15 жовтня 2020 року
Київ
справа №1.380.2019.006060
адміністративне провадження №К/9901/24434/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Національної поліції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року у справі №1.380.2019.006060 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, заступника начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Тарана Андрія, голови Національної поліції України Клименко Ігора, Національної поліції України, заступника начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Харченко Наталії про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
18 листопада 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач 1), заступника начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Тарана Андрія (далі - відповідач 2), голови Національної поліції України Клименко Ігора (далі - відповідач 3), Національної поліції України (далі - відповідач 4), заступника начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Харченко Наталії (далі - відповідач 5), де просив
визнати дії Головного управління Національної поліції у Львівській області, заступника начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Тарана Андрія, голови Національної поліції України Клименка Ігора, Національної поліції України, заступника начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Харченко Наталії по наданню відповідей такими, що порушили вимоги Закону № 393, Закону № 2939, Закону № 2938 та статті 40 Конституції України - протиправними і незаконними;
визнати дії заступника начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Тарана Андрія, Національної поліції України та заступника начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Харченко Наталії по наданню відповідей - правопорушеннями, пов'язаними з корупцією, діяннями, що порушують встановлені Законом № 1700 вимоги та заборони.
зобов'язати відповідача голову Національної поліції України Клименка Ігора та Національну поліцію України надати відповідь на скаргу/заяву від 03.10.2019 з посиланням на Закон та викладення мотивів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції у Львівській області, заступника начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Тарана Андрія, голови Національної поліції України Клименка Ігора, Національної поліції України, заступника начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Харченко Наталії щодо надання відповідей на скаргу/заяву ОСОБА_1 від 03.10.2019. Зобов'язано Голову Національної поліції України Клименко Ігора, Національну поліцію України надати відповідь на скаргу/заяву від 03.10.2019. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями Національна поліція України звернулася до Верхового Суду з касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України.
З 08 лютого 2020 року набрали чинності норми Закону України від 15 січня 2020 року №460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», якими внесено зміни щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду, викладені у розділі 3 Глави 2 «Касаційне оскарження».
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України (в чинній редакції) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Так, підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 1.380.2019.006060 скаржник визначає пункті 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на те, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду 05 червня 2018 року у справі № 826/13340/15 щодо неможливості розгляду вказаної категорії спорів у порядку адміністративного судочинства.
Однак, відповідач покликаючись на існування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 826/13340/15 не навів обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у справі № 826/13340/15 є подібними.
Крім того, у касаційній скарзі зазначено, що підстава для касаційного оскарження судового рішення - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що відповідає пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже скаржнику слід визначитися з підставою, на якій подається касаційна скарга, або уточнити щодо яких висновків судів попередніх інстанції наведені різні підстави. Тобто, зазначити, яку норму права судами застосовано неправильно без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові, а яку норму права було застосовано неправильно, але висновку щодо застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом.
Щодо посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковими для скасування судових рішень, - пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує їх прийнятність виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, проте, за відсутності належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, ця умова не може бути перевірена.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Національної поліції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року у справі №1.380.2019.006060 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, заступника начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Тарана Андрія, голови Національної поліції України Клименко Ігора, Національної поліції України, заступника начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Харченко Наталії про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду