Справа № 352/1541/20
Провадження № 1-кп/352/249/20
16 жовтня 2020 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020090250000217 від 06.05.2020 по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рига, Латвія, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, згідно ст.89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України (далі КК України), -
Судом визнано доведеним, що 05.05.2020 приблизно о 22 год. 00 хв., водій ОСОБА_5 , не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що знижує реакцію та унеможливлює належним чином оцінити дорожню обстановку, в умовах недостатньої видимості через темну пору доби і опади у вигляді дощу, керував автомобілем марки Peugeot 207, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у салоні якого перевозив пасажирів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та рухався ділянкою автодороги Н-10 «Стрий-Чернівці-Мамалига», що проходить об'їзною дорогою між с. Угринів та с. Драгомирчани Тисменицького району Івано-Франківської області у напрямку с. Драгомирчани.
Проїжджаючи 98-й кілометр ділянки автодороги Н-10 «Стрий-Чернівці-Мамалига», ОСОБА_5 , не маючи перешкод технічного характеру, не врахував дорожню обстановку у вигляді закруглення дороги вліво та не обрав безпечну швидкість руху керованого ним автомобіля марки Peugeot 207, реєстраційний номер НОМЕР_1 , щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, на вказаному закругленні дороги вліво, не впорався з керуванням, втратив курсову стійкість транспортного засобу, що призвело до зміни його напрямку руху, заносу, некерованості, виїхав за межі проїжджої частини дороги та на ліве узбіччя вказаної автодороги, з'їхавши в лівий кювет, де здійснив наїзд на дерев'яні насадження.
При цьому водій ОСОБА_5 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:
п. 2.1. відповідно до якого водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:
а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
п. 2.9., відповідно до якого водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння;
п. 12.1. згідно з яким, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
п. 12.2. де вказано, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.
У результаті порушення водієм ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми органів черевної порожнини та заочеревинного простору з розривом селезінки, крововиливом в черевну порожнину(до 600 мл крові зі згустками) та гематомою в лівому заочеревинному просторі, що викликало необхідність проведення операції (спленектомії, дренування черевної порожнини), яка відповідно до висновку судово-медичної експертизи відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що є небезпечні для життя в момент спричинення; закритої тупої травми грудної клітки її органів та грудного відділу хребта з переломами 4,5 ребер зліва, забоєм легень, переломом тіла 12 грудного хребця та поперечних відростків 7,8 грудних хребців зліва, яка ускладнилася лівобічним гемотораксом (по дренажу виділилось до 100 мл гемолізованої крові із згустками), що викликало необхідність проведення операції (Дренування лівої плевральної порожнини по Бюлау), яка відповідно до висновку судово-медичної експертизи відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, які викликали тривалий розлад здоров'я, і не є небезпечними в момент спричинення.
Таким чином, ОСОБА_5 порушив правила безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав. Пояснив, що керуючи автомобілем марки Peugeot 207, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на ділянці автодороги Н-10 «Стрий-Чернівці-Мамалига», не маючи перешкод технічного характеру, не врахував дорожню обстановку та не обрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням та виїхав за межі проїжджої частини дороги, з'їхавши в кювет, де здійснив наїзд на дерев'яні насадження. В наслідок даних дій ОСОБА_7 , який на той час перебував в автомобілі, отримав тілесні ушкодження. У вчиненому щиро кається.
Потерпілий в судове засідання не з'явився, подав суду заяву в якій просив судовий розгляд здійснювати за його відсутності. Вказав, що претензій до обвинуваченого не має, шкода йому відшкодована в повному обсязі, просив призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Покази обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.
Заслухавши думку учасників судового провадження, роз'яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.
При цьому, суд вважає, що дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковано за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Відтак вина ОСОБА_5 у скоєному доведена у повному обсязі.
При призначенні покарання суд дотримується вимог кримінального закону, зокрема ст.65 КК України, та принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до яких слід враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Водночас, згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення є необережним тяжким злочином, ОСОБА_5 згідно ст.89 КК України раніше не судимий, по місцю проживання характеризується позитивно, відповідно до довідок за №3437 від 08.05.2020 року і за №952 від 07.05.2020 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують покарання відповідно до ст.66 КК України є щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Щодо додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами, суд приходить до наступного.
Так, обвинувачений та прокурор в судовому засіданні підтвердили ту обставину, що ОСОБА_5 проходив навчання в автошколі, однак посвідчення водія не отримував.
Згідно п.21 постанови Пленуму Верховного суду України №14від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно. Позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку. Однак призначення цього покарання особі, яка взагалі не мала права керувати транспортними засобами, є неможливим.
У зв'язку з цим, для застосування додаткового покарання, передбаченого санкцією частини 2 статті 286 КК України, а саме позбавлення права керувати транспортними засобами, відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , підстав немає.
З огляду на зазначене, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, як у загально-соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, відсутність претензій матеріального та морального характеру з боку потерпілого, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання в межах санкції, передбаченої ч.2 ст.286 КК України, покарання у виді позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Разом з тим, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого зокрема, те, що обвинувачений згідно ст.89 КК України раніше не судимий, щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, суд приходить до висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, а тому його слід звільнити від відбування основного покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Крім того у відповідності до ст. ст. 122, 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експерта для проведення експертизи у даній справі.
Запобіжний захід обвинуваченому на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.
Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 368-371, 373-376, 381-382 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю у 2 (два) роки.
На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 :
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Іспитовий строк рахувати з моменту проголошення вироку.
Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07.05.2020 року скасувати.
Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме:
автомобіль марки Peugeot 207, реєстраційний номер НОМЕР_1 , - повернути довіреним особам власника: ОСОБА_5 та ОСОБА_8 .
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 1 144 (одну тисячу сто сорок чотири) грн. 15 коп. витрат на проведення інженерно-транспортної експертизи.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана виключно з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1