Єдиний унікальний номер 235/5439/20
Провадження №2/235/1800/20
15 жовтня 2020 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді Бородавки К.П. за участю секретаря судового засідання Григор'євої С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Покровська в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська'про відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ДП «ВК «Краснолиманська» (далі - відповідач) на свою користь 90 000 грн у відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті професійних захворювань.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач з відповідачем перебував у трудових відносинах з 13.01.1997 по 16.09.2013 та з 04.19.2014 по 25.09.2017, працював гірником очисного забою підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем у шахті; звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком. 18.06.2020 складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, за яким позивачу встановлено професійні захворювання: - хронічний бронхіт II стадія в фазі затихаючого загострення, дифузний пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст.; - хронічна попереково-крижова радикулопатія L5,S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг. Захворювання професійні, встановлені вперше. 30.07.2020 позивач був вперше оглянутий на МСЕК за професійними захворюваннями та йому було встановлено первинно за сукупністю 60% втрати професійної працездатності, з 24.07.2020 безстроково: 35% хронічна попереково/крижова радикулопатія; 25% хронічний бронхіт; первинно визнано інвалідом третьої групи за професійними захворюваннями з 24.07.2020 безстроково.
Позивач стверджує, що умовами виробництва на підприємстві відповідача йому заподіяна моральна шкода; позивач постійно працював в підземних умовах, весь час в умовах впливу шкідливих факторів. На теперішній час позивач для підтримки свого здоров'я звертається за медичною допомогою, досить часто отримує лікування в умовах стаціонару; вимушений контролювати свої навантаження, обмежувати себе в рухах, бо різкі рухи та трохи підвищена фізична активність одразу впливають на його самопочуття. Також позивач зауважує, що хвороби впливають на його загальний стан, захворювання бронхів і легенів приводять до постійного відчуття слабкості, недомагання. Частий кашель, задишка позбавляють його нормального образу життя, активного спілкування з оточуючими, реалізації своїх здібностей, бажань. Ці обставини впливають на якість життя позивача та спричиняють моральні страждання, які останній оцінює в 90000 грн.
Ухвалою суду від 02.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач надіслав до суду відзив на позов, за змістом якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Мотиви незгоди зводяться до такого. Однією з підстав настання відповідальності за спричинену моральну шкоду є наявність протиправних дій з боку відповідача та його вини, позивач не надав доказів, у чому саме полягає протиправність поведінки відповідача, яка призвела до втрати ним 60% професійної працездатності та у зв'язку з цим до моральних страждань. Відповідач наголошує, що весь період роботи на підприємстві позивач жодного разу не заявляв про порушення зі сторони відповідача умов його праці, праця, яку виконував позивач, відповідала функціональним можливостям організму, відповідала загальній і спеціальній підготовці, навичкам та віку позивача. Зі сторони відповідача проводились найважливіші профілактичні заходи з охорони праці та профілактика професійних хвороб: попередній (при вступі на роботі) та періодичні медогляди позивача в процесі виробничої діяльності, ніяких скарг чи заяв на стан здоров'я позивача не було зафіксовано.
Відповідач також вказує на те, що позивачу наявність професійного характеру захворювання визначена у 2020 р.; позивач перший раз звернувся за медичною допомогою з приводу на попереково-крижову радикулопатію в 2016 р., з приводу хронічного бронхіту з 2016 р; підтверджень, що позивач хворів на профзахворювання, коли працював у відповідача або регулярно звертався за меддопомогою в медичні заклади у період своєї праці не має; на думку відповідача, з медичних матеріалів чітко вбачається, що позивач дійсно умисно погіршував свій стан здоров'я з 2016 р., знаючи, що хворіє на бронхіт з 2016 р., він лише у 2020 р. звернувся за мед. допомогою по встановленню проф.захворювання та довів до 60 % втрати працездатності, бо знав про свій стан здоров'я, але продовжував багато років працювати у вугільних підприємствах.
Відповідач стверджує про відсутність підтвердження виписки фахівців профпатологічного відділення та призначеного рекомендованого лікування позивачу, що викликає сумнів, що позивач дотримується рекомендацій лікарів, немає також і висновку МСЕК або інших медичних органів про спричинення позивачу моральної шкоди, її глибини та негативних наслідків, які мали б бути підставою для відшкодування моральної шкоди.
Відповідач просить прийняти до уваги, що Акт П-4 від 18.06.2020 складений компетентною комісією із зауваженням, що виявити осіб, які порушили законодавство України з ОП, що призвело до даного професійного захворювання, немає можливості, тобто комісія не визнає профзахворювання таким, що воно отримане у відповідача. На переконання відповідача, люди, яким присвоєно 3 групу інвалідності, залишаються повноправними членами нашого суспільства, інвалідність є робочою та може бути відновлена під впливом лікування та реабілітаційних заходів.
Враховуючи приписи ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 позивач з відповідачем перебував у трудових відносинах з 13.01.1997 по 16.09.2013 та з 04.19.2014 по 25.09.2017, працюючи гірником очисного забою підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем у шахті; звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.6-8).
02.06.2020 за №948 складений медичний висновок Центральної лікарсько-експертної комісії (ЦЛЕК) про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) за №17/313 від 02.06.2020, за яким місце останньої роботи позивача - ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» до 09.2017; позивачу визначений: 1. Хронічний бронхіт II стадія в фазі затихаючого загострення. Дифузний пневмофіброз ЛН І-ІІ ст. (один-два). 2. Хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг; захворювання професійні, встановлені вперше; обгрунтування діагнозу хронічного професійного захворювання (отруєння): підставою для визначення професійної категорії захворювань виявились: дані клініко-функціональних обстежень: динаміка захворювань; інформація про умови праці, представлена в інформаційній довідці від 18.11.2019, згідно якої хворий підлягав комплексній дії виробничих факторів, параметри яких перевищували допустимі величини (концентрація пилу гроз 95,4 - 121,6 мг/м3, при ГДК 10.0мг/м3; фізичне навантаження, вимушена робоча поза); стаж в шкідливих умовах праці більше 20 років; протипоказана робота в умовах впливу пилу, токсичних і подразнюючих речовин, фізичних перенавантажень, дискомфортного мікроклімату; повідомлення про наявність вперше виявленого хронічного професійного захворювання (отруєння) або рішення про підтвердження (відміну) раніше встановленого діагнозу хронічного професійного захворювання (отруєння) від 02.06.2020 (а.с.10).
За змістом Акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, який затверджено 19.06.2020 начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області Козак A.C., комісією проведено розслідування причин виникнення вказаних хронічних професійних захворювань та встановлено, що професійне захворювання виникло у зв 'язку з тривалим періодом роботи на різних підприємствах вугільної промисловості України, а саме - шахта ім. XXI з'їзду КПРС ВО «Добропіллявугілля», ТОВ «Краснолиманське», ДП «ВК» «Краснолиманська» - в умовах дії шкідливих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми (п.17); причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння): - пил переважно фіброгенної дії: викопне вугілля та вуглецевопородний пил з вмістом вільного діоксиду кремнію до 5% - фактична величина 95.4 мг/м3 при нормативному значенні 10 мг/м3, - важкість праці: потужність зовнішньої роботи при фізичному динамічному навантаженні (з переважною участю м'язів рук та плечового поясу) - фактична величина 76.5 Вт, при нормативному значенні 45 Вт: потужність зовнішньої роботи при фізичному динамічному навантаженні (за участю м'язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 182,1 Вт, при нормативному значенні 90 Вт. Робоча поза: перебування в вимушеній робочій позі до 65% часу зміни, при нормативному значенні до 10% часу зміни (п.18).
За наданими виписками із медичної картки стаціонарного/амбулаторного хворого позивач протягом 2018-2020 років періодично проходив лікування з діагнозом, що відповідає встановленим вищезазначеним хронічним захворюванням (а.с.25).
Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК № 851565 та довідкою МСЕК Серії 12ААА №090662 позивачу в результаті первинного огляду встановлена третя група інвалідності з 24.07.2020 за професійними захворюванням безстроково; ступінь втрати професійної працездатності у відсотках за сукупністю 60% з 24.07.2020, з яких 35% хронічна попереково/крижова радикулопатія; 25% хронічний бронхіт (а.с.26).
Розв'язуючи спір, суд враховує такі норми права.
Приписами ст.173 КЗпП за потерпілим закріплено право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Обов'язки роботодавця з управління охороною праці визначені ст.13 Закону України «Про охорону праці», за змістом якої роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Положеннями ч.1 ст.237-1 КЗпП передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Факт установлення позивачу професійного захворювання, яке складається з комплексу захворювань, внаслідок якого його професійна працездатність втрачена на 60% безстроково, та яке виникло в тому числі у зв'язку з тривалою роботою на підприємстві відповідача, що підтверджується Актом розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання та не спростовано відповідачем,
систематичне проходження позивачем лікування з приводу відповідних захворювань,
встановлення позивачу 3 групи інвалідності безстроково та визначення потреби у медичному лікуванні та санаторно-курортному лікуванні,
апріорі свідчить про перенесення позивачем моральних страждань, втрати нормального життєвого укладу, притаманного віку позивача, необхідність прикладати додаткових зусиль для організації свого життя, а отже, вказує на спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди.
Доводи відповідача наведених висновків не спростовують.
Продовження позивачем праці на підприємстві відповідача та відсутність за останні 5 років протипоказань та скарг з боку відповідача, не знімає з відповідача відповідальності за відшкодування моральної шкоди, спричиненої фактом наявності у позивача професійного захворювання, обумовленого тривалим періодом роботи в шкідливих умовах на шахті, в тому числі на підприємстві відповідача, яке викликає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №3, відповідно до якого розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
Відповідно до наслідків, що наступили, які підтверджуються наведеними вище медичними документами, наявність у позивача 60 % втрати професійної працездатності, встановлення з 27.04.2020 третьої групи інвалідності безстроково, стаж роботи позивача на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, глибину фізичних та моральних страждань позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд доходить висновку, що розмір моральної шкоди, заявлений позивачем в розмірі 90 000 грн., є завищеним та з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди позивача підлягає стягненню сума в розмірі 42 000 грн.
Відтак позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 395,18 грн, тобто пропорційно розміру задоволених вимог (47% від 840,80 грн.).
Керуючись ст. ст.141, 264, 265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (ЄДРПОУ 31599557, місцезнаходження - Донецька область, м.Родинське, вул.Перемоги, 9) задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди в зв'язку з професійним захворюванням 42 000 гривень (сорок дві тисячі гривень).
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного підприємства Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір в розмірі 395,18 гривень (триста дев'яносто п'ять гривень 18 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до або через відповідний суд.
Суддя