15 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 420/3323/19
адміністративне провадження № К/9901/14246/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі №420/3323/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області №101 від 29 травня 2019 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області у відповідності з процедурою, передбаченою ст. 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", прийняти рішення відносно ОСОБА_1 про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Одеський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 26 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року, відмовив у задоволенні позову.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі №420/3323/19. Також просить поновити строк на касаційне оскарження.
Верховний Суд ухвалою від 30 червня 2020 року визнав неповажними підстави пропуску строку касаційного оскарження та залишив касаційну скаргу без руху, встановивши скаржнику строк у десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до Верховного Суду: 1) клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де вказати інші підстави пропуску з наданням відповідних доказів їх поважності; 2) касаційної скарги, приведеної у відповідність переліченим вище вимогам КАС України, зазначивши підстави для касаційного оскарження судового рішення з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження з викладенням доводів на їх підтвердження й надати її копії з додатками відповідно до кількості учасників справи.
У встановлений судом строк скаржник надав на адресу суду клопотання про поновлення строку касаційного оскарження та касаційну скаргу в новій редакції.
Згідно статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду була ухвалена 23 січня 2020 року, повний текст рішення складено 28 січня 2020 року. Скаржник зазначає, що вже звертався з касаційною скаргою до Верховного Суду в межах строку касаційного оскарження, на підтвердження чого надає копію поштового повідомлення про відправлення касаційної скарги до Верховного Суду 24 лютого 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було повернуто, оскільки скаржником не були усунені недоліки касаційної скарги, а саме не зазначені підстави для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України. Зазначає, що ні ухвалу Верховного Суду від 3 березня 2020 року про залишення касаційної скарги без руху, ні ухвалу Верховного Суду від 15 квітня 2020 року про повернення касаційної скарги скаржником отримані не були, що підтверджується відомостями з КП ДСС.
Вдруге з касаційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 5 червня 2020 року. За таких обставин, Верховний Суд визнає поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження, наведені скаржником.
З 8 лютого 2020 року набрали чинності норми Закону України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", якими внесено зміни щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду, викладені у розділі 3 Глави 2 "Касаційне оскарження".
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України (в чинній редакції) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає про те, що викладені у касаційній скарзі доводи не відповідають вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки не містять передбачені статтею 328 цього Кодексу підстави, а мотивування касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права не мають правового підґрунтя та фактично свідчать про незгоду скаржника із наданою судом оцінкою доказів у справі.
Так, у касаційній скарзі в новій редакції скаржник вказує, що касаційну скаргу подано на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на те, зокрема, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 червня 2019 року у справі №826/5152/16 та від 11 липня 2019 року у справі №826/8344/15, що стосувалися оскарження рішень про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Водночас, колегія суддів зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Сама по собі наявність судових рішень, в тому числі і суду касаційної інстанції, у яких задоволено позови про скасування рішень Державної міграційної служби України щодо відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не свідчить про застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах.
Так, зі змісту судових рішень у справах №826/5152/16 та №826/8344/15 слідує, що викладені та встановлені судами обставини свідчать про те, що у випадку, що розглядається, стосовно позивача відповідач не встановив об'єктивно та в повному обсязі наявність або відсутність конвенційних ознак, які дають право позивачу на отримання статусу біженця або особи, що потребує додаткового захисту, що дає підстави для висновку про необґрунтованість і передчасність оскаржуваного рішення Державної міграційної служби України та, відповідно, про його протиправність.
У справі №420/3323/19 судами встановлено, що перевірка фактів, обставин та підстав, зазначених позивачем у заяві про надання статусу біженця або визнання особою, що потребує додаткового захисту, проводилась відповідачем на основі всебічного вивчення та оцінки всіх документів і матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для набуття статусу біженця або особи, що потребує додаткового захисту, та з дотриманням вимог національного законодавства, актів міжнародного права у справах захисту прав та свобод людини, а тому Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області цілком правомірно було прийнято оскаржуване рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, підстави для скасування цього рішення відсутні.
Отже, правовідносини у цій справі та справах №826/5152/16, №826/8344/15 не є подібними.
За таких обставин колегія суддів зазначає, що скаржник не виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 30 червня 2020 року про залишення її без руху щодо викладення відповідних обґрунтувань наявності підстави для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статт 328 КАС України, а отже касаційну скаргу належить повернути.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини шостої статті 332 КАС України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом десяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
За наведених обставин касаційну скаргу потрібно повернути особі, яка її подала.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 332 КАС України, Верховний Суд
Визнати поважними підстави пропуску строку ОСОБА_1 на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року і постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі №420/3323/19 і поновити його.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі №420/3323/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
..........................
...........................
..........................
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду