Справа № 755/6664/20
"09" жовтня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Виниченко Л.М.,
при секретарі Сіренко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 755/6664/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу,-
Позивач звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом у якому просить стягнути із ОСОБА_2 в порядку регресу завдані збитки у розмірі 3 762,93 грн., судовий збір у розмірі 840,80 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 01.11.2016 року між ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_3 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/491985, відповідно до умов якого ПрАТ «УПСК» взяло на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам.
11 травня 2017 року приблизно о 18 год. 30 хв. по вул. Бережанській, 9, в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_4 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було завдано механічні пошкодження автомобілю «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_2 .
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 22.06.2017 року по справі № 756/7457/17 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до відповідальності.
На підставі страхового акту № ОЦ/177/000/17/1203 від 30.08.2017 року ПрАТ «УПСК» було виплачено страхове відшкодування в розмірі 3 762,93 грн.
Позивач вказує, що з моменту дорожньо-транспортної пригоди і до цього часу відповідачем взагалі не було письмово повідомлено страховика про вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду, що не дало змоги страховику об'єктивно розслідувати обставини ДТП, а відтак відповідачем було порушено умови договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/491985 від 01.11.2016 року та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо не повідомлення ПрАТ «УПСК» про настання страхового випадку.
Позивач зазначає, що 16 березня 2020 року між ПрАТ «УПСК» та ним (ФОП ОСОБА_1 , як новим кредитором) укладено Договір № 13/03/2020 про відступлення права вимоги, відповідно до якого новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за полісом № АК/491985 від 01.11.2016 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22.05.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи в судове засідання (а.с. 36, 37).
Позивач в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.
Натомість, представником позивача ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_5 до суду подано заяву від 06.10.2020 р., у якій просить провести судове засідання без участі позивача та його представника, зазначив, що не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомлено, відзив на позов не подав.
Згідно норми частини 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
З урахуванням зазначеного суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача та відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно положень частини 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дніпровським районним судом м. Києва 09 жовтня 2020 року постановлена ухвала про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Згідно постанови Оболонського районного суду м. Києва від 22.06.2017 року у справі № 756/7457/17, ОСОБА_2 11.05.2017 року о 18 год. 30 хв., керуючи автомобілем марки «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Бережанській, 9 в м. Києві, рухаючись заднім ходом не впевнився в безпечності, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Вказаною постановою суду відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 14).
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як убачається із полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/0491985, станом на 11.05.2017 року цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (а.с. 12).
Відповідно до умов договору, розмір страхового відшкодування за шкоду заподіяну майну становить 100 000,00 грн., франшиза становить 0,00 грн.
Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За нормою пункту 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до страхового акту № ОЦ/177/000/17/1203 від 30.08.2017 року на підставі платіжного доручення № 63 від 31.08.2017 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» здійснило виплату страхового відшкодування на користь власника пошкодженого в дорожньо-транспортній пригоді автомобіля «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 у розмірі 3 762,93 грн. (а.с. 15, 16, 16 зв., 21, 22).
16 березня 2020 року між ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір № 13/03/2020 про відступлення права вимоги (а.с. 5-7 зв.).
Відповідно до п. 2.1 Договору про відступлення права вимоги, у відповідності до умов цього Договору Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої Права вимоги до Боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за укладеними Договорами страхування та сплачує первісному Кредитору за відступлення Права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює Ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.
Згідно Додатку № 1 до Договору № 13/03/2020 про відступлення права вимоги від 16.03.2020 року, до ФОП ОСОБА_1 від ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за полісом № АК/491985 від 01.11.2016 року (а.с. 8-11).
За нормою пункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно положень ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Позивач на обґрунтування позову посилається на положення ст. ст. 33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вказуючи, що відповідач не звертався до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) за кожним страховим випадком суперечило б меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди, а тому стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає виключні випадки, за яких страховик може подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Так, відповідно до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
При цьому підпунктом 33.1.2 пункту 33.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.
Правовими нормами чинного законодавства встановлено обов'язок учасників дорожньо-транспортної пригоди вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, Моторне транспортне страхове бюро України про настання дорожньо-транспортної пригоди.
Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини дорожньо-транспортної пригоди власними силами і запобігти необгрунтованим виплатам.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року № 6-284цс15, від 30 березня 2016 року № 6-186цс16 та постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року справа № 759/19724/15-ц, від 16 травня 2018 року справа № 369/5335/15-ц, від 16 січня 2019 року справа № 208/7291/13-ц, від 13 лютого 2019 року справа № 686/21485/17, від 20 лютого 2019 року справа № 465/36/17.
Згідно встановлених судом обставин, що підтверджуються наданими позивачем доказами на підтвердження заявлених ним вимог, ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» було повідомлено про дорожньо-транспортну пригоду потерпілою особою ОСОБА_4 , який являється власником пошкодженого автомобіля «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_2 , що дозволило страховику переконатися у тому, що подія є страховим випадком, здійснити перевірку обставин ДТП та визначити розмір заподіяної потерпілій особі шкоди, факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами, відповідач, як особа винна в дорожньо-транспортній пригоді, притягнута до адміністративної відповідальності, що не свідчить про здійснення ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» необгрунтованих виплат, а відтак заподіяної страховику шкоди.
Суд приймає до уваги ті обставини, що факт настання страхового випадку ніким, у тому числі позивачем, не оспорюється, ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» його визнало, добровільно сплативши страхове відшкодування.
Отже, сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі повинно базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.
Суду не доведено будь якими належними та допустимими доказами обставин того, що неповідомлення відповідачем страховика ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про настання страхового випадку призвело до необґрунтованих виплат потерпілій особі, що можна було б вважати заподіяною шкодою.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає у зв'язку з його безпідставністю.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Керуючись ст. ст. 512, 514, 979, 988 ЦК України, ст. ст. 3, 33, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 4, 5, 12, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 265, 268, 273, 274-279, 280, 282, 289, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2020 року.
Суддя