Справа № 620/1588/20 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О.
15 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Парінова А.Б.,
Беспалова О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року (прийняте за наслідком розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження, суддя Житняк Л.О.) у справі за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", в якому просило стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 487 134,84 грн. адміністративно-господарських санкцій та 3 068,94 грн. пені.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповного з'ясування судом обставин справи, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.
В апеляційній скарзі позивач вказує, що судом не було з'ясовано, чи були у 2019 році відповідачем запроваджені заходи, направлені на виконання нормативу, шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Судом не враховано, що відповідач не подавав до служби зайнятості замовлень на професійне навчання або підготовку осіб з інвалідністю, що, в свою чергу, свідчить про те, що особа з інвалідністю сприймається відповідачем як некваліфікований працівник, який до того ж потребує значних зусиль для забезпечення йому належних умов праці.
Апелянт вказує, що додатковими доказами належного виконання роботодавцем своїх обов'язків є розміщення на телебаченні, у друкованих чи електронних засобах масової інформації або у іншій формі оголошень, що містять інформацію про пошук відповідних працівників та підтверджують реальність намірів стосовно здійснення такого працевлаштування, а також підписання договорів співпраці з Державною службою зайнятості стосовно оперативного підбору претендентів на заявлені роботодавцем вакансії.
08.10.2020 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року - без змін.
У відзиві відповідач вказує, що ним створено робочі місця у відповідній кількості для осіб з інвалідністю, у 2019 році (протягом року) своєчасно та в повному обсязі подавалися звіти до державної служби зайнятості, а саме, інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН в кількості 25 звітів, а саме: в кількості 25 звітів, тобто, було виконано вимоги «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» зокрема, створено робочі місця для осіб з інвалідністю, а також інформовано Срібнянську районну філією Чернігівського обласного центру зайнятості про вакансії для працевлаштування інвалідів.
Отже, відповідач вважає, що ним було виконано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», зокрема, створено робочі місця для осіб з інвалідністю, подано інформацію до Срібнянського районного центру зайнятості (Срібнянської районної філії Чернігівського обласного центру зайнятості) про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю, тобто вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення адміністративно-господарського правопорушення.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» подано Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік до державної служби зайнятості за формою № 3-ПН, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві - 976 осіб, з них: фактично середньооблікова кількість осіб з інвалідністю на підприємстві - 35 осіб; чисельність осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві на робочих місцях для осіб з інвалідністю відповідно до 4-відсоткового нормативу (відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні») (а.с.4, т1).
За наслідками розгляду вказаного звіту Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів листом від 03.03.2020 № 03-226/350 повідомило відповідача про необхідність сплатити адміністративно-господарські санкції, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, в розмірі 487134, 84 грн., та зазначено, що порушення граничного терміну сплати адміністративно-господарських санкцій (15 квітня 2020 року) тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється із 120% річної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати та звернення до суду для примусового стягнення боргу (а.с. 5, т.1).
Несплата відповідачем адміністративно-господарських санкцій до 15 квітня 2020 року з нарахованою пенею стала підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем було виконано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зокрема, створені робочі місця для інвалідів, неодноразово поінформовано центр зайнятості про вакансії для їх працевлаштування, та вжито дій щодо самостійного пошуку інвалідів на вакантні посади, відповідно вжито всіх можливих заходів, спрямованих на пошук та працевлаштування інвалідів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-XII (далі - Закон України № 875-XII).
Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року №129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.
Частинами першою-третьою статті 18 Закону України №875-XII встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частинами першою та другою статті 19 цього Закону визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частиною першою статті 20 Закону України №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Поряд із цим, відповідно до частин першої та другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, і за своєю суттю, а також з огляду на вимоги частини 1 статті 20 Закону України №875-XII, є адміністративно-господарськими санкціями.
Отже, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року №5067-VI роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Форма звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) » подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником (п.5 Розділу І Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316).
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань (ч.3 ст.18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).
Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця.
Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в статті 18-1 Закону України №875-XII.
Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
Як вбачається з матеріалів справи, сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" протягом 2019 року неодноразово подавалася до центру зайнятості інформація про попит на робочу силу за формою 3-ПН (а.с.30-149, т.1).
З наведеного слідує, що протягом 2019 року відповідачем вчинялись дії, спрямовані на працевлаштування осіб з інвалідністю на вакантні посади.
Як стверджує відповідач, та не спростовано позивачем, протягом 2019 року були постійно наявні вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю на посади: слюсара-ремонтника, охоронника, підсобного робітника, механіка дільниці, водія автотранспортних засобів.
Срібнянською районною філією Чернігівського обласного центру зайнятості у 2019 році видано п'ять направлень на працевлаштування особам з інвалідністю до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина», направлені особи відповідно до наданих їм направлень були працевлаштовані в ТОВ «Батьківщина», що підтверджується довідкою про кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю в ТОВ «Батьківщина» за сприяння Срібнянської районної філії Чернігівського обласного центру зайнятості в 2019 році вих. №26 від 01 червня 2020 року.
Крім того, як зазначає відповідач, одній особі з інвалідністю - ОСОБА_1 , яка була направлена 28.02.2019 Срібнянською районною філією Чернігівського обласного центру зайнятості до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» на працевлаштування на робоче місце (вакансію) охоронника було відмовлено у працевлаштуванні у зв'язку з невідповідністю вимогам (особа мала інвалідність по зору). Відповідно до довідки до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВБ №064204 від 12.10.2018 зазначеній особі встановлена III група інвалідності з дитинства з ураженням органа зору безстроково та протипоказана важка фізична праця і робота з напруженням органа зору (а.с.154-155, т.1).
Також, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» на протязі 2019 року здійснило самостійне працевлаштування, без сприяння Срібнянської районної філії Чернігівського обласного центру зайнятості, трьох осіб з інвалідністю, на посади тракториста, підсобного робітника і охоронника, що підтверджується довідкою вих. №25 від 01 червня 2020 року (а.с.156, т.1).
Вищезазначене свідчить, що відповідачем вживалися залежні від нього заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посади у підприємстві.
А отже, відповідачем було виконано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зокрема, створені робочі місця для осіб з інвалідністю, неодноразово поінформовано центр зайнятості про вакансії для їх працевлаштування, та вжито дій щодо самостійного пошуку осіб з інвалідністю на вакантні посади, відповідно вжито всіх можливих заходів, спрямованих на пошук та працевлаштування інвалідів.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Суд апеляційної інстанції, в даному випадку, вважає, що відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення адміністративно-господарського правопорушення.
Враховуючи встановлені обставини справи, відповідачем не було допущено жодних із зазначених позивачем порушень вимог Закону України № 875-XII, а відтак, відсутні підстави для сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій.
Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №820/2124/16, від 28 лютого 2018 року у справі №807/612/16, від 11 вересня 2018 року у справі №812/1127/18, від 19 грудня 2018 року у справі №812/1140/18, від 23 липня 2019 року у справі №820/2204/16, від 31 січня 2020 року у справі №823/763/17, від 14 серпня 2020 року у справі №812/1365/18.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Щодо доводів апелянта про те, що правові висновки щодо вчинення роботодавцем всіх залежних від нього заходів для працевлаштування осіб і інвалідністю викладені в постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №820/2124/16, від 28 лютого 2018 року у справі № 807/612/16, від 21 серпня 2018 року у справі №817/650/17. від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17 і необхідність їх врахування сужом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що такі висновки жодним чином не суперечать висновкам апеляційного суду, а лише підтверджують їх правомірність.
Відтак, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не спростовують висновків суду першої інстанції, а, відтак, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом повно з'ясовано обставини справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді А.Б. Парінов
О.О. Беспалов