Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1664/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Кучко А.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно виробниче підприємство "Максус" (02121, м. Київ, вул. Декабристів, буд. 12/37, кв. 301)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєнк" (61052, м. Харків, пров. Сімферопольський, буд. 6)
про стягнення 392826,90 грн.
за участю представників:
позивача - Горева К.С., ордер серія АЕ №1036727 від 21.09.2020 р.;
відповідача - Новосельцев В.І., наказ б/н від 17.09.2020
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно виробниче підприємство "Максус" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєнк" (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 392826,90 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором поставки № 15/06-19 від 26.06.2019 в частині виконання свого зобов'язання зі здійснення постачання товару.
Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складається із суми сплаченого судового збору за подання даного позову до господарського суду.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.06.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
15.07.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 16261) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
29.07.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшов супровідний лист з оригіналами документів, копії яких було подано разом із позовною заявою для огляду.
31.07.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 17563), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.09.2020 подальший розгляд справи № 922/1664/20 вирішено здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.09.2020 о 12:00.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.10.2020 о 12:40.
05.10.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження своїх повноважень (вх. № 22961), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні 05.10.2020 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 392826,90 грн.
Представник відповідача у судове засідання 05.10.2020 з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві, просив суд у задоволенні позову відмовити.
З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 05.10.2020 на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
26.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно виробниче підприємство "Максус" (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рєнк" (відповідач, постачальник) було укладено Договір поста вки № 15/06-19 (далі - Договір, а.с. 19-21), відповідно до умов п. 1.1. якого, постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця продукцію, зазначену в його заявках (товар), і сплатити за нього грошову суму, яка визначається умовами цього Договору.
Номенклатура, кількість та ціна товару визначається в рахунках-фактурах та видаткових накладних складених на виконання цього Договору.
Оплата товару здійснюється покупцем на умовах 100 % передоплати протягом 3 (трьох) ба нківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури постачальником. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
У відповідності до умов пункту 3.1. Договору поставка товару здійснюється самовивіз зі складу постачальника.
Згідно з п. 3.2. Договору строк поставки товару становить 7 календарних днів після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, згідно умов, зазначених в п. 2.3. цього Договору.
Датою поставки є дата, що підтверджує факт передачі товару від постачальника до покупця або перевізнику, зазначена у видатковій накладній (п. 3.3. Договору).
Із наявної у матеріалах справи належним чином засвідченої копії платіжного доручення № 3926 від 26.06.2019 убачається, що 26.06.2019 позивач перерахував на рахунок відповідача суму попередньої оплати у розмірі 392826,90 грн. (а.с. 23).
Позивач в позові зазначає про те, що з урахуванням здійсненої 26.06.2019 попередньої оплати поставка товару відповідачем мала відбутись у строк до 03.07.2019 включно, однак відповідачем зобов'язання з поставки товару не виконано.
На виконання п. 7.1. Договору позивачем на адресу відповідача направлено Вимогу за вих. № 1076 від 10.12.2019 з вимогою протягом 7 днів з дня отримання, повернути грошові кошти сплачені в якості попередньої оплати за товар в розмірі 392826,90 грн, із зазначенням необхідних банківських реквізитів отримувача. Також, цією вимогою повідомлено відповідача про розірвання Договору.
Однак відповідач відповіді не надав та грошові кошти позивачу не повернув.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та інтересів і є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 392826,90 грн. заборгованості.
Відповідач проти позову заперечує. У відзиві на позов зазначає, що умовами п. 3.1 Договору № 15/06-19 передбачено, що поставка товару здійснюється самовивозом зі складу відповідача, що відповідає положенням ч. 5 ст. 267 ГК України, якими встановлено, що у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Зі змісту п. 3.3 Договору № 15/06-19 у взаємозв'язку з п.п. 3.1 і 3.4 Договору № 15/06-19 вбачається, що зобов'язання відповідача з поставки товару вважатиметься виконаним якщо товар буде передано позивачу або уповноваженому ним перевізнику зі складу відповідача і цей факт буде оформлено видатковою накладною. Таким чином, вбачається, що виконання відповідачем свого зобов'язання з передання (поставки) товару позивачу обумовлене одночасним виконанням позивачем зустрічного зобов'язання з приймання товару, яке за умовами Договору N215/06-19 має відбуватися шляхом направлення на склад відповідача транспортного засобу та свого повноважного представника (п.п. 3.1, 3.3., 3.4). Однак, посилаючись, як на правову підставу позову, на не здійснення відповідачем поставки товару, позивач не надає жодного доказу того, що ним було вчинено будь- якісь дії на виконання зустрічного зобов'язання та на наявність випадків відмов відповідача від здійснення поставки. Разом з тим, з листа позивача вих. № 926 від 20.11.2019 вбачається, що насправді саме він не може прийняти товар (тобто виконати зустрічне зобов'язання) у зв'язку з неможливістю здійснити його подальшу поставку своєму замовнику (а.с. 52). Отже, враховуючи те, що позивач не вчинив дій, що встановлені Договором № 15/06-19, до вчинення яких відповідач не міг виконати свого обов'язку, та відмовляється прийняти товар, запропонований відповідачем, вбачається, що він є кредитором, що прострочив. Відсутні правові підстави для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст. 693 ЦК України щодо права позивача на повернення попередньої оплати у зв'язку з порушенням строків поставки, оскільки ч. 2 ст. 613 ЦК України встановлено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Умовами п. 9.1 Договору № 15/06-19 встановлено, що всі зміни і доповнення до договору повинні бути складені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками обох сторін. Отже, ані законом, ані Договором № 15/6-19 не передбачена одностороння відмова позивача від зобов'язання або одностороння зміна його умов.
Станом на дату винесення рішення борг відповідачем позивачу не сплачений.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, з врахуванням змісту Договору, відносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами законодавства, передбаченими для врегулювання договорів поставки.
Відтак, згідно ч. 1 ст. 712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. ст. 662, 663 ЦК, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема, шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (ст. 664 ЦК України).
Умовами договору поставки № 15/06-19 від 26.06.2019 визначено обов'язок постачальника поставити товар на умовах самовивозу зі складу постачальника (пункт 3.1. договору поставки №15/06-19 від 26.06.2019).
Суд констатує, що у Договорі поставки сторонами не узгоджено іншого порядку поставки товару постачальником (відповідачем у справі).
При цьому, слід врахувати Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів Інкотермс-2010. Згідно з Інкотермс-2010 усі терміни для зручності в користуванні, що визначають умови поставки, поділяються на чотири групи: Е, F, C, D. До групи Е входить термін ЕХW-EX WORKS/Франко-завод, що в перекладі означає «самовивіз». Термін «Франко-завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад на складі). Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.
Якщо покупець бажає покласти на продавця додаткові обов'язки, це має бути обумовлено в договорі купівлі-продажу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору та не поставку оплаченого товару. Втім покупець жодних дій щодо отримання (самовивозу) товару не вчинив, доказів протилежного суду не подано.
Встановивши відсутність обов'язку відповідача поставляти оплачений товар, оскільки такий обов'язок постачальником (відповідачем) Договором поставки №15/06-19 від 26.06.2019 не передбачений, відсутні підстави для стягнення з відповідача 392826,90 грн. заборгованості.
Суд не приймає тверджень позивача щодо одностороннього розірвання Договору поставки №15/06-19 від 26.06.2019, про що відповідача було повідомлено Вимогою за вих. № 1076 від 10.12.2019, та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
При цьому, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 ЦК України).
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вказана норма повністю кореспондується з ч. 1 ст. 188 ГК України, відповідно до якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Так, у пункті 9.1 Договору № 15/06-19 встановлено, що всі зміни і доповнення до договору повинні бути складені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками обох сторін.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і дає до 31.12.2019 або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1. Договору).
Якщо за 1 (один) місяць до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік (п. 8.2. Договору).
Тобто, позивач мав реалізувати своє право щодо розірвання Договору у строк не пізніше - 30.11.2019.
Як зазначалося судом вище, 10.12.2019 позивачем було направлено на адресу відповідача Вимогу за вих. № 1076 від 10.12.2019, в якій позивач зазначив про виконання приписів п. 8.2. Договору, за один місяць до закінчення терміну дії Договору заявляє про його розірвання.
Однак вчинення позивачем відповідних дій 10.12.2019 не свідчить, в силу погоджених сторонами умов та порядку, що Договір поставки № 15/06-19 від 26.06.2019 є розірваним.
Так, у матеріалах справи відсутня заява про розірвання Договору, яку надіслано відповідачу у погоджений сторонами в п. 8.2. Договору строк - за один місяць до закінчення терміну дії Договору (31.12.2019), тобто, у строк не пізніше 30.11.2019.
А тому надіслана 10.12.2019 на адресу відповідача Вимога за вих. № 1076 від 10.12.2019 не свідчить про одностороннє розірвання Договору поставки № 15/06-19 від 26.06.2019, оскільки таку надіслано 10.12.2019, із порушенням встановленого п. 8.2. Договором строку. За таких обставин, твердження позивача про те, що Договір поставки № 15/06-19 від 26.06.2019 є розірваними є необґрунтованими.
Суд відзначає, що наявність права та реалізація права не є тотожними поняттями. При цьому, важливою обставиною є факт належного реалізація права, тобто у спосіб та порядку, що передбачені чинним законодавством та сторонами.
Натомість, матеріали справи свідчать, що позивач, маючи право на розірвання договору, таке право у належний спосіб не реалізував і станом на момент ухвалення рішення у цій справі Договір поставки № 15/06-19 від 26.06.2019 не розірваний, тобто є діючим і правовідносини за ним не припинені.
Крім того, у матеріалах справи відсутнє будь-яке судове рішення про розірвання Договору поставки № 15/06-19 від 26.06.2019.
Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позову та звертає увагу останнього на те, що для повернення суми оплаченого, проте неотриманого товару позивачу слід вибрати інший спосіб захисту.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про відмову у задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою судового збору, залишаються за позивачем.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "15" жовтня 2020 р.
Суддя Г.І. Сальнікова