13 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 159/719/20 пров. № А/857/8480/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Затолочного В.С., Шинкар Т.І.,
з участю секретаря судового засідання Цар М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у справі № 159/719/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,-
суддя в 1-й інстанції - Костюкевич С.Ф.,
час ухвалення рішення - 25.05.2020 року,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - 25.05.2020 року,
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання незаконною бездіяльності Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради щодо розгляду по суті заяви від 02.12.2019 року про призначення субсидії та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає разом із трьома неповнолітніми дітьми в будинку АДРЕСА_1 , який належить його рідному братові ОСОБА_2 , який не проживає за вказаною адресою, перебуває поза межами України та постійно проживає в Швеції.
02.12.2019 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради із заявою про надання субсидії на оплату житлово-комунальних послуг.
На дану заяву в порядку звернення ОСОБА_1 від відповідача отримав відповідь від 12.12.2019 року №1881/2.26, де було роз'яснено про неможливість отримання субсидії через те, що він не являється власником будинку, а його брат не сплачує єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування і перебував більше 60 днів поза межами України.?
Позивач вважає дії Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради протиправними, оскільки за кордоном перебуває його брат, який зареєстрований в будинку. Оскільки, брат у будинку фактично не проживає декілька років, тому позивач має право на призначення субсидії, виходячи з кількості осіб, які фактично проживають у будинку. За таких обставин, просив позов задовольнити повністю.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у справі № 159/719/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що не зрозуміло з яких підстав суд першої інстанції відмовив у позові. З мотивів суду першої інстанції випливає, що у відповідача не було обов'язку ні надати субсидію, ні відмовити у її наданні. Вказує, що відповідач відмовив у наданні субсидії не з вказаних судом першої інстанції причин. Просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у справі № 159/719/20 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , 02.12.2019 року звернувся до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради із заявою (довільної форми) про призначення житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг без зазначення в ній обов'язкових вимог до форми цієї заяви: даних про особу яка звертається за отриманням субсидії, про членів сім'ї, перелік отримуваних послуг, даних про доходи, про транспортні засоби та про нерухоме майно. До заяви додав лише копії договорів про отримання комунальних послуг, довідку про заробітну плату, довідку про склад сім'ї та копію листа про ліквідацію Надра Банку, поряд з цим декларацію про доходи та витрати за встановленою формою позивачем не подано.
Також в поданій заяві позивач не зазначив обов'язкові реквізити щодо паспортних даних, реєстраційного номера облікової картки платника податків, спосіб надання житлової субсидії.
На думку суду першої інстанції відповідачем вірно розглянута вищевказана заява та надана відповідь як на звернення громадян, а не у формі рішення про надання (відмову) у призначенні субсидії.
Для прийняття Управлінням соцзахисту рішення про призначення (відмову в призначенні) субсидії, позивачу необхідно подати до управління заяву та декларацію встановленого зразка відповідно до Положення про порядок призначення житлових субсидій затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 та довідки про доходи (або пояснення про їх відсутність).
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , 02.12.2019 року звернувся до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради із заявою про призначення житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг. До заяви додано копії заяв та договорів про отримання комунальних послуг, довідку про заробітну плату, довідку про склад сім'ї та копію листа про ліквідацію Надра Банку.
Листом Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради від 12.12.2019 року №1881/2.26 ОСОБА_1 роз'яснено про неможливість призначення житлової субсидії. При цьому зазначено, що питання призначення субсидії на вказане домогосподарство (по його заяві від 14.02.2019 року) вже розглядалось на засіданні комісії з питань соціального захисту населення та призначення різних видів соціальних допомог і житлових субсидій на фактично проживаючих осіб. Рішенням комісії № 5 від 27.02.2019 року позивачу відмовлено в призначенні субсидії, так як у особи із складу домогосподарства - ОСОБА_2 відсутні доходи та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, і в той же час він перебував за межами України. Не погодившись з такими діями відповідача позивач звернувся із даним позовом до суду.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями Закону України від 05.10.2000 №2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” визначено, що з метою реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, встановлених Конституцією України, забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах, держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів, а також надає певній категорії громадян пільги і субсидії, зокрема, у сфері житлово-комунального обслуговування.
У свою чергу відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України від 09.11.2017 №2189-VІІІ “Про житлово-комунальні послуги” (далі - Закон №2189-VІІІ).
Підпунктом 7 частини 1 статті 4 Закону №2189-VІІІ встановлено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належать, зокрема, встановлення порядку надання пільг та житлових субсидій населенню в частині забезпечення надання житлових субсидій як частки вартості житлово- комунальних послуг, у тому числі їх виплати у грошовій формі.
Положення про порядок призначення житлових субсидій затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2018 №329) (далі - Положення №848) і визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінсоцполітики для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі, умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій, щомісячної житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, зокрема, комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами; житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива один раз на рік.
Житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою громадянам - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Положення №848 право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).
Призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (пункт 3 Положення №848).
Відповідно до пункту 4 Положення №848 житлові субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги та/або скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються у багатоквартирних будинках за індивідуальними договорами, внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, внеску/платежу об'єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла, соціальних нормативів житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, витрат на управління багатоквартирним будинком (далі - соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування) і розміром обов'язкового відсотка платежу, визначеного в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абзацем 1 пункту 8 Положення №848 житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку).
За приписами пункту 13 Постанови №848 для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання (орендарі, внутрішньо переміщені особи - за фактичним місцем проживання): заяву про призначення та надання житлової субсидії у грошовій формі через АТ "Ощадбанк" за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - заява); декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація); довідки про доходи - у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДФС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; копію договору про реструктуризацію заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг (у разі наявності); договір найму (оренди) житла (у разі наявності).
Також наказом Мінсоцполітики №604 від 02.05.2018 року затверджено форму Заяви про призначення та надання житлової субсидії у грошовій формі та форму Декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії в яких вказуються дані про особу яка звертається за отриманням субсидії, про членів сім'ї, перелік отримуваних послуг, дані про доходи, про транспортні засоби та про нерухоме майно.
Таким чином, як правильно вказав суд першої інстанції, в Управління соцзахисту обов'язок прийняти рішення виникає за наслідками розгляду заяви особи, яка складена у формі, встановленій вказаним Порядком.
В свою чергу, із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , 02.12.2019 року звернувся до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради із заявою (довільної форми) про призначення житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг.
Колегія суддів звертає увагу на те, що подання заяви без дотримання вимог обов'язкових вимог до форми цієї заяви не може бути підставою для прийняття Управлінням соцзахисту рішення щодо такої заяви.
З мотивів вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем вірно розглянута вищевказана заява та надана відповідь як на звернення громадян, а не у формі рішення про надання (відмову) у призначенні субсидії.
Крім того, як правильно роз'яснено судом першої інстанції, для прийняття рішення Управління соцзахисту про призначення або відмову у призначенні судсидії позивачу необхідно подати до управління заяву та декларацію встановленого зразка відповідно до Положення про порядок призначення житлових субсидій затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 та довідки про доходи (або пояснення про їх відсутність).
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у справі № 159/719/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді В. С. Затолочний
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 15.10.2020 року