Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"13" жовтня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/621/20
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.
при секретарі судового засідання: Пеньківській О.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Сапінський О.П., наказ від 13.10.15 №2622-к;
від відповідача: Хмаренко Д.А., довіреність від 02.01.20;
від третьої особи: Стаднік М.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (м.Київ) в особі Житомирської обласної дирекції "НАСК "ОРАНТА" (м.Житомир)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенське виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №1" (м.Коростень)
за участю у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (Житомирська область, м.Коростень)
про стягнення 56888,85грн,
з перервами в судовому засіданні з 14.09.20 до 06.10.20, з 06.10.20 до 13.10.20 згідно із ст.216 ГПК України.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Житомирської обласної дирекції "НАСК"ОРАНТА" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенське виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №1" про стягнення збитків в порядку регресу у сумі 56888,85грн.
Ухвалою господарського суду від 05.06.20 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.07.20.
15.06.20 на адресу суду надійшло клопотання позивача від 12.06.20 №362 про заміну первісного відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенське виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №1" на належного відповідача - Комунальне виробничо-господарське підприємство.
Ухвалою суду від 20.07.20 замінено неналежного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Коростенське виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №1" на належного відповідача - Комунальне виробничо-господарське підприємство; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ; відкладено розгляд справи по суті на 14.09.20; продовжено строк розгляду справи по суті, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вважає, що дорожньо-транспортна пригода відбулась, зокрема, внаслідок винних дій посадової особи - інженера Комунального виробничо-господарського підприємства ОСОБА_1 , який будучи посадовою особою, відповідальною за експлуатаційний стан доріг, вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.4 ст.140 КУпАП, та не вжив заходів щодо встановлення дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу", що і стало причиною ДТП.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про відсутність підстав для пред'явлення регресного позову про відшкодування збитків, оскільки вина посадової особи - ОСОБА_1 у вчиненні ДТП не встановлена (а.с.67-69).
В додатковому письмовому обґрунтуванні підстав позову позивач вказує, що головний інженер ОСОБА_1 був звільнений від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю скоєного за частиною 4 ст.140 КУпАП правопорушення, а не у зв'язку із відсутністю ознак адміністративного правопорушення. Вважає, що саме відсутність дорожніх знаків знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, в результаті якої автомобілі учасників ДТП отримали пошкодження, що призвело до спричинення шкоди (а.с.76-77).
У відповіді на відзив позивач зазначив, що постанова Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27.09.19 №279/4291/19 є беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 у бездіяльності, що спричинила ДТП та майнову шкоду потерпілій особі (а.с.79-80).
В судовому засіданні 14.09.20 оголошено перерву до 06.10.20, у зв'язку із необхідністю надання позивачем додаткових доказів.
17.09.20 позивачем подано клопотання про приєднання письмових доказів до матеріалів справи, а саме: копії акта обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 19.07.19, копії письмових пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 19.07.19, копії протоколу про адміністративне правопорушення від 19.07.19 (а.с.92-96).
В судове засідання 06.10.20 представником відповідача подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, а саме: довідка щодо порядку обстеження доріг та вулиць в м.Коростень №485/20-08 від 02.10.20, акт весіннього комісійного обстеження вулично-шляхової мережі міста Коростеня від 18,26.04.19, розпорядження міського голови про проведення весняного комісійного огляду автомобільних доріг в м.Коростені.
В судовому засіданні 06.10.20 оголошено перерву до 13.10.20.
12.10.20 на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення від 08.10.20 та заява про зменшення позовних вимог №644 від 08.10.20, відповідно до якої позивач зменшив суму позову на 50% та просить стягнути з відповідача 28444,42грн.
Пунктом 2 ч.2 ст.46 ГПК України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.1 ст.116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як вже зазначено вище, ухвалою суду від 05.06.20 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.07.20.
Отже, останнім днем подання позивачем заяви про зменшення позовних вимог є 19.07.20.
Приписами ч.1 ст.118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Оскільки позивач пропустив строк подання відповідної заяви, та не подав її до початку першого судового засідання, суд залишає зазначену заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог №644 від 08.10.20 без розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні 13.10.20 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додатковому письмовому обґрунтуванні підстав позову.
Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Третя особа - ОСОБА_1 заперечив проти задоволення позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
22.04.19 між ПАТ "НАСК "Оранта" (страховик, позивач) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено поліс №АМ/9779691 обов'язковно страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є "FORD TRANSIT-FT-100L" державний номер НОМЕР_1 (а.с.14-15).
19.07.19 о 08 год. 50 хв. громадянин ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом - автомобілем марки "FORD TRANSIT-FT-100L" державний номер НОМЕР_1 , в порушення вимог п.16.11 Правил дорожнього руху України, рухаючись по вул.Жмаченка в м.Коростені, при виїзді на нерегульоване перехрестя з вулицею Івана Котляревського не надав перевагу в русі автомобілю марки "HONDA CR-V RE 6" державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі та скоїв зіткнення. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
За наслідками вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди 19.07.19 складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД №004929 (а.с. 96).
Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29.08.19 у справі №279/3783/19 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00грн (а.с.7).
14.08.19 складено адміністративний протокол серії ОБ №006507 у відношенні ОСОБА_1 , працюючого головним інженером КВГП м.Коростеня. У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 будучи посадовою особою, відповідальною за експлуатаційний стан, не вчинив заходів щодо встановлення дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу" по вул. Жмаченка зі сторони вул.Базарна, чим порушив правила п.3 ст.12 Закону України "Про дорожній рух", що стало супутньою причиною ДТП за участю автомобіля "HONDA" д.н.з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля "FORD TRANSIT" державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 . В графі "пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення" зазначено, що вказаний знак був присутній, після викрадення (пропажі) звернень та повідомлень не було, дата пропажі знаку не відома (а.с.40).
27.09.19 Коростенським міськрайонним судом Житомирської області прийнято постанову у справі №279/4291/19, якою звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч.4 ст.140 КУпАП за малозначністю, обмежившись усним зауваженням; провадження по справі закрито (а.с.6).
Відповідно до Звіту № 30/19 від 19.07.19 про оцінку автомобіля HONDA CR-V, 2009 р/в, д/н НОМЕР_2 , складеного суб'єктом оціночної діяльності СПД ФОП Бовкуновим Юрієм Опанасовичем, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, завданого власнику КТЗ HONDA CR-V, державний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер VIN НОМЕР_3 , 2009 року випуску сірого кольору складає 58311,05грн (а.с.10).
26.11.19 потерпілий внаслідок ДТП - ОСОБА_2 (потерпіла сторонам внаслідок ДТП) звернувся до ПАТ "НАСК "Оранта" із заявою про страхове відшкодування (а.с. 33-34).
Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність водія "FORD TRANSIT-FT-100L" державний номер НОМЕР_1 була застрахована в ПАТ "НАСК "Оранта" за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхова компанія виплатила власнику транспортного засобу HONDA CR-V RE 6, державний номер НОМЕР_2 , згідно ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування у розмірі завданих збитків з урахуванням франшизи (1000,00грн) та без урахування фарбування заміненого диска в колесі (1577,80грн), а саме 56888,85грн, що підтверджується платіжним дорученням №2005 від 15.01.20 (а.с.13).
06.04.20 ПАТ "НАСК "Оранта" звернулася до відповідача - Комунального виробничо-господарського підприємства з регресною вимогою №0690-05-81/218 сплатити суму 56888,85грн, як до організації, що відповідає за стан дороги, оскільки шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди, виникла з вини ОСОБА_1 , який будучи посадовою особою, відповідальною за експлуатаційний стан доріг, вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.4 ст.140 КУпАП, та не вжив заходів щодо встановлення дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу", що і стало причиною ДТП.
Розглянувши регресну вимогу від 06.04.20 №0690-05-81/218, відповідач листом №389 від 21.04.20 повідомив позивача про її безпідставність та необґрунтованість (а.с.22).
За вказаних обставин, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача, як відповідальної особи за завдані збитки, суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 56888,85грн, оскільки дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок винних дій посадової особи - інженера Комунального виробничо-господарського підприємства ОСОБА_1 .
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 979 ЦК України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується, у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду наведено у статті 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладено обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 902/320/17).
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Звертаючись з позовною заявою до Господарського суду Житомирської області позивачем зазначено, що дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок винних дій посадової особи - інженера Комунального виробничо-господарського підприємства ОСОБА_1 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.4 ст.140 КУпАП.
Правовідносини у сфері користування дорогами врегульовано нормами Закону України "Про дорожній рух" та Закону України "Про автомобільні дороги".
Згідно приписів ст.5 Закону України "Про автомобільні дороги" автомобільні дороги поділяються на: автомобільні дороги загального користування; вулиці і дороги міст та інших населених пунктів; відомчі (технологічні) автомобільні дороги; автомобільні дороги на приватних територіях.
Відповідно до ст.16 даного Закону вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.
Згідно ст.17 даного Закону управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.
Відповідно до п.п. 2, 5 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р. №198, ремонт і утримання дорожніх об'єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору", а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями. Власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об'єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов'язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об'єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об'єктів, забрудненню навколишнього середовища.
Власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів (п. 11 вказаних вище Єдиних правил).
Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, згідно з пунктом 1, поширюються на автомобільні (позаміські) дороги, міські вулиці і дороги загального користування, залізничні переїзди (далі - дорожні об'єкти) в межах смуги їх відчуження та червоних ліній і є обов'язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об'єктів (далі - дорожньо-експлуатаційні організації) і користувачів.
Згідно ст.9 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить: обладнання доріг, вулиць та залізничних переїздів технічними засобами регулювання дорожнього руху та їх утримання; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів.
Органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідно до ст. 21 Закону України "Про автомобільні дороги", відповідають за: 1) стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; 2) якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; 3) розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об'єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв; 4) відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України "Про дорожній рух", власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Згідно з п. 2.12 Правил дорожнього руху України, власник транспортного засобу має право на відшкодування збитків, завданих унаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки дорожнього руху.
Отже, у розумінні наведених положень, у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами.
На думку позивача, постанова Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27.09.19 №279/4291/19, якою встановлено факт порушення посадовою особою відповідача ч.4 ст.140 КУпАП, є беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 у бездіяльності, що спричинила ДТП та майнову шкоду потерпілій особі.
Разом з тим, частиною 4 ст.140 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративне стягнення покладається у разі порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, а саме: порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Як встановлено судом, постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27.09.19 у справі №279/4291/19 посадову особу - головного інженера Комунального виробнично-господарського підприємства Стадніка Михайла Васильовича звільнено від адміністративної відповідальності за ч.4 ст.140 КУпАП за малозначністю.
При розгляді вказаної справи не встановлено вини ОСОБА_1 саме у вчиненні ДТП, або ж причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою із заподіяною шкодою, оскільки у даному судовому рішенні лише констатовано викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ №006507 від 14.08.19 обставини.
Крім того, суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №006507 від 14.08.19 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за невчинення заходів щодо встановлення дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу" складено лише через 25 днів після ДТП, яка сталася 19.07.19.
Так, адміністративний протокол є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення, який містить дані, що мають значення для правильного вирішення спору, але останній не має юридичної сили встановленого факту вини особи щодо якої він винесений.
Будь-яких інших доказів наявності вини посадової особи віповідача у вчиненні ДТП матеріали справи не містять.
Як вже зазначалось, ДТП сталося з вини водія ОСОБА_3 , який при виїзді на нерегульоване перехрестя, не надав перевагу в русі автомобілю, який рухався по головній дорозі (а.с.96).
В матеріалах справи відсутні належні докази того, що дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 19.07.19 в м.Коростені, вул.Івана Котляревського, за участю транспортних засобів "FORD TRANSIT-FT-100L" державний номер НОМЕР_1 та HONDA CR-V RE 6, державний номер НОМЕР_2 , сталася саме з причин відсутності знаку 2.1 "Дати дорогу".
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що слід розрізняти поняття "вина особи у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди" та "вина особи у заподіянні шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки".
Так, визначення "вини особи у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди" пов'язано із встановленням наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, зокрема, і такого його елементу, як вина у вчиненні протиправного діяння. Визначення "вини особи у заподіянні шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки" пов'язано з визначенням, по-перше, внаслідок чого було пошкоджено транспортні засоби; по-друге, особи винної в заподіянні відповідної матеріальної шкоди.
В даному випадку, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що причиною дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 19.07.19, та пошкодження транспортних засобів стало саме порушення водієм транспортного засобу "FORD TRANSIT-FT-100L" державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 пункту 16.11 Правил дорожнього руху.
Пунктом 16.11 Правил дорожнього руху України передбачено, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, п о в и н е н д а т и д о р о г у транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Вина ОСОБА_3 , що призвела до дорожньо-транспортної пригоди та спричинила пошкодження транспортних засобів, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 19.07.19 серії БД №004929 (а.с.96), письмовими поясненнями водія транспортного засобу марки HONDA CR-V RE 6, державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 (а.с.94), письмовими поясненнями водія транспортного засобу "FORD TRANSIT-FT-100L" державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 (а.с.95) та постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29.08.19 у справі 279/3783/19, якою вказану особу визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.7).
За вказаних обставин, водій транспортного засобу "FORD TRANSIT-FT-100L" державний номер НОМЕР_1 при дотриманні вимог п.16.11 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставними посилання позивача на ту обставину, що саме відсутність дорожнього знаку знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, в результаті якої автомобілі учасників ДТП отримали пошкодження, що призвело до спричинення шкоди.
Матеріалами справи підтверджено, що саме в діях водія автомобіля транспортного засобу "FORD TRANSIT-FT-100L ОСОБА_3 наявні порушення вимог Правил дорожнього руху України, які і знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП та спричиненими збитками.
Посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.11.13 у справі №924/633/13, не приймаються судом до уваги, оскільки у вказаній справі обставини відмінні від даної справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів причинного зв'язку між протиправною поведінкою ОСОБА_1 та заподіяною шкодою, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Житомирської обласної дирекції "НАСК "ОРАНТА" до Комунального виробничо-господарського підприємства про стягнення 56 888,85грн відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 16.10.20
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати: 4 прим: 1- в справу; 2,3- сторонам ; 4- третій особі