ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 жовтня 2020 року м. Київ № 826/21562/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни про:
- визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни щодо не передання інформації стосовно коштів, які обліковуються на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому відповідно до договору банківського рахунку №5807, укладеному ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Старокиївський банк» 02.12.2010 р. до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та не включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вказаним рахунком в публічному акціонерному товаристві «Старокиївський Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіну Любов Олександрівну подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в публічному акціонерному товаристві «Старокиївський Банк» відповідно до договору банківського рахунку №5807 від 02.12.2010 р. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки бездіяльність відповідача щодо невключення позивача до Переліку вкладників для передачі виконавчій дирекції Фонду для включення до реєстру вкладників суперечать нормам законодавства та, як наслідок, порушують права і законні інтереси позивача як вкладника.
В наданих суду письмових запереченнях представник уповноваженої особи зазначив, що позивач є тією особою, що не набула права на гарантоване відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а відтак правомірно не була включена до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів. Ненабуття позивачем права на гарантоване відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, а отже й невключення його до Переліку пояснюється тим, що операції по пересиланню грошових коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий позивачем згідно договору №5807 є нікчемними правочинами, що встановлено наказом уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 10.09.2015 року у адміністративній справі №826/21562/15 відкрито провадження за розглядом головуючим суддею Абловим Є. В.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 20.11.2015 року у адміністративній справі №826/21562/15 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіну Любов Олександрівну зобов'язано подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в публічному акціонерному товаристві «Старокиївський банк» відповідно до договору банківського рахунку №5807 від 02.12.2010 року за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2017 року Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2015 року у адміністративній справі №826/21562/15 залишеною без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач), суддів: Мороз Л.Л., Кравчука В.М. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04. 2017 року у справі №826/21562/15 касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04. 2017 року у справі №826/21562/15 - скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Між позивачем, як клієнтом, та ПАТ «Старокиївський банк», як банком, укладено договір банківського рахунку № 5807 від 02.12.2010 року, за умовами якого, банк відкриває клієнту банківський поточний рахунок у доларах «Рахунок» та здійснює за ним банківські операції.
Постановою правління Національного банку України від 17.06.2014 року № 365 ПАТ «Старокиївський банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.06. 2014 року № 50 про виведення ПАТ «Старокиївський банк» з ринку та запровадження тимчасової адміністрації, яким призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіну Любов Олександрівну.
В подальшому, постановою правління Національного банку України від 11.09. 2014 року № 563 відкликано банківську ліцензію ПАТ «Старокиївський банк».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09. 2014 року № 92 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Старокиївський банк» та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіну Любов Олександрівну.
У зв'язку з викладеним, позивачем 30.09.2014 р. до уповноваженої особи подано вимогу на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування фізичних осіб за договором банківського рахунку №5807 від 02.12.2010 р. та за усіма картковими рахунками.
Листом №204/09-02 від 03.10.2014 р. позивачу повідомлено, що рішення щодо наявності підстав для подання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткової інформації про збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування, з урахуванням включення до такого переліку вкладників, буде повідомлено додатково.
21.11.2014 р. позивач звернулась до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про виплату суми відшкодування за вкладом, розміщеним у банку ПАТ «Старокиївський Банк», за результатами розгляду якої позивачу повідомлено листом №02-03605860/15 від 25.02.2015 р. про відсутність у переліку вкладників інформації про неї як вкладника, а відтак підстави для виплати відсутні.
З аналогічними заявами позивач також зверталась 04.03.2015 року та 19.06.2015 року.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду для захисту своїх прав і законних інтересів
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"».
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.
Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках.
Керівними органами Фонду є адміністративна рада та виконавча дирекція.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Ст. 27 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюється порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.
Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;
3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;
4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;
4-1) перелік рахунків вкладників, фінансові операції за якими зупинено відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»;
5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону, Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.
З аналізу викладених норм вбачається, що уповноважена особа наділена повноваженнями щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, з урахуванням обставини, передбаченої ч. 2 ст. 26 Закону.
Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.
Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України".
Таким чином, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 38 Закону, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Відповідно до ч. 1 р. III Інструкції про порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженої Рішенням виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016 року № 826 правочини (договори) є нікчемними у разі наявності підстав, визначених ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та/або іншими законами, що підтверджується відповідними доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідачем прийнято наказ № 61 від 29.08.2014 року, який погоджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 182/14 від 21.08.2014 року та № 188/14 від 28.08.2014 року, відповідно до якого визнано нікчемними договори, зазначені у додатку, в тому числі і договір банківського рахунку №5807 від 02.12.2010 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Старокиївський Банк» та позивачем.
В наданих суду запереченнях відповідач посилався на те, що на виконання своїх обов'язків, передбачених ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ним наказом №23 від 24.06.2014 року було створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «Старокиївський Банк». Під час перевірки було встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, перераховані в безготівковому порядку у розмірі 12671,64 доларів США з рахунку ОСОБА_2 .
При цьому, відповідач зазначає, що зазначена операція здійснювалась в період, коли Постановою Національного Банку України від 12.05.2014 р. №276/БТ ПАТ «Старокиївський Банк» віднесено до категорії проблемних на строк до 180 днів всупереч встановленим цією постановою обмеженням, в тому числі щодо залучення вкладів.
Крім того, відповідач стверджує, що фінансовий стан банку був таким, що зняти кошти було неможливо через їх відсутність, що підтверджується електронними повідомленнями Національного банку України, що направлені в адресу ПАТ «Старокиївський Банк» за період квітень-червень 2014 року, а відтак перерахування 12671,64 доларів США в безготівкому порядку власником істотної участі банку, штучно створювалась ситуація, за якою у Фонду гарантування вкладів виникало б зобов'язання відшкодувати кошти за свій рахунок.
З матеріалів справи вбачається, що позивача не включено до Переліку вкладників з підстав того, що операції по пересиланню грошових коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий позивачем згідно договору №5807 від 02.12.2010 р. є нікчемними правочинами, що встановлено наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський Банк» №61 від 29.08.2014 року.
З аналізу вищенаведеного слідує, що уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Щодо твердження відповідача щодо перерахування коштів на рахунок, відкритий на ім'я позивача, в безготівковому порядку у розмірі 12671,64 доларів США відбулося з рахунку ОСОБА_2 , який, як зазначає відповідач, є власником істотної участі банку ПАТ «Старокиївський Банк», що в свою чергу штучно створює ситуація, за якою у Фонду гарантування вкладів виникало б зобов'язання відшкодувати кошти за свій рахунок, суд зазначає наступне.
Відповідно до Порядку погодження набуття або збільшення істотної участі у фінансовій установі, затвердженого Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 04.12.2012 року № 2531 власник істотної участі - юридична особа (у тому числі іноземна юридична особа) чи фізична особа (у тому числі іноземець), які отримали відповідне погодження Нацкомфінпослуг та/або набули істотної участі у фінансовій установі.
Набуття істотної участі - пряме та/або опосередковане набуття однією особою самостійно чи спільно з іншими особами в будь-який спосіб 10 і більше відсотків статутного (складеного) капіталу або права голосу придбаних акцій (часток) юридичної особи або отримання незалежно від формального володіння можливості значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи.
Для отримання погодження набуття або збільшення істотної участі у фінансовій установі заявник особисто або через уповноважену ним у встановленому законодавством порядку особу чи орган подає до Нацкомфінпослуг:
1) заяву про отримання погодження набуття (збільшення) істотної участі у фінансовій установі згідно з додатком 1 до цього Порядку;
2) схематичне зображення ланцюга володіння істотною участю (далі - схематичне зображення), яке повинно містити: інформацію про заявника - фізичну особу (прізвище, ім'я, по батькові заявника - громадянина України згідно з паспортом або повне ім'я фізичної особи - іноземця згідно з його паспортним документом, громадянство фізичної особи, серія та номер паспорта громадянина України або серія та номер паспортного документа іноземця); найменування фінансової установи відповідно до установчого документа та її код за ЄДРПОУ; найменування (відповідно до установчих документів) юридичних осіб, через яких заявником опосередковано набувається володіння істотною участю у фінансовій установі, країна їх реєстрації, код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний код із витягу з торговельного, банківського, судового реєстру або іншого офіційного документа, що підтверджує реєстрацію іноземної юридичної особи в країні, у якій зареєстровано її головний офіс; взаємозв'язки між вищезазначеними особами (позначаються за допомогою суцільних ліній зі стрілками, проведених від особи, яка володіє акціями (часткою статутного (складеного) капіталу) певної юридичної особи до такої юридичної особи, поруч з лініями зі стрілками вказується відсоток статутного (складеного) капіталу кожної юридичної особи, яким володіє власник; взаємозв'язки, які виникають у заявника, позначаються пунктирними лініями зі стрілками, проведеними від заявника до особи, яка продає або передає заявнику у інший спосіб право власності на акції (частку статутного (складеного) капіталу) певної юридичної особи).
Якщо фінансова установа володіє акціями (часткою статутного (складеного) капіталу) заявника або юридичної особи, через яку заявником опосередковано здійснюється володіння істотною участю у такій фінансовій установі, на схематичному зображенні також відображаються такі взаємозв'язки (за допомогою суцільних ліній зі стрілками, проведених від фінансової установи до заявника або до юридичної особи, через яку заявником опосередковано здійснюється володіння істотною участю у такій фінансовій установі, поруч з лініями зі стрілками вказується відсоток статутного (складеного) капіталу, яким володіє фінансова установа в заявнику або в юридичній особі, через яку заявником опосередковано здійснюється володіння істотною участю у фінансовій установі).
3) копію дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, визначених законодавством, засвідчену підписом керівника юридичної особи;
4) документи щодо заявника, визначені пунктом 2 цього розділу (подаються, якщо заявник є юридичною особою, зареєстрованою згідно із законодавством України);
5) документи щодо заявника, визначені пунктом 3 цього розділу (подаються, якщо заявник є іноземною юридичною особою);
6) документи щодо заявника, визначені пунктом 4 цього розділу (подаються, якщо заявник є фізичною особою - громадянином України);
7) документи щодо заявника, визначені пунктом 5 цього розділу (подаються, якщо заявник є фізичною особою - іноземцем);
8) документ, визначений абзацом другим підпункту 1 пункту 2 цього розділу, щодо кожної юридичної особи, зареєстрованої згідно із законодавством України, через яку заявник опосередковано набуває або збільшує істотну участь у фінансовій установі (подається за наявності таких осіб у ланцюгу володіння істотною участю);
9) документи, визначені підпунктом 1 пункту 3 цього розділу, щодо кожної іноземної юридичної особи, через яку заявник опосередковано набуває або збільшує істотну участь у фінансовій установі (подається за наявності таких осіб у ланцюгу володіння істотною участю).
Положення про порядок подання відомостей про структуру власності банку, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 21.05.2015 року № 328 містить вимоги та порядок подання банками відомостей про структуру власності банку Національному банку України.
Банк та/або юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, подають Національному банку відомості про свою структуру власності в порядку, визначеному цим Положенням і нормативно-правовим актом Національного банку, що регулює порядок реєстрації та ліцензування банків.
Структура власності банку має відповідати вимогам щодо прозорості, визначеним цим Положенням.
Структура власності банку є прозорою, якщо одночасно виконуються такі вимоги:
1) відомості про структуру власності банку дають змогу визначити: усіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь у банку або можливість значного або вирішального впливу на управління та/або діяльність банку; усіх ключових учасників банку та всіх ключових учасників усіх юридичних осіб у ланцюгу володіння корпоративними правами банку; характер взаємозв'язків між особами, зазначеними вище;
2) документи про структуру власності банку відповідають вимогам цього Положення;
3) відомості про структуру власності банку подано до Національного банку та розміщено на веб-сайті банку в мережі Інтернет (в окремому розділі з назвою "Структура власності банку") та на сторінках Офіційного інтернет-представництва Національного банку за формою, визначеною Національним банком.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про можливість встановлення інформації щодо структури власності банку, власника істотної участі, який отримає відповідне погодження Нацкомфінпослуг та/або набуває істотної участі у фінансовій установі.
З матеріалів справи, наданих сторонами суду, не вбачається, що ОСОБА_2 є власником істотної участі у банку ПАТ «Старокиївський Банк».
Крім того, суд також звертає увагу, що виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 21.08.2014 року №182/14 щодо тимчасового блокування виплат грошових коштів та відповідного звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення. На виконання рішення відповідач звернувся із заявою до МВС України з проханням дослідити дії особи, які, на його думку, вчинили дії, що мають ознаки кримінальних правопорушень, за результатами якої відкрито кримінальне провадження за фактом зловживання службовими особами банку своїми повноваженнями. Операція щодо зарахування коштів на рахунок, відкритий на ім'я позивача підлягала дослідженню у межах кримінального провадження. Проте у вказаній заяві серед попереднього керівництва, відповідальних осіб, службових осіб не вказано особу ОСОБА_2 .
Отже, уповноважена особа, реалізуючи наділене законом їй право перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, не встановила та не довела обставини щодо нікчемності правочину, а саме операції по пересиланню грошових коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий позивачем згідно договору №5807, що в свою чергу, мало наслідки у вигляді невключення особи до Переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Доводи відповідача про відсутність внесення реальних коштів на рахунок позивача не підтверджені доказами, наданими в матеріалах справи. Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься виписка банку за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 12.05.2014 по 18.09.2014 року, відповідно до якої на поточний рахунок ОСОБА_1 були перераховані в безготівковому порядку кошти у розмірі 12671,64 доларів США з рахунку ОСОБА_2 .
На основі зазначеного суд приходить до висновку щодо бездіяльності уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни щодо не передання інформації стосовно коштів, які обліковуються на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому відповідно до договору банківського рахунку №5807, укладеному ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Старокиївський банк» 02.12.2010 р. до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та не включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вказаним рахунком в публічному акціонерному товаристві «Старокиївський Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Суд окремо звертає увагу, що відповідно Інструкції №492, в редакції, чинній на час вчинення відповідних операцій, визначено, що на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті фізичної особи-резидента зараховуються, зокрема кошти, перераховані з поточного рахунку іншої фізичної особи, якщо це передбачено договором банківського вкладу. Тобто, законом визначено можливість перерахування коштів з поточного рахунку іншої фізичної особи на вкладний (депозитний) рахунок.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Відповідно до п.10.19 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, постанова Правління Національного банку України від 12.11.2003 року N492, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 р. за N 1172/8493, на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті фізичної особи - резидента зараховуються: готівкова валюта внесена/переказана власником рахунку; валюта, перерахована з власного поточного або власного вкладного (депозитного) рахунку в іноземній валюті; валюта від здійснення уповноваженим банком за дорученням власника рахунку операцій з обміну валюти відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою та умов договору банківського вкладу; кошти, перераховані з поточного рахунку іншої фізичної особи, якщо це передбачено договором банківського вкладу; нараховані проценти (дохід в іншій формі) за вкладом (депозитом), якщо це передбачено договором.
Відповідно до Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій, затвердженого Правління Національного банку України від 03.12.2003 року № 516 грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що при здійсненні вищезгаданої банківської операції не було порушено приписи нормативно-правових актів НБУ, оскільки позивач міг отримати на свій банківський рахунок переказ з поточного рахунку іншої фізичної особи, оскільки наведене підтверджується умовами договору банківського рахунку.
Конституція гарантує право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Власність є матеріальною основою суспільного розвитку, а питання володіння, користування і розпорядження нею - ключовими у діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування (Рішення Конституційного Суду України від 29 вересня 2009 року № 22-рп/2009 у справі № 1-45/2009 (Офіційний вісник України, 2009 р., № 78, стор. 41, ст. 2651, код акта 48091/2009).
Таким чином, усунення власника від його права користуватися та розпоряджатися його власністю є порушенням відповідно до ч.4, 5 ст. 41 Конституції України, яким право приватної власності є непорушним.
Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Крім того, відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16.12. 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Таким чином, право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції і відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати «майном» у значенні цього положення.
У рішенні «Щокін проти України» від 14.10.2010 року Суд зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. Суд вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.
У свою чергу Суд зазначає, що вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року).
Враховуючи, що під час розгляду цієї справи судом було встановлено, що бездіяльність відповідача може призвести до незаконне втручання держави у мирне володіння позивачем майном, що свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії є таким, що підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. 139 КАС України з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 73,08 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни (01033,м. Київ, вул. Микільського-Ботанічна, 6/8) - задовольнити повністю;
2. Визнати протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни щодо не передання інформації стосовно коштів, які обліковуються на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому відповідно до договору банківського рахунку №5807, укладеному ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Старокиївський банк» 02.12.2010 р. до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та не включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вказаним рахунком в публічному акціонерному товаристві «Старокиївський Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
3. Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіну Любов Олександрівну подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в публічному акціонерному товаристві «Старокиївський Банк» відповідно до договору банківського рахунку №5807 від 02.12.2010 р. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
4. Судові витрати у розмірі 73,08 грн. присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни за рахунок публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» (01033,м. Київ, вул. Микільського-Ботанічна, 6/8).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І.А. Качур