ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.10.2020Справа № 910/11923/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фабрика "Сімі"», Київська обл., м. Васильків
до Фізичної особи-підприємця Гаврилець Юлії Юріївни, м. Київ
про стягнення 3 629,32 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фабрика "Сімі"» (далі - ТзОВ «ВФ "Сімі"»/позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Гаврилець Юлії Юріївни (далі - ФОП Гаврилець Ю.Ю./відповідач) про стягнення 3 629,32 грн заборгованості, у тому числі: 2 928,10 грн - основного боргу, 232,05 грн - пені, 10% річних - 137,02 грн, 39,35 грн - інфляційних втрат та 292,80 грн - штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу № 232/17 від 21.11.2017.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.08.2020 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.
Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
21.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фабрика "Сімі"» (далі - продавець) та Фізичною особою-підприємцем Гаврилець Юлією Юріївною (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу №232/17, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари, асортимент, кількість, ціна, а також інші характеристики яких вказані в рахунках-фактурах, податкових, видаткових накладних.
Згідно п. 1.3. та п. 1.4. договору товари поставляються партіями. Розмір, вартість та асортименти відповідної партії узгоджується сторонами та фіксуються в рахунках-фактурах та накладних. Загальна сума по договору визначається сумою по видатковим накладним, якими оформлюється кожна партія товару отриманого покупцем від продавця на протязі дії цього договору.
У відповідності до п. 3.3. договору оплата покупцем кожної партії товару може проводитися шляхом: передоплати на підставі рахунку-фактури, який дійсний 2 календарних дні; за кожну отриману партію товару згідно з відстрочкою платежу 7 календарних днів по безготівковому рахунку.
Пунктом 4.1. договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати відповідної партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочення.
В п. 4.2. договору сторони погодили, що окрім сплати пені, передбаченої п. 4.1. договору, покупець відшкодовує продавцю 10% річних від суми несвоєчасно сплаченого товару, які визнаються збитками.
Відповідно до п. 4.3. договору, у випадку прострочення терміну оплати, передбаченого п. 3.3. договору строком більше ніж на 70 календарних днів, покупець повинен сплатити продавцю штраф у розмірі 10% від простроченої суми.
Даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення календарного року, але в будь-якому випадку до погашення сторонами своїх зобов'язань, в т.ч. документів. У випадку, якщо сторони у термін не менше, ніж 20 днів до закінчення терміну дії даного договору, не повідомляють один одного про бажання розірвати його, то останній вважається продовженим терміном на кожен наступний календарний рік (п. 6.1. договору).
22.01.2020 та 04.02.2020 згідно з видатковими накладними: №1319, №2186, №2187 та №2188 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 4 803,05 грн.
За твердженням позивача, відповідач в порушення умов договору за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого у ФОП Гаврилець Ю.Ю. виникла заборгованість в сумі 2 928,10 грн.
Отже, внаслідок неналежного виконання ФОП Гаврилець Ю.Ю. зобов'язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар, позивач нараховує пеню в розмірі 232,05 грн, передбачений п. 4.3. договору штраф в сумі 292,80 грн, 10% річних в розмірі 137,02 грн та інфляційні втрати в сумі 39,35 грн за період з 30.01.2020 до 30.07.2020.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №232/17 від 21.11.2017, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 4 803,05 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.
Проте, в порушення умов вказаного договору, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого у ФОП Гаврилець Ю.Ю. виникла заборгованість в сумі 2 928,10 грн, на підтвердження зворотного останнім доказів суду не надано.
Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У відповідності до п. 3.3. договору оплата покупцем кожної партії товару може проводитися шляхом: передоплати на підставі рахунку-фактури, який дійсний 2 календарних дні; за кожну отриману партію товару згідно з відстрочкою платежу 7 календарних днів по безготівковому рахунку.
Як встановлено вище, в порушення умов вказаного договору відповідач оплату за поставлений товар в повному обсязі не здійснив.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що ФОП Гаврилець Ю.Ю. порушено умови договору купівлі-продажу та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 2 928,10 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 232,05 грн - пені, 292,80 грн - штрафу, передбаченого п. 4.3 договору в розмірі 10% від простроченої суми, 137,02 грн - 10% річних, нарахованих згідно п. 4.2. договору та 39,35 грн - інфляційних втрат.
Пунктом 4.1. договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати відповідної партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочення.
Водночас, в п. 4.2 та п. 4.3 договору сторони погодили, що окрім сплати пені, передбаченої п. 4.1. договору, покупець відшкодовує продавцю 10% річних від суми несвоєчасно сплаченого товару, які визнаються збитками. А у випадку прострочення терміну оплати передбаченого п. 3.3. договору строком більше ніж на 70 календарних днів, покупець повинен сплатити продавцю штраф у розмірі 10% від простроченої суми.
Так, згідно ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Разом з тим, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені за період з 30.01.2020 по 30.07.2020 та штрафу (10%) і встановив, що нарахування позивачем обчислено арифметично правильно.
Водночас, здійснивши перевірку розрахунку 10% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що в останньому позивачем допущено арифметичну помилку. За розрахунком суду обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача 10% річних в розмірі 137,02 грн та інфляційні втрати в сумі 35,08 грн.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фабрика "Сімі"» задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гаврилець Юлії Юріївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фабрика "Сімі"» (08600, Київська область, місто Васильків, вулиця Володимирська, будинок 92; ідентифікаційний код 37184114) 2 928 (дві тисячі дев'ятсот двадцять вісім) грн 10 коп. - основного боргу, 232 (двісті тридцять дві) грн 05 коп. - пені, 292 (двісті дев'яносто дві) грн 80 коп. - штрафу, 137 (сто тридцять сім) грн 02 коп. - 10% річних, 35 (тридцять п'ять) грн 08 коп. - інфляційних втрат та 2 099 (дві тисячі дев'яносто дев'ять) грн 53 коп. - судового збору.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.В. Бондарчук