Провадження №2-о/235/494/20
Справа №235/6698/20
15 жовтня 2020 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі: головуючого судді Величко О.В.
при секретарі Комаровій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Покровська цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа -Жданівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про встановлення факту смерті,-
ОСОБА_1 звернулась до Красноармійського міськрайонного суду з заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України. В обґрунтування своєї заяви вказала, що вона є донькою ОСОБА_2 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла в м.Донецьку. При зверненні до Жданівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) у проведенні державної реєстрації смерті матері їй було відмовлено з тих підстав, що пред'явлений нею для підтвердження факту смерті документ виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Для отримання свідоцтва про смерть встановленої законом України форми просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Донецьку Донецької області.
Заявник та її представник ОСОБА_3 ,. за змістом поданих заяв просять провести розгляд справи у їх відсутність.
Представник заінтересованої особи, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Суд, з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.
Заявник ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 ) є донькою ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження заявника серії НОМЕР_1 від 12.03.1963 р.
Згідно з паспортом громадянина України на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце її проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з даними паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Макіївка Донецької області, місце її проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2
Відповідно до довідки про причину смерті №158 від 30.05.2020, виданої Комунальним закладом «Міська клінічна лікарня №16» так званої ДНР, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у віці 82 років, причина смерті - дрібноочаговий кардіосклероз при стенозіруючому корона склерозі і гіпертонічній хворобі.
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 01.07.2020, виданим Будьоннівським відділом ЗАГС Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції так званої ДНР, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Макіївка Донецької області, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 82 років, місце смерті - місто Донецьк.
Згідно відмови Жданівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 06.10.2020, свідоцтво про смерть, надане заявником для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , є документом, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 №545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 №1150/1324, а тому - у державній реєстрації смерті відмовлено.
Згідно п.8 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 №52/5, у зв'язку з неможливістю виконувати повноваження відділами державної реєстрації актів цивільного стану Автономної Республіки Крим, м.Севастополя та тимчасово окупованих територій, на території проведення АТО, проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення, анулювання здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану за межами цієї території за місцем звернення заявника.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України « Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою.
Пунктом 1 глави 5 розділу 111 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року №52/5, визначені підстави для державної реєстрації смерті:
а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024;
б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть);
в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;
г) рішення суду про оголошення особи померлою;
ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;
е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Згідно з Інструкцією щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я від 08.08.2006 №545а, перший примірник лікарського свідоцтва про смерть видається родичам померлого чи іншим особам, які зобов'язалися поховати померлого, другий примірник лікарського свідоцтва про смерть залишається в закладі охорони здоров'я.
Згідно ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові і службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені в порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт, виданий органами та особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв'язків та їх посадових осіб з незаконними органами, створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Відповідно до п. 1 Постанови ПВС України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Згідно висновків ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема, «Loizidou v. Turkey»,«Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republico f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.
Враховуючи вищезазначені норми права, обставини справи, зокрема, ту обставину, що факт смерті ОСОБА_2 саме 30 травня 2020 року в місті Донецьку Донецької області підтверджений вказаними доказами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви.
Керуючись ст.ст. 3, 5, 7, 8, 18, 229, 258-259, 263-265, 268, 293, 315, 317 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа -Жданівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про встановлення факту смерті задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Макіївка Донецької області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце смерті - місто Донецьк Донецької області, Україна; причина смерті - дрібноочаговий кардіосклероз при стенозіруючому корона склерозі і гіпертонічній хворобі.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Копія судового рішення видається особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для виконання.
Суддя: