Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2453/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Кугно Володимира Івановича, с. Сугарівське
до Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій", м. Харків
про стягнення 23380,00 грн. та розірвання договору
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - Франковський Є.В.
Фізична особа-підприємець Кугно Володимир Іванович (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" (відповідач) згідно якої просить суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача 23380 грн. за договором № 08/18 від 17.04.2018 року, з яких: сума основної заборгованості 22681 грн. 96 коп.; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за період з 17.04.2020 по 04.08.2020 складає 584 грн. 50 коп.; інфляційні збитки за період з 17.04.2020 по 04.08.2020 складають 113 грн. 54 коп.;
- розірвати договір № 08/18 від 17.04.2018 року укладений між сторонами.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 08/18 про продаж квитків і надання послуг на автостанціях від 17.04.2018 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.08.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 08.09.2020 о 14:30.
Відповідач, через канцелярію суду 27.08.2020 за вх.№ 19745, надав відзив на позовну заяву, згідно якого просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач посилався на те, що згідно з нормами діючих законів України договір № 08/18 від 17.04.2018 в жодному випадку не може бути достроково розірвано, та вказував, що жодного листа від позивача про дострокове припинення договору він не отримував. Крім того, в обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилався на п. 5.4. договору, яким передбачалося, що на суму виставлених стороною штрафних санкцій зменшуються або збільшуються платежі, передбачені пунктом 4.1. укладеного договору. У разі, якщо суми штрафів перевищують суму платежу, перевізник сплачує суму штрафів на розрахунковий рахунок або в касу ХПАС.
08 вересня 2020 року судом розгляд справи було відкладено на 24.09.2020 о 10:30.
22 вересня 2020 року відповідач надав до суду клопотання про поновлення пропущеного строку та приєднання доказів до матеріалів справи (вх.№ 21950), яке 24.09.2020 судом було задоволено та надані докази долучені до матеріалів справи.
24 вересня 2020 року судом розгляд справи було відкладено на 05.10.2020 о 14:45.
05 жовтня 2020 року судом розгляд справи було відкладено на 09.10.2020 о 11:00.
Представник відповідача у судовому засіданні 09.10.2020 проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволені
Представник позивача в призначене на 09.10.2020 о 11:00 судове засідання не з'явився, через канцелярію суду 09.10.2020 за вх.№ 23524 надав клопотання про перенесення судового засідання у зв'язку з неможливістю його явки в призначене судове засідання через підозру на короновірусну інфекцію.
Розглянувши клопотання позивача про перенесення судового засідання, суд, керуючись ст.ст. 202, 216, 248 ГПК України, вважав за необхідне відмовити в його задоволенні, оскільки судом явка представника позивача у судовому засіданні не була визнана обов'язковою, закінченням строку розгляду справи, та тим, що заявником до клопотання не було надано доказів в підтвердження обставин викладених у клопотанні.
При цьому суд зазначає, що ним було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Також, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
17 квітня 2018 року між ФОП Кугно В.І. (перевізник) та ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій" (ХПАС) було укладено договір № 08/18 про продаж квитків і надання послуг на автостанціях (надалі - договір).
Згідно п. 1.1. договору, предметом договору є надання послуг і виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям автобусів та пасажирів автобусних маршрутів згідно з затвердженими розкладами руху на автостанціях м. Харкова та Харківської області, які входять до складу ПАТ "ХПАС".
ХПАС надає перевізникові послуги, пов'язані з відправленням і прибуттям автобусів та пасажирів тих маршрутів, які згідно з дозволами органу державного управління на автомобільному транспорті закріпленні за перевізником (п. 1.2. договору).
Пунктом 4.1. договору було передбачено, що виручка від реалізації квитків згідно з касовими відомостями без урахування страхового збору розподіляється у співвідношенні: винагорода ХПАС - 10% (в тому числі ПДВ), перевізнику - 90%.
Згідно п. 4.2. договору, виручка від реалізації багажних квитків касами автостанцій розподіляється у співвідношенні: ХПАС - 50% (в тому числі ПДВ), перевізнику - 50%.
У відповідності до п.4.3. договору, розрахунки ХАПС з перевізником проводяться плановими платежами на поточний рахунок перевізника, зазначений у розділі 12, кожні 5 діб, а кінцевий розрахунок не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним по реєстру відомостей реалізації квитків за вирахуванням винагороди ХПАС зазначеної у п. 4.1. та 4.2.
Виконання робіт оформлюється актом виконаних робіт, який підписується сторонами до 10 числа місяця наступного за звітним, і є підставою для розрахунків (п.4.5. договору).
Відповідно до п. 5.1. договору ХПАС і перевізник за невиконання зобов'язань, передбачених цим договором, несуть матеріальну відповідальність у вигляді штрафів.
Розділом 11 договору було передбачено, що термін дії договору встановлюється з 17 квітня 2018 року до 16 березня 2023 року. При отриманні перевізником дозволу або укладенні перевізником договору з замовником перевезень, термін дія якого перевищує термін дії договору, останній автоматично продовжується на передбачений дозволом або договором строк. Договір може бути розірваний достроково чи змінений за погодженням сторін. Сторона, яка є ініціатором розірвання договору письмово попереджає іншу сторону про своє рішення не пізніше ніж за 30 діб.
Згідно позову позивач вказує, що в строк не пізніше 16.03.2020 ХПАС повинно було сплатити на користь позивача 22681,96 грн., що підтверджується відповідним актом звіряння від 30.06.2020. Станом на момент подання позовної заяви відповідач не виконав зазначений обов'язок та не розрахувався за фактично надані послуги. 17.03.2020 позивачем була направлена претензія №17/03 з проханням роз'яснити причини неперерахування відповідачем за період з 11.03.2020 по 16.03.2020 на поточний рахунок позивача планового платежу у сумі 24000,00 грн. та роз'яснити, у який термін буде сплачена відповідна заборгованість. 22.06.2020 позивачем були направлені відповідачу листи №1 від 19.06.2020 з вимогою оплатити існуючу заборгованість у сумі 22681,96 грн. до 26.06.2020 та лист № 19/06 від 19.06.2020 з проханням переглянути вимоги відповідача та зробити перерахунки.
Крім того, позивач зазначає, що він надіслав лист від 11.06.2020 до ХАПС з проханням припинити продаж квитків з 12.06.2020. 22.07.2020 позивач надіслав попередження про дострокове припинення в однобічному порядку договору № 08/18 від 17.04.2018. Відповіді на лист від 22.07.2020 про дострокове припинення в однобічному порядку договору № 08/18 від 17.04.2018 не отримав.
Таким чином, позивач вказує, що невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором порушує його права, у зв'язку з чим він був вимушений звернутись з відповідним позовом до суду для відновлення порушених прав.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно п. 1.8.4. Статуту АТ "Харківське підприємство автобусних станцій", до складу Товариства (без права юридичної особи) входять відокремлені виробничі структурні підрозділи (автостанції, касові та касово-диспетчерські пункти), розташовані в м. Харкові та Харківській області та інші об'єкти, що йому належать.
16.03.2018 року між Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (замовник) та фізичною особою-підприємцем Кугно Володимиром Івановичем (перевізник) укладено договір № 89 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Згідно п. 1.1 вищезазначеного договору замовник надає перевізникові право на перевезення пасажирів на міжміському автобусному маршруті загального користування Сахновщина (АС) - Харків (АС-1) через Красноград, а перевізник зобов'язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах передбачених договором. Відповідно до п. 2.4.7 вищезазначеного договору перевізник зобов'язаний забезпечувати відправлення чи прибуття автобусів приміського (міського) автобусного маршруту загального користування тільки з автостанцій та із зупинок, передбачених паспортом приміського (міжміського) автобусного маршруту. Згідно п. 6.1 вищезазначеного договору строк діє з 17 березня 2018 року до 16 березня 2023 року включно і подовженню не підлягає.
Відповідно до постанови КМУ “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів” від 20.05.2020 № 392 та протоколу Регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 22.05.2020 p. з 23.05.2020 були дозволені регулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у приміському та міжміському внутрішньо обласному сполученні.
З огляду на вказані обставини наказом АТ “ХПАС” від 22.05.2020 року № 38 “Про початок роботи автостанції АТ ХПАС” з 23.05.2020 було відновлено роботу автостанцій АТ ХПАС.
Як вказує відповідач з 23.05.2020 року перевізник - фізична особа-підприємець Кугно Володимир Іванович частково здійснював перевезення з автостанцій, а з 11.06.2020 року взагалі перестав здійснювати перевезення. Дані обставини підтверджуються відомостями касового продажу квитків за травень та червень 2020 року.
Згідно п. 5.1.2.1. договору № 08/18 про продаж квитків і надання послуг на автостанціях перевізник сплачує ХПАС штрафи за неподану автобуса в начальний пункт маршруту (зрив рейсу), початок руху автобуса за маршрутом не з автостанції та за не заїзд транзитного автобуса згідно з затвердженим розкладом руху на автотостанцію без поважних причин - у розмірі 50 грн. за кожний випадок.
У відповідності до п. 5.2. даного договору, підставою для матеріальної відповідальності ХПАС і перевізника є претензії, до яких додаються акти, що оформлюються згідно з матеріалами перевірок посадових осіб, відомостями касового продажу квитків, даними диспетчерських журналів, записами у дорожній документації, завіреними підписами відповідальних осіб. Суми штрафів визначаються на підставі цього договору згідно з претензіями, виставленими не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно п. 5.3. договору у разі незгоди з виставленим ХПАС або перевізником штрафом винна сторона у 10-тиденний термін після надходження претензії в письмовій формі повинна повідомити іншу сторону з обґрунтованістю причин незгоди. При відсутності обґрунтованої письмової відповіді ХПАС стягує з перевізника штрафи або відшкодовує перевізнику штрафи згідно з виставленою претензією.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, в матеріалах справи відсутні докази подання позивачем відповідачу аргументованої письмової відповіді з приводу не подачі автобусів в начальний пункт маршруту та не заїздів на транзитні автостанції.
Згідно п. 5.4. договору, на суму виставлених стороною штрафних санкцій зменшуються або збільшуються платежі, передбачені пунктом 4.1. договору. У разі, якщо суми штрафів перевищують суму платежу, перевізник сплачує суму штрафів на розрахунковий рахунок або в касу ХПАС.
В період з 23.05.2020 року по 31.07.2020 року позивачем були допущені випадки не подачі автобусів в начальний пункт маршруту та не заїздів на транзитні автостанції в кількості 326 разів, на загальну суму 16300,00 грн., що підтверджується актами про невиконання рейсів по датам та часу відправлення (акти від 15.06.2020, 14.07.2020, 13.08.2020) та претензіями до них (№ 11/164 від 15.06.2020, № 11/197 від 14.07.2020, № 11/258 від 13.08.2020), які були направлені позивачу.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, з 01.08.2020 року по 14.09.2020 року позивачем були допущені випадки не подачі автобусів в начальний пункт маршруту та не заїздів на транзитні автостанції на внутрішньо обласних маршрутах в кількості 228 разів, на загальну суму 11400,00 грн., що підтверджується актом про невиконання рейсів по датам та часу відправлення від 15.09.2020 та претензією № 07/289 від 15.09.2020, які були направлені позивачу.
Згідно акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2020 по 14.09.2020, складеного АТ “ХПАС” за договором № 08/18 від 17.04.2018, станом на 15.09.2020 борг ФОП Кугно В.І. перед АТ “ХПАС” складає 5018,04 грн.
При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем відповідачу суми боргу у розмірі 5018,04 грн. Також, в матеріалах справи відсутні докази наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором у розмірі 22681,96 грн.
З огляду на вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджується невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, у зв'язку з чим підстави для розірвання договору та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, пені та інфляційних збитків відсутні.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у справі не підтверджуються матеріалами справи, вони є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір у цій справі покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення буде складено на протязі п'яти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Повне рішення складено "15" жовтня 2020 р.
Суддя А.М. Буракова
справа № 922/2453/20