Справа № 521/19588/19
Провадження № 2/496/1060/20
15 вересня 2020 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Буран В.М.,
за участю:
секретаря - Мединської К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали цивільного позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Генеральною угодою б/н від 03.01.2013 року та судові витрати по справі.
Свої вимоги мотивує тим, що 03.01.2013 року до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся відповідач з метою отримання банківських послуг у зв'язку із чим відповідачем було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднано до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 03.01.2013 року ОСОБА_1 було отримано кредит у розмірі 3707,98 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Генеральна угода разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Проте, відповідач протягом тривалого часу ухилявся від виконання умов зазначеного кредитного договору, зокрема не сплачував банку кредитні кошти та інші передбачені договором платежі, у зв'язку з чим станом на 07..11.2019 року у відповідача перед банком виникла заборгованість у розмірі 12193,19 грн., яка до теперішнього часу не погашена, що і стало підставою для звернення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з даним позовом до суду.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20.12.2019 року справу направлено для розгляду по суті до Біляївського районного суду Одеської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа була розподілена на суддю Біляївського районного суду Одеської області Буран В.М.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 01.04.2020 року позов було прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та розгляд справи просить провести без участі представника позивача, не заперечує про заочний розгляд справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся шляхом надіслання ухвал та судових повісток на зареєстроване місце проживання (перебування), яке також зазначене в матеріалах позову, однак конверт повернувся до суду не врученим, що не дало змогу впевнитись у належному сповіщенні відповідача про дату судового засідання, судом також було здійснено виклик відповідача до суду, шляхом створення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті Судової влади. В установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строки не подав до суду відзив на позовну заяву.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з тим, що відповідач повідомлена належним чином про час та місце слухання справи, відповідач не з'явилась в судове засідання без повідомлення причин, відповідач не подала відзив та враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд вважає за необхідне ухвалити рішення про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.
В судовому засіданні встановлено, що до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся відповідач з метою отримання банківських послуг у зв'язку із чим відповідачем було підписано Генеральну угоду № б/н від 03.01.2013 року.
Як вбачається з зазначеної Генеральної угоди, підписаної відповідачем, сторони погодили істотні умови договору, а саме - суму кредиту, розмір процентів за користування кредитом (1,5% на місяць (18 % на рік), строк кредитування, відповідальність за порушення зобов'язань, порядок погашення заборгованості та інше (а.с. 5 зворот-6). Таким чином, посилання суду першої інстанції на зразкову справу та відсутність підстав вважати, що суттєві умови були узгоджені сторонами в цій справі є помилковими.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору. При цьому відповідач, як сторона кредитного договору зобов'язаний повернути позивачу одержаний кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк. У разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (пені).
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1,2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У встановлений Генеральною угодою термін відповідач свої зобов'язання не виконав - не погасив кредит, що призвело до виникнення перед установою банку заборгованості.
З розрахунку заборгованості, складеного позивачем, вбачається, що станом на 03.01.2013 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 12193,19 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 3134,44 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 3736,71 грн., заборгованості за пенею - 5322,04 грн.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору неустойка поділяється на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
П.2.8. Генеральної угоди передбачено, що у разі порушення Позичальником зобов'язання з погашення кредиту Позичальник сплачує Банку пеню, у розмірі, передбаченому Умовами та правилами за кожен день прострочення.
Однак, посилання представника позивача на Умови та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які виконанні у формі витягу з веб-сайту, як невід'ємні частини спірного договору, суд до уваги як доказ начислення пені не приймає.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та тарифи розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Угоду, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки розмірі стягнення пені не було погоджено між сторонами суд відмовляє у задоволенні позовних вимог частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за пенею у розмірі 5322,04 грн.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у свої сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показаннями свідків.
Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1, ч. 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Власним підписом в Генеральній угоді ОСОБА_1 підтвердив його ознайомлення з сумою кредиту та умовами нарахування йому відсотків за користування кредитом.
Враховуючи викладене суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом у розмірі 6 871,15 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1921 грн.
Керуючись ст. ст. 207, 549, 551, 633, 638, 639, 643, 1050 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 79, 80, 81, 89, 178, 247, 259, 263-265, 273, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Жовтневим РВ УМВС України в Одеській області від 22.07.2001 р.) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місце знаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 , МФО № 305299), заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 871 грн. 15 коп. та судовий збір у розмірі 1921 грн. 00 коп.
В решті позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Біляївського районного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 25.09.2020 року.
Суддя Буран В.М.