Справа № 755/12341/18
"16" жовтня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017100040015717 від 23 листопада 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого директором ТОВ «Іткофф», інваліда ІІІ групи, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину 2013 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
представника потерпілого ОСОБА_10 ,
захисника ОСОБА_11 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
ОСОБА_6 28 вересня 2017 року, приблизно о 13 год 50 хв, керуючи технічно справним автомобілем марки «Nissan Note», н/з НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною вул. Райдужна від парковки супермаркету «Фуршет», в м. Києві, здійснюючи лівий поворот в напрямку вул. Микитенка, допустив порушення вимог п. 10.1, 10.2 правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Яке виразилось у тому, що ОСОБА_6 , керуючи технічно справним транспортним засобом марки «Nissan Note», н/з НОМЕР_1 , з необережності, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, проявив неуважність та необачність, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоду або небезпеку іншим учасникам руху, здійснивши виїзд від автомобільної парковки супермаркету «Фуршет», який розташований по вул. Райдужна, 15 у м. Києві, та рухаючись проїзною частиною вулиці Райдужна у місті Києві, щоб в подальшому виконати лівий поворот, не надав дороги мотоциклу марки «Honda», н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 , який рухався проїзною частиною вулиці Райдужна у місті Києві та мав перевагу в русі. В результаті цього відбулось зіткнення між вказаними транспортними засобами, внаслідок якого водій ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження.
Згідно висновку судової автотехнічої експертизи №12-1/824 від 10 травня 2018 року у водія ОСОБА_6 була технічна можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди шляхом виконання вимог вказаних пунктів. Тобто в даній дорожній ситуації з технічної точки зору, причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідність дій водія автомобіля марки «Nissan Note», н/з НОМЕР_1 , ОСОБА_6 вимогам п. 10.1, 10.2 правил дорожнього руху України.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №546/Е від 12 квітня 2018 року потерпілий ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, які виразилися у закритій травмі грудної клітки - переломів 2, 3, 4, 5, та 6 реберних дуг справа без зміщення уламків.
Порушення вказаних пунктів правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_6 знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме заподіяння водію ОСОБА_9 тілесних ушкодження середньої тяжкості.
Будучи допитаним в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав у повному обсязі та зазначив, що 28 вересня 2017 року, приблизно о 13 год 40 хв він керував автомобілем «Nissan Note», н/з НОМЕР_1 та виїздив зі стоянки магазину «Фуршет», що по вул. Райдужна, 15 у м. Києві, а саме другого виїзду, який знаходиться ближче до житлового масиву «Троєщина», де дозволено поворот ліворуч. Коли він знаходився перед виїздом з парковки, у правій смузі помітив мотоцикл, який рухався у його сторону, однак вирішив, що встигне з ним розминутись, тому продовжив рух автомобілем. Після цього, поглянув праворуч від себе та ліворуч і помітив, що мотоцикл змінив смугу для руху та знаходиться уже в лівій смузі, після чого зупинив транспортний засіб, а згодом відбулось і зіткнення. Жодних активних дій для уникнення зіткнення не здійснював, оскільки для цього не було вже часу, так як зіткнення відбулось, практично зразу ж після зупинки автомобіля. Самого моменту зміни водієм мотоциклу смуг для руху транспортних засобів він не бачив, оскільки це відбулось дуже швидко. Після зіткнення він вийшов з автомобіля для того, щоб надати допомогу потерпілому, після чого чекав на приїзд поліції та швидкої медичної допомоги. Коли приїхали працівники поліції, він пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння, результат якого не виявив стану сп'яніння у нього. В результаті зіткнення в його транспортному засобі відбився бампер, пошкодилось ліве крило та ліва фара. Також зазначив, що його водійський стаж складає більше 15 років. При виїзді зі стоянки фактично відбувся роз'їзд його транспортного засобу з мотоциклом марки «Honda», тому не повинні були виникати жодні перешкоди. Проїзна частина складалась з двох смуг для руху автомобілів в поточному напрямку та двох смуг для руху в зустрічному напрямку, посередині розділена подвійною суцільною смугою. На момент зіткнення він себе почував добре та не мав жодних проблем зі здоров'ям, також була гарна видимість і сонячна погода. Крім того, він підтвердив те, що після дорожньо-транспортної пригоди він спілкувався з потерпілим ОСОБА_9 про відшкодування завданої шкоди, однак вирішив, що її розмір повинні встановити страхові компанії, які і повинні відшкодувати завдану матеріальну шкоду. Цивільний позов не визнав в повному обсязі, у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Сторона захисту, заперучує винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та посилається на те, що частина наявних в матеріалах кримінального провадження доказів є недопустимими доказами, а інша частина доказів - фальсифікованими, а докази, що залишились в кримінальному провадженні не доводять наявність складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України у діях ОСОБА_6 , просила виправдати його.
Не зважаючи на захисну позицію обвинуваченого ОСОБА_6 , його винуватість у вчиненні за вказаних вище обставин злочину підтверджується всією сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а у взаємозв'язку - є достатніми для таких висновків суду.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 зазначив, що 28 вересня 2017 року, приблизно о 13 год 50 хв він рухався мотоциклом «Honda», н/з НОМЕР_2 по вулиці Райдужна в сторону вулиці Кибальчича у місті Києві зі швидкістю, приблизно 50 км/год. Виїхавши на проїзну частину по вулиці Райдужній, він зайняв другу смугу для руху транспортних засобів та нею рухався, аж до моменту зіткнення. 28 вересня 2017 року був ясний день, дорога вільна, дорожню обстановку було чудово видно. Автомобіль марки «Nissan Note» він помітив завчасно, оскільки його водій виїхав на першу смугу для руху транспортних засобів та зупинився на зазначеній смузі. Тому він був впевнений, що водій автомобіля «Nissan Note» чекає коли він проїде та продовжить свій рух. Проте коли він порівнявся з автомобілем ОСОБА_6 , то останній вдарив своїм транспортним засобом його мотоцикл в бокову частину. Під час руху він весь час рухався в другій (лівій) смузі для руху транспортних засобів, не змінюючи її. Після удару він полетів прямо, а мотоцикл відлетів в сторону. Після зіткнення піднятись йому допомогли прохожі, які знаходились неподалік та до приїзду швидкої медичної допомоги посадили його на зупинці, після чого він лише почав розуміти, що відбулось. Після зіткнення мотоцикл мав пошкодження керма, світлових показників поворотів, дзеркал та вилки, а автомобіль «Nissan Note» - бампера. Також зазначив, що після початку руху та до зіткнення автомобіль обвинуваченого проїхав приблизно 2 - 3 м. Після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 намагався надати допомогу, просив не хвилюватись та зазначив, що не помітив як рухався мотоцикл. Після зіткнення він мав зламані ребра, забій стегна і коліна, а також синці. Обвинувачений звертався до нього та пропонував відшкодувати завдану шкоду, але коли він запропонував ОСОБА_6 відшкодувати вартість мотоциклу, то останній перестав спілкуватись. Під час зіткнення у нього зламався меніск у коліні, який турбував його і до того, але не настільки серйозно. Також після дорожньо-транспортної пригоди він був змушений звільнитись з попереднього місця роботи за станом здоров'я, незважаючи на те, що там був дуже вигідний графік роботи. Під час дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено його мотоцикл, відновлювальний ремонт якого становить 67 248 грн 60 к. Також при лікуванні травми він потратив кошти в розмірі 1 357 грн 42 к. Після аварії він зазнав моральних страждань, які виразились у порушенні звичного способу життя, негативного впливу на стан здоров'я та стан його життя, тому просить стягнути моральну шкоду в розмірі 80 000 грн.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що 27 вересня 2017 року, о 13 год 50 хв він переходив на регульованому дорожньому переході вулицю Райдужну у місті Києві. Перед тим, як перейти проїжджу частину дороги він подивився ліворуч, після чого пройшов до середини проїжджої частини і глянув праворуч, де помітив, що біля роздільної смуги зупинився автомобіль, який виїжджав з парковки на проїжджу частину, в цей момент водій мотоцикла, намагаючись уникнути зіткнення переміщався з одного краю смуги для руху транспортних засобів у іншу. Коли він пройшов проїжджу частину та опинився на тротуарі, то почув, що відбулось зіткнення цих транспортних засобів. За кермом автомобіля був обвинувачений, а мотоциклом керував потерпілий. Після зіткнення у автомобіля був пошкоджений передній бампер, а пошкоджень на мотоциклу він не помітив, оскільки він лежав у стороні. Після зіткнення він зателефонував у поліцію, щоб повідомити про дорожньо-транспортну подію. ОСОБА_6 теж знаходився біля потерпілого, з'ясовував як той себе почуває та кудись зателефонував, чи то в швидку, чи то у поліцію. Потерпілому спочатку не була потрібна медична допомога, тому його посадили на лавочку на зупинці і лише згодом була викликана швидка. Вважає, що ОСОБА_6 зупинився перед зіткненням для того, щоб переконатись чи немає у нього перешкод для руху. Також зазначив, що у обвинуваченого не було перешкод для того, щоб помітити рух потерпілого.
Додатково винуватість ОСОБА_6 підтверджується сукупністю доказів наданих стороною обвинувачення та безпосередньо досліджених судом, зокрема:
протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28 вересня 2017 року, з фото таблицею, який проведено за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 15, при виїзді із стоянки ТЦ «Фуршет», з якого зокрема вбачається, що на автомобілі марки «Nissan Note», н/з НОМЕР_1 наявні пошкодження передньої частини, зокрема відвалений передній бампер, який знаходиться на відстані, приблизно 20 м від автомобіля; мотоцикл марки «Honda», н/з НОМЕР_3 отримав пошкодження у вигляді подряпин на передньому вітровому щитку та переднім крилі, розбитий правий показник повороту, пошкоджена ручка дроселя (т. 1 а.с. 178-191, 193-195);
схемою дорожньо-транспортної пригоди, де зображені точні відомості про розташування автомобіля марки «Nissan Note», н/з НОМЕР_1 та мотоциклу марки «Honda», н/з НОМЕР_3 після дорожньо-транспортної пригоди (т. 1 а.с. 192);
Щодо тверджень сторони захисту про визнання недопустимим протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28 вересня 2017 року, з фототаблицею та схемою ДТП, то слід зазначити таке.
Згідно ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Аналіз підстав визнання доказів недопустимими дає змогу виокремити два види.
Перший вид - очевидна недопустимість доказу, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Другий - докази, які суд може визнати недопустимими, це питання є оціночним, суб'єктивним і залишається на розсуд суду, воно вирішується після дослідження доказів у порядку визначеному ч.1 ст. 89 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Частиною 1 статті 86 КПК України передбачено, що доказ вважається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2 ст. 84 КПК України містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); належний суб'єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб'єктами, які згідно з нормами КПК України мають на це право); належна процесуальна форма (встановлений КПК України порядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій).
Отже, допустимість доказів як ознака їх якості визначається нормами кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.
Згідно ч. 7 ст. 237 КПК України при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до абз. 1, 4 п. 1 розд. Х Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 липня 2017 року № 575, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 липня 2017 року за № 937/30805 на місце дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), унаслідок якої спричинено середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або загибель людей, для проведення огляду направляється слідчий підрозділу з розслідування ДТП слідчого управління (відділу) ГУНП, слідчий територіального органу, підрозділу поліції, який спеціалізується на розслідуванні таких кримінальних правопорушень, інспектор-криміналіст, працівники уповноваженого підрозділу Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Проведення огляду місця ДТП, унаслідок якої її учасникам спричинено тілесні ушкодження або загибель людей, доручається слідчому за цією спеціалізацією, який безпосередньо складає протокол та схему до нього.
Як зазначається у п. 5 розд. Х вищевказаної Інструкції при внесенні до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення, пов'язані з порушенням Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, в обов'язковому порядку вказуються відомості про всіх учасників ДТП та характер отриманих ними тілесних ушкоджень.
Згідно рапорту Інспектора УПП у м. Києві ДПП ОСОБА_13 від 28 вересня 2017 року на ім'я начальника Дніпровського УП ГУНП у м. Києві вбачається, що 28 вересня 2017 року о 13 год 53 хв екіпажу «Форт 403» прийшов виклик від «Київ-55» про ДТП з потерпілим за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 15. Потерпілому ОСОБА_9 викликано швидку медичну допомогу бригада №11/11, в результаті чого його госпіталізовано до БСП з попереднім діагнозом ЗТГК. На місце викликано СОГ (т. 1 а.с. 203).
Відповідно до рапорту слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві від 22 листопада 2017 року вбачається, що матеріали дорожньо-транспортної пригоди між автомобілем «Nissan Note», н/з НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_6 та мотоциклом «Honda», н/з НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_9 12 жовтня 2017 року направлені до УПП, для подальшого розгляду, оскільки водій ОСОБА_14 отримав незначні тілесні ушкодження. 07 листопада 2017 року ОСОБА_14 звернувся з письмовою заявою, щоб за вказаним фактом дорожньо-транспортної пригоди внесли відомості до ЄРДР та провели розслідування (т. 1 ст. 186).
Крім того, згідно ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК України керівник органу досудового розслідування уповноважений, зокрема, визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.
Сторона захисту посилається на те, що протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28 вересня 2017 року складений слідчим Дарницького УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_15 , який не визначений керівником органу досудового розслідування, як слідчий, що здійснює досудове розслідування у даному кримінальному провадженні та в супереч вимогам ч. 5 ст. 104 КПК України, зазначений протокол не підписаний усіма учасниками, зокрема ОСОБА_6 , тому просить суд визнати даний доказ недопустимим.
Суд, враховуючи вище зазначені обставини, заважаючи на норми кримінального процесуального законодавства та специфіку проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях проти безпеки руху та експлуатації транспорту, вважає необґрунтованими твердження сторони захисту, щодо недопустимості протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28 вересня 2017 року, з таких підстав.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що 28 вересня 2017 року по вул. Райдужна, 15, при виїзді із стоянки ТЦ «Фуршет» відбулась дорожньо-транспортна пригода. На місце даної пригоди прибув екіпаж «Форт 403» УПП у м. Києві інспектори якого встановили потерпілого від дорожньо-транспортної пригоди, якому завдано тілесних ушкоджень. У зв'язку з даними обставинами на місце дорожньо-транспортної пригоди викликана слідчо-оперативна група. Як вбачається з протоколу дорожньо-транспортної пригоди від 28 вересня 2017 року та схеми дорожньо-транспортної пригоди, у склад слідчо-оперативної групи входили, як слідчі Дніпровського УП ГУНП у м. Києві так і слідчі Дарницького УП ГУНП у м. Києві. Також слід відзначити, що зазначений протокол огляду складений у відповідності до ч. 3 ст. 214 КПК України, а саме до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а тому і до визначення слідчого (групи слідчих), якому (яким) доручено проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні. Тому суд вважає відсутність у групі слідчих осіб, які складали протокол огляду та схему місця дорожньо-транспортної пригоди слідчих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , жодним чином не може свідчити про оформлення їх суб'єктами, які не уповноважені на це нормами КПК України, оскільки дана слідча (розшукова) дія проводилась до внесення відомостей до ЄРДР.
Також не відповідає дійсності твердження сторони захисту про відсутність підпису обвинуваченого у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах кримінального провадження доказах (т. 1 а.с. 178).
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28 вересня 2017 року, отриманий належним суб'єктом збирання доказів, його форма відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства України та процесуальним джерелом його походження є документи, що передбачається ст. 99, 104 КПК України.
Як зазначається у ч. 3 ст. 214 КПК України здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду.
Відповідно до витягу до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017100040015717 23 листопада 2017 року внесені відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди між автомобілем «Nissan Note» під керуванням водія ОСОБА_6 та мотоциклом «Honda» під керуванням водія ОСОБА_9 , яка сталась у вересні 2017 року по вул. Райдужна, 15, у м. Києві (т. 1 а.с. 12).
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що після внесення відомостей до ЄРДР постановою начальника слідчого відділу Дніпровського УП ГУНП у м. Києві 23 листопада 2017 року створена група слідчих у кримінальному провадженні №12017100040015717 та в подальшому продовжено збирання доказів.
Щодо тверджень сторони захисту про відсутності підписів учасників події у фототаблиці до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28 вересня 2017 року, то слід зазначити, що дані обставини не можуть свідчити про недопустимість даного доказу, оскільки на відміну від протоколу огляду і схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, які складались на місті пригоди дана фото таблиця оформлялась за допомогою технічних засобів, що свідчити про оформлення її поза місцем пригоди та при відсутності осіб, які були присутні на місці дорожньо-транспортної пригоди. Слід зазначити, що стороною захисту жодним чином не оспорюється зміст фотознімків наявних у фото таблиці, зокрема щодо розміщення транспортних засобів на місці, чи пошкоджень наявних на них чи інших обставин. Тому дані твердження сторони захисту суд вважає такими, що не впливають на допустимість як доказу додатку до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28 вересня 2017 року - фото таблиці.
Також винуватість ОСОБА_6 підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 546/Е від 12 квітня 2018 року з якого вбачається, що згідно даних медичної документації ОСОБА_9 під час звернення за медичною допомогою 28 вересня 2017 року о 13 год 54 хв у нього мали місце тілесні ушкодження: а) садна задньої поверхні правого ліктьового суглобу, правого колінного суглобу; б) підшкірна гематома правого стегна у верхній третині по зовнішній поверхні; в) закрита травма грудної клітки: переломів 2, 3, 4, 5, 6 реберних дуг справа без зміщення кісткових уламків. Відповідно до п. 4.6 та 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затвердженого наказом МОЗ України №6 від 17 січня 1995 року, вказані тілесні ушкодження у п. а) даних підсумків, за ступенем тяжкості, відносяться до легкого тілесного ушкодження, так як відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк до 6 діб (за критерієм тривалості розладу здоров'я). Відповідно до п. 4.6 та 2.3.3 «Правил», вказане тілесне ушкодження у п. б) даних підсумків, за ступенем тяжкості, відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6 але менше 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров'я). Відповідно до п. 4.6 та 2.2.1/в «Правил» зазначене тілесне ушкодження у п. в) даних підсумків, відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу. Виявлені ушкодження не мають ознак небезпеки для життя. Характер та морфологія виявлених ушкоджень свідчить про те, що вони утворились від травматичної дії тупими предметами, що могло бути при транспортній травмі (травма при зіткненні водія мотоцикла, який рухався з перешкодою), за давністю можуть відповідати вказаному терміну (т. 1 а.с. 221-227);
Щодо тверджень сторони захисту про завідомо неправдивість висновку судово-медичної експертизи №546/Е від 12 квітня 2018 року, то слід зазначити таке.
Як зазначається у п. 1.1 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затвердженого наказом МОЗ України №6 від 17 січня 1995 року ознаки ушкодження середньої тяжкості: а) відсутність небезпеки для судово-медичне визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться згідно з Кримінальним та Кримінально-процесуальним кодексами України і цими Правилами.
Згідно п. 2.2.1 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» ознаки ушкодження середньої тяжкості: а) відсутність небезпеки для життя; б) відсутність наслідків, що викладені в п.2.1.1. цих Правил; в) тривалий розлад здоров'я; г) стійка втрата працездатності менш ніж на третину.
Відповідно до п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», тривалим належить вважати розлад здоров'я строком понад 3 тижні (більш як 21 день).
Згідно п. 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» судово-медичний експерт, оцінюючи строки порушення анатомічної цілості тканини і органів та їх функцій, виходить із звичайної їх тривалості, навіть у тих випадках, коли потерпілий не звертався за медичною допомогою. Якщо тривалість цього порушення, що зазначена в наявних медичних документах, не відповідає характеру тілесного ушкодження і не підтверджується об'єктивними відомостями, судово-медичний експерт відзначає цю обставину і встановлює ступінь тяжкості, виходячи із звичних термінів.
У висновку № 546/Е від 12 квітня 2018 року лікарем судово-медичним експертом Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_17 , яка має стаж 17 років за фахом, однозначно встановлено, що закрита травма грудної клітки: переломів 2, 3, 4, 5, 6 реберних дуг справа без зміщення кісткових уламків, у відповідності до п. 4.6 та 2.2.1/в «Правил» відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.
Згідно п. 4.4 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» при проведенні судово-медичної експертизи експерт повинен використовувати оригінали медичних документів. У виняткових випадках дозволяється використання копій і виписок, за умови відображення в останніх вичерпних відомостей про ушкодження та їх клінічний перебіг. Ці документи мають бути засвідчені підписом лікаря і печаткою лікувального закладу.
Сторона захисту стверджує, що згідно спеціальної медичної літератури, реберна дуга (arcuscostalis) утворюється хрящами 7-10 ребер, у зв'язку із чим опис переломів, що наданий позаштатним лікарем-ренгенологом у «Висновку експерта» №546/Е «визначають ознаки переломів 2, 3, 4, 5, 6 реберних дуг справа» є сумнівним та науково не обґрунтованим, з посиланням на висновок комісійної судово-медичної експертизи №144/К від 06 листопада 2019 року.
Суд вважає твердження надані за результатами вище вказаної експертизи сумнівними, оскільки вона проведена на підставі копій матеріалів справи, що забороняється «Правилами судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» та не містить належного обґрунтування.
Крім цього винуватість ОСОБА_6 підтверджується протоколом проведення слідчого експерименту від 23 квітня 2018 року зі схемою, під час якого потерпілий ОСОБА_9 за участю двох понятих, за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 15, на місцевості зазначив розташування автомобіля «Nissan Note» в правій смузі руху проїзної частини вул. Райдужна, після виїзду з території супермаркету, яке мало місце 28 вересня 2017 року. Також ОСОБА_9 зазначив на місцевості розташування транспортного засобу, яким він керував, а саме мотоциклу «Honda» в момент початку руху автомобіля «Nissan Note», в напрямку лівої смуги руху. Також потерпілим зазначено, що він рухався зі швидкістю, приблизно 60 км/год, проте коли помітив рух автомобіля «Nissan Note», то зменшив швидкість до 50 км/год. (т. 1а.с. 228-231, 232);
висновком судової автотехнічної експертизи № 12-1/824 від 10 травня 2018 року, згідно якого в дорожній ситуації, водій автомобіля «Nissan Note» ОСОБА_6 повинен був керуватись вимогами пунктів: 10.1, 10. 2 правил дорожнього руху України. В даній дорожній ситуації, експертом, з технічної точки зору, в діях водія автомобіля «Nissan Note» ОСОБА_6 , вбачаються невідповідності вимогам пунктів: 10.1, 10.2 правил дорожнього руху України. В даній дорожній ситуації водій мотоциклу «Honda» ОСОБА_9 повинен був керуватись вимогами пункту 12.3 правил дорожнього руху України. В даній дорожній ситуації, експертом, з технічної точки зору, в діях водія мотоциклу «Honda» ОСОБА_9 невідповідностей вимогам пункту 12.3 правил дорожнього руху України не вбачається. З технічної точки зору, причиною даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідності дій водія автомобіля «Nissan Note» ОСОБА_6 вимогам пунктів: 10.1, 10.2 правил дорожнього руху України (т. 1 а.с. 238-245).
протоколом проведення слідчого експерименту від 12 липня 2018 року зі схемою та фототаблицею, під час якого обвинувачений ОСОБА_6 за участю двох понятих, в присутності захисника за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 15, на місцевості зазначив розташування автомобіля «Nissan Note», в момент виявлення ним мотоциклу «Honda», яке мало місце 28 вересня 2017 року. Також ОСОБА_6 зазначив на місцевості розташування мотоциклу «Honda» в момент його виявлення ОСОБА_6 початку руху автомобіля «Nissan Note» в напрямку лівої смуги руху. Крім того зазначив, що в той момент, коли його погляд був спрямований праворуч, мотоцикл перестроївся в ліву смугу руху. Місце перестроювання мотоциклу не зміг вказати, проте зазначив місце, де він помітив вже перестроєний у лівій смузі руху мотоцикл. Також ОСОБА_6 вказав на місцевості де знаходився його транспортний засіб під час зіткнення. Під час експерименту було відтворено рух ОСОБА_6 та рух потерпілого ОСОБА_9 перед зіткненням (т. 2 а.с. 1-6, 7, 8-10);
висновком судової автотехнічної експертизи № 750-А від 03 серпня 2018 року, згідно якого показання водія автомобіля «Nissan Note» ОСОБА_6 щодо обставин механізму розвитку дорожньо-транспортної пригоди, є технічно неспроможними. Комплекс вихідних даних, зазначених в постанові про призначення авто технічної експертизи, який базується на показах водія мотоциклу «Honda» ОСОБА_9 не викликають сумнівів технічного характеру щодо обставин та механізму розвитку цієї дорожньо-транспортної ситуації, експертним шляхом не можуть бути спростовані, тому при подальшому дослідженні буде проводитись відповідно цього комплексу. Для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в постанові про призначення судової експертизи, у даній дорожній обстановці водій автомобіля «Nissan Note» ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до вимог пунктів 10.1, 10.2 правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій автомобіля «Nissan Note» ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігти зіткненню з мотоциклом «Honda», дотримуючись вимо гпунктів 10.1, 10.2 правил дорожнього руху України. Для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в постанові про призначення судової експертизи, у ситуації, яка склалась на дорозі, у діях водія автомобіля «Nissan Note» ОСОБА_6 вбачається невідповідність пунктам 10.1, 10.2 правил дорожнього руху України. Для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в постанові про призначення судової експертизи, у ситуації, яка склалась на дорозі, водій мотоциклу «Honda» ОСОБА_9 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій мотоциклу «Honda» ОСОБА_9 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем «Nissan Note». Для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в постанові про призначення судової експертизи, у ситуації, яка склалась на дорозі, у діях водій мотоциклу «Honda» ОСОБА_9 не вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 правил дорожнього руху України. Для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в постанові про призначення судової експертизи, у ситуації, яка склалась на дорозі, у діях водій мотоциклу «Honda» ОСОБА_9 не вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 правил дорожнього руху України, яка з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв'язку з виникненням події цієї пригоди. Для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в постанові про призначення судової експертизи, у ситуації, яка склалась на дорозі, у діях водія автомобіля «Nissan Note» ОСОБА_6 вбачається невідповідність пунктам 10.1, 10.2 правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв'язку з виникненням події цієї пригоди (т.2 а.с. 11-21);
Також сторона захисту ставить під сумнів та вважає необґрунтованим висновок судової автотехнічної експертизи № 750-А від 03 серпня 2018 року, оскільки у ньому відображені неточні та недостовірні дані швидкості руху мотоциклу «Honda», посилаючись на висновок експерта №081-19 від 13 листопада 2019 року та роз'яснення спеціаліста-автотехніка ДП «Центр експертних досліджень» ОСОБА_18 №20/9-18 від 20 вересня 2018 року.
При цьому, сторона захисту зазначає, що у висновку експерта №081-19 від 13 листопада 2019 року встановлюється, що показання водія «Nissan Note» ОСОБА_6 про обставини взаємного зближення транспортних засобів, можуть вважатись технічно спроможними.
Згідно дослідної частини висновку експерта №12-1/824 від 10 травня 2018 року вбачається, що оскільки в показах водія автомобіля марки «Nissan Note» відсутні в достатній кількості відомості стосовно числових параметрів механізму розвитку дорожньо-транспортної пригоди, а саме розташування безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою його автомобіля та мотоцикла потерпілого, відносно елементів дороги та проїзної частини; відстані, які подолали транспортні засоби до місця зіткнення; швидкості руху мотоцикла, тому перевірити на технічну спроможність показання даної особи не представляється можливим, тому дослідження за показами ОСОБА_6 не проводились.
В показах водія мотоциклу «Honda» ОСОБА_9 протиріч технічного характеру не виявлено, показання послідовні та не суперечать зібраним по справі фактичним даним про механізм розвитку даної дорожньо-транспортної пригоди, тому прийнятті для проведення подальшого дослідження (т. 1 а.с. 242).
В подальшому, після проведення слідчого експерименту від 12 липня 2018 року за участі обвинуваченого ОСОБА_6 повторно призначено автотехнічну експертизу.
Відповідно до дослідної частини висновку експерта №12-1/824 від 10 травня 2018 року вбачається, що провівши порівняльні значення розрахункової відстані, яку подолав автомобіль марки «Nissan Note» з моменту початку руху і до місця зіткнення, яка становить 7,17 … 24,4 м, з відстанню 4,8 м, зазначеною водієм ОСОБА_6 , яку подолав його автомобіль у цей же самий момент, відповідно до його показань, слід прийти до висновку, що у цій дорожньо-транспортній пригоді мотоцикл марки «Honda» або контактував би з бічною (переважно задньою) частиною автомобіля «Nissan Note» або контактування вказаних транспортних засобів взагалі б не відбулось. Тому комплекс вихідних даних, які базуються на показаннях ОСОБА_6 при проведенні слідчого експерименту з його участю, слід вважати технічно неспроможними, у частині швидкостей руху транспортних засобів до зіткнення, їх взаємного розташування, відносно один одного (в повздовжньому та поперечному напрямках) та місця зіткнення на проїзній частині в момент початку руху автомобіля «Nissan Note». Таким чином провести дослідження, вирішити питання для цього варіанту розвитку дорожньо-транспортної ситуації та оцінку дій водія ОСОБА_6 відповідно до вимог правил дорожнього руху України, не представляється можливим, тому що це може призвести до помилкових висновків.
Комплекс вихідних даних, зазначений в постанові про призначення автотехнічної експертизи, який базується на показаннях водія мотоциклу «Honda» ОСОБА_9 не викликають сумнівів технічного характеру відносно обставин та механізмів розвитку цієї дорожньо-транспортної ситуації, експертним шляхом не можуть бути спростовані, тому при подальшому дослідження буде проводитись відповідно до цього комплексу (т. 2 а.с. 18 зворот).
Викладені у дослідницьких частинах висновків обґрунтування однозначно визнають, що твердження ОСОБА_6 , щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, або недостатніми (висновок №12-1/824), або технічно неспроможними (висновок експерта №12/1-824) для проведення автотехнічних досліджень.
Сторона захисту посилаючись на висновок експерта №081-19 від 13 листопада 2019 року стверджує, що мотоцикл на ділянці довжиною 60,7 м міг рухатись зі швидкістю щонайменше 119 км/год. Однак відповідно довідки ПрАТ «Дніпро Мотор Інвест» згідно інформаційних документів Honda ECE39-00 максимальна швидкість мотоцикла «Honda» XR150LEKE (VINLTMKD07U3E5003723) не може перевищувати значення у 102 км/год (т. 2 а.с. 180).
Також слід відзначити, що комплекс вихідних даних, який базується на показаннях потерпілого ОСОБА_9 висновками експертів проведеними під час досудового розслідування визнаний прийнятним для проведення подальших досліджень. Тому суд приходить до висновку, що твердження сторони захисту про невідповідність швидкості мотоциклу «Honda» даним зазначеним в комплексі вихідних даних потерпілого, є припущенням.
Додатково винуватість ОСОБА_6 підтверджується довідкою про стан технічних засобів регулювання дорожнього руху (стосовно розташування дорожніх знаків) по вулиці Райдужні. 15 у м. Києві, згідно загальноміської бази даних дислокації ТЗРДР станом на 8 вересня 2017 року, наданої КП «Центр організації дорожнього руху» (т. 2 а.с. 31);
схемою дорожньої розмітки за адресою: вул. Райдужна, 15, наданої КП ШЕУ Дніпровського району м. Києва (т. 2 а.с. 33).
речовими доказами по даному кримінальному провадженні, а саме: мотоциклом марки «Honda», н/з НОМЕР_3 та автомобілем марки «Nissan Note», н/з НОМЕР_1 , які постановами слідчого від 23 листопада 2017 року визнані речовим доказами у даному кримінальному провадженні (т. 1 а.с. 200, 202).
Щодо тверджень сторони захисту про виключення з числа доказів постанови слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві від 23 листопада 2017 року про визнання і приєднання до матеріалів справи речових доказів, а саме мотоциклу марки «Honda», н/з НОМЕР_3 , оскільки зберігальна розписка ОСОБА_9 від 28 вересня 2017 року спростовує факт отримання слідчим Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_19 зазначеного речового доказу, у передбаченому кримінальним процесуальним законодавством порядку, що позбавляло можливості його вирішувати долю цього речового доказу, то слід зазначити таке.
Згідно ч. 3 ст. 358 КПК України якщо долучений до матеріалів кримінального провадження або наданий суду особою, яка бере участь у кримінальному провадженні, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності, учасники судового провадження мають право просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або призначити відповідну експертизу цього документа.
Слід звернути увагу на те, що постанова слідчого про визнання речовим доказом не є документом, в розумінні ст. 99 КПК України, у зв'язку із чим суд позбавлений можливості при підтвердженні сумнівів у її достовірності, вирішити питання про виключення його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів.
Крім того, варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови і з наведенням мотивів такого рішення.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Згідно постанови про визнання і приєднання до справи речових доказів від 23 листопада 2017 року мотоцикл марки «Honda», н/з НОМЕР_3 , який має у справі значення речового доказу, визнано і приєднано до кримінального провадження №12017100040015717 як речовий доказ та передано на зберігання ОСОБА_14 .
Також у матеріалах кримінального провадження наявна і зберігальна розписка ОСОБА_9 від 28 вересня 2017 року надана слідчому Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_16 , з якої вбачається, що він отримав від слідчого мотоцикл марки «Honda XR-150 LEKE» та зобов'язується його зберігати на автостоянці, що за адресою: м. Київ, вул. Шолом Алейхема, 6 (т. 1 а.с. 201).
Сторона захисту у своєму клопотанні обґрунтовує порушення вимог кримінального процесуального законодавства слідчим при прийняті ним постанови про визнання мотоциклу марки «Honda», н/з НОМЕР_3 речовим доказом, при цьому посилається на ст. 84 КПК України, яка формулює визначення доказів у кримінальному провадженні. Постанова ж про визнання речовим доказом є процесуальне рішенням слідчого, яким він визначає, якими саме ознаками, що передбачені ст. 98 КПК України, наділений матеріальний об'єкт, а також вирішує питання про порядок його зберігання. У зв'язку із зазначеним, суд вважає, що ст. 84 КПК України визначає вимоги, яким повинні відповідати процесуальні дії сторін кримінального провадження під час збирання доказів, способами, визначеними ст. 93 КПК України, кожному із яких має свій порядок. Зважаючи на те, що постанова про визнання речовим доказом є процесуальним рішенням, порядок прийняття якої не внормований вимогами КПК України, тому в даному випадку неможливо стверджувати про порушення слідчим порядку винесення вказаної постанови.
Зберігальна розписка ОСОБА_9 від 28 вересня 2017 року, яку він надав слідчому Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, який приїхав в складі слідчо-оперативної групи на місце дорожньо-транспортної пригоди, жодним чином не може свідчити про не додержання вимог кримінального процесуального законодавства при визнанні слідчим ОСОБА_19 мотоциклу марки «Honda», н/з НОМЕР_3 речовим доказом.
Щодо виключення з числа доказів постанови заступника керівника Київської місцевої прокуратури №4 від 23 листопада 2017 року, то слід зазначити таке.
У своїх запереченнях сторона захисту зазначає, що при ознайомленн із матеріалами кримінального провадження, в порядку ст. 221 КПК України, які надані захиснику слідчим 18 червня 2018 року, у них була відсутня постанова про визнання групи прокурорів від 23 листопада 2017 року. Крім того, у витязі з ЄРДР №1207100040015717 від 23 листопада 2017 року, виготовленому 05 грудня 2017 року, наявному в матеріалах кримінального провадження, не вказано жодного прокурора, який є процесуальним керівником у даному кримінальному провадженні (т. 1 а.с. 184). Також постанова про призначення групи прокурорів була відсутня і в матеріалах досудового розслідування відкритих стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України. Зважаючи на вказані обставини, сторона захисту просить виключити з числа доказів постанову заступника керівника Київської місцевої прокуратури №4 від 23 листопада 2017 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №12017100040015717.
Слід звернути увагу на те, що постанова заступника керівника прокуратури про визнання групи прокурорів не є документом, в розумінні ст. 99 КПК України, у зв'язку із чим суд позбавлений можливості при підтвердженні сумнівів у її достовірності, вирішити питання про виключення його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
Згідно ч. 2 ст. 37 КПК України передбачено, що прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, зазначених ч. 4, 5 ст. 36, ч. 3 ст. 37, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 341 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.
Згідно ч. 3 ст. 110 КПК України рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
Враховуючи вище викладене, можна дійти до висновку, що основним документом, яким надається конкретному прокурору (групі прокурорів) повноваження, передбачені ст. 36 КПК України, у кримінальному провадженні, є постанова про призначення прокурора (групи прокурорів).
При цьому, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за відсутності відповідного процесуального рішення керівника органу прокуратури не наділяє прокурора повноваженнями здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Така правова позиція викладена в постанові колегії суддів Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № 754/7062/15-к.
Відповідно до абз. 2 п. 1 гл. 3 розд. І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України 06 квітня 2016 року № 139, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 травня 2016 року за № 680/28810, унесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням строків, визначених КПК України та цим Положенням, а саме про:призначення слідчого, процесуального керівника, прийняття до провадження - невідкладно.
Згідно абз. 3 п. 3 гл. 3 розд. ІІ вище вказаного Положення, при отриманні кримінального провадження керівником органу досудового розслідування (прокуратури) інформація про призначення слідчого та процесуального керівника, а слідчим - про прийняття до провадження вноситься невідкладно.
Відповідно до п. 1, 2 розд. VII Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, реєстратор є відповідальною особою за своєчасність, повноту та об'єктивність внесених до Реєстру відомостей згідно з чинним законодавством.
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №1207100040015717 від 23 листопада 2017 року, виготовленого 13 серпня 2018 року, серед іншого, в графі «прокурор» зазначається: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 .
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що витяг з ЄРДР не є тим процесуальним рішенням, яке надає повноваження прокурору для здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, а лише відображає прокурора чи групу прокурорів, які визначені постановою керівника прокуратури про призначення групи прокурорів. Відсутність же у витязі з ЄРДР інформації про прокурорів, при цьому не кінцевому, а проміжному, може свідчити лише про несвоєчасне внесення відповідальною особою до Реєстру інформації по кримінальному провадженні.
Щодо тверджень сторони захисту про неконкретність обвинувачення ОСОБА_6 , а саме у зміненому обвинувальному акті від 13 серпня 2019 року дати вчинення злочину, то вони є неспроможними та спростовуються наявними у матеріалах кримінального правопорушення матеріалами, а саме зміненим обвинувальним актом від 13 серпня 2019 року (т. 2 а.с. 109-113). Так у судовому засіданні встановлено, що подія злочину мала місце 28 вересня 2017 року та вказана обставина ніким з учасників судового провадження не оспорювалась. При цьому, в обвинувальному акті від 13 серпня 2018 року при формулюванні обвинувачення помилково зазначено, що дорожньо-транспортна пригода за участю обвинуваченого та потерпілого відбулась 28 вересня 2018 року. У зміненому обвинувальному акті від 13 серпня 2019 року, на його титульному аркуші прокурором викладно формулювання обвинувачення, яке мало місце у обвинувальному акті від 13 серпня 2018 року, відповідно із відображенням помилкової дати вчинення кримінального правопорушення, при цьому в подальшому обґрунтовується, що вказана дата є помилковою та зазначається правильна, якою є 28 вересня 2017 року та в подальшому здійснюється формулювання обвинувачення з посиланням на вірну дату вчинення злочину.
Причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України знайшла своє підтвердження під час судового розгляду даного кримінального провадження. Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України в повній мірі підтвердилась належними та допустимими доказами, які в узгоджуються між собою та є достатніми у своїй сукупності.
Суд вважає, що заперечення ОСОБА_6 своєї вини спростовується дослідженими судом доказами та розцінює його позицію не інакше, як намагання уникнути відповідальності за свої дії.
За таких обставин, суд вважає доведеною вину ОСОБА_6 у тому, що він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 286 КК України.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_6 , відповідно до ст. 66,67 КК України не встановлено.
Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; має постійне місце реєстрації та проживання, де характеризується з посередньої сторони, оскільки в жодних негативних ситуаціях помічений не був, комунікабельний, ввічливий та доброзичливий; раніше не судимий; не працює; одружений, який має на утриманні малолітню дитину 2013 року народження; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що вказаний злочин відноситься до категорії злочинів нетяжких; думку державного обвинувача, потерпілого, а також приймаючи до відома досудову доповідь Дніпровського районного відділу філії державної установи «Центр пробації» у місті Києві та Київській області (відповідно до якої у ОСОБА_6 низький рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та низький рівень небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, тому виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства) та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, у виді арешту.
Крім того, беручи до уваги очевидність порушення обвинуваченим правил безпеки дорожнього руху та їх наслідки, суд вважає за необхідне застосувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
При цьому, суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Частиною 1 ст. 286 КК України (в редакції чинній на момент вчинення злочину) передбачена відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, - у виді штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Відповідно до ст. 12 КК України інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення віднесено до категорії нетяжких злочинів, найсуворіше покарання за яке передбачене у виді обмеження волі до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Положеннями ч. 8 ст. 284 КПК України визначено, що закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Приймаючи до уваги, що з дня вчинення інкримінованого ОСОБА_6 злочину - 28 вересня 2017 року минуло понад три роки, обвинувачений, у разі його згоди, має бути звільнений від кримінальної відповідальності, за відсутності згоди така особа звільняється від покарання.
Під час обговорення питання про застосування положень закону щодо застосування строків давності ОСОБА_6 наполягав на відсутності складу злочину та недоведеності його вини.
Дану позицію суд сприймає, як заперечення проти звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, що тягне прийняття рішення про звільнення його від покарання.
При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, суд встановив таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно із ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
В цивільному позові ОСОБА_9 визначено матеріальну шкоду в розмірі 68 606 грн 02 к., яка складається зі збитку заподіяного його транспортному засобу та становить 67 248 грн 60 к., а також збитки понесені при лікуванні, що становлять 1 357 грн 42 к.
Щодо збитків понесених потерпілим при лікуванні, то вони підтверджуються долученими до цивільного позову квитанціями, якими сплачено вартість медикаментів, а тому в даній частині вимоги цивільного позову є обґрунтованими та підлягають стягненню з обвинуваченого.
Щодо вимог потерпілого в частині стягнення матеріальної шкоди за збиток заподіяний пошкодженням його транспортного засобу, то суд встановив таке.
Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК №0798797, вбачається, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Nissan Note», н/з НОМЕР_1 ОСОБА_6 застрахована у ТДВ СК «Київ Ре» (т. 2 а.с. 43).
З правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц від 04 липня 2018 року, вбачається наступне, а саме:
«68. Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
69. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
70. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
71. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
72. Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
73. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
74. Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність».
Враховуючи правовий висновок Великої палати Верховного суду у справі № 755/18006/15-ц від 04 липня 2018 року та те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 була застрахована у ТДВ СК «Київ Ре», суд вважає за необхідне відмовити потерпілому ОСОБА_9 у задоволенні цивільного позову в частині стягнення зазначеної матеріальної шкоди, оскільки з вказаними вимогами він повинен звернутись до страховика, в якого ОСОБА_6 застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а саме - ТДВ СК «Київ Ре».
Крім того, згідно із ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Як роз'яснено у п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Суд, з'ясувавши, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі ОСОБА_9 оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, дійшов до висновку про законність таких вимог потерпілого.
Моральна шкода полягає у тому, що у зв'язку із завданням шкоди здоров'ю потерпілого джерелом підвищеної небезпеки у ОСОБА_9 почались постійні проблеми із здоров'ям, зокрема, болі в грудях та в правому коліні, що змусило потерпілого вживати обезболюючі препарати. Крім того, на даний момент у ОСОБА_9 відсутні кошти для ремонту мотоциклу, що його змусило перейти на громадський транспорт, що враховуючи його стан здоров'я, має свої незручності. Також відсутність транспортного засобу та проблеми зі здоров'ям, в кінцевому результаті призвели до втрати місця роботи потерпілим. Крім того, суд враховує процесуальну поведінку обвинуваченого, який протягом певного періоду не з'являвся в судові засідання, що призвело до тривалого розгляду кримінального провадження, при цьому потерпілий, маючи складнощі з пересування, з'являвся у кожне судове засідання.
Отже в суму моральної шкоди, в розмірі 80 000 грн 00 к. потерпілий вкладає усі страждання, які йому довелось перенести, зокрема: порушення звичного способу життя, негативний вплив на стан здоров'я потерпілого та стан йо го життя, а також його моральні страждання, пов'язані з дорожньо-транспортною пригодою та тривалим судовим розглядом.
У зв'язку із чим вимоги цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_6 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Процесуальні витрати суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.
Питання щодо речових доказів у кримінальному проваджені, суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді арешту строком на 2 (два) місяці з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності ОСОБА_6 звільнити від основного та додатковогог покарання.
Речові докази у кримінальному провадженні,а саме: автомобіль марки «Nissan Note», н/з НОМЕР_1 - залишити у володінні ОСОБА_6 ; мотоцикл марки «Honda», н/з НОМЕР_3 - залишити у володінні ОСОБА_9 .
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертиз, а саме: в розмірі 1 761 грн 00 к. за проведення судової автотехнічної експертизи № 12-1/824 від 10 травня 2018 року, в розмірі 1 761 грн 00 к. за проведення судової автотехнічної експертизи № 750-А від 09 сепня 2018 року, та в розмірі 1 796 грн 90 к. за проведення судово-медичної експертизи №556/Е від 12 квітня 2018 року, що взагальному розмірі становить в сумі 5 228 грн 90 к.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 1 357 (одну тисячу триста п'ятдесят сім) грн. 42 к. та моральну шкоду в розмірі 80 000 (вісімдесяти тисяч) грн. 00 к.
В задоволенні цивільного позову в іншій частині відмовити.
Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1