ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.10.2020Справа № 910/11728/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», Донецька обл., м. Авдіївка
до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ
про стягнення 5 623,86 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» (далі - ПрАТ «АКХЗ»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»/відповідач) про стягнення 5 623,86 грн збитків, завданих внаслідок втрати вантажу під час перевезення.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.08.2020 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.
Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.11.2017 між Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (далі - покупець) та Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат "Азовсталь"» (далі - постачальник) укладено договір поставки №0103/11606.
Відповідно до п.1 специфікації №225 від 01.11.2017 до вказаного договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити такі ресурси: вугілля концентрат марка ГЖО (0-50).
Відповідно до рахунку-фактури №93144316 від 03.03.2020 до договору №0103/11606 вантажовідправником вказано: ПрАТ «Металургійний завод "Азовсталь"», а пунктом відправлення: Чорноморськ-Порт-експорт.
Так, ДП «Морський торговельний порт "Чорноморськ"» зі станції «Чорноморськ-Порт-експорт» Одеської залізниці завантажено вугілля кам'яне та передано вантаж для перевезення АТ «Українська залізниця» за залізничною накладною №40032864 від 03.03.2020, зокрема у вагон №61984472 масою вантажу 69 200 кг та у вагон №60725918 масою вантажу 68 350 кг.
Одержувачем вантажу виступало ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод».
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України та пункту 2.1. Правил оформлення перевізних документів, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Отже, згідно накладної №40032864 від 03.03.2020 АТ «Укрзалізниця» прийняла вантаж у ДП «Морський торговельний порт "Чорноморськ"» на станції «Чорноморськ-Порт-експорт» Одеської залізниці і зобов'язалась доставити його на станцію «Авдіївка» Донецької залізниці для ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод».
Під час перевезення, на станції «Авдіївка» Донецької залізниці 09.03.2020 складено комерційні акти №482803/39 та №482803/40.
Відповідно до комерційного акту №482803/39 від 09.03.2020 на підставі актів загальної форми №271 від 08.03.2020 станції «Авдіївка» було проведено зважування вантажу у вагоні №61984472 на справних 100-тонних електронних вагах вантажоодержувача №0380, приписаних до станції «Авдіївка» Донецької залізниці і повірених 25.10.2019. Згідно документу значиться вага: нетто 69 200 кг, тара 23 700 кг. При зважуванні виявилося: брутто 90 850 кг, тара 23 700 кг, нетто 67 150 кг, що менше ваги, зазначеної в накладній на 2 050 кг. Вантаж прибув в справному вагоні, люка щільно закриті, течі вантажу немає. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 200 мм, хвилеподібна, маркована вапном. Праворуч ходу поїзда над 1-2 люками є виїмка 2,0м х 1,0м х 1,0м маркування порушено. Зважування вантажу проводили: ДС ОСОБА_1 , агент комерційний ОСОБА_2 , прийомоздавальник ПрАТ «АКХЗ» ОСОБА_3 та слідчий. При повторному зважуванні в присутності вищевказаних осіб недостача вантажу підтвердилась. Завідувача вантажним двором немає по штату.
Згідно комерційного акту №482803/40 від 09.03.2020 на підставі актів загальної форми №45592 від 06.03.2020 станції «Покровськ», №271 від 08.03.2020 станції «Авдіївка» було проведено зважування вантажу у вагоні №60725918 на справних 100-тонних електронних вагах вантажоодержувача №0380, приписаних до станції «Авдіївка» Донецької залізниці і повірених 25.10.2019. Згідно документу значиться вага: нетто 68 350 кг, тара 21 800 кг. При зважуванні виявилося: брутто 89 250 кг, тара 21 800 кг, нетто 67 450 кг, що менше ваги, зазначеної в накладній на 900 кг. Вантаж прибув в справному вагоні, люка щільно закриті, течі вантажу немає. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 200 мм, хвилеподібна, маркована вапном. Ліворуч ходу поїзда над 7 люком є виїмка 1,5м х 1,0м х0,5м маркування порушено. Зважування вантажу проводили: ДС ОСОБА_1 , агент комерційний ОСОБА_2, прийомоздавальник ПрАТ «АКХЗ» ОСОБА_3 та слідчий. При повторному зважуванні в присутності вищевказаних осіб недостача вантажу підтвердилась. Завідувача вантажним двором немає по штату.
З пояснень позивача вбачається, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення згідно із залізничною накладною №40032864 від 03.03.2020, внаслідок чого зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість недостачі вантажу в загальному розмірі 5 623,86 грн.
За таких обставин, ПрАТ «АКХЗ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ«Українська залізниця» про стягнення 5 623,86 грн вартості недостачі вантажу, внаслідок його незбереження під час перевезення.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Згідно з частиною 2 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 ЦК України обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно зі статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з незалежних від перевізника причин.
Статтею 623 ЦК України зазначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Положення частини 2 статті 623 ЦК України кореспондується зі змістом статті 74 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, якщо кредитор пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди тощо).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно із частиною 5 статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до частини 1 статті 30 Статуту залізниць України завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами.
За змістом статті 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Згідно зі статтею 32 Статуту залізниць України вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера). Відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов. Перелік вантажів, перевезення яких допускається на відкритому рухомому складі, встановлюється Правилами.
Положеннями пунктів 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Слід зазначити, що відповідно до пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Приписами частини 3 статті 917 ЦК України визначено право перевізника відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
Судом встановлено, що вантаж прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, оскільки залізнична накладна №40032864 від 03.03.2020 таких відміток не містить.
Згідно статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений відповідними комерційними актами.
Відповідно до комерційного акту №482803/39 від 09.03.2020, недостача товару у вагоні №61984472 складає 2 050 кг, що з урахуванням норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто для мінерального добрива, яка складає 1% маси, зазначеної в перевізних документах, встановленої пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованого в Мінюсті України 24.11.2000 за № 862/5083, становить 1 360 кг.
Згідно комерційного акту №482803/40 від 09.03.2020, недостача товару у вагоні №60725918 складає 900 кг, що з урахуванням норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто для мінерального добрива, яка складає 1% маси, зазначеної в перевізних документах, встановленої пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованого в Мінюсті України 24.11.2000 за № 862/5083, становить 220 кг.
Отже, залізниця повинна відшкодувати збитки, завдані незбереженням вантажу під час його перевезення.
Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з частиною 2 статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду специфікацію №225 від 02.03.2020 до договору поставки №0103/11606 від 01.11.2017 та рахунок-фактуру № 93144316 від 03.03.2020, відповідно до яких вартість 1 тонни вантажу - концентрат для коксування марки ГЖО (0-50), яке було передано до перевезення за залізничною накладною №40032864 від 03.03.2020 складає 2 977,48 грн без ПДВ та, відповідно, 3 572,98 грн з ПДВ.
У пункті 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 зазначено, що згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України, статтею 314 Господарського кодексу України і статей 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).
Відповідно до частини 2 статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно пункту "г" статті 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.
Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються:
- від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці;
- від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Отже, підсумовуючи наведене вище, сума втраченого вантажу:
- у вагоні №61984472 складає 4 852,10 грн (3 572,98 грн (вартість 1 тони вантажу) * 1 360 кг (1,36 т) (фактична недостача вантажу з урахуванням норми природної втрати 1%);
- у вагоні №60725918 становить 771,76 грн (3 572,98 грн (вартість 1 тони вантажу) * 220 кг (0,22 т) (фактична недостача вантажу з урахуванням норми природної втрати 1%).
Таким чином, під час здійснення відповідачем перевезення за залізничною накладною №40032864 від 03.03.2020 у вагонах №61984472 та №60725918 відбулась втрата вантажу на загальну суму 5 623,86 грн.
При цьому, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що недостача вантажу у вагонах №61984472 та №60725918 сталась не з вини залізниці або з причин, що не залежали від неї.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини втрати частини вантажу та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вугілля, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми збитків є обґрунтованими, доведеними належним чином, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, суд
Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька область, місто Авдіївка, проїзд Індустріальний, будинок 1; ідентифікаційний код 00191075) 5 623 (п'ять тисяч шістсот двадцять три) грн 86 коп. - вартості нестачі вантажу та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. - судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В. В. Бондарчук