ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.10.2020Справа № 910/9464/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Військсервіс-Волонтер»
про стягнення 442078,91 грн
Без виклику представників сторін
У липні 2020 року військовий прокурор Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Військсервіс-Волонтер» про стягнення 442078,91 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між відповідачем та позивачем-2 укладено Договір про надання послуг електропостачання №154-е/19 від 28.01.2019, за умовами якого відповідач оплачує позивачу-2 вартість спожитої електричної енергії, спожитої відповідачем у процесі надання послуг з харчування військовослужбовців відповідно до укладеного між відповідачем та позивачем-1 Договору про закупівлю харчування №286/2/18/175 від 29.12.2018. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання послуг електропостачання №154-е/19 від 28.01.2019, в частині оплати за спожиту електроенергію за період з грудня 2019 по березень 2020, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 442078,91 грн, яку прокурор просить стягнути на користь Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 позовну заяву Військового прокурора Львівського гарнізону залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.
27.07.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2020 відкрито провадження у справі 910/9464/20 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 13.08.2020, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 24.08.2020 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 03.09.2020. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 31.08.2020.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.08.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, буд. 10/8.
Станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення №0105471502371 з відміткою про вручення конверту представнику відповідача 10.08.2020.
В силу положення п. 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Частиною 7 вказаної статті Кодексу визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Таким чином, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.01.2019 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова (сторона 1, позивач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Військсервіс-Волонтер» (сторона 2, відповідач) було укладено Договір про надання послуг електропостачання №154-е/19 відповідно до умов якого сторона 2, згідно показників лічильників, виходячи з вартості встановлених енергопостачаючим підприємством тарифів споживання електроенергії, оплачує стороні 1 вартість електричної енергії спожитої стороною 2 у приміщеннях кожної військової частини, в яких сторона 2 надає послуги з харчування військовослужбовців, на підставі Договору про закупівлю харчування №№ 286/2/18/175 від 29.12.2018 року укладеного з Міністерством оборони України (надалі Договір з харчування).
Згідно до п. 1.2. договору, номера та показники лічильників на день підписання даного договору фіксуються (перелік об'єктів на які подається електрична енергія, вартість тарифу, номера та показники лічильників визначені у додатку №1, який є невід'ємною частино до даного договору).
Відповідно до Додатку №1 до договору, сторони погодили перелік об'єктів на які подається електроенергія, вартість тарифу, номера та показники лічильників, зокрема у вказаному додатку зазначено 14 об'єктів з відповідними номерами та показниками лічильників, коефіцієнти та постачальника електричної енергії.
Пунктами 2.1. договору визначено, що щомісячно, до 30 числа, сторона 1 та сторона 2, згідно з показниками лічильників, складають та підписують Акт зняття показників лічильників у двох примірниках, який є підставою для розрахунку вартості спожитої електричної енергії, що підлягає оплаті. Останнім днем календарного місяця сторона 1 оформлює та надає стороні 2 рахунок-фактуру та акт надання послуг, оформлені у відповідності до вимог чинних нормативних документів, які є підставою для проведення оплати по даному договору.
Згідно з п. 3.2. договору, сторона 2 зобов'язується після контролю за достовірністю вказаних у акті надання послуг показників підписувати його у триденний термін або надавати вмотивовану відповідь. Відповідно до п. 6.5. договору, всі зміни та доповнення оформлюються додатковими угодами.
Згідно з п. 8.4. договору, всі доповнення, додатки до договору є невід'ємною його частиною в разі, якщо вони підписані повноважними представниками сторін договору.
Пунктом 6.1. договору визначено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та, в силу ст. 631 Цивільного кодексу України, діє з 01.01.2019 до 31.12.2019 року.
Додатковою угодою до договору №1 від 01.02.2019 сторони погодили доповнити перелік об'єктів визначений у додатку №1 до договору, зокрема додано один об'єкт.
Додатковою угодою до договору №2 від 13.12.2019 сторони погодили внести зміни до п. 6.1. договору та викласти в наступній редакції: договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та, в силу ст. 631 Цивільного кодексу України, діє з 01.01.2019 до 31.03.2020 року, а в частині проведення розрахунків - до їх здійснення.
Додатковою угодою до договору №3 від 31.03.2020 сторони погодили внести зміни до п. 6.1. договору та викласти в наступній редакції: договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та, в силу ст. 631 Цивільного кодексу України, діє з 01.01.2019 до 31.12.2020 року, а в частині проведення розрахунків - до їх здійснення.
Дослідивши додані до позовної заяви докази, судом встановлено, що відповідачем у період з грудня 2019 по березень 2020 спожито електричної енергії на загальну суму 501068,68 грн, що підтверджується розрахунками про надання послуг електропостачання, зокрема, за грудень 2019 на суму 117979,51 грн, за січень 2020 на суму 127892,42 грн, за лютий 2020 на суму 131164,46 грн та за березень 2020 на суму 124032,29 грн, також даний факт частково підтверджується актами про надання послуг електропостачання, зокрема б/н від 31.12.2019 на суму 117979,51 грн, б/н від 31.01.2020 на суму 127892,42 грн, б/н від 29.02.2020 на суму 131164,46 грн.
Окрім того, з факт споживання електричної енергії підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками витрат електроенергії відповідачем за відповідні періоди, зокрема за грудень 2019 (з 01.12.2019 по 31.12.2019), за січень 2020 (з 01.01.2020 по 31.01.2020), за лютий 2020 (з 01.02.2020 по 29.02.2020) які підписані відповідачем та не мітять жодних зауважень щодо якості та кількості спожитої електричної енергії.
Позивач зазначає, що відповідачем здійснено часткову оплату спожитої електричної енергії у розмірі 58989,75 грн, проте станом на дату звернення до суду з даним позовом відповідачем не виконано зобов'язання за договором у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 442078,91 грн.
12.03.2020 листом №953 від 11.03.2020 та 06.06.2020 листом №1656 від 04.05.2020 позивачем-2 було направлено претензію на суму 186882,16 грн та на суму 442078,91 грн відповідно, у яких останнім було зазначено про наявність непогашеної заборгованості за спожиту електричну енергію та необхідність її погашення до 20.03.2020 та 20.05.2020 відповідно.
Листом №33-1303вих-20 від 15.05.2020 військова прокуратура Львівського гарнізону повідомила позивача-2, що за результатами вивчення інформації щодо додержання бюджетного законодавства та фінансової дисципліни встановлено, що між позивачем-2 та відповідачем укладено договір, внаслідок неналежного виконання останнім умов даного договору завдається шкода інтересам держави. Окрім того, прокуратура просила повідомити про заходи, які вживаються позивачем-2 для погашення даної заборгованості.
Листом №33-1650вих-20 від 23.06.2020 та листом 33-1648вих-20 від 23.06.2020 військова прокуратура Львівського гарнізону повідомила позивача-1 та позивача-2 про те що, останніми не вжито належних заходів, спрямованих на захист інтересів держави, у зв'язку з чим військова прокуратура Львівського гарнізону буде змушена звернутись з відповідним позовом до суду.
Відповідно до ч.1, 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У зв'язку з вищенаведеним, військовий прокурор Львівського гарнізону звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг електропостачання №154-е/19 від 28.01.2019.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 3.2.1. договору, сторона 2 зобов'язується оплачувати вартість спожитої електричної енергії.
Згідно з п. 3.2.3. договору, сторона 2 зобов'язується після отримання від сторона 1 оформленого згідно вимог діючого законодавства України пакету документів, а саме: рахунків-фактури, актів зняття показників лічильників та актів наданих послуг протягом 10 банківських днів здійснювати оплату.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач-2 належним чином виконав свої зобов'язання за вищезазначеним договором в частинні електропостачання на визначені договором об'єктом, проте відповідач в порушення умов укладеного договору не здійснив повну та своєчасну оплату за спожиту електричну енергію, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 442078,91 грн. Жодних доказів щодо спростування доводів позивача чи підтвердження здійснення оплати відповідачем отриманих послуг до суду не надходило.
За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та стягнення на користь позивача-2 з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 442078,91 грн.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Військсервіс-Волонтер» (04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, буд. 10/8; ідентифікаційний код 40887542) на користь Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (79007, м. Львів, вул. Батуринська, буд. 2; ідентифікаційний код 07638027) 442078 (чотириста сорок дві тисячі сімдесят вісім) грн 91 коп. заборгованості.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Військсервіс-Волонтер» (04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, буд. 10/8; ідентифікаційний код 40887542) на користь спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону України (79007, Львівська обл., м. Львів, вул. Клепарівська, буд. 20; ідентифікаційний код 38326057) витрати по сплаті судового збору в розмірі 6631 (шість тисяч шістсот тридцять одна) грн 18 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 15.10.2020.
Суддя Я.В. Маринченко