Справа № 826/7530/17
13 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Земляної Г.В.
Мєзєнцева Є.І.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення правничої допомоги у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "КБ "Хрещатик" Костенка Ігора Івановича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "КБ "Хрещатик" Костенка Ігора Івановича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення рахунку позивача до переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ «КБ «Хрещатик» мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду;
- зобов'язати відповідача внести зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ «КБ «Хрещатик» мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, стосовно включення рахунку позивача до цього переліку з метою виплати гарантованої суми відшкодування у розмірі 200 000 грн;
- стягнути з відповідача судові витрати.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 21 травня 2018 року відмовив у задоволенні позову.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 14 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нову постанову про задоволення позову.
Визнав протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича щодо невключення рахунку ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ «КБ «Хрещатик» мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язав Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "КБ "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича внести зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ «КБ «Хрещатик» мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно включення рахунку ОСОБА_1 до цього переліку.
22 листопада 2018 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь витрат на оплату правничої допомоги в розмірі 44 100 грн.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28 листопада 2018 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу.
На обґрунтування свого рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що критично сприймає наданий позивачем розрахунок визначення вартості та обсягу отриманих ним юридичних послуг, оскільки вказані витрати є неспівмірними з ціною позову, до того ж останні є значно завищеними у порівнянні із середньою їх вартістю по Україні.
Не погодившись із цією ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове рішення на її користь.
Верховний Суд постановою від 08 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року скасував, а справу у частині розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення направив для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 серпня 2020 року прийняв до свого провадження справу №826/7530/17 та призначив її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Отже, наразі на розгляді апеляційного суду перебуває заява ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь витрат на оплату правничої допомоги в розмірі 44 100 грн.
Оскільки сторони до суду не з'явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови від 14 листопада 2018 року не було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги.
Відповідно до ч. 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до ч.1 статті 1 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.
Правова допомога згідно з положеннями Закону України «Про безоплатну правову допомогу» поділяється на первинну та вторинну.
Частиною 2 статті 7 цього Закону передбачено, що первинна правова допомога включає такі види правових послуг:
1) надання правової інформації;
2) надання консультацій і роз'яснень з правових питань;
3) складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру);
4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
За правилами ч. ч. 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 статті 134 КАС України визначають, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому в силу положень ч. 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За правилами ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З аналізу наведених правових норм колегія суддів дійшла висновку, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
Крім того, Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч. 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2018 року.
Як вбачається матеріалів справи, позивачем було подано для підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги такі документи:
- копію договору про надання правової допомоги від 06 червня 2018 року;
- Акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги від 06 червня 2018 року;
- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Кириченко Р.Ю. ;
- копію прибуткового касового ордеру №3-11-19/18 від 19 листопада 2018 року.
Так, згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) від 19 листопада 2018 року адвокат надав, а клієнт прийняв (отримав) юридичні послуги (правову допомогу) у формі:
- надання загальних консультацій про положення законодавства, пов'язаного з оскарженням рішення, дії у формі окремої позасудової процесуальної процедури загальною тривалістю 3 години;
- збір та опрацювання всіх документальних матеріалів, які мають відношення або пов'язані з прийняттям та оскарженням рішення, інших матеріалів на захист позиції клієнта, надання їм правової оцінки у формі окремої позасудової процесуальної дії загальною тривалістю 4 години;
- розроблення, структуризація та складання процесуальних документів (апеляційної скарги від 21 червня 2018 року про скасування рішення), подання апеляційної скарги на підпис клієнту, виготовлення копій матеріалів додатка до апеляційної скарги, направлення документів до суду, - дії у формі окремої позасудової процесуальної процедури загальною тривалістю 3 години;
- участь у виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року у справі №826/7530/17 для вирішення питання щодо порушення судом апеляційного провадження у справі про скасування рішення, а саме: складання та подання на підпис клієнту апеляційної скарги від 10 серпня 2018 року по справі № 826/7530/17 про скасування рішення, з врахуванням вимог названої ухвали суду апеляційної інстанції, оформлення матеріалів додатка до апеляційної скарги, сплати судового збору, складання супровідного листа від 10 серпня 2018 року по справі №826/7530/17, направлення документів до суду апеляційної інстанції, - дії у формі окремої позасудової процесуальної процедури загальною тривалістю 8 годин;
- надання роз'яснення та письмових висновків щодо судової практики по спірним правовідносинам, що виникли по справі №826/7530/17, - дії у формі окремої позасудової процесуальної процедури загальною тривалістю 3 години.
У вказаному Акті також зазначено, що вартість 1 години роботи адвоката становить 2100 грн., а вартість наданих адвокатом послуг загалом коштує 44100 грн. ( 2100*21 год.).
Проте, суд апеляційної інстанції критично сприймає наданий представником позивача розрахунок визначення вартості та обсягу наданих ним юридичних послуг, оскільки вказані витрати є неспівмірними з ціною позову, до того ж останні є значно завищеними відносно їх якості.
Колегія суддів вважає неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а відтак, необґрунтованими вимоги про стягнення, зокрема, витрат:
- у сумі 6300 грн. (3 год.*2100), необхідних для надання загальних консультацій про положення законодавства, пов'язаного з оскарженням рішення;
- у сумі 8400 грн. (4 год*2100), необхідних для збору та опрацювання всіх документальних матеріалів, які мають відношення або пов'язані з прийняттям та оскарженням рішення, інших матеріалів на захист позиції клієнта, надання їм правової оцінки;
- у сумі 6300 грн. (3 год*2100), необхідних для надання роз'яснення та письмових висновків щодо судової практики по спірним правовідносинам, що виникли по справі №826/7530/17.
Також, на думку колегії суддів, час, витрачений для надання правничої допомоги при розробленні, структуризації та складані процесуальних документів (апеляційної скарги від 21 червня 2018 року про скасування рішення, що складала лише 1 аркуш та містила жодного мотивування), подання апеляційної скарги на підпис клієнту, виготовлення копій матеріалів додатка до апеляційної скарги, направлення документів до суду у розмірі 6300 грн. (3 год.*2100); участь у виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року у справі №826/7530/17 для вирішення питання щодо порушення судом апеляційного провадження у справі про скасування рішення, а саме: складання та подання на підпис клієнту апеляційної скарги від 10 серпня 2018 року (складеної на чотирьох аркушах) по справі № 826/7530/17 про скасування рішення, з врахуванням вимог названої ухвали суду апеляційної інстанції (що було виклакано недбалістю адвоката та непрофесійним підходом до виконання умов договору з позивачем), оформлення матеріалів додатка до апеляційної скарги, сплати судового збору, складання супровідного листа від 10 серпня 2018 року по справі №826/7530/17, направлення документів до суду апеляційної інстанції у сумі 16800 грн. (8 год.*2100) є необгрунтовано завищеним та не відповідає докладеним зусиллям представника позивача.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що апеляційні скарги від 21 червня 2018 року та 10 серпня 2018 року, супровідний лист від 10 серпня 2018 року підписані та направлені через засіб поштового зв'язку особисто ОСОБА_1 . Також з наявної у матеріалах справи квитанції від 10 серпня 2018 року вбачається, що судовий збір сплачувала саме позивач.
Окремо слід зазначити, що позивачем не надано до суду документи, що свідчать про оплату гонорару адвоката та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Долучена до заяви копія прибуткового касового ордеру №3-11-19/18 від 19 листопада 2018 року містить виключно підпис Кириченка Р.Ю. та жодним чином не підтверджує ані сплату цих коштів ОСОБА_1 , ані внесення їх на розрахунковий рахунок адвоката або інше підтвердження фактичного отримання цих коштів адвокатом.
З огляду на викладене заявлені витрати на правничу допомогу в повному розмірі в сумі 44 100 грн. не можуть бути відшкодовані на користь позивача.
Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 року у справі №810/4749/15 зазначив, що з аналізу положень ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 року у справі №826/856/18 зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Крім того, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, п.30).
Згідно п.4 ч.1 статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 статті 1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 статті 1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставин. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року по справі №826/841/17, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд зазначає, що вказана справа є справою незначної складності, а тому розумно обґрунтованими витратами на професійну правничу допомогу які підлягають компенсації позивачу становлять 6300 грн. (3 год.*2100 грн.), що включають: вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, підготовку процесуальних документів та складання апеляційної скарги (з урахуванням її викладення у новій редакції на виконання вимог ухвали суду про залишення скарги без рузу), які є пов'язаними з розглядом справи, а їх розмір обґрунтований та пропорційний до предмета спору.
Колегія суддів врахувала ціну позову у справі, розгляд справи в порядку письмового провадження, витрачений адвокатом час під час надання позивачу правничої допомоги і дійшла висновку, що заявлена сума витрат не є співмірною з наданою по справі правничою допомогою, тому заяви підлягає задоволенню лише частково.
З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення за рахунок Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 6300,00 грн.
Керуючись ст. ст. 132, 139, 241, 242, 252, 325, 329, 382 КАС України суд,
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "КБ "Хрещатик" Костенка Ігора Івановича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Стягнути з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 6 300 (шість тисяч триста) гривень.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Г.В. Земляна
Є.І. Мєзєнцев