ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.10.2020Справа № 910/10588/20
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Акціонерного товариства "Вест Файненс енд Кредит Банк", м. Київ
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробний комбінат "Робін", м. Київ
2. ОСОБА_1 , м. Київ
3. ОСОБА_2 , м. Київ
4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвест метал", м. Київ
про стягнення 200 000,00 грн, -
21.07.2020 року до Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "Вест Файненс енд Кредит Банк" (позивач) із позовною заявою про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробний комбінат "Робін" (відповідач-1), ОСОБА_1 (відповідач-2), ОСОБА_2 (відповідач-3) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінвест метал" (відповідач-4) суми заборгованості в розмірі 200 000,00 грн, яка виникла за Договором про відкриття кредитної лінії №240-7565/18-КЮ від 10.08.2018, виконання зобов'язань за яким забезпечене згідно Договорів поруки №№ 240-7565/18-ПФ1 від 10.08.2018 року, 240-7565/18-ПФ2 від 10.08.2018 року та 240-7565/18-ПЮ від 01.04.2019 року.
Разом з позовною заявою до суду було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Деревообробний комбінат "Робін" і які будуть виявлені в ході виконавчого провадження в межах ціни позову в розмірі 200 000,00 грн та судового збору 3 000,00 грн.
Ухвалою від 22.07.2020 року у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Вест Файненс енд Кредит Банк" про забезпечення позову було відмовлено повністю.
При цьому, судом встановлено, що відповідачем-2 та відповідачем-3 у даній справі є фізичні особи, що не є підприємцями.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2019 постановлено звернутися до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), за формою, наведеною в додатку №3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ №207 від 02.03.2016 та зобов'язано Відділ обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичних осіб ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ).
05.08.2019 до суду від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області надійшло повідомлення про те, що за вказаними даними ОСОБА_2 зареєстрованим не значиться та підтверджено адресу реєстрації ОСОБА_1 .
Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті. Окрім того, оскільки за наслідками звернення суду до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , останній зареєстрованим не значиться, подальше повідомлення ОСОБА_2 як відповідача-3 про розгляд даної справи ухвалено здійснити через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
З метою повідомлення відповідачів про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала суду від 10.08.2020 року.
Відповідач-1, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105473249398 ухвалу суду від 10.08.2020 про відкриття провадження у справі не отримав, у зв'язку з чим конверт було повернуто до Господарського суду міста Києва.
Відповідач-2, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105473249428 ухвалу суду від 10.08.2020 про відкриття провадження у справі не отримав, у зв'язку з чим конверт було повернуто до Господарського суду міста Києва.
Відповідач-3, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105473249401 ухвалу суду від 10.08.2020 про відкриття провадження у справі не отримав, у зв'язку з чим конверт було повернуто до Господарського суду міста Києва.
Відповідач-4, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105473249410 ухвалу суду від 10.08.2020 про відкриття провадження у справі отримав 18.08.2020 року.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/10588/20 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідач-4 правом на подання відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не скористався.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідачі так і не скористались наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Приймаючи до уваги, що відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подали, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у період з 09.10.2020 року по 13.10.2020 року у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 15.10.2019 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -
10.08.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Вест Файненс енд Кредит Банк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деревообробний комбінат «Робін» (позичальник) укладено Договір про відкриття кредитної лінії №240-7565/18-КЮ (надалі - Кредитний договір), відповідно до пункту 1.1. якого банк, на умовах визначених договором, відкриває позичальнику мультивалютну відновлювальну кредитну лінію та, на умовах визначених цим договором, на підставі додаткових угод до цього договору, шляхом надання окремих траншів, надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується використовувати кредит у відповідності до його цільового призначення, своєчасно та в повному обсязі сплачувати проценти за користування кредитом, виконувати інші умови цього договору та повернути банку кредит у строки, встановлені цим договором.
Ліміт кредитної лінії (граничний розмір заборгованості за кредитом): сума, що еквівалентна 20 000 000,00 грн. (п. 1.2. Кредитного договору).
Розмір процентів за користування кредитом складає: 24% річних за користування частиною кредиту, що надана в гривні; 9% річних за користування частиною кредиту, що надана в доларах США; 8% річних за користування частиною кредиту, що надана в євро. Строк дії кредитної лінії закінчується 10.08.2021 року. (п. 1.3. та п. 1.4. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди №1 від 19.10.2018 року).
Відповідно до пункту 3.1. Кредитного договору, банк надає позичальнику кредит виключно у межах строку дії кредитної лінії, шляхом надання декількох траншів, або одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, але у будь-якому випадку таким чином, щоб у будь-який момент часу, протягом строку дії кредитної лінії, кредит не перевищував ліміту Кредитної лінії.
Як передбачено пунктом 3.2. Кредитного договору, кожний окремий транш надається на підставі окремої додаткової угоди, протягом 2 (двох) робочих днів з дати укладення додаткової угоди або в інший строк, який може бути погоджено та визначено сторонами у додатковій угоді про надання окремого траншу.
04.10.2019 року сторонами укладено Додаткову угоду (про надання траншу) №10 до Кредитного договору, відповідно до п. 1. якої сторони встановили надання позивачем відповідачу-1 траншу в сумі 200 000,00 грн із строком погашення 02.10.2020р.
Банком було надано позичальнику транш (кредит) на суму в розмірі 200 000,00 грн відповідно до меморіального ордеру №4381 від 04.10.2019 на вказану суму.
Окрім того, з метою забезпечення належного виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором між банком та поручителями було укладено наступні договори поруки, а саме:
- Договір поруки №240-7565/18-ПФ1 від 10.08.2018 (надалі - Договір поруки-1), укладений зі ОСОБА_2 (поручитель-1);
- Договір поруки №240-7565/18-ПФ2 від 10.08.2018 (надалі - Договір поруки-2), укладений зі ОСОБА_1 (поручитель-2);
- Договір поруки №240-7565/18-ПЮ від 01.04.2019 (надалі - Договір поруки-3), укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроінвест метал» (поручитель-3).
Відповідно до пункту 2.1. Договорів поруки, поручитель поручається за виконання боржником наступних обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому:
- обов'язок повернути банку наданий за основним договором кредит, загальна сума якого у будь-який момент часу не перевищуватиме ліміт кредитної лінії. Кожен з траншів, шляхом надання яких наданий такий кредит, повинен бути повернутий у валюті, у якій його надано, у останній день строку, що складає 12 (дванадцять) місяців з дати укладення додаткової угоди, на підставі якої цей транш надано, або у останній день будь-якого більшого або меншого строку, якщо такий буде визначений згідно з основним договором, а транші, надані менше ніж за 12 (дванадцять) місяців до дня закінчення строку дії Кредитної лінії, - у день закінчення строку дії Кредитної лінії;
- обов'язок сплачувати банку проценти за користування кредитом, наданим за кредитною лінією, у розмірі: 21% річних за користування частиною кредиту, що надана в гривні, 9% річних за користування частиною кредиту, що надана в доларах США, 8% річних за користування частиною кредиту, що надана в євро, або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни основного договору у строки визначені в основному договорі;
- обов'язок сплачувати банку комісію у розмірі і строки, визначені в основному договорі;
- обов'язок у випадках і строки, передбачених основним договором або законодавством України, достроково повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із основного договору;
- обов'язок сплатити банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні банку невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за основним договором.
Згідно з пунктами 3.1. та 3.2. Договорів поруки боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов'язків, перелічених у статті 2. цього договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник. Передбачена статтею 3.1. цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання будь-якого з обов'язків, зазначених у пункті 2.1. цього договору.
Відповідно до пунктів 5.3. Договорів поруки, вони набувають чинності з моменту їх підписання сторонами та скріплення печаткою банку і діють до повного виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором. Порука припиняється, якщо протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого порукою, банк не пред'явить до поручителя вимоги або позову, а також в інших випадках передбачених чинним законодавством України.
Як зазначає позивач, що знаходить своє відображення в матеріалах справи, через неодноразові порушення відповідачем-1 своїх зобов'язань за Кредитним договором, позивач реалізував своє право вимагати дострокового погашення траншу, внаслідок чого строк повернення траншу кредиту змінився.
Так, відповідно до п. 10.4. Кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повернення заборгованості за Кредитом, сплати процентів за користування ним і виконання всіх інших зобов'язань позичальника за цим договором у строк не пізніше 10 календарних днів з дати направлення позичальнику відповідної письмової вимоги, зокрема, у випадку настання випадку невиконання, передбаченого Кредитним договором.
Відповідно до преамбули Кредитного договору визначенням, випадку невиконання є, серед іншого, повне або часткове прострочення повернення заборгованості за Кредитом та/або повне або часткове прострочення сплати процентів за користування Кредитом та/або комісії за управління Кредитом, якщо таке прострочення складає 10 (десять) і більше календарних днів.
Позивач зазначає, що відповідачем-1 було неодноразово порушено свої зобов'язання за Кредитним договором, зокрема ним не було повернуто в строк до 01.04.2020 попередній транш кредиту за Кредитним договором в сумі 5 000 000,00 грн, який було надано на підставі Додаткової угоди №3 від 01.04.2019 до Кредитного договору, а також несвоєчасно сплачувалися проценти за кредитом.
08.05.2020 року банком було направлено відповідачам вимогу про дострокове повернення заборгованості №2272, в якому вимагав дострокового повернення заборгованості за Кредитним договором в повному обсязі, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов'язань позичальника в строк не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати направлення цього листа (вимоги) в розмірі, що буде існувати на дату фактичної сплати.
Однак, позичальником допущено прострочення з виконання зобов'язань та станом на дату подання позову не погашено зазначену вище заборгованість з повернення траншу кредиту, наданого згідно Додаткової угоди №10 від 04.10.2019 до Кредитного договору в розмірі 200 000,00 грн.
Звертаючись до суду, керуючись Кредитним договором та Договорами поруки, за якими є підстави для відповідальності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінвест метал» як поручителів за простроченим зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Деревообробний комбінат «Робін» як позичальника, позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості в розмірі 200 000,00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Укладений між позивачем та відповідачем-1 договір за своєю правовою природою є кредитним договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Сторони в Кредитному договорі погодили розмір траншу кредиту, строк його повернення та право банку застосувати до позичальника можливість дострокового погашення суми кредиту.
Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Кредитним договором в частині надання траншу кредиту в розмірі 200 000,00 грн, які і існування заборгованості відповідача-1 по поверненню зазначеного траншу кредиту на вказану суму.
Як зазначалось вище, на виконання вимог п. 10.4. Кредитного договору та 2.1. Договорів поруки, банком направлялась на адресу відповідача-1 вимога про повернення суми траншу кредиту, яка залишена відповідачем-1 без відповіді та реагування.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Враховуючи положення ст.ст. 530, 1050 Цивільного кодексу України та приписи Кредитного договору, строк виконання відповідачем-1 грошового зобов'язання по поверненню кредиту, станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду, настав.
Оскільки відповідач-1 отримав відповідні кредитні кошти, однак у встановлений строк їх не повернув та відповіді на направлену банком вимогу не надав, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.
За наявними матеріалами справи судом встановлено, що з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість 200 000,00 грн.
Щодо вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за Кредитним договором, з урахуванням Договорів поруки, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення належного виконання відповідачем-1 зобов'язань за Кредитним договором між банком та поручителями було укладено договори поруки: Договір поруки №240-7565/18-ПФ1 від 10.08.2018, укладений зі ОСОБА_2 ; Договір поруки №240-7565/18-ПФ2 від 10.08.2018, укладений зі ОСОБА_1 ; Договір поруки №240-7565/18-ПЮ від 01.04.2019, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроінвест метал».
У пунктах 2.1. вказаних Договорів поруки сторонами визначено, що поручитель поручається за виконання боржником наступних обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, зокрема, обов'язок у випадках і строки, передбачених основним договором або законодавством України, достроково повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із основного договору.
Згідно з пунктами 3.1. та 3.2. Договорів поруки боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов'язків, перелічених у статті 2. цього договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник. Передбачена статтею 3.1. цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання будь-якого з обов'язків, зазначених у пункті 2.1. цього договору.
Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно із статтею 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з положеннями ч. 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і \від будь-кого з них окремо.
Згідно з п. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники по сплаті заборгованості за Кредитним договором.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачами не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, або на підтвердження сплати існуючої перед позивачем заборгованості.
Зважаючи на встановлені факти, та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідачі в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростували, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню повністю та стягненню солідарно з відповідачів суми заборгованості в розмірі 200 000,00 грн.
З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору в розмірі 3 000,00 грн, покладаються на відповідачів в повному обсязі.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Деревообробний комбінат «Робін» (ідентифікаційний код 39627921, адреса: 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 36), ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінвест метал» (ідентифікаційний код 35264020, адреса: 01103, вул. Мечникова, буд. 14/1) на користь Акціонерного товариства «Вест Файненс енд Кредит Банк»» (ідентифікаційний код 34575675, адреса: 01054, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 4, літера А, А1) суму заборгованості в розмірі 200 000,00 грн (двісті тисяч гривень 00 копійок).
3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Деревообробний комбінат «Робін» (ідентифікаційний код 39627921, адреса: 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 36), ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінвест метал» (ідентифікаційний код 35264020, адреса: 01103, вул. Мечникова, буд. 14/1) на користь Акціонерного товариства «Вест Файненс енд Кредит Банк»» (ідентифікаційний код 34575675, адреса: 01054, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 4, літера А, А1) суму судових витрат в розмірі 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.М. Морозов