Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2430/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Компанія з управління активами "Фінекс Капітал", що діє від власного імені в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест", м. Харків
про стягнення 207111,74 грн.
за участю представників:
позивача - Стриж Л.А.
відповідача - Поліщук О.Л.
Товариство з обмеженою відповідальністю" Компанія з управління активами "Фінекс Капітал", що діє від власного імені в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами за користу вання кредитними коштами згідно умов Кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 року за період з 25.05.2020 року по 24.06.2020 року в сумі 204513,41 грн., суми пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами згідно умов Кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 року за період з 01.07.2020 року по 27.07.2020 року в сумі 2078,66 грн., 3 % річних від суми прострочених процен тів за користування кредитом згідно умов Кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 року за період з 01.07.2020 року по 27.07.2020 року в сумі 519,67 грн. Також, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі Договору про відступлення права вимоги № ВПВ-26/06/20-Ст від 26.06.2020 до позивача від Акціонерного товариства "Радабанк" перейшло право вимоги стягнення з відповідача суми боргу та нарахованих процентів за вищевказаним кредитним договором, який виник у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" зобов'язань по поверненню отриманого кредиту. Також, позивач просить покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.08.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 03.09.2020 о 11:00.
03 вересня 2020 року судом розгляд справи було відкладено на 01.10.2020 о 11:30.
29 вересня 2020 року, позивач через канцелярію суду 29.09.2020 за вх.№ 22556 надав заяву про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, пов'язану з розглядом справи № 922/2340/20. Згідно даної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу, пов'язану з розглядом справи № 922/2430/20, згідно Угоди про надання правової допомоги № 2812 від 28.12.2019 у розмірі 23500,00 грн.
01 жовтня 2020 року, позивач через канцелярію суду за вх.№ 22816 надав письмові пояснення, які судом долучені до матеріалів справи.
01 жовтня 2020 року судом розгляд справи було відкладено на 05.10.2020 о 16:15.
Відповідач, через канцелярію суду 05.10.2020 за вх.№ 23001, надав відзив на позовну заяву, згідно якого вказував, що сума відсотків за користування кредитними коштами, яку відповідач мав би сплатити банку за період з 25 травня 2020 року по 26 червня 2020 року становить 155148,1 грн., а не 204513,41 грн., які вимагає позивач. При цьому відповідач зазначав, що 25 червня 2020 року об 11:11:01 на електронну поштову скриньку відповідача надійшло повідомлення з електронної поштової адреси провідного економіста з кредитування юридичних осіб Харківської дирекції АТ “АБ “РАДАБАНК” Ганни Малежик про погашення % по кредиту в строк до 30.06.2020 р. із розрахунком суми відсотків по договору 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 р. Сума щомісячного платежу зі сплати відсотків, яку мав би сплатити відповідач у строк до 30.06.2020 р. була визначена банком відповідно до умов договору у розмірі 155148,10 грн. Після отримання повідомлення від банку АТ “АБ “РАДАБАНК” про відступлення права вимоги на користь позивача, відповідач платіжним дорученням № 593 від 25 вересня 2020 року сплатив 155148,1 грн. на банківський рахунок позивача № НОМЕР_1 в АТ “АБ “РАДАБАНК” (м. Дніпро).
05 жовтня 2020 року судом розгляд справи було відкладено на 09.10.2020 о 12:15.
09 жовтня 2020 року, позивач через канцелярію суду за вх.№ 23528 надав додаткові письмові пояснення, в яких вказував, що заборгованість відповідача за нарахованими, але несплаченими процентами погашена відповідачем добровільно після відкриття провадження у справі, але до винесення рішення. Решта заборгованості, стягнення якої просить позивач у позовній заяві (пеня, 3% річних та інфляційні втрати), відповідачем не погашені, у зв'язку з чим позивач заявляє про підтримання позовних вимог в цій частині та також просить, керуючись ч.3 ст. 130 ГПК України, покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати в повному обсязі.
09 жовтня 2020 року, відповідач через канцелярію суду за вх.№ 23529 надав письмові пояснення, згідно яких просив суд:
- закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 155148,11 грн. заборгованості за процентами за користування кредитними коштами згідно умов кредитного договору № 23019/ЮРК/0 від 06.12.2019 р. за період з 25.05.2020 р. по 24.06.2020 р.; в частині стягнення 1373,44 грн. пені; в частині стягнення 343,44 грн. - 3% річних від суми прострочених відсотків за користування в період з 01.05.2020 р. по 27.07.2020 р.;
- відмовити позивачу у задоволені позовних вимог в частині стягнення 49365,30 грн. відсотків за користування кредитом в період з 25 травня 2020 року по 24 червня 2020 року; в частині стягнення 705,22 грн. пені; в частині стягнення 176,31 грн. 3% річних.
- зменшити суму відшкодування судових витрат позивача на оплату послуг адвоката до 3000 грн.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
06 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД “БУДІНВЕСТ" (Позичальник) та Акціонерним товариством “Акціонерний банк “Радабанк” (Первісний кредитор) було укладено кредитний договір № 23019/ЮКР/0 (далі - Кредитний договір), згідно п. 1.1 якого "Первісний кредитор", за наявності вільних грошових коштів, зобов'язується на умовах цього договору надати Позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 8 400 000, 00 грн., зі зменшенням ліміту кредитування згідно з п.1.2 цього Кредитного договору, зі сплатою процентів у розмірі 22% річних в порядку, визначеному даним Договором”.
Згідно з п. 3.1 Кредитного договору “видача кредиту здійснюється шляхом перерахування всієї суми кредиту або його окремої частини на поточний рахунок Позичальника чи шляхом перерахування суми кредиту за реквізитами вказаними в Заяві Позичальника про видачу кредитних коштів з врахуванням вимог п.1.1. та п.1.2. цього договору”.
З матеріалів справи вбачається, що Первісний кредитор виконав зобов'язання з надання кредиту, перерахувавши на належний Відповідачу поточний рахунок грошові кошти в сумі 8 326 130, 12 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 38949 від 06.12.2019 р. (платіжний документ, яким було ініційовано переказ грошових коштів з рахунку Первісного кредитора на поточний рахунок відповідача).
Відповідно до п.12.3 Кредитного договору, кредитор має право у будь-який час відступити свої права та обов'язки за цим договором третій особі, при цьому підписанням цього договору Позичальник надає згоду на таке відступлення та додаткове погодження угоди про відступлення Позичальником не потрібне.
26 червня 2020 року між Акціонерним товариством “Радабанк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “ФІНЕКС-КАПІТАЛ”, що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду “СТАКСЕЛЬ” (далі - ТОВ “КУА “ФІНЕКС-КАПІТАЛ”) було укладено договір про відступлення права вимоги № ВПВ-26/06/20-Ст.
Згідно з п.1.1 договору про відступлення права вимоги № ВПВ-26/06/20-Ст від 26.06.2020 р., первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор - ТОВ “КУА “ФІНЕКС-КАПІТАЛ” зобов'язаний сплатити на користь Первісного кредитора ціну договору та прийняти в повному обсязі належні Первісному кредитору права вимоги до Боржника, Іпотекодавця та Поручителя за кредитним договором № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 р., укладеним між Первісним кредитором та ТОВ "ЗАВОД “БУДІНВЕСТ" та Договорами забезпечення, включаючи права вимоги до правонаступників Боржника, Іпотекодавця та Поручителя, їх спадкоємців, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржника, Іпотекодавця та Поручителя або які зобов'язані виконати їх обов'язки, за Кредитним договором та Договорами забезпечення, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, щодо належного виконання Боржником, Іпотекодавцем та Поручителем зобов'язань за Кредитним договором та Договорами забезпечення, сплати заборгованості та/або процентів та/або комісій та/або пені та/або штрафів та/або неустойки, в тому числі право нарахування яких виникло у Первісного кредитора до укладання цього Договору, передачі предметів забезпечення (іпотеки) в рахунок виконання зобов'язань за Кредитним договором та Договорами забезпечення, в тому числі права сторони/учасника в будь-яких судових та виконавчих провадженнях, а також права процесуального правонаступництва по всіх судових справах та провадженнях, що існують або можуть виникнути в майбутньому.
Пунктом 3.1 договору про відступлення права вимоги № ВПВ-26/06/20-Ст від 26.06.2020 р. було визначено, що за відступлення права вимоги, в обсязі встановленому п.1.3 цього договору, Новий кредитор сплачує Первісному кредитору ціну договору (вартості відступлених прав) за домовленістю сторін у розмірі 9238656,49 грн.
26 червня 2020 року позивачем було здійснено повну оплату за договором про відступлення права вимоги № ВПВ-26/06/20-Ст від 26.06.2020 р., що підтверджується платіжним дорученням N1 від 26.06.2020. В той же день, Первісний кредитор за актом приймання-передачі передав позивачу документи, що підтверджують право вимоги до відповідача.
Відповідно до п.1.4. договору про відступлення права вимоги № ВПВ-26/06/20-Ст від 26.06.2020 “за взаємною домовленістю сторони встановили, що відступлення права вимоги за Кредитним договором та Договорами забезпечення, розповсюджується в повному обсязі включаючи: право Нового кредитора нараховувати та вимагати сплати процентів, комісії, неустойки, штрафів, пені за весь час прострочення Боржником та/або Іпотекодавцем та/або Поручителем своїх зобов'язань відповідно до умов Кредитного договору та Договорів забезпечення, за весь час дії Кредитного договору та Договорів забезпечення, в тому числі і до моменту укладання цього Договору”.
Таким чином, з 26 червня 2020 року позивач набув права вимоги погашення заборгованості за Кредитним договором, права нарахування процентів за користування кредитними коштами, права нарахування комісії, неустойки, штрафу та пені за весь час прострочення Відповідачем виконання зобов'язань за Кредитним договором.
Відповідно до умов Кредитного договору 23019/ЮКР/0 від 06 грудня 2019 року, зокрема - пункту 1.1. (абзац 6 та 7), сторони Кредитного договору дійшли згоди щодо підвищення розміру процентів, які підлягають сплаті за користування кредитними коштами, у разі настання випадків невиконання відповідачем його зобов'язань, встановлених п.п. 6.14, 6.15 кредитного договору. Таке підвищення є правом кредитора (позивача), та не потребує будь-якого повідомлення відповідача.
Так, невиконання відповідачем його обов'язків, встановлених п. 6.14 Кредитного договору, яким передбачено обов'язок відповідача забезпечувати щомісячні чисті надходження виручки від реалізації товарів (надання послуг) на поточні рахунки, відкриті в АТ «АБ «Радабанк» у розмірі, не меншому, ніж 100% від загального обсягу чистих надходжень на рахунки позичальника в банках, та обов'язок позичальника надавати щомісячно, впродовж всього строку дії кредитного договору, до 10 числа місяця, наступного за звітним, картки 31 рахунку по всіх банках в електронному вигляді та інші документи за запитом кредитора. Проте, як вказує позивач, вказані обов'язки відповідач за весь строк дії кредитного договору жодного разу не виконав, внаслідок чого, починаючи з 20 банківського дня січня 2020 року, процентна ставка за користування кредитними коштами була збільшена на 2% річних та склала 24 % річних.
Пунктом 6.15 Кредитного договору було встановлено обов'язок позичальника у строк до 31 березня 2020 року оформити документи на право користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 1. Це зобов'язання також не було виконане позичальником (відповідачем), у зв'язку з чим, починаючи з 01 квітня 2020 року (наступного банківського дня) процентна ставка за користування кредитними коштами була збільшена позивачем на 5% річних та склала 29 % річних.
Згідно з п.3.4 Кредитного договору, передбачено нарахування процентів за користування кредитом у валюті кредиту кожного дня, починаючи з дати надання кредиту згідно з методом факт/факт за формулою :
Сума процентів за один календарний день =
Сума заборгованості по кредиту на кінець цього дня* річна процентна ставка /
фактична кількість днів у році* 100%
Відповідно до п. 3.5. Кредитного договору, сплата процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно, в період з 25 числа до останнього банківського дня місяця.
Таким чином, проценти, нараховані за користування кредитом за період з 25.05.2020 року по 24.06.2020 року включно, мали бути сплачені відповідачем в період з 25 по 30 червня2020 року включно.
Як зазначає позивач, вимоги п. 3.5. Кредитного договору останнім виконані не були, внаслідок цього у відповідача виникла прострочена заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 25.05.2020 року по 24.06.2020 року в сумі 204513,41 грн.
Після звернення позивача до суду із відповідним позовом відповідачем були сплачені наступні суми: 25.09.2020 - 155148,10 грн.; 05.10.2020 - 4091006,94 грн.
Пунктом 3.10 Кредитного договору був встановлений певний порядок погашення заборгованості за Кредитним договором.
Таким чином, оскільки сторонами договору було чітко визначено черговість погашення зобов'язань позичальника, незалежно від інформації, вказаної позичальником у графі «призначення платежу» платіжного документа, розподіл сум, що надійшли від позичальника, має здійснюватися відповідно до умов Кредитного договору.
Враховуючи вищевикладене, сплату 25.09.2020 та 05.10.2020 відповідачем відповідних сум, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи відповідачем були сплачені позивачу процентами за користу вання кредитними коштами згідно умов Кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 року за період з 25.05.2020 року по 24.06.2020 року в сумі 204513,41 грн.
За таких обставин провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 204513,41 грн. заборгованості за процентами за користу вання кредитними коштами згідно умов Кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 року за період з 25.05.2020 року по 24.06.2020 року підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Втім, оскільки умовами Кредитного договору (п. 3.10) було передбачено, що нараховані кредитором неустойка та інші платежі погашаються у сьому чергу, після погашення процентів, комісій, кредиту (строкового та простроченого), суд дійшов висновку, що відповідачем не були погашені пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами згідно умов Кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 року за період з 01.07.2020 року по 27.07.2020 року в сумі 2078,66 грн. та 3 % річних від суми прострочених процен тів за користування кредитом згідно умов Кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 року за період з 01.07.2020 року по 27.07.2020 року в сумі 519,67 грн.
Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором (ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами..
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 9.1 Кредитного договору, за порушення строків сплати про центів за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь та на вимогу кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, нарахованої на суму простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Перевіривши правильність нарахування позивачем пені та 3% річних, суд дійшов висновку, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України, є вірними, у зв'язку з чим наявні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами згідно умов Кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 року за період з 01.07.2020 року по 27.07.2020 року в сумі 2078,66 грн. та 3 % річних від суми прострочених процен тів за користування кредитом згідно умов Кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 року за період з 01.07.2020 року по 27.07.2020 року в сумі 519,67 грн.
Згідно з п. 5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Позивачем у справі заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23500,00 грн.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як свідчать матеріали справи, в зв'язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвоката Стриж Лариси Анатоліївни з метою надання останньою правової допомоги пов'язаної зі зверненням до суду з позовом у даній справі.
Зокрема, матеріали справи свідчать про те, що між адвокатом Стриж Ларисою Анатоліївною (адвокат за договором, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2161 від 25.10.2017) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс Капітал" (клієнт за договором) була укладена угода про надання правової допомоги №2812 від 28.12.2019.
Згідно з п.1.1 цієї угоди, в порядку та на умовах, визначених цією Угодою, Клієнт доручає Адвокату, а Адвокат відповідно до чинного в Україні законодавства приймає на себе обов'язки здійснювати представницькі повноваження, захищати права та законні інтереси Клієнта, надавати іншу юридичну допомогу в обсязі і на умовах, встановлених цією Угодою.
Відповідно до п 4.1. Угоди умови, строки, порядок розрахунку, а також розмір винагороди (гонорара), який сплачується Клієнтом на користь Адвоката, сторони оговорюють в Додатку №1 до цієї Угоди, який складається в 2-х примірниках, по одному примірнику для кожної із Сторін, які є ідентичними, мають однакову юридичну силу і кожний із примірників є оригіналом.
28 грудня 2019 року між ТОВ "КУА "ФІНЕКС-КАПІТАЛ" та адвокатом Стриж Ларисою Анатоліївною було укладено Додаткову угоду №1 до Угоди про надання правової допомоги № 2812 від 28.12.2019, де сторонами було погоджено тарифи на послуги, що надаються в порядку та на умовах, визначених Угодою про надання правової допомоги № 2812 від 28 12 2019.
Пунктом 4.1. угоди про надання правової допомоги № 2812 від 28.12.2019 визначено, що умови, строк, порядок розрахунку, а також винагорода (гонорар), який сплачується Клієнтом на користь Адвоката, сторони оговорюють в Додатку № 1 до цієї угоди.
13 серпня 2020 року між вказаними сторонами було укладено та підписано Додаток № 1 до Угоди про надання правової допомоги № 2812 від 28.12.2019, згідно якого сторонами було погоджено, що вартість послуг із супроводження ведення справи № 922/2430/20 в Господарському суді Харківської області становить 30000,00 грн.
25 вересня 2020 року між ТОВ "КУА "ФІНЕКС-КАПІТАЛ" та Адвокатом Стриж Ларисою Анатоліївною було складено та підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт за Угодою про надання правової допомоги № 2812 від 28.12.2019 із зазначенням опису наданих Адвокатом послуг. Загальна вартість за надані послуги склала 23500,00 грн.
При визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в якості надання професійної правничої допомоги адвокатом у розмірі 23500,00 грн. надані наступні документи: акт приймання - передачі виконаних робіт від 25.09.2020 за Угодою про надання правової допомоги №2812 від 28.12.2019 на суму 23500,00 грн. та платіжне доручення №7 від 28.09.2020 на суму 23500,00 грн.
Проте, позивачем не було надано до суду доказів здійснення адвокатом послуги, передбаченої п.1 акту приймання - передачі виконаних робіт, а саме здійснення розрахунку щодо стягнення інфляційних нарахувань. При цьому суд зазначає, що у п. 3 акту було зазначено про складання позовної заяви із розрахунками до нею вартістю 7000,00 грн., а згідно позову сума інфляційних нарахувань позивачем не була заявлена.
За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені належними та допустимими доказами на суму 16500,00 грн., а в сумі заявлених витрат позивача у розмірі 7000,00 грн. (п.1 акту приймання - передачі виконаних робіт в частині здійснення розрахунків) слід відмовити у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.
Відповідно до положень ст.ст. 129, 130 ГПК України, судовий збір у цій справі покладається на відповідача.
При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Закрити провадження у справі в частині стягнення 204513,41 грн. заборгованості за процентами за користу вання кредитними коштами згідно умов Кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 року за період з 25.05.2020 року по 24.06.2020 року.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (61066, м. Харків, вул. Велозаводська, буд. 1, код ЄДРПОУ 14103790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами "Фінекс Капітал" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, корпус 45, офіс 21, код ЄДРПОУ 34333275), що діє від власного імені в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель" (код ЄДРІСІ 233568, поточний рахунок: НОМЕР_2 в АБ "Укргазбанк" (код банка 320478)) пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами згідно умов Кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 року за період з 01.07.2020 року по 27.07.2020 року в сумі 2078,66 грн.; 3 % річних від суми прострочених процен тів за користування кредитом згідно умов Кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 року за період з 01.07.2020 року по 27.07.2020 року в сумі 519,67 грн.; 3106,68 грн. судового збору та 16500,00 грн. витрат на правову допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено "15" жовтня 2020 р.
Суддя А.М. Буракова
справа № 922/2430/20