Справа № 362/5120/20
Провадження 2/362/2497/20
"02" жовтня 2020 р. суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Кравченко Л.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту,-
ОСОБА_1 звернулась до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до відповідачів про поділ майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , внаслідок чого прсить визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку, площею 398.7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та на Ѕ частину земельної ділянки, площею 0,15 га., К/Н 3221483301:01:009:0027, за адресою: АДРЕСА_1 . Також просить зняти арешт приватного виконавця Телявського А.М., накладений на майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, а саме: на Ѕ частину житлового будинку, площею 398.7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та на Ѕ частину земельної ділянки, площею 0,15 га., К/Н 3221483301:01:009:0027, за адресою: АДРЕСА_1 .
Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали, приходжу до наступних висновків.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України)
Статтею 175 Цивільного процесуального кодексу України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред'явлення позову до суду.
Згідно п. п. 2, 6, 8, 9, 10 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, перебуває в іпотеці. Однак позивачем не зазначено іпотекодержателя вказаного майна, не залучено його до участі у справі.
В позовній заяві має міститись посилання, зокрема, на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог.
У порушення вищезазначених вимог, позивачем нечітко викладено зміст позовних вимог.
Позивач зазначає позовною вимогою - зняття арешту з майна, однак, при цьому не надає доказів на підтвердження його накладення, не вказує осіб, в інтересах яких цей арешт накладено, не залучає їх до участі у справі.
Крім того, позивачем не конкретизовано позовної вимоги в цій частині, зокрема реєстраційних номерів обтяження, дати їх вчинення тощо.
При цьому, позивачем не надано витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно за об'єктом, зі змісту якого можливо встановити відомості щодо власників майна, наявні обтяження, тощо.
Також, звертаючись з вимогою про зняття арешту з майна, позивачем не зазначено правового обґрунтування зазначеної вимоги; надаючи відомості про перебування нерухомого майна, що є предметом вказаного позову - в іпотеці, позивачем не зазначається жодної позовної вимоги щодо оспорення іпотечного договору, який, можливо, і є підставою накладення оспорюваного позивачем арешту майна.
Позивачу слід звернути увагу на наступні положення Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до положень ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» і роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 4 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» (з наступними змінами) особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.
Відтак, позивачу необхідно визначитись зі способом захисту своїх прав, зазначивши та уточнивши позовні вимоги а також визначитись з колом учасників у даній справі, до яких пред'явлений позов, та на права і обов'язки яких може вплинути рішення у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, суд приходить до висновку, про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху та надати строк позивачу для усунення зазначених в ухвалі недоліків, оскільки позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.175,176,177,185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту - залишити без руху та надати строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.
Роз'яснити, що у разі не усунення недоліків у встановлений в ухвалі строк, заява буде вважатись неподаною та повертається заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.М.Кравченко