині 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, суд касаційної інстанції не може взяти до уваги посилання скаржника, викладені у касаційній скарзі, щодо невідповідності висновків апеляційного господарського суду обставинам справи, оскільки оцінка таких аргументів виходить за межі наданих суду повноважень.
5.23. Згідно з пунктами 4, 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку); після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними; після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначені норми процесуального права спрямовані на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
5.24. Зважаючи на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження після відкриття касаційного провадження не отримали підтвердження, колегія суддів відповідно до пунктів 4 та 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ДП "Коростишівський лісгосп АПК" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі № 906/1204/19.
Керуючись статтею 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
Касаційне провадження за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Коростишівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 у справі № 906/1204/19, відкрите на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак